Файл: индз анализ исп. трудовых ресурсов.doc

Слід також зазначити, що пристойні показники руху кадрів у цілому на підприємстві можуть приховувати серйозні недоліки з оновленням кадрів в окремих його підрозділах.

Аналіз використання робочого часу. Кількісною характеристикою використання робочої сили є показники тривалості робочого часу. Як свідчить статистика, загальна величина робочого часу протягом року має сталу тенденцію до зменшення. Зараз законодавче встановлено п'ятиденний робочий тиждень.

Використання робочого часу робітників звичайно аналізується за допомогою таких двох показників, як середня кількість днів, відпрацьованих робітником за звітний період (місяць, квартал, рік), і середня тривалість робочого дня (зміни). Ці показники можна обчислити на підставі даних звіту підприємства з праці.

Перший показник, який характеризує тривалість робочого періоду в днях (явочні дні), залежить від таких факторів, як:

- кількість вихідних і святкових днів;

- кількість днів чергової відпустки;

- інші види відпусток, передбачених законодавством;

- кількість днів непрацездатності;

- неявка на роботу з дозволу адміністрації;

- прогули;

- інші.

Показники продуктивності праці характеризують якісний бік використання робочої сили на підприємстві. Навіть більше, продуктивність праці є одним із найважливіших узагальнюючих показників діяльності кожного підприємства. Це зумовлює необхідність дуже ретельного вивчення цього показника під час будь-якого аналізу.

Продуктивність праці визначають двома способами: кількістю продукції, випущеної за одиницю робочого часу, та кількістю часу, витраченого на виготовлення одного виробу. Останній показник називають трудомісткістю продукції.

Продуктивність праці визначають як у натуральному, так і у вартісному вираженнях. Натуральні вимірники використовують там, де виробляють один вид продукції або кілька дуже схожих виробів. Грошовий вимірник має більш універсальний характер і може бути використаний на будь-якому підприємстві, в галузі тощо.

Аналіз розпочинають з оцінки виконання плану з виробітку одного працівника у вартісному вираженні. Потім порівнюють показник звітного періоду (рік, квартал, місяць) з показниками за минулий період, з показниками споріднених підприємств.

Від цього загального показника продуктивності праці слід перейти до більш деталізованих показників, таких як виробіток одного робітника, виробіток одного основного робітника тощо.

---

---

3.Аналіз впливу трудових факторів на обсяг виробництва.

Аналіз впливу трудових факторів на господарську діяльність будь-

якого підприємства починається з вивчення забезпеченості підприємс-

тва працівниками за кількістю, структурою, кваліфікацією та культур-

но-освітнім рівнем і характеристикою руху робочої сили.

Обсяг виробництва продукції змінюється під впливом таких трудових факторів: зміни чисельності персоналу, його структури, тривалості робочого року, дня, годинного виробітку робітника. Зв’язок між показниками можна виразити таблицею 1.1:

Таблиця 1.1.

Показник	Минулий рік	Звітний рік	Темп зростання, %
1. Обсяг продукції, тис. грн.	7416,2	5668,7	76,4
2. Чисельність персоналу, чол.	180	185	102,8
з нього робітників	140	150	107,1
3. Відпрацьовано людино-днів	35000	38250	109,3
4. Відпрацьовано людино-годин	273000	306000	112,1

Приріст по обсягу продукції проти минулого року становить +1745,7 тис. грн. Для розрахунку впливу факторів способом відносних різниць побудуємо допоміжну таблицю 2.2.

Ефективне використання трудового потенціалу забезпечує відповідне зростання продуктивності праці, що дає можливість порівняти її рівень на різних підприємствах однієї галузі.

Таблиця 2.2.

Показники	Темп зростання (індекс)	Різниця в темпах зростання	Вплив факторів, тис. грн (7416,2*гр.3)	Фактор
1	2	3	4	5
1.Чисельність персоналу	1,028	1,028-1= +0,028	+207,7	Ч п
2.Чисельність робітників	1,071	1,071-1,028= +0,043	+318,9	ПВ р
3.Кількість людино-днів	1,093	1,093-1,071= +0,022	+163,2	Д
4.Кількість людино-годин	1,121	1,121-1,093= +0,028	+207,7	Т
5.Обсяг продукції, грн	0,764	0,764-1,121= -0,357	-2647,6	ПП р г
Сумарний вплив	х	-0,236	-1750,1	х

---

Обґрунтування зростання продуктивності праці на багатьох діючих підприємствах здійснюється за факторами, які визначають рівень технологізації, механізації і організації виробництва. Заходи з їх втілення в виробництво направлені на зменшення чисельності працівників і зростання продуктивності праці.

Успіх виробничої діяльності підприємства великою мірою залежить від кадрової політики на підприємстві. Її головне завдання забезпечити кожне робоче місце, кожну посаду персоналом відповідної кваліфікації. Реалізація цієї кінцевої мети передбачає виконання багатьох функцій, які становлять систему основних елементів управління персоналом підприємств.

До цієї системи основних елементів управління персоналом входять:

• забезпечення підприємства кадрами;

• забезпечення раціональної розстановки кадрів, їх професійно-кваліфікаційне зростання і можливі посадові підвищення, заміни тощо;

• ефективне використання трудового потенціалу підприємств;

• навчання, підготовка і перепідготовка працівників, просування їх по службі;

• умови наймання на роботу, праця і система оплати праці;

• створення нормальних умов праці і відповідного психологічного клімату

• мотивація додержання встановленого на підприємстві порядку і дисципліни;

• забезпечення безпечних умов праці на підприємстві;

• організація відповідних зв'язків між представниками трудових колективів профспілками і керівництвом підприємства;

• реалізація соціальних функцій, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємства.

Зниження трудомісткості продукції - важливий фактор підвищення

продуктивності праці. Зростання продуктивності праці здійснюється, у першу чергу, за рахунок зниження трудомісткості продукції, а точніше за рахунок виконання плану оргтехзаходів (упровадження досягнень науки і техніки, механізація і автоматизація виробничих процесів, удосконалення організації виробництва і праці), збільшення питомої ваги покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, перегляду норм виробітку тощо.

Знизити трудомісткість - значить зменшити витрати на виготовлення продукції. Чим менше витрат при тому ж результаті, тим ефективніша праця, тим вища її продуктивність.

Сьогодні дуже важливо терміново розробити глобальну програму працевлаштування висококваліфікованих спеціалістів усіх рангів у всіх галузях народного господарства. Залучення наявних спеціалістів до суспільно корисної праці вирішить кілька проблем. По перше, збережуться висококваліфіковані кадри, які швидко можуть відродити економіку України і підняти її на відповідний рівень. По-друге, не потрібно буде витрачати великі кошти на їх підготовку, що в свою чергу дасть можливість направляти ці кошти на розвиток виробництва і прискорити його економічний розвиток. По-третє, таке ефективне використання наявних професійних кадрів дасть змогу розширити розвиток галузей виробництва, створити додаткові робочі місця, різко зменшити безробіття, реалізувати положення Конституції України про те, що кожна працездатна людина має право на працю.

---

---