ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 25.03.2024
Просмотров: 59
Скачиваний: 0
1. Засновником генетичного ґрунтознавства є:
М.М. Сибірцев;
К.К. Гедройць;
+ В.В. Докучаєв;
В.Р. Вільямс;
О.Н. Соколовський.
2. Ґрунт як головний засіб сільськогосподарського виробництва характеризується наступними особливостями:
+ родючістю, обмеженістю у просторі, незамінністю, неперемішуваністю;
різноманітністю, обмеженістю у просторі, родючістю, незамінністю;
розораністю, обмеженістю у просторі , родючістю, незамінністю.
3. Факторами й умовами ґрунтотворення є:
вода, повітря, відсутність шкідливих для рослин речовин, ґрунтотворні породи, рослинний і тваринний світ;
+ клімат, рослинний і тваринний світ, ґрунтотворні породи, рельєф, вік;
клімат, відсутність шкідливих для рослин речовин, ґрунтотворні породи, вода, повітря.
4. Чим відрізняється ґрунт від геологічної породи?
забарвленням.
гранулометричним складом.
+ родючістю.
реакцією середовища.
сольовим складом.
5. Наукою, що вивчає ґрунт як головний засіб сільськогосподарського виробництва, є:
меліоративне ґрунтознавство;
генетичне ґрунтознавство;
+агрономічне ґрунтознавство;
екологічне ґрунтознавство.
6. Відклади, що утворюються внаслідок геологічної роботи річкової води в заплаві річки, називають:
колювіальними;
делювіальними;
пролювіальними;
елювіальними;
+ алювіальними.
7. Механічне дроблення і зміна хімічного складу ґрунтотворних порід в результаті життєдіяльності живих організмів називається:
фізичне вивітрювання;
хімічне вивітрювання;
біологічне поглинання;
+біологічне вивітрювання;
біологічна продуктивність.
8. Продукти геологічної діяльності тимчасових потоків атмосферної води називаються:
колювіальними;
+делювіальними;
пролювіальними;
алювіальними;
елювіальними.
9. Назвіть найпоширенішу в Україні материнську породу:
+леси та лесоподібні суглинки;
флювіогляціальні відклади;
сучасні та давньоалювіальні відклади;
морена.
10. Сукупність часточок твердої фази ґрунту з діаметром менше 0,01 мм називається:
глина;
суглинок;
фізичний пісок;
+фізична глина;
мул.
11. Сукупність часточок твердої фази ґрунту з діаметром понад 0,01 мм називається:
глина;
суглинок;
+фізичний пісок;
фізична глина;
мул.
12. Ґрунти, які виявляють значний опір під час обробітку, глинисті або суглинкові за гранулометричним складом, називаються:
легкими;
+важкими;
теплими;
вологими;
сухими.
13. Ґрунти, які виявляють слабкий опір засобам обробітку (піщані, супіщані), називаються:
+легкими;
важкими;
теплими;
вологими;
сухими.
14. Продукти руйнування (вивітрювання) корінних гірських порід, які залишаються на місці свого утворення, називаються:
колювіальними;
делювіальними;
пролювіальними;
алювіальними;
+елювіальнимими.
15. Осадові породи, що утворилися завдяки геологічній дії вітру, називаються:
колювіальними;
делювіальними;
пролювіальними;
+еоловими;
елювіальними.
16. Частина долини річки, що періодично затоплюється водою під час повені, називається:
терасою;
+заплавою;
старицею;
боровою терасою;
берегом.
17. Верхні шари літосфери, змінені під впливом фізичного, хімічного та біологічного вивітрювання, називаються:
педосферою;
біосферою;
+корою вивітрювання;
грунтом.
18. Пухка, пилувата, карбонатна суглинкова ґрунтотворна порода палевого кольору називається:
елювієм;
делювієм;
+лесом;
мореною;
алювієм.
19. Породи, які утворилися в результаті дії льодовиків, називаються:
елювієм;
делювієм;
лесом;
+мореною;
алювієм.
20. З хімічної точки зору до складу гумусу входять:
кальцій, первинні продукти розкладу органічних решток, детрит, власне гумусові речовини;
свіжі і відмерлі нерозкладені органічні рештки, первинні продукти розкладу органічних решток, детрит, власне гумусові речовини;
+вуглець, кисень, водень, азот.
21. Найбільше у складі гумусу з хімічної точки зору:
кальцію;
+вуглецю;
кисню;
азоту;
водню.
22. Найвищим умістом гумусу характеризуються ґрунти:
дерново-підзолисті;
сірі лісові;
+чорноземи типові;
чорноземи звичайні;
каштанові;
чорноземи південні.
23. Найнижчим умістом гумусу характеризуються ґрунти:
сірі лісові;
+дерново-підзолисті;
чорноземи типові;
чорноземи звичайні;
каштанові;
чорноземи південні.
24. Факторами гумусонакопичення є:
+оптимальні природно-кліматичні умови, гранулометричний і мінералогічний склад ґрунту, наявність полівалентних катіонів (кальцію);
структурний стан ґрунту, гранулометричний і мінералогічний склад ґрунту, наявність полівалентних катіонів (кальцію);
глибина залягання ґрунтових вод, структурний стан ґрунту, гранулометричний і мінералогічний склад ґрунту.
25. Більш високим умістом гумусу (за однакового гранулометричного складу) характеризується:
сірозем;
сірі лісові;
чорнозем південний;
+чорнозем типовий;
чорнозем звичайний.
26. Процес розкладу органічних решток до вуглекислоти, води та простих солей називається:
гуміфікацією;
гуміфіксацією;
+мінералізацією;
конденсацією.
27. Вміст азоту в гумусі становить, %:
+3-5;
15-20;
32-39;
52-69;
78-85.
28. В якому ценозі надходження органічної маси до ґрунту найвище?
у лісі під широколистими деревами.
у лісі під хвойними деревами.
під просапними культурами.
+на природному лузі.
під культурами суцільного посіву.
29. Перехід ґрунтових колоїдів зі стану золю у стан гелю під впливом розчинів електролітів називається:
+електролітна коагуляція;
взаємна коагуляція;
термічна коагуляція;
гідрофобна коагуляція;
гідрофільна коагуляція.
30. Здатність ґрунту затримувати ті чи інші речовини із навколишнього середовища називається:
вологоємність;
адгезія;
+вбирна здатність;
когезія;
адсорбція.
31. Загальна кількість катіонів, які утримуються у ґрунті і здатні до заміщення на інші катіони, виражена у мг-екв/100 г ґрунту, називається:
вбирна здатність;
+ємність обміну катіонів;
обмінне вбирання;
біологічне вбирання;
фізичне вбирання.
32. Здатність ґрунту механічно затримувати тверді часточки із суспензій та колоїдних розчинів, що фільтруються через ґрунт, називається:
обмінним вбиранням;
фізичним вбиранням;
біологічним вбиранням;
+механічним вбиранням;
хімічним вбиранням.
33. Здатність ґрунту вбирати і утримувати різні катіони чи аніони з розчинів, виділяючи при цьому в розчин еквівалентні кількості катіонів чи аніонів іншого роду (виражається в мг-екв/100 г ґрунту), називається:
+фізико-хімічним вбиранням;
фізичним вбиранням;
біологічним вбиранням;
механічним вбиранням;
хімічним вбиранням.
34. Катіони, що утримуються в колоїдному комплексі і здатні обмінюватися на інші катіони, які трапляються у ґрунтовому розчині, називаються:
+обмінні катіони;
необмінні катіони;
іони;
лужноземельні катіони.
35. Здатність ґрунту як пористого тіла затримувати тверді часточки, які можуть потрапляти у ґрунт разом із водою, що фільтрується крізь нього, називається:
хімічним вбиранням;
фізичним вбиранням;
біологічним вбиранням;
+механічним вбиранням;
обмінним вбиранням.
36. Здатність ґрунту вбирати і утримувати різні речовини з навколишнього середовища називається:
реакційною здатністю ґрунту;
+вбирною здатністю ґрунту;
буферною здатністю ґрунту;
відновлювальною здатністю ґрунту.
37. Здатність ґрунту вбирати речовини у вигляді цілих молекул називається:
хімічним вбиранням;
+фізичним вбиранням;
біологічним вбиранням;
механічним вбиранням;
обмінним вбиранням.
38. Кислотність ґрунту, яка обумовлена наявністю у ґрунтовому розчині іонів водню, називається:
пасивна;
обмінна;
гідролітична;
+активна;
потенційна.
39. Спосіб хімічної меліорації кислих ґрунтів з метою заміни у вбирному комплексі обмінних іонів водню та алюмінію на іони кальцію називається:
гіпсуванням;
+вапнуванням;
кислуванням;
удобренням;
підживленням.
40.Здатність ґрунту зберігати реакцію середовища (рН), протистояти дії кислот і лугів називається:
коагуляцією;
+буферністю;
пептизацією;
вбирною здатністю;
структурністю.
41. Частина пасивної кислотності, яка виявляється за взаємодії ґрунту з розчинами гідролітично лужних солей (ацетат натрію рН 8,3), називається:
обмінною;
+гідролітичною;
активною.
42. Один з методів меліорації содових солонців шляхом внесення у ґрунт кислих хімічних речовин (сірчаної кислоти, сульфатів заліза, алюмінію тощо), які підвищують розчинність сполук кальцію та нейтралізують соду, називається:
гіпсування;
вапнування;
+кислування;
удобрення;
підживлення.
43. Кислотність ґрунту, яка обумовлена вмістом обмінно-увібраних іонів водню та алюмінію у колоїдному вбирному комплексі ґрунту, називається:
+потенціальною;
актуальною;
активною.
44. Основний спосіб боротьби з підвищеною кислотністю ґрунту:
внесення добрив;
гіпсування ґрунту;
+вапнування ґрунту;
піскування ґрунту;
мульчування ґрунту.
45. Вид вбирної здатності, що лежить в основі хімічної меліорації ґрунтів:
механічний;
фізичний;
+фізико-хімічний;
хімічний;
біологічний.
46. Ємність вбирання ґрунту залежить від:
щільності ґрунту;
пористості ґрунту;
температури ґрунту;
+кількості у ґрунті колоїдів;