Файл: Konspekt_lektsiy_z_TOTVDSM_Ch_2.doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 31.12.2021

Просмотров: 1713

Скачиваний: 2

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

О. В. Дерібо

Вінниця 2011

3. Вибір способу виготовлення заготовки. Попереднє проектування заготовки.

Вибираючи способи як остаточної, так і попередньої обробки певної поверхні, необхідно в комплексі враховувати всі вимоги точності до цієї поверхні. Досить часто буває, що частина показників точності забезпечується на передостанньому ступені обробки, а решта – на останньому. Наприклад, точність відносного розташування головного отвору в корпусній деталі може забезпечуватись на передостанній обробці – чистовому розточуванні, а точність діаметрального розміру, вимоги циліндричності і шорсткості на останній — хонінгуванні чи тонкому (алмазному) розвертуванні.

Потрібно визначити кількість ступенів (переходів) обробки отвору в деталі типу “корпус”, а також вибрати способи обробки.

Початкові дані

, (21)

де d – діаметр (в мм) оброблюваної поверхні або різального інструмента, знайти розрахункову частоту обертання шпинделя і потім, згідно з паспортними даними верстата, вибрати її найближче менше значення.

У більшості верстатів з ЧПК частота обертання шпинделя регулюється безступінчасто в заданих паспортними даними верстата межах. Тому визначивши значення за формулою (21), його слід округлити в меншу сторону до цілого числа і перевірити чи входить воно в можливий діапазон. Якщо розрахункове значення перевищує верхню межу діапазону, то воно зменшується до цієї межі.

У токарних верстатах з ЧПК в керувальній програмі можна задавати або частоту обертання шпинделя або швидкість різання. Задання швидкості різання є особливо зручним для точіння ступінчастих поверхонь валів, торцевих поверхонь фланців тощо.

Швидкість різання для всіх видів шліфування можна брати в межах 30...35 м/с. Для круглошліфувальних, безценровошліфувальних та плоскошліфувальних верстатів частоту обертання шліфувального шпинделя можна не визначати, оскільки у цих типів верстатів вона зазвичай не регулюється. Для таких верстатів за нормативами визначається колова швидкість заготовки (в м/хв) і потім, за формулою (21) — частота обертання шпинделя бабки заготовки.

Інститут машинобудування та транспорту

Факультет технології, автоматизації та комп’ютеризації машинобудування

Кафедра технології та автоматизації машинобудування


ЗАТВЕРДЖУЮ


Директор ІнМТ

підпис Ю. А. Бурєнніков


Протокол засідання вченої ради ІнМТ

1 від 26.09.2011 р.




О. В. Дерібо


Конспект лекцій

з дисципліни «Теоретичні основи технології виробництва деталей

та складання машин. Частина 2»



для студентів напрямів підготовки 6.050502 – «Інженерна механіка»

та 6.050503 – «Машинобудування»









Рекомендовано методичною
комісією ФТАКМ

Протокол № 1 від 12.09.2011 р.
Голова методичної комісії

підпис О. В. Петров

Рекомендовано засіданням
кафедри ТАМ

Протокол № 1 від 30.08.2011р.

Завідувач кафедри ТАМ

підпис І. О. Сивак



Вінниця 2011


ЗМІСТ

ВСТУП...................................................................................................

1 Класифікація технологічних процесів...........................................

2 Мета і основні етапи проектування технологічних процесів
механічної обробки. Склад початкових даних для проектування
та їх аналіз
.....................................................................................................

3 Аналіз конструкції і технологічності деталі..................................

4 Вибір заготовки і способу її виготовлення.....................................

5 Вибір способів і визначення кількості ступенів (переходів)
обробки поверхонь........................................................................................

6 Вибір технологічних баз..................................................................

6.1 Вибір чистових технологічних баз...........................................

6.2 Вибір чорнових технологічних баз...........................................

7 Розробка маршруту механічної обробки........................................

8 Вибір обладнання і різальних інструментів……………………...

8.1 Вибір обладнання (верстатів)....................................................

8.2 Вибір різальних інструментів....................................................

9 Порівняння маршрутів механічної обробки та вибір кращого
з них за мінімумом приведених витрат………………………………….

10 Припуски на механічну обробку...................................................

11 Визначення технологічних розмірів обробки циліндричних поверхонь…………………………………………………………………..

12 Розмірний аналіз технологічних процесів....................................

12.1 Вибір розташування технологічних розмірів........................

12.2 Попереднє визначення допусків технологічних розмірів.....

12.3. Побудова розмірної схеми технологічного процесу...........

12.4 Побудова похідного і вихідного графів-дерев та
суміщеного графа..........................................................................................

12.5 Знаходження рівнянь технологічних розмірних ланцюгів...

12.6 Визначення проміжних мінімальних припусків на обробку плоских поверхонь.......................................................................................

12.7 Визначення технологічних розмірів, розмірів вихідної
заготовки, максимальних припусків, корекція допусків технологічних розмірів..........................................................................................................

13 Призначення режимів різання.......................................................

14 Основи технічного нормування.....................................................

15 Оформлення технологічних документів.......................................


ЛІТЕРАТУРА.......................................................................................

3

4



6

8

11


12

15

15

17

20

23

23

24



28


39

43

43

43

46


48

50


51



51

55

60

64


67




ВСТУП

У другій частині дисципліни «Теоретичні основи технології виробництва деталей та складання машин» вивчаються основи проектування технологічних процесів виготовлення деталей машин. Такі процеси мають забезпечити:

- проектну якість виробів;

- найменшу їх собівартість;

- запланований обсяг випуску.

Методологічну основу проектування технологічних процесів виготовлення деталей машин створили праці відомих вчених у галузі технології машинобудування професорів: Б. С. Балакшина, М. Є. Єгорова,
А. І. Каширіна, В. М. Кована, В. С. Корсакова, І. М. Колєсова, А. О. Маталіна, С. П. Митрофанова, П. О. Руденка, А. П. Соколовського, І. С. Солоніна та багатьох інших учених-машинобудівників.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен:

знати основні принципи проектування технологічних процесів і операцій виготовлення деталей,

і вміти розробляти та аналізувати ці технологічні процеси, виконуючи необхідні розрахунки, у т. ч. розмірні.

Дисципліна є основою для подальшого вивчення низки спеціальних дисциплін, таких як «Технологія обробки типових деталей та складання машин», «Технологічна оснастка», «Основи автоматизації виробництва», «Технологічні основи гнучкого автоматизованого виробництва», «Проектування пристосувань», «Програмування та налагодження верстатів з ЧПК», «Технології та верстати з ЧПК» та інших, а також для курсового й дипломного проектування.

Конспект лекцій призначений для студентів напряму підготовки 6.050502 – Інженерна механіка та 6.050503 – Машинобудування.


ЛЕКЦІЯ 1 Класифікація технологічних процесів

В залежності від умов виробництва і призначення технологічного процесу, використовуються декілька їх видів (ГОСТ 3.1109 – 82). Схема класифікації технологічних процесів показана на рис. 1













Рисунок 1 – Класифікація технологічних процесів у відповідності з ГОСТ 3.1109 – 82


Одиничний технологічний процес – це технологічний процес виготовлення чи ремонту виробу одного найменування, типорозміру і виконання незалежно від типу виробництва.

Одиничні технологічні процеси розробляються і використовуються у всіх типах виробництва для виготовлення виробів (деталей, складальних одиниць), які не мають спільних конструктивних і технологічних ознак з іншими виробами, що виготовляються певним підприємством.

Уніфікований технологічний процес – це технологічний процес, у відповідності з яким, виготовляють або ремонтують групу виробів, що характеризуються спільними ознаками. Уніфіковані технологічні процеси поділяють на типові і групові.

Типовий технологічний процес – це технологічний процес виготовлення групи виробів зі спільними конструктивними і технологічними ознаками.

Ідея типізації технологічних процесів запропонована ще в кінці тридцятих років минулого століття проф. А. П. Соколовським. Першим етапом типізації технологічних процесів є класифікація деталей машин. Деталі можна розбитим на класи за ознаками спільності технологічних задач, що виникають під час їх виготовлення: вали, втулки, диски, ексцентричні деталі (наприклад, колінчасті вали), диски, хрестовини, важелі, плити, стояки, кутники, бабки, зубчасті колеса, фасонні кулачки, ходові гвинти і черв’яки, дрібні кріпильні деталі. Кожний клас розбивається на групи, підгрупи і типи.

Тип складає сукупність деталей, яка має спільний маршрут механічної обробки, що реалізується на однорідному обладнання із застосуванням однотипних верстатних пристроїв та різальних інструментів.

Типові технологічні процеси найчастіше розробляються і використовуються в середньо- і крупносерійному виробництві для виготовлення виробів, які подібні за конструкцією, але мають ряд типорозмірів. До таких виробів можна віднести, наприклад, стандартизовані різальні інструменти (спіральні свердла, зенкери, розвертки, шпонкові і дискові фрези, різці тощо), деталі електродвигунів, гідроагрегатів(насосів, гідромоторів, гідроциліндрів, гідроклапанів тощо) та ін.

З розвитком машинобудівних технологій типові технологічні процеси мають періодично удосконалюватися.

Груповий технологічний процес – це технологічний процес виготовлення виробів з різними конструктивними, але спільними технологічними ознаками.

У відповідності з цим визначенням груповий технологічний процес — це процес обробки заготовок різної форми, який складається із сукупності групових технологічних операцій. Такі операції виконуються на спеціалізованих робочих місцях.


Під спеціалізованим робочим місцем розуміють робоче місце, на якому здійснюють технологічні операції виготовлення або ремонту виробу або групи виробів з використанням зазделегідь скомплектованих одиниць технологічного обладнання і оснащення (верстата; різального, допоміжного, контрольно-вимірювального інструменту; верстатних пристроїв тощо) протягом тривалого інтервалу часу.

Групова технологічна операція характеризується спільністю використовуваного обладнання і технологічного оснащення, яке дозволяє виконувати швидке переналагоджування при переході до обробки наступної партії деталей групи. Тому групові технологічні операції і, відповідно, групові технологічні процеси досить просто реалізуються з використанням верстатів з ЧПК.


Література − (С. 292-295) 14.