ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 09.07.2024
Просмотров: 53
Скачиваний: 0
1. Наркоз (від гр. Narcosis – ціпеніти) |
- процес тимчасового зворотного гальмування центральної нервової системи, що викликається фармакологічними речовинами і проявляється втратою свідомості всіх видів чутливості і розслаблення м'язів. |
2. Аналгезія (від гр. Analgesio – знеболювання) |
- виключення больової чутливості; |
3. Анестезія (від гр. Anaestesio- знегулення) |
- комплекс методів, які застосовують з метою виключення всіх видів чутливості |
4. Анестетики |
- фармакологічні препарати, що виключають чутливість |
5. Інгаляційний наркоз |
- наркоз який досягається при надходженні парів або газу анестетиків в організм хворо-го при вдиханні їх через масу наркозного апарата, інкубаційну трубку, або трахео-томічнук онролю. - до інгаляційних анестетиків відносяться: закис азоту; ефір для наркозу, фторотан, енфлюран, ізофморан і ін. |
6. Неінгаляційний наркоз. |
- наркоз що досягається парантеральним введенням анестетиків: в вену, через рот, пряму кишку, внутрішньомязових ін’єкцій, акупунктури, електричного струму і ін. - до неінгаляційних анестетиків відносять: барбітурати (гексенал, тіопентал натрію), оксибутират натрію, віадрил, кетамін, пропанідид, альтезин, пропофол. |
7. Атаралгезія
|
- засіб загального знеболення з використанням седативних препаратів (седуксен, сібазон, реланіум) та наркотичних аналгетиків (фентаніл і ін). |
8. Нейролептаналгезія (НЛА) |
- один з видів комбінованого наркозу при якому застосовуються нейролептик дропе-ридол та наркотичний анальгетик фентаніл як самостійно, так і в комбінації з іншими інгаляційними анестетикми. |
9. М’язові релаксанти |
- по походженню алкалоїди з групи кураре і різні синтетичні препарати з аналогічно дією. Застосовуються для розслаблення скелетних м’язів , при ендотрахеальному наркозі. Механізм дії – вплив на нейрон – м’язові синапси, паралізуя їх – визивають розслаблення поперечно-смугасті м’язи. Розрізняють м’язові релаксанти деполяри-зуючої (короткої дії – 5-8 хв.) і недеполяризуючої (тривалої 40-50 хв.) дії. - дитилін, міорелаксин – релаксанти короткої дії; - тубокурарін, хлориди, паву лон, аркан, тракріум – релаксанти тривалої дії. |
Загальна анестезія або наркоз (грец. inarcao, narcosis – цепеніти, оніміння) – це штучно зумовлене порушення функцій ЦНС, викликане дією анестетиків або електричного струму і супроводжується втратою притоми, зниженням різних видів чутливості, розслабленням м'язів, пригніченням релексів та інших життєво важливих функцій організму.
З точки зору фармакологів - це викликаний фармакологічними речовинами глибокий сон.
Залежно від засобу введення в організм наркотичних речовин виділяють:
- інгаляційний наркоз;
- неінгаляційіїий наркоз.
В залежності від кількості використаних наркотичних речовин:
- однокомпонентний;
- багатокомпонентний (змішаний або комбінований).
Під інгаляційнім наркозом розуміють такий наркоз, який викликається вдиханням парів летких наркотичних речовин або наркотичних газів. При інгаляційному наркозі наркотичні речовини вводять в організм через дихальні шляхи (трахею, ніс, рот, траахеостому).
Однокомпонентний (чистий) наркоз - наркоз, коли в організм вводиться одна наркотична речовита (наприклад, ефір); багатокомпонентний – коли вводяться одночасно два або більше наркотичних препаратів (наприклад, ефір і закис азоту) і комбінований наркоз – коли анестезія досягається одночасним або послідовним використанням препаратів різної дії (загальних анестетиків, анальгетиків, транквілізаторів, м'язових релаксантів). Це складний вид наркозу. Його компонентами є: базис наркоз, ввідний наркоз і підтримуючий наркоз.
Базис наркоз – це поверхневий наркоз, на фоні якого вводитися основний анестетик, Застосовується для зменшення кількості використання основного анестетика і усунення емоційних реакцій у дітей та осіб з лабільною психікою. Наркотичні речовини для базис - наркозу часто вводять в пряму кишку (клізми, свічки), підшкірно, внутрішньовенно, внутрішньом'язево перед операцією, як правило, в палаті. Базис наркоз проявляє свою дію до операції, під час і деякий час після операції.
Ввідний наркоз – це короткочасовий наркоз, за допомогою якого передбачаються усунення збудження і зменшення насичення організму головним наркотичним препаратом. Застосовується для інкубації трахеї.
Підтримуючий (основний, головний) – це наркоз, який застосовують на протязі всієї операції.
Розрізняють неповний і повний інгаляційний наркоз.
Неповний наркоз – аналгезія досягається за декілька хвилин. Застосовують для короткотривалих оперативних втручань.
Повний наркоз – застосовують при довготривалих операціях.
Теорії наркозу:
Механізм виникнення наркотичного сну пояснюють в більшості фізико-хімічними або фізіологічними явищами (коагуляційна теорія Клода Бернара(1875) , ліпоїдна теорія Мейера (1899), теорія пригнічення нервових клітин Ферворка (1912), адсорбційна теорія Траубе (1904), теорія мікрокристалів ІІолінга (1961). Останніми роками особливого поширення набула мембранна теорія механізму дії загальних наркотичних речовин на субклітинному молекулярному рівні. Вона поясняє розвиток наркозу впливом наркотичних речовин на механізми поляризації та деполяризації клітинних мембран. Анестетики, розчиняючись в клітинній мембрані погіршують її проникливість для іонів натрію, порушують генерацію збудження і знижують потенціал дії.
Інструменти, апарати і речовини для наркозу.
Вивчаються в тематичних класах, на стендах, кімнатах для наркозу, де зберігаються апарати та інструменти, операційних і перев'язочних. Демонструються наркозні маски: Есмарха, Шиммельбуша, Жийяра, Омбредана-Садовенка та інші. Вивчаються інструменти для інтубації трахеї (набори трубок, ларингоскоп та інші), інструменти догляду за хворим під час проведення наркозу. Ретельно вивчаються наркозні апарати. Звертають увагу на сучасні наркозні апарати (універсальний наркозний апарат "Полікаркон-2". Сучасні наркозні апарати складаться з основних 4 вузлів: болона з редуктором, газового дозиметра, випарника анестетиків та дихальної системи. Ретельно вивчається призначення кожного блока.
Студентам демонструють наркотичні речовини (фторотан, енфлюран, діазоту оксиї, ефір для наркозу), м'язові релаксанти (дитилін, паулон, ардуан) та інші анестетики. Підкреслюють, що для інгаляційного наркозу використовують, як легковипаровуючі рідини (ефір для наркозу, фторотан, пентран, вінетен і ін. ), так і газоутворюючі речовини (закис азоту, циклопропан, нарцілен, етилен і ін. ) . Сьогодні широко використовуються сучасні анестетики, такі які флюран, севофлюран, дисфлюран та ін. Вони є малотоксичними, більш ефективними і керованими.
Премедикація.
Під премедиикаціею слід розуміти застосування комплексу лікарських засобів при підготовці хворого до наркозу або місцевого знеболювання з метою зменшення психоемоційної напруги перед операцією, та нейровегетативних реакцій, запобіганню побічної дії наркотичних речовин, полегшення введення в наркоз та підтримки стабільності його в процесі проведення.
До премедикації включають: седативні речовини з групи барбітуратів, наркотичні аналгетики, нейроплегіки, холінолітики і десесибілізуючі препарати. Схеми премедикації наведені в підручниках з загальної хірургії. При з'ясуванні цього питання використовують таблиці, слайди, стенди, історії хвороби, протоколи виконання наркозу.
М'язові релаксанти.
М'язові релаксанти - це речовини, які викликають розслаблення посмугованих м'язів, що дає можливість проводити знеболювання на поверхневому рівні, а хірургу створює ідеальні умови для виконання найскладніших операцій. М'язові релаксанти запропоновані канадськими анестезіологами Гріффітсом і Джексоном в 1942р., які для цього застосовували препарат кураре-інтокострін.
Механізм дії м'язових релаксантів пов'язаний з блокадою передачі імпульсів з нервового волокна на м'язи в нерво-м'язовому синапсі. В залежності від механізму блокади розрізняють м'язові релаксанти деполяризуючої - короткої дії 5-8 хв. і недеполяризуючої - тривалої дії 30-40 хв. М'язові релаксанти короткої дії (деполіризуючі) діють подібно до ацетилхоліну - спричиняють деполяризацію довшу ніж у нормі (0,001с). Далі ацетилхолін гідролізується на холін і оцтову кислоту холінестеразою і післясинаптична мембрана знову поляризується. До м'язових рілаксантів короткої дії належить група дитиліну (лістинон, суцинілхолін, міорелаксин та ін,).
Недеполяризуючі м'язові релаксанти блокують рецептори кінцевої нервово-м'язової пластинки (взаємодія ацетилхоліну з рецепторами неможлива, у зв'язку з чим дія його не проявляється).
До недеполяризуючих м'язовкх релаксантів відноситься група диплацину: тубо-курарінхлорид (тубарин), панкуронілінбромід (павулон), анатруксоній, діаксоній, артуан та ін.). Антагоністами недеполяризуючих м'язових релаксантів є прозєрін і галантамін.
Масковий наркоз.
Це питання відпрацьовується в операційних і перев'язочних хірургічних, травматологічних та гнійно-септичних відділеннях. Масковий наркоз може бути проведений відкритим крапельним способом і за допомогою простого наркозного апарату. В разі наркозу за відкритим контуром хворий вдихає газовий суміш через маску і видихає в атмосферу. В зв'язку з недоліками використовується рідко.
Частіше застосовується масковий наркоз за напіввідкритим контуром, при якому наркотична суміш надходить в дихальні шляхи з наркозного апарату, а видихуване повітря виділяється в атмосферу.
Напівзакритий спосіб маскового наркозу за допомогою сучасних апаратів дає можливість точно регулювати дозу і зменшувати витрати анестетиків, одночасно застосувати легковипаровучі і газоутворюючі наркотичні речовини.
Недоліками є збільшення мертвого простору, складність у забезпеченні ШВЛ, неможливість проведення наркозу в офтальмології, оториноларинології, щелепно-лицевій хірургії, нейрохірургії і ін.