Konspekt_lektsiy_z_TOTVDSM_Ch_2.doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлена: 31.12.2021

Просмотров: 978

Скачиваний: 1

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

О. В. Дерібо

Вінниця 2011

3. Вибір способу виготовлення заготовки. Попереднє проектування заготовки.

Вибираючи способи як остаточної, так і попередньої обробки певної поверхні, необхідно в комплексі враховувати всі вимоги точності до цієї поверхні. Досить часто буває, що частина показників точності забезпечується на передостанньому ступені обробки, а решта – на останньому. Наприклад, точність відносного розташування головного отвору в корпусній деталі може забезпечуватись на передостанній обробці – чистовому розточуванні, а точність діаметрального розміру, вимоги циліндричності і шорсткості на останній — хонінгуванні чи тонкому (алмазному) розвертуванні.

Потрібно визначити кількість ступенів (переходів) обробки отвору в деталі типу “корпус”, а також вибрати способи обробки.

Початкові дані

, (21)

де d – діаметр (в мм) оброблюваної поверхні або різального інструмента, знайти розрахункову частоту обертання шпинделя і потім, згідно з паспортними даними верстата, вибрати її найближче менше значення.

У більшості верстатів з ЧПК частота обертання шпинделя регулюється безступінчасто в заданих паспортними даними верстата межах. Тому визначивши значення за формулою (21), його слід округлити в меншу сторону до цілого числа і перевірити чи входить воно в можливий діапазон. Якщо розрахункове значення перевищує верхню межу діапазону, то воно зменшується до цієї межі.

У токарних верстатах з ЧПК в керувальній програмі можна задавати або частоту обертання шпинделя або швидкість різання. Задання швидкості різання є особливо зручним для точіння ступінчастих поверхонь валів, торцевих поверхонь фланців тощо.

Швидкість різання для всіх видів шліфування можна брати в межах 30...35 м/с. Для круглошліфувальних, безценровошліфувальних та плоскошліфувальних верстатів частоту обертання шліфувального шпинделя можна не визначати, оскільки у цих типів верстатів вона зазвичай не регулюється. Для таких верстатів за нормативами визначається колова швидкість заготовки (в м/хв) і потім, за формулою (21) — частота обертання шпинделя бабки заготовки.

ЛЕКЦІЯ 14. Основи технічного нормування

У відповідності з ГОСТ 3.1109-82, нормою часу є регламентований час виконання певного обсягу робіт у певних виробничих умовах одним або декількома робітниками відповідної кваліфікації. Таким чином, технічною нормою часу є час (в хвилинах), який відводиться на виконання конкретної операції за певних організаційно-технічних умов з найефективнішим використанням всіх засобів виробництва з урахуванням передового виробничого досвіду.

Під час проектування чи модернізації технологічних процесів механічної обробки деталей та складання машин визначається час на виконання кожної з операцій (у хвилинах).

Таким чином, норма часу операції визначає його затрати на виконання цієї операції і є основою для оплати праці, а також для визначення собівартості деталі і виробу, розрахунку необхідної кількості робітників, одиниць обладнання, інструментів і верстатних пристроїв.

У серійному виробництві нормою часу операції є штучно-калькуляційний час; в масовому виробництві нормою часу операції є штучний час

Штучно-калькуляційний час розраховується за формулою


,


де – штучний час; – підготовчо-заключний час; – кількість заготовок у партії.

Штучний час визначається за формулою


,


де – основний час, хв.; – допоміжний час; – час обслуговування робочого місця; – час на особисті потреби й відпочинок робітника.

З плином основного часу відбуваються зміни розмірів, форми, шорсткості заготовки та інших якісних показників предмета праці. Для верстатних робіт основний час (у хвилинах) визначається як відношення величини шляху, пройденого різальним інструментом, до його хвилинної подачі.

Для точіння і розточування циліндричних поверхонь основний час визначається за формулою


,


де ; l – довжина оброблюваної поверхні, мм; l1 –довжина врізання інструмента, мм; – довжина перебігу інструмента, мм; n – частота обертання шпинделя, об/хв; – подача, мм/об; к –кількість робочих ходів.

Для свердлильних робіт


.

Для фрезерних робіт


,


де – подача, мм/хв.

Для інших способів механічної обробки основний час можна визначити за формулами, які наведені в [5] (додаток Є, таблиця Є1, стовпець 3).

Довжина оброблюваної поверхні визначається за кресленням деталі; довжина врізання l1 та перебігу l2 – за нормативами.

Для фрезерних робіт, які виконуються торцевою фрезою, величини l1 та l2 можна визначити з урахуванням ширини фрезерування і діаметра фрези за допомогою геометричних побудов і розрахунків.

Якщо процес обробки здійснюється тільки верстатом без безпосередньої участі робітника, то основний час буде машинно-автоматичним; якщо ж обробка здійснюється з безпосередньою участю робітника, то цей час буде машинно-ручним.

Якщо операція складається з декількох переходів, то норма основного часу на таку операцію визначається за формулою



,


де – основний час на виконання і переходу; n – кількість переходів в операції.

З плином допоміжного часу робітник виконує дії, в результаті яких не відбувається якісних змін предмета праці, але ці дії необхідні для підготовки таких змін. У допоміжний час входять:

- час на встановлення заготовки у верстатний пристрій та її знімання;

- час на керування верстатом і змінювання режимів його роботи;

- на установлення інструмента в робочу позицію, наприклад, на повертання різцетримача чи револьверної головки;

- час на контрольні вимірювання в ході виконання операції, або після її завершення.

Тривалість дій, які входять до допоміжного часу, визначаються за нормативами [16, 17].

В технічному нормуванні використовується також поняття оперативного часу, який визначається за формулою


.


Час обслуговування робочого місця є частиною штучного часу, що витрачається робітником на підтримання обладнання та інструменту у працездатному стані, догляд за ними і робочим місцем. Цей час поділяють на час технічного обслуговування робочого місця і час організаційного обслуговування робочого місця, тобто .

Час технічного обслуговування робочого місця витрачається робітником на догляд за робочим місцем під час виконання роботи; сюди входять:

- час на піднастроєння верстата;

- час на заміну інструмента, що затупився;

- час на видалення стружки з робочої зони верстата.

Час організаційного обслуговування робочого місця витрачається робітником на догляд за робочим місцем на початку і в кінці зміни; сюди входять:

- час на розкладання інструменту на початку зміни і його прибирання в шафу в кінці зміни;

- час на очищення верстата від стружки і його змащування в кінці зміни;

- час на огляд і спробне вмикання верстата.

В крупносерійному і масовому виробництві час технічного обслуговування робочого місця визначається у відсотках від основного часу за формулою

,


а час організаційного обслуговування робочого місця визначається у відсотках від оперативного часу


,


де відсоток від основного, що визначає час технічного обслуговування робочого місця; відсоток від оперативного часу, що визначає час організаційного обслуговування робочого місця.

Час на відпочинок та особисті потреби робітника є частиною штучного часу, яка передбачається для всіх видів робіт, крім безперервних. В крупносерійному і масовому виробництві цей час визначається у відсотках від оперативного часу, тобто



де відсоток від оперативного часу, що визначає час на відпочинок та особисті потреби робітника.

В одиничному, дрібносерійному і середньосерійному виробництві величини і як окремі складові норми штучного часу не визначаються. В нормативах наводиться сума цих двох складових у відсотках ( ) від оперативного часу. Таким чином, загальний час на обслуговування робочого місця, відпочинок та особисті потреби робітника визначають за формулою


.


Підготовчо-заключний час витрачається на: отримання інструментів, пристроїв і технологічної документації; ознайомлення з технологічною документацією, отримання інструктажу; налагодження обладнання і пристроїв, повернення на склад інструментів і пристроїв, здавання готової продукції тощо.

Підготовчо-заключний час витрачається на всю партію і не залежить від кількості виробів у партії.

Норма підготовчо-заключного часу призначається за нормативами як сумарний час на всі дії робітника з підготовки певного робочого місця до обробки партії заготовок.

Експериментальна перевірка правильності розрахунку норми часу виконується за допомогою хронометражу.

Хронометраж – це спостереження, яке виконується для визначення витрат часу на виконання циклічних операцій, тобто таких операцій, що періодично повторюються.

Цілями хронометражу є:

- встановлення норм часу й отримання даних для розроблення трудових нормативів.

- розроблення й упровадження ефективних прийомів праці;

- перевірка правильності використовуваних норм часу;

- з’ясування причин невиконання норм окремими робітниками;

- удосконалення організації виконання робіт.

В процесі виконання хронометражу вимірюють витрати часу за допомогою секундоміра.


Література − (С. 101-105) 4. (С. 89-94) 6, (С. 271-281) 14.


ЛЕКЦІЯ 15. Оформлення технологічних документів


Після розв’язання всіх задач проектування технологічного процесу, від має бути оформлений у відповідності з вимогами Єдиної системи технологічної документації (ЄСТД).

ЄСТД визначає єдині положення, правила і вимоги розробки, виготовлення і використання технологічної документації. Основне призначення стандартів ЄСТД — встановлення в організаціях і на підприємствах однакових стандартних бланків (карт, форм) і встановлення однакових правил оформлення і обігу технологічних документів.

Технологічний документ — це документ, який містить технологічне рішення і (або) технологічний процес у відповідності із встановленою формою.

До технологічних документів належать графічні і текстові документи, які окремо чи в сукупності визначають технологічний процес виготовлення або ремонту виробу і маршрут проходження його по службах підприємства.

Згідно з ГОСТ 3.1102—81* і ГОСТ 3.1404—86 в описі технологічних процесів можуть використовуватися 24 види технологічних документів. Сутність цих документів розглянута в [26]. В лекції розглянемо лише ті документи, які найчастіше використовуються у навчальному процесі.

Титульний аркуш (лист) (ТЛ) — документ, що визначає назву технологічного процесу або предмета праці і відомості про розробників.

Маршрутна карта (МК) — документ, який містить опис технологічного процесу виготовлення або ремонту виробу з розподілом його на операції у технологічній послідовності їх виконання із зазначенням обладнання, оснащення, матеріальних і трудових нормативів у відповідності із встановленими формами.

Операційна карта (ОК) — документ, який містить опис технологічної операції із зазначенням змісту переходів, режимів обробки і відомостей про засоби технологічного оснащення.

Карта ескізів (КЕ) — документ, який містить ескізи, схеми, таблиці, необхідні для виконання технологічного процесу, операції, установа, позиції чи переходу виготовлення або ремонту виробу.

Карта налагоджень (КН) — документ, який містить додаткову інформацію про вимоги щодо налагодження засобів технологічного оснащення на операції механічної обробки.

Карта кодування інформації (ККІ) — документ, який оформляється на операцію, що виконується на верстаті з ЧПК, і містить додаткову інформацію про операцію, а також зміст керувальної програми.

У кожному конкретному випадку можливе використання, крім означених вище, й інших технологічних документів, передбачених ГОСТ 3.1102-61.

В разі використання верстатів з ЧПК слід оформляти такі документи: карту технологічного процесу (МК), операційну карту (ОК), карту налагоджень (КН), карту кодування інформації (ККІ).

Розробка технологічної документації у теперішній час здійснюється найчастіше за допомогою САПР “КОМПАС-АВТОПРОЕКТ”.



В залежності від типу виробництва, який обумовлює різний рівень деталізації розробки технологічного процесу, в машинобудуванні використовуються такі типи описів технологічного процесу.

Маршрутний опис — стислий опис всіх технологічних операцій в маршрутній карті в послідовності їх виконання без розкриття змісту переходів і технологічних режимів.

Операційний опис — детальний опис всіх технологічних операцій в послідовності їх виконання із розподілом операцій на переходи і відображенням змісту переходів і режимів обробки.

Маршрутно-операційний опис — є проміжним між маршрутним і операційним описами. Припускає в рамках одного комплекту документів використання маршрутних і операційних (зазвичай, на складні операції) карт.

Для маршрутного опису технологічного процесу основним документом є маршрутна карта, оскільки операційні карти не розробляються ні на одну з операцій. В маршрутній карті у цьому випадку описується весь технологічний процес від початку до кінця; при цьому відображається така інформація: номер цеху, номера, найменування і зміст всіх операцій (без розподілу на переходи), технологічне обладнання, трудозатрати. Маршрутний опис використовується переважно в одиничному і дрібносерійному виробництві.

Для операційного опису технологічного процесу маршрутна карта відіграє роль зведеного документу, оскільки у цьому випадку на кожну з операцій розробляється операційна карта. В маршрутній карті вказуються: номер цеху, номера, найменування всіх операцій, технологічне обладнання (модель верстата), трудозатрати. В операційних картах міститься детальний опис технологічної операції із зазначенням змісту переходів, режимів обробки, відомостей про обладнання і засоби технологічного оснащення. Кожна з операційних карт доповнюється картою ескізів. Операційний опис рекомендується для використання в середньосерійному, крупносерійному і масовому виробництві.

В маршрутно-операційному описі в маршрутній карті детально описуються ті операції, на які відсутня операційна карта. Зміст операцій, на які розроблені операційні карти, записується стисло, так як в операційному описі. Маршрутно-операційний опис технологічного процесу використовують в умовах дрібносерійного виробництва.

В навчальному процесі під час виконання курсового і дипломного проектування «Технологія обробки типових деталей та складання машин» зазвичай використовується операційний або маршрутно-операційний описи технологічного процесу.


Література − (С. 212-215) 22, (С. 359-372) 26.