Добавлен: 06.02.2019
Просмотров: 16177
Скачиваний: 5
25.1. Визначення понять «визнання» та «виконання» іноземних судових рішень...................................................................................
25.2. Процедури визнання та надання дозволу на виконання іноземного судового рішення.......................................................
25.3. Визнання га виконання рішень іноземних судів за Мінською конвенцією 1993 р.........................................................................
25.4. Визнання та виконання іноземного судового рішення за законодавством України .....................................................................
Контрольні запитання ............................................................................
МІЖНАРОДНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ АРБІТРАЖ.............................
Глава 26. Поняття міжнародного комерційного арбіїраж). Правові підстави здійснення ним розгляду справ .................
26.1. Понятгя міжнародного комерційного арбітражу ........................
26.2. Сучасні тенденції у сфері арбітражної о розгляду справ............
26.3. Загальна характеристика арбітражного розгляду справ .............
26.4. Види міжнародного комерційного арбітражу ............................
26.5. Компетенція арбітражного суду. Арбітражна угода...................
Контрольні запитання............................................................................
437 440
443
443 444 451 454 459 461
465 468 469 469
473
475 479 480
480
485 490 499
500 500 504 507
509 515
516
516 516 520 523 526 528 534
607
Глава 27. Здійснення провадження у справі та винесення арбітражного рішення...................................................................... 533
27.1 Формування складу арбітражного суду....................................... ?35
27.2. Підготовка та здійснення арбітражного провадження у справі 544
27.3. Винесення арбітражного рішення ................................................ 552
Контрольні запитання............................................................................ 561
Глава 28. Виконання арбітражних рішень ............................................ 562
28.1. Судовий контроль у місці винесення арбітражного рішення .... 562
28.2. Визнання та приведення до виконання Іноземного арбітражного рішення.................................................................................. 56R
Контрольні запитання............................................................................ 57S
Глава 29. Законодавство України про міжнародним комерційний
арбіграж..................................................................................... 579
29.1. Загальна характеристика та сфера дії Закону від 24.02.1994 р..... 579
29.2. Склад арбітражного суду............................................................... 585
29.3. Здійснення арбітражного розгляду справи................................... 590
29.4. Припинення арбітражного розгляду справи................................. 591
29.5. Оспорювання арбітражного рішення............................................ 594
29.6. Визнання та виконання арбітражних рішень............................... 59Н
Контрольні запитання............................................................................. 599
ЛІТЕРАТУРА,.. 600
ББК 67.52*73 481
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (лист № 14/1S2-! 172 від 26.05.2005р.)
Рецензенти:
О. Ф. Висоцький, доктор юридичних наук, професор; Л. Д. Тимченко, доктор юридичних наук, професор; В. С. Щербина, доктор юридичних наук, професор.
Чубарсв В. Л.
Міжнародне приватне Атіка, 2006.- 608 с.
ISBN 966-326-174-9
право: Навчальний посібник.- К.:
Навчальний посібник містить положення про міжнародне приватне право та його джерела, дас уявлення про методи, які застосовуються в даній сфері правового регулювання, колізійні норми і особливості застосування цих норм та іноземного права Особлива увага приділена в ньому стану фізичних та юридичних осіб, правовим режимам власності, річним видам договорів, міжнародним перевечен ним і міжнародним розрахункам, шлюбно-сімсйним, спадковим відносинам тощо. Висвітлюються також питання міжнародного цивільного процесу та розгляду справ міжнародним комерційним арбітражем.
Проаналізовано відповідні міжнародні угоди, чинне національне законодавство різних країн, зарубіжна і національна доктрина. Належне місце при цьому приділено вітчизняному законодавству, особливо тим положенням, які введено в дію у зв'язку зі здійсненою в Україні кодифікаціє ні міжнародного приватного права.
Посібник розрахований на практичних робітників, .зокрема суддів та адвокатів, науковців, студентів і викладачів вищих навчальних закладів, в яких вивчаються відповідні курси або спецкурси. Він може стати корисним також будь-якій особі, яка хоче знайти відповідь на запитання, пов'язані з регулюванням відносин, ускладнених Іноземним елементом.
ISBN 966-326-I74-9
КЕК 67.52ІІ73
©ЧубаргвВ. Л.,2006
© Видавництво «Атіка», 2006
ПЕРЕДМОВА
Тривалий час вважалося, що міжнародне приватне право являє собою вищу математику юриспруденції, внаслідок чого воно розглядалося лише як предмет, то містить у собі логічні вправи для професорів (an enlertaiting dialectic for law professors), які займаються цією проблематикою'. Беззаперечно погоджуючись з наведеною думкою професора Гудрича в оцінці складності предмета, що вивчається наукою міжнародного приватного права (МПрП), вважаю перебільшенням його тезу щодо схоластичності вправ, якими займаються науковці та викладачі цього предмета. Відомий постглосатор Бальд (1327-1400), мабуть, був одним з перших, хто підкреслив практичну значимість МПрП, зауваживши, що, даючи консультації з цього предмета, він заробив 15 000 дукатів2. До речі, може, це і є однією з тих «об'єктивних причин», посилаючись на які деякі автори останнім часом констатують збільшення інтересу практикуючих юристів до питань даної галузі законодавства.
Зазначена думка Гудрича сьогодні спростована І в частині твердження щодо кола осіб, які займаються МПрП. Справа в тому, що тепер до МПрП виявляють інтерес не лише професори, а й пересічні особи. Оскільки суб'єкти МПрП не мають, щонайменше стосовно один одного, ніяких владних повноважень, то спрацьовує принцип, за яким той, хто не має влади, шукає право. Саме ця думка, на мій погляд, була сформульована у доповіді Генерального секретаря ООН (1994), складеної на виконання рішення Ради Безпеки: «У світі, де люди зростаючою мірою взаємодіють, виходячи за межі національних кордонів, особливо важливо, щоб існували процедури та комплекси норм, які регулювали б приватно-правові відносини міжнародного характеру» . Розвиваючи цс положення, Інститут міжнародного права прийняв спеціальну резолюцію (1997), згідно з якою до юридичної вищої освіти встановлена така обов'язкова вимога: жоден студент не може закінчити юридичний факультет, якщо він не прослухав фундаментального курсу з МПрП. При цьому,
1 Див.: Международное частное право: современные проблемы.- М.: ТЕИС, 1994.-С. 4.
" Див.: Кисічь В. І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації.- К.: Україна, 2000. - С. 80.
J Report of the Secretary General «An Agenda for Development». A/148/435-6 May 1994,-P. 183.
були визначені навіть обов'язкові теми курсу, такі, як: джерела МПрП; взаємодія МПрП з міжнародним публічним правом; проблеми вибору права; міжнародні контракти; іноземні юридичні особи; міжнародні делікти; міжнародне сімейне і міжнародне спадкове право; принципи судової юрисдикції; міжнародний арбітраж; визнання і виконання іноземних судових рішень .
Що стосується тієї частини думки професора Гудрича, де йдеться про складність предмета МПрП, то вона залишається актуальною і нині. З одного боку, як зазначає Г. Ю. Федосеева, в цій галузі права практично немає жодного питання, яке вважалося б на сьогоднішній день остаточно вирішеним2. З іншого боку, у численних підручниках та посібниках з МПрП, особливо в Україні, викладаються далеко не всі зазначені вище або пов'язані з ними теми, внаслідок чого особі, яка бажас опанувати цей предмет, вкрай важко дістати повне уявлення про курс МПрП, навіть якщо вона буде користуватися декількома такими підручниками чи посібниками.
Намагаючись певною мірою усунути зазначені складнощі, автор, використовуючи власний досвід викладення курсу МПрП і різних спецкурсів з нього, пропонує своє бачення його структури, а при викладенні матеріалу конкретних тем мас на мсті максимально висвітлити ті питання, які у відповідних сферах правового регулювання залишаються спірними або недостатньо дослідженими. Завдяки цьому, як вважає автор, виконана ним робота здатна допомогти у здійсненні побажання Ю. М. Юмашева - побачити «скромну привабливість» і внутрішню красу міжнародного приватного права та перетворити цю, що здається багатьом складною, дисципліну з «речі в собі у річ для (всіх) Hac»J.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Див.: Международное частное право; Учебник / Под ред. Г. К. Дмитриевой.- М.: Проспект, 2000.- С. 4.
' Див.: Федосеева Г. Ю- Международное частное право: Учебник,- М.: Осто-жье, 1999.-С. 6.
"' Див.: Кох X.. Ма.'пус У.. Винкяер фон Мнренфельс П. Международное частное право и сравнительное правоведение ' Пер. с нем. д-ра гор. наук Ю. М. Юмашева.-М.: Междунар. отношения, 2001.- С 8.
Глава 1 Поняття та предмет міжнародного приватного права
Проблема невирішеності більшості питань МПрП, яка є актуальною сьогодні, чи не найкраще ілюструється тим, що навіть навколо питання про найменування даної галузі права точаться тривалі дискусії. Як зазначає В. Л. Толстих, хоча термін «міжнародне приватне право» е усталеним, його буквальний зміст не відповідає його сучасному розумінню: МПрП не регулює відносин між народами; не є виключно приватним правом, бо до його складу входить ряд норм публічного права (наприклад, застереження про публічний порядок); нарешті, воно не є правом у повному розумінні, оскільки колізійні норми, що складають основу МПрП, не встановлюють прав і зобов'язань суб'єктів відповідних відносин'.
Не дивно, що за таких умов висловлена думка, згідно з якою кількість і зміст точок зору, що пропонуються різними дослідниками щодо поняття та предмета МПрП, вражають як своїм розмаїттям, так і своєю суперечливістю".
1.1. Загальне уявлення про міжнародне приватне право
\. Назву даної галузі права у її сучасному вигляді було запропоновано членом Верховного Суду США, професором Гарвардської школи права Джозефом Сторі в його роботі «Commentaries on the Conflict of Laws» (І834), а саме: «Private international law». Російський дослідник М. П Іванов (1865) переклав даний термін як «міжнародне приватне право»3 І з тих часів так позначається дана сфера правового регулювання спочатку в Росії, потім - в СРСР, а пізніше - і на всьому пострадянському просторі.
Щодо цього терміна Л. П. Ануфрієва, не без підстав, зауважила, що він не є точним перекладом терміна Дж. Сторі, а точний пере-
Див.: Толстых В. Л. Коллизионное регулирование в международном частном праве: проблемы толкования и применения раздела V[] части Ірегьей ГК РФ.; М.ІСпарк, 2002.-С. 8.
" Див.: Гаирилпк и. В. Международное частное право.- М.: Норма-Инфра-М. 2000.- С. 1.
' Див.; Между народное частное право. Краткий курс / Под ред. Н. И. Мары-іі. - М.: Контракт. Инфра-М. 200І.-С. 8.
7
клад - «Приватне міжнародне право»1. Проте значно більш цікавою є вказівка Л. П. Ануфрієвої про те, шо кожна зі складових цього терміна - «приватне», «міжнародне» га «право» - у різних державах піддавалася більшій або меншій критиці'.
У зв'язку з цим доречно скласти собі загальне уявлення про зміст кожної з цих складових, аби мати можливість, у підсумку, окреслити предмет даної сфери правового регулювання. Це необхідно й тому, що у вітчизняній доктрині МПрП даному питанню належної уваги не приділялось.
2. Дж. Сторі у своему позначенні галузі права, що вивчається, на перше місце поставив термін «private», тому з нього й розпочнемо.
Загалом у кожній правовій системі сфер правового регулювання було (і залишається дотепер) дві - сфера приватного (private law) та сфера публічного {public law) права. Як зауважує у зв'язку з цим С. С- Алексеев, поділ права на «публічне» І «приватне» в сучасній юриспруденції є своєрідним вихідним пунктом і загальним місцем - фактом, який хоча і потребує пояснень, проте сам по собі е очевидним".
У сфері публічного права регулюються відносини осіб або груп осіб, з одного боку, та держави чи її окремих органів - з іншого, як, до речі, і відносини цих органів поміж собою. В. В. Гаврилов вважає, шо ці відносини передбачають наявність владних повноважень, щонайменше, у однієї зі сторін, і «вертикальний» характер взаємодії між ними4. Навпаки, у сфері приватного права регулюються відносини між фізичними особами, між юридичними особами, та між першою і другою категоріями осіб. У цьому випадку суб'єкти правовідносин не мають владних повноважень стосовно один одного. МПрП «регулює певну специфічну частину міжнарод-
1 Див.; Ат-фрІІєва Л. Л. Международное частное право: В 3-х т. Т. 1. Общан часть: Учебник,- М.: БЕК, 2000.- С. 50. " Див.: Там само.
3 Див.: Алексеев С. С. Частное право: Научно-публицистический очерк.- М.: Статут. 1999 - С. 23-24. Мушу зауважити, що у вітчизняній доктрині навіть за-іначена теза останнім часом спростовується. Стверджується, наприклад, що питання про поділ праву на публічне га приватне і досі є дискусійним і неоднозначним, а в його розумінні серед науковців «набагато більше питань, ніж відповідей, та не менше концепцій, припущень, версій, ніж логічних доказів та конкретних фактів». (Див., наприклад: Крупчин О. Реалізація прав га свобод громадян: публічні та приватні аспекти /'' Приватне право га підприємництво.- 2003.-Вип. 3. С. 8).
4 Див.: Гаврилок В В. Цнт. праця.- С. 1.
S
них відносин - таку, в якій сторони не підпорядковані одна одній І жодна з них не виступає як суб'єкт влади, тобто міжнародні відносини невладного характеру. В цьому терміні, по-перше, міститься характеристика таких відносин, як міжнародних і, по-друге, визначена їх differencia specified, що відрізняє їх від всіх інших категорій міжнародних відносин. Тут видимою стає відмінність як від міждержавних, тобто міжвладних відносин, так і від міжнародних не міждержавних відносин владного характеру (наприклад, відносин з приводу оподаткування іноземних фізичних і юридичних осіб, надання віз іноземцям і т. Ін.)»1.
У зв'язку з цим у доктрині наголошується, шо в сфері МПрП юридичний пріоритет належить волі цих суб'єктів, внаслідок чого регулювання їх взаємних відносин мас децентралізований характер і будується на засадах рівності суб'єктів". Інакше кажучи, у сфері публічного права на свободу людини діяти на свій вільний розсуд покладаються обмеження в інтересах Інших осіб або, у загальному формульовані,- на користь суспільства, уособленням якого, за переважною точкою зору, виступає встановлена у цьому суспільстві влада. У сфері ж приватного права фізичні та юридичні особи самі встановлюють правила, за якими вони будують стосунки між собою, а держава (чи її органи) втручається в ці стосунки лише тоді, коли зазначені правила чи владні приписи їх здійснення порушуються. Саме з цього й випливає, що перше (тобто публічне право) є сферою влади і підкорення, тоді як друге (приватне право)- це сфера свободи і особистої ініціативи'.
При чому, як наголошує С. С. Алексеев, у праві, для того щоб воно дійсно було правом, обидві ці сфери мають бути «суверенними», жодна з них не повинна поглинати іншу4. З цього приводу В. В. Мадіссон ставить запитання: що є принципового у розмежуванні публічного та приватного права? 1 відповідає: «Запорука того, що державна влада не матиме змоги свавільно тлумачити і без-
МІоллерсон Р. А. Международное публичное и международное частное право: соотношение и взаимодействие // Советский ежегодник международною права. 1985.-М.: Наука, 1986.-С. 68.