6. Епіфіз. Його будова і значення.

Епіфіз - цент­ральний орган ендокринної системи, який забезпечує регуляцію фотоперіодичності роботи органів і систем організму, насамперед його циркадних ритмів, а також регуляцію діяльності статевої системи. Зовні вкри­тий сполучнотканинною капсулою, від якої всередину органа відходять перегородки, що ділять його на часточки . Кожна часточка епіфіза скла­дається з двох видів клітин - нейросекреторних пінеалоцитів і гліоцитів (астроцитної глії). Пінеалоцити локалізовані переважно у центральних частинах, астроцити - на периферії часточок. Функція гліоцитів епіфіза переважно опор­но-механічна: їхні відростки вплітаються у сполучнотканинну строму органа.

Білет 12

1. Стравохід. Оболонки, шари, залози.

Стінка стравоходу утворена трьома оболонками: слизовою з підслизовою основою, м'язовою та зовніш­ньою (адвентиційною або серозною). У слизовій оболонці страво­ходу розрізняють чотири шари (епітелій, власну пластинку, м'язову пластин­ку, підслизову основу). Епітелій стравоходу багатошаровий плоский незрого­вілий, у людей старшого віку можливе зроговіння. У складі влас­ної пластинки слизової оболонки на рівні перснеподібного хряща гортані й 5 кільця трахеї та в ділянці переходу стравоходу в шлунок залягають кінцеві відділи кардіальних залоз стравоходу. Це прості трубчасті або трубчасто- альвеолярні розгалужені залози, які виробляють переважно слизовий секрет. Підслизова основа стравоходу утворена пухкою сполучною тканиною, у якій розміщені кінцеві секреторні відділи власних залоз стравоходу. За будо­вою це складні розгалужені альвеолярно-трубчасті залози зі слизовим типом секрету. Власні залози зосереджені переважно на вентральній поверхні верх­ньої третини стравоходу. Побудовані власні залози стравоходу з мукоцитів.

---

2. Мукоциліарний механізм. Які структури беруть участь в його забезпеченні.

Очищення слизової оболонки повітроносних шляхів від пилу та мікро­організмів здійснюється за допомогою так званого мукоциліарного меха­нізму, який включає:

1. прилипання частинок до слизу, що вкриває епітелій;

2. їхнє видалення з дихальної системи шляхом постійного зміщення сли­зу війчастим епітелієм до глотки, де він проковтується або видаляється у зовнішнє середовище.

Слиз, який вкриває епітелій повітроносних шляхів, складається із двох шарів. Зовнішній шар - в'язкий, еластичний гель, 2 мкм завтовшки, сприяє прилипанню частинок (мікробів), утримує їх на поверхні слизу, не даючи за­нурюватися вглиб і контактувати з епітелієм; він мало проникний для води і таким чином запобігає висиханню тканини. Внутрішній шар (золь), 5 мкм зав­товшки, забазпечує вільні рухи війок. Його надлишки всмоктуються епітелієм.

3. Материнська частина плаценти, її компоненти.

Материнська частина плаценти утворена слизовою оболонкою мат­ки у ділянці вростання у неї ворсинок хоріона плода. Це так звана основна відпадна (децидуальна) оболонка. Крім неї у складі ендометрію матки вагіт­ної жінки розрізняють вільну від вростань хоріальних ворсин пристінкову відпадну оболонку, а також сумкову відпадну оболонку, що відмежовує за­родок від порожнини матки. Характерною ознакою сполучнотканинної основи ендометрію є наявність значної кількості децидуальних клітин. Це великі кліти­ни полігональної форми з оксифільною цитоплазмою, що утворюють скупчен­ня у базальному шарі ендометрію між верхівками хоріальних ворсин.

4. Намалювати схему нейронних зв’язків сітківки ока.

5. Лімфатичний вузол

Лімфатичні вузли (nodilymphatici) - бобоподібної форми потовщення за ходом лімфатичних судин, у яких відбувається антигензалежне розмножен­ня В- і Т-лімфоцитів, набуття ними імунної компетенції, а також очищення лімфи від сторонніх частинок. Лімфатичний вузол покритий сполучнотканинною капсу­лою, від якої всередину органа відходять сполучнотканинні перегородки - тра бекули. У капсулі деяких лімфатичних вузлів знайдені гладком'язові клітини, які беруть участь у формуванні опорно-скоротливого апарату вузла. Паренхіма вузла утворена В- і Т-лімфоцитами, остов (ніжну строму) для яких формує ре­тикулярна тканина. Розрізняють кіркову і мозкову речовини лімфовузла.

---

---

6. Класифікація ендокринних залоз. Дисоційована ендокринна система.

Умовно серед елементів ендокринної системи організму розрізняють чо­тири групи складників. До першої групи - центральних органів ендокринної системи - належать гіпоталамус, гіпофіз та епіфіз. Друга група - периферійні ендокринні органи - включає щитоподібну, прищитоподібні і надниркові залози. Третя група включає органи, які поєднують виконання ендокринної функції з низкою інших. Це підшлункова залоза, ста­теві залози (яєчко, яєчник), нирки, плацента тощо. В організмі людини є та­кож велика група клітин, так звана дисоційована ендокринна система, які утворюють четверту групу елементів ендокринної системи. Дисоційована ендокринна система складається з ізольованих ендокриноцитів, розсіяних у переважній більшості органів і систем організму. Роз­різняють два види клітинних елементів дисоційованої ендокринної системи: клітини нейрального походження, що розвиваються з нейробластів нервово­го гребеня, і клітини, які не мають нейрального походження. Ендокриноцити першої групи об'єднують в APUD-систему. Вони мають властивість нагро­маджувати і декарбоксилювати попередники біологічно активних амінів (се­ротоніну, норадреналіну, адреналіну). Утворення нейроамінів у цих клітинах суміщається із синтезом біологічно активних регуляторних пептидів. Зараз відомо близько 50 різних апудоцитів (клітин APUD-системи) і відповідних їм гормонів.

Білет 13

1. Шлунок. Оболонки, шари, рельєф.

Шлунок - мішкоподібне розширення травної труб­ки. Стінку шлунка утворюють три оболонки - слизова з підслизовою основою, м'язова та серозна. Особливістю рельєфу слизової оболонки шлунка є наявність складок, полів і ямок. Складки, утворені слизовою оболонкою із підслизовою основою, розташовані поздовжньо у кількості 5-6, розправляються за умови наповнення шлунка. Поля видно з поверхні, вони мають полігональну форму, відповідають групам залоз, обмежених прошарками сполучної тканини із су­динами. Ямки - це заглибини, утворені вростанням епітелію у власну пластин­ку. Глибина ямок у кардіальній частині, дні та тілі дорівнює 1/4 товщини слизо­вої оболонки, в пілоричній частині вона складає 1/2 товщини слизової. Слизова оболонка шлунка побудована з чотирьох шарів - епітелію, влас­ної і м'язової пластинок та підслизової основи. Порожнина шлунка вистелена одношаровим призматичним залозистим епітелієм.

---

2. Схематично намалювати нефрон. Позначити його відділи.

3. Дати коротку характеристику періодів великого росту та дозрівання овогенезу.

З настанням статевої зрілості овоцити вступають у процес подальшого росту (так званий великий ріст). При цьому збільшуються розміри овоцита, у його цитоплазмі нагромаджується жовток, овоцит оточується прозорою зо­ною та променистим вінцем. Період дозрівання овогенезу починається у зрілих фолікулах безпосеред­ньо перед овуляцією, коли овоцити поновлюють мейоз, починаючи з метафази першого поділу дозрівання. Розблокування мейозу відбувається під дією лютропіну (ЛГ). Після першого поділу утворюються дві клітини: одна велика - вто­ринний овоцит (овоцит II порядку), у якій лишається майже вся цитоплазма, і друга маленька - перше полярне тільце (полоцит І). Кожна з цих клітин от­римує по 23 діади з хромосомного набору первинного овоцита. Другий поділ дозрівання починається відразу за першим, але він блокується на стадії мета­фази, завершується лише після пенетрації сперматозоїда через плазмолему вто­ринного овоцита. У результаті другого поділу мейозу знов утворюється маленька клітина - друге полярне тільце (полоцит II) і велика - зріла яйцеклітина; обидві клітини отримують по 23 монади.На стадії метафази другого поділу дозрі­вання овоцит вивільняється з яєчника внаслідок овуляції і дозрівання завер­шується у маткових трубах, після запліднення.

---

Смотрите также файлы

• gistologia.doc

• Gista_vidpovidi_1.docx

• gista.doc

• гигиена.doc

• Гигиена контрольная.doc