Файл: субэкти ф права.docx

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 17.07.2020

Просмотров: 308

Скачиваний: 4

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

Держава як суб’єкт фінансового права проявляє себе у наступних якостях: як суверен; як власник фінансових ресурсів; як гарант фінансових прав та інтересів суб’єктів фінансових правовідносин.

Фінансово-правовий статус держави – це визначене правовими нормами суспільно-правове становище держави, яке відображається у її призначенні, завданнях, функціях, компетенції та проявах фінансової правосуб’єктності держави, яка реалізується шляхом визначення функцій, предметів відання та повноважень її органів, а також встановлення відповідальності перед суспільством за дії чи бездіяльність у сфері фінансової діяльності. Механізму реалізації фінансово-правового статусу – це організаційно-правововий комплекс взаємопов’язаних елементів, який включає систему загальнообов’язкових приписів, що регулюють фінансові відносини, а також діяльність системи органів державної влади, які забезпечують виконання функцій держави у сфері фінансів у порядку, визначеному фінансовим законодавством, і несуть відповідальність за неналежне виконання цих функцій та покладених на них відповідно обов’язків.

Одним із органів в особі якого виступає держава є Державне казначейство. В своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також наказами Міністерства фінансів України.

Основними завданнями Державного казначейства України є:

- організація виконання Державного бюджету України і здійснення контролю за цим;

- управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України;

- фінансування видатків Державного бюджету України;

- ведення обліку касового виконання Державного бюджету України, складання звітності про стан виконання Державного бюджету України;

- здійснення управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства;

- розподіл між Державним бюджетом України та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахувань від загальнодержавних податківзборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України;

-здійснення контролю за надходженням, використанням коштів державних позабюджетних фондів і позабюджетних коштів установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України;

- розробка нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій, що використовують бюджетні кошти та кошти державних позабюджетних фондів.


До системи органів державної податкової служби належать: ДПАУ, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

У складі органів ДПС знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями - податкова міліція. Структура ДПАУ затверджується КМУ. ДПАУ залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції та у їх складі відповідні підрозділи податкової міліції. У ДПАУ та державних податкових адміністраціях в АРК, областях, містах Києві та Севастополі утворюються колегії. Колегії розглядають найважливіші напрями діяльності відповідних ДПАУ.

Завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів);

- внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

- прийняття нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

- формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

- роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків.

Національний банк Украї́ни є особливим центральним органом державного управління, його емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці України - гривні.

Національний банк організовує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Національний банк визначає вид грошових знаків, їхній номінал, відмінні ознаки і систему захисту. Національний банк України зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси, накопичує золотовалютні резерви і здійснює операції з ними та банківськими металами. Національний банк України встановлює порядок визначення облікової ставки та інших відсоткових ставок за своїми операціями, дає дозвіл на створення комерційних банків шляхом їхньої реєстрації та видає ліцензії на виконання банківських операцій, встановлює банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов'язкового резервування коштів.


2.2 Колективний та індивідуальний суб'єкти фінансового права.

Субєкти фінансового права поділяються на індивідуальні та колективні.

У фінансових правовідносинах бере участь значна кількість колективних суб'єктів фінансового права. Наприклад, Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування - сільські, селищні й міські ради відповідно до компетенції, встановленої Конституцією України, затверджують бюджети відповідного рівня й контролюють їх виконання. Кабінет Міністрів України в межах конституційних повноважень розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання. Рахункова палата України від імені Верховної Ради України здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету.


Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. Значне коло учасників фінансових відносин - колективних суб'єктів становлять підприємства, установи й організації усіх форм власності. З одного боку, за рахунок коштів Державного або місцевих бюджетів фінансуються бюджетні установи, з іншого - майже всі підприємства й організації є платниками податків, зборів, обов'язкових платежів. Вони беруть активну участь у відносинах у сфері банківської діяльності.

Також суб'єктами фінансового є адміністративно-територіальні утворення (Автономна Республіка Крим, області, міста, райони, райони в містах, селища й села), які реалізують свою правосуб'єктність через відповідні місцеві органи влади, які діють в межах своєї компетенції. Проте у результаті дій таких уповноважених органів влади учасниками правовідносин стають саме адміністративно-правові утворення, а не представницькі органи влади (наприклад, отримання зовнішніх запозичень).

Індивідуальними суб'єктами фінансового права, як зазначалося, виступають фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Визначальною є їх роль у податкових відносинах та кредитно-розрахункових відносинах, у яких беруть участь кредитно-фінансові установи. Зокрема, фізичні особи незалежно від громадянства зобов'язані сплачувати податки та обов'язкові платежі до централізованих фондів з доходів, джерело походження яких перебуває в Україні. Уданому контексті визначальним буде принцип резиденства (перебування на території держави протягом календарного року сумарно 183 дні). Згідно з чинним законодавством громадяни мають право відкривати рахунки в національній та іноземній валюті у кредитно-фінансових установах, що мають відповідний дозвіл на здійснення валютних операцій.

 Серед цієї категорії суб'єктів фінансового права особливу роль відіграють фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які ведуть підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. Обсяг фінансової правосуб'єктності фізичних осіб буде залежати не лише від громадянства, а й від Інших чинників, зокрема їхнього резидентського статусу.

Отже субэктами фінансового права може виступати держава та її органи, а також фізичні та юридичні особи які мають правосуб’єктність.

Суб'єкт фінансового права та суб'єкт фінансових правовідносин певною мірою співвідносяться як загальне і конкретне. Разом з тим. не завжди суб'єкти фінансового права стають суб'єктами фінансових правовідносин.








3. Фінансово-правові відносини.

Фінансові правовідносини - це суспільні відносини, що виникають при залученні, розподілі, використанні фондів грошових коштів і урегульовані нормами фінансового права.


Ознаки фінансових правовідносин як різновиду правовідносин:

виникають відповідно до нормам права, які вказують умови їх виникнення і визначають учасників;

носять вольовий характер;

характерний зв'язок сторін у формі юридичних прав і обов'язків. Причому, завжди присутні дві сторони: одна має суб’єктивне право (уповноважена) інша - несе відповідні юридичні обов'язки (зобов'язана).

Особливі риси фінансових правовідносин, обумовлені специфікою предмету і методу фінансово-правового регулювання:

виникають в процесі фінансової діяльності держави;

одним із суб'єктів повинен бути відповідний уповноважений державний орган;

виникають з приводу грошей.

Ці відмінні риси надають фінансовим правовідносинам характер державно-владних майнових правовідносин.

Матеріальним змістом фінансових правовідносин є поведінка суб'єктів, а юридичним - суб'єктивні права та юридичні обов'язки учасників, що встановлені фінансово-правовими нормами.

Структура фінансових правовідносин:

- Суб'єкт

- Об'єкт

- Зміст

Суб'єкти фінансових правовідносин - це особи, які беруть участь у конкретних правовідносинах і є носіями фінансових обов'язків і прав. Вони поділяються на групи:

а) суспільно-територіальні утворення;

б) колективні суб'єкти;

в) індивідуальні суб'єкти.

Учасники правовідносин мають бути наділені такою юридичною властивістю, як правосуб'єктність, тобто спроможністю бути носієм прав та обов'язків, здійснювати їх та відповідати за їх реалізацію. Правосуб'єктність включає:

правоздатність - здатність бути носієм прав та обов'язків;

дієздатність - здатність самостійно реалізовувати права та обов'язки.

Слід розрізняти суб'єкт фінансового права - тобто особу, яка має правосуб'єктність, та суб'єкт фінансових правовідносин -тобто реальний учасник цих правовідносин.

Під об'єктом фінансових правовідносин слід розуміти те, на що направлена поведінка учасників фінансових правовідносин. Об'єктом є гроші або грошові зобов'язання у зв'язку з утворенням і використанням грошових фондів.

Права і обов'язки фінансових правовідносин утворюють зміст фінансових правовідносин.

Суб'єктивне право - це передбачена нормами права міра можливої поведінки учасника правовідносин.

Суб'єктивний обов'язок - це передбачена нормами права міра належної поведінки.

У процесі регулювання суспільних відносин можуть скластися два типи зв'язку між суб'єктивними юридичними правами та обов'язками:

правовідносини "пасивного типу" - певним учасникам надаються права на позитивні дії, а на всіх інших покладаються пасивні обов'язки утримуватися від певних дій;

правовідносини "активного типу" - на певних учасників покладаються активні юридичні обов'язки - здійснення позитивних дій, а зміст суб'єктивного права полягає в можливості вимагати цієї поведінки від зобов'язаної особи.


Класифікація фінансових правовідносин:

1) за матеріальним змістом:

бюджетні;

податкові;

в галузі страхування;

в галузі кредиту;

з приводу регулювання грошового обігу;

в галузі розрахунків;

з приводу валютного законодавства. 2) в залежності від характеру фінансово-правових норм, що лежать в основі фінансових правовідносин:

матеріальні - виникають на основі матеріальних норм фінансового права і виражають правовий статус суб'єктів, що беруть участь у фінансовій діяльності;

процесуальні - в них виражається юридична форма, в якій відбувається отримання державою у своє розпорядження фінансових ресурсів, їх розподіл і використання.

Основою виникнення, зміни і припинення фінансових правовідносин є юридичний факт. Юридичні факти - це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення юридичних правовідносин. До юридичних фактів, як і в інших галузях права, відносять:

дії (правомірні або неправомірні) - вольова поведінка (правопорушення, угоди);

події - це явища, що не залежать від волі людей, але тягнуть за собою виникнення, зміну або припинення фінансових правовідносин.

Правомірні дії як вольова поведінка, передбачена фінансово-правовою нормою, поділяються на:

юридичні акти - правомірну дію учасника фінансових правовідносин, спрямовану на отримання правового результату;

юридичні вчинки - правомірну дію, що зумовлює правові наслідки, пов'язані з фактом вольової дії, яка не залежить від бажання суб'єкта відносин.

Неправомірні дії являють собою поведінку, що не відповідає приписам фінансово-правових; норм.

Отже, фінансові правовідносини - це врегульовані фінансово-правовими нормами суспільні відносини, учасники яких виступають як носії юридичних прав та обов'язків у сфері мобілізації, розподілу й витрачання фондів коштів держави.






















Висновок

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К.: Велес, 2008. – 48с.

2. Податковий кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011 ст 340

3. Закон України "Про систему оподаткування" // ВВР України. –1997. – №16. – Ст. 119/

4. Воронова Л.К. Фінансове право України: Підручник. — К.: Прецедент; Моя книга, 2006. - 448 с.

5. Грачова Є.Ю. Фінансове право: Схеми і коментарі: Навчальний посібник. - 3-е изд., Испр. і доп. - М.: Юриспруденція, 2001. 445 c.

6. Гладченко А.О. Основи фінансового права. - М., 2004. 225. c.

7. “Державний фінансовий контроль: Субєкти фінансового контролю ” /Дорош Н.І. //Фінанси України - 1998 - №1 - с.47.

8. Зюнькін А.Г. Фінансове право: опорний конспект лекцій / МАУП. - К.: МАУП, 2001. – 254 с.

9. Навчальний посібник: “Державні фінанси України” /Василик О.Д. : . – К.: Вища шк., 1997. – 383 с.

10. Пацурківський П. С. Правові засади фінансової діяльності держави: проблеми методології. – Чернівці, 1997. – 286 с.