Прохідний вимикач 

Прохідний вимикач – комутуючий прилад для дублюючого «включення -виключення» світильників. Застосування прохідного вимикача доцільно на територіях з великою площею, в будівлях і спорудах з протяжними приміщеннями, довгими коридорами та тунелями



Особливості встановлення вимикачів

Вимикачі загального освітлення встановлюються в доступних місцях, зазвичай збоку  від дверей зі сторони дверної ручки не більше 1,5 м. Для кімнат з підвищеною вологість наприклад, ванної кімнати рекомендується обирати електрофурнітуру зі ступенем захисту IP 44, для звичайних кімнат — ІР 20.  Для розміщення на вулиці необхідно не нижче 54.

В вибухонебезпечних приміщеннях вимикачі встановлюються ззовні приміщення.

2.6. Види розпайкових та монтажних коробок

Одними з важливих та відповідальних робіт є електромонтажні. Від якості їх виконання залежить не лише безперебійна робота всіх електропобутових приладів у квартирі, а й безпека житла загалом. Починаються такі роботи з монтажу електроустановних виробів. Сьогодні ми торкнемося питання пристрою підрозетників та розпаювальних коробок.

Влаштування підрозетників

Підрозетник, він же установча коробка є підставою для монтажу розеток та вимикачів. Відповідно до правил протипожежної безпеки та будівельних норм і правил електрична проводка, а також розетки та вимикачі можуть бути двох видів: монтовані відкритим способом (на поверхні стіни) та прихованим (безпосередньо в стіну). У тому випадку, коли вся проводка у квартирі виконана відкритим способом (наприклад, у коробах) або при підключенні додаткового електроприладу, застосовуються зовнішні розетки/вимикачі. Однак набагато частіше проведення виконується більш естетичним прихованим способом (наприклад, шляхом штраблення стіни), отже, розетки/вимикачі також монтуються в стіну. При такому способі установки відповідно до БНіП необхідно використовувати підрозетники. Рекомендується монтаж підрозетників та розпалених коробок здійснювати одночасно з прокладанням електричних кабелів. У цьому випадку при розмітці проводки відзначаються місця майбутнього знаходження кінцевих пунктів (розетки/вимикачі) та вузлових станцій (розпайкові коробки).

---

Монтаж підрозетників

• 
  Визначаємо висоту розташування майбутньої розетки/вимикача, отже, місце установки підрозетника. Здебільшого це залежить від загального дизайн-проекту приміщення та задуму дизайнера. Одним з варіантів розміщення з погляду ергономіки є висота сімдесят сантиметрів від підлоги. Розетки можуть бути розміщені на висоті близько тридцяти сантиметрів від підлоги. За наявності в сім'ї маленьких дітей електроустановлювальні вироби монтують якомога вище. З погляду естетики вони повинні розташовуватися однією висоті. Для кухні оптимальним є рівень трохи вищий за стол. Ще одне важливе правило: відстань не менше півметра від електроприладів та газових труб.
  
• 
  Рисуємо контур майбутнього отвору підрозетника, приклавши його до стіни для зразка. Використовуючи дриль або перфоратор з насадкою "коронка", виконуємо отвір у стіні. Розмір отвору залежить від матеріалу стіни. Якщо це бетон або цегла - діаметр повинен бути на три міліметри глибшим і ширшим за саму коробку. В цьому випадку вона фіксуватиметься за допомогою алебастру або гіпсу. Якщо ж матеріал стіни – гіпсокартон, то отвір має бути рівним коробці. У цьому випадку кріплення здійснюється за допомогою лапок підрозетника. З урахуванням такої різниці в монтажі підбираємо і вид підрозетника – "під штукатурку" або "під гіпсокартон".
  

• 
  Пробуривши контур отвору за допомогою "коронки", перфоратор прибираємо і, використовуючи молоток та зубило, прибираємо залишки каменю та підрівнюємо дно. Якщо насадка "коронка" відсутня або форма отвору повинна бути не круглою, а квадратною - використовуємо перфоратор з алмазною насадкою по бетону, болгарку або бур по бетону.
  
• 
  Після того, як отвір під підрозетник підготовлений, виконуємо штрабу – канавку для прокладання електричного кабелю. Штробу заглиблюємо в отвір, щоб кабель проходив вільно. Надалі виламуємо спеціальні отвори на дні коробки, прикриття лючками, і вставляємо кабель.
  
• 
  Очищаємо отвір від пилу, наносимо грунтовку. Для надійної фіксації коробки в монолітній стіні (цегла/бетон) використовуємо будівельний гіпс або гіпсовий клей (замішуємо до стадії м'якого пластиліну).
  

---

• 
  Наносимо в отвір трохи підготовленої суміші. Вставляємо підрозетник і притискаємо пальцями. Невелика кількість клею має видавитись в отвори коробки.
  
• 
  Замазуємо щілину між ним і отвором підготовленою сумішшю (гіпс, клей, алебастр) за допомогою шпателя. Після підсихання видаляємо залишки суміші шпателем.
  
• 
  Після повного підсихання суміші видаляємо її з підрозетника, вирівнюємо і шліфуємо зовнішні краї. Підрозетник підготовлений для монтажу розетки або вимикача.
  

Влаштування розпаювальних коробок

Розпаювальна коробка, вона ж розподільна коробка є місцем знаходження та захисту з'єднань електричних проводів і кабелів. Після монтажу розетки до підразетника до неї необхідно підключити електроживлення. Оскільки проведення окремого кабелю від розподільного щитка кожного споживача недоцільно, виконують комутацію від магістрального дроту, підведеного до розпаювальної коробки. Саме в ній з'єднуються електричні дроти, що йдуть до різних споживачів. Такий спосіб є естетично акуратним та безпечним. Встановлюватися розпаювальні коробки повинні легкодоступних місцях - для зручності сервісного обслуговування. Доступ до проводів має бути швидким та безперешкодним. Кількість розпаювальних коробок в одному приміщенні не регламентована, але повинні враховуватися естетичні характеристики та доцільність. Місце розташування – як правило – під стелею. У вологих приміщеннях – душові, ванні кімнати – розпаювальні коробки розміщуються на зовнішній стіні, а не всередині. Розпайкові коробки можуть бути як зовнішні, так і внутрішні. І, як і підрозетники, - під цеглу/гіпсокартон.

• 
  Перш ніж встановлювати розпаювальні коробки, створюємо мережу штраб, якими прокладаються електричні дроти і кабелі від електроустановочних виробів. Важливий момент при прокладанні проводки: лінії до розеток/вимикачів проводяться вертикально, а горизонтальні можуть розташовуватися в нішах, утворених стіною і плитою перекриття.
  
• 
  Після виконання серії штрабів та підрозетників здійснюємо монтаж проводки, важливою частиною якої є пристрій розпаювальної коробки. Накладну розпаювальну коробку кріпимо до стіни за допомогою шурупів/дюбелів. Приховану коробку монтуємо безпосередньо у стіну. Порядок монтажу аналогічний установці підрозетників прихованим способом. У підготовлений отвір/нішу монтуємо коробку та фіксуємо алебастром/гіпсом.
  

---

• 
  Завершуємо монтаж розпаювальної коробки, виконуючи комутацію проводів та кабелів. Наше завдання підключити велику кількість проводів до введення, тобто. магістральному кабелю, що містить три дроти: "фазу", "нуль" та "заземлення". Провід, що йдуть до розеток, з'єднуємо за кольорами: "фазу" з "фазою", "нуль" з "нулем", "заземлення" із "заземленням" відповідно. Щодо проводів, що ведуть до вимикача, тут інший принцип. "Фазу" у напрямку вимикача, з'єднуємо з "фазою" ланцюга освітлення, "нуль" освітлення з'єднуємо з "нулем" входу.
  
• 
  Важливим у плані безпеки моментом монтажу є з'єднання дротів. Воно виконується двома методами: запаювання кількох проводів чи з'єднання клемами. Ізольовані дроти акуратно укладаємо в коробку та закриваємо, не замуровуючи, а залишаючи можливість для доступу.
  

---

Монтаж електропроводкиу будинку, квартирі, гаражі, офісі тощо завжди виконується з установкою розподільних (відповідальних) коробок. По одній мінімум завжди встановлюється у кожному приміщенні. З відгалужувальних коробок розходяться електричні кабелі або дроти до світильників, вимикачів та розеток. Вони складаються з пластикового корпусу з кришкою, бувають вбудовувані для прихованої електропроводки (на малюнку 3 і 4) і накладні для зовнішньої (на малюнку 1 і 2) .

Розподільні коробки з металу підлягають обов'язковому заземленню та встановлюються лише при прокладанні електричних кабелів у металевих трубах. Наприклад, у дерев'яних будинках та будівлях відповідно до правил та вимог.

Відгалужні коробки розрізняються за розмірами та формою. Великі коробки варто використовувати в місцях, куди приходитиме велика кількість кабелів або проводів. За формою краще брати круглі, ніж квадратні або прямокутні, тому що не треба їх рівняти за рівнем. І можна використовувати коронку для свердління отвору в гіпсокартоні, блоках, цеглі тощо.

Перш ніж приступити до встановлення коробки необхідно зробити штроби та закріпити в них кабелі від місця її встановлення до розеток, вимикачів та світильників. Або закріпити кабелі за гіпсокартоном чи панелями, якими обшиваються стіни чи стеля.

При відкритій електропроводці накладна коробка кріпиться до стелі або стіни на 2 самонарізи або дюбеля, тільки заводіть електричні кабелі через спеціальні ущільнювачі.

Для монтажу вбудованої коробки необхідно вибити або висвердлити заглиблення, в яке потім необхідно вмазати коробку врівень. Набагато простіше ставиться коробка у гіпсокартон.

Встановлення розподільчої коробки у гіпсокартон.

Після цього зачищаємо дроти і з'єднуємо їх за цією.

Як встановити розподільну коробку для прихованої електропроводки.

У будинках та квартирах вся електропроводка йде приховано під штукатуркою або в каналах панельних будинків, тому і розподільна коробка ховається за стіною. Для неї установки необхідно:

При вмазуванні не круглої коробки необхідно стежити за тим, щоб вона зафіксувалася рівно за рівнем. Особливо це стосується прямокутних варіантів. Квадратні коробки також якщо криво вмазані, як правило дозволяють вирівняти кришку. Головна складність, з якою ви можете зіткнутися в процесі прокладання електричної проводки в приватному будинку, квартирі чи конкретній кімнаті – необхідність їх комутації всередині розподільної коробки. З цим процесом пов'язано кілька найпоширеніших помилок, і якщо ви хочете їх уникнути, потрібно враховувати ряд важливих моментів. Розкласти дроти по штробах чи кабель-каналах – нескладно. Інша справа розподільна коробка: при роботі з нею потрібно дотримуватися певних правил і рекомендацій.

---

Смотрите также файлы

• Азарова Евгения Евгеньевна.docx

• Инструкция по организации охраны и пропускного режима.docx

• Тема 1. Введение Назначение и состав Государственная системы защиты информации.docx

• Обзор анонимайзеров.docx

• Биография Иван Андреевич Крылов родился 13 февраля 1769 года в семье военного капитана Андрея Прохоровича Крылова.pptx