ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 513
Скачиваний: 1
СОДЕРЖАНИЕ
ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Поняття, види, та критерії економічної ефективності виробництва
АНАЛІЗ ДОСЯГНУТОГО РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства
2.2. Економічна оцінка результатів виробничо-комерційної діяльності підприємства
ШЛЯХИ ТА РЕЗЕРВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА
3.1. Механізм вдосконалення технології виробництва аграрної продукції
3.2. Резерви та шляхи вдосконалення використання трудових ресурсів
3.3. Обгрунтування раціонального використання виробничих фондів підприємства
Аналіз таблиці 2.5 свідчить, що позитивним для ПАФ «ПЕТРІВКА» є збільшення середньорічної вартості оборотних засобів на 708,5 тис. грн (5,9 %), фондооснащеності виробництва на 0,4 тис. грн (8,5 %) та є негативним зменшення забезпеченості основних засобів оборотними на 0,4 грн 32,6 %, зменшення коефіцієнту обороту оборотного капіталу на 0,01, фондовіддачі оборотного капіталу та матеріаловіддачі відповідно на 0,1 грн (8,2 %) та 0,17 грн (11,6 %). Збільшення тривалості одного обороту на 3 дні (0,98 %), фондомісткості продукції на 0,04 грн (5 %) та матеріаломісткості на 0,1 грн (14,3 %) також є негативним для підприємства.
Отже, як бачимо ПАФ «ПЕТРІВКА» має великий потенціал, але не використовує його в тому обсязі, який потрібен для ефективного функціонування. Ефективність виробництва сьогодні є однією з головних характеристик господарської діяльності. Тому підприємству необхідно вдосконалити виробництво продукції та стати більш прибутковим, адже в 2013 році підприємство було найменш ефективним і мало значні збитки.
2.2. Економічна оцінка результатів виробничо-комерційної діяльності підприємства
Етап розвитку ринкових відносин по-новому поставив питання діяльності підприємств. На діяльність підприємства впливають різні фактори, що підвищують ризик діяльності, ступінь невизначеності у майбутніх умовах роботи підприємства.
Особливе значення в зв’язку з цим набуває виробничо-комерційна діяльність підприємства. Дослідження чинників, що забезпечують ефективність виробничо-комерційної діяльності підприємства, має постійну актуальність.
Виробничо-комерційну діяльність можна представити як діяльність підприємства, спрямовану на виявлення і задоволення потреб споживачів у його продукції (послугах) через продаж її на ринку з метою одержання прибутку.
Рівень економічної ефективності виробничо-комерційної діяльності підприємства залежить від багатьох чинників і умов.
Відповідно до обмеженості ресурсів і важливості їх економії, основними чинниками, які визначають ефективність виробничої діяльності, є трудомісткість, матеріаломісткість і фондомісткість продукції. З цього випливає, що підприємство в своїй діяльності повинно приділяти значну увагу вдосконаленню технології, спеціалізації та концентрації виробництва, організації й оплаті праці, впровадженню досягнень науково-технічного прогресу і набутому досвіду.
Необхідною умовою зростання ефективності виробничої діяльності є наявність досконалої, якісної, високопродуктивної техніки, що відповідає прогресивній технології, забезпеченість підприємства якісною сировиною та матеріалами. Проте якими б досконалими не були виробничі ресурси, їх віддача та ефективність виробництва будуть зростати лише тоді, коли ці ресурси використовуватимуться повністю й інтенсивно.
Тому не менш важливе значення має забезпечення підприємств кадрами високої кваліфікації. За всіх інших рівних умов досвідчений, добре підготовлений працівник, який творчо ставиться до виконання обов’язків, може виробляти більше продукції вищої якості. Продуктивність праці зростатиме і тоді, коли на підприємстві будуть створені такі виробничі відносини, де б панували добрий психологічний клімат, взаєморозуміння керівників і працівників, інші мотивації до праці [20].
Одним з основних шляхів підвищення ефективності виробничої діяльності є запровадження у виробництво нових технологій, сучасних форм автоматизації та інформаційних технологій, які передбачають використання досягнень науки та передового досвіду. Вони викликають суттєві зміни в технічному рівні і продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації кадрів.
Зростанню ефективності комерційної діяльності з закупівлі товару сприятиме ефективний вибір постачальників, співробітництво із якими забезпечує максимальну винагороду і мінімальний ризик. Для цього комерційна служба торгового підприємства повинна проводити порівняльну характеристику постачальників по найважливішим критеріям (у кожного підприємства підстави різні).
Чинником підвищення ефективності комерційної діяльності є удосконалення цінової політики підприємства і навіть застосування реклами для стимулювання продажів.
Чинником підвищення ефективності комерційної діяльності є розробка торговельної політики. Торговельна політика підприємства передбачає певну систему, форми й ефективні методи, що забезпечують реалізацію стратегічних планів і максимальну ефективність комерційної діяльності.
Рівень ефективності виробничо-комерційної діяльності залежить від багатьох чинників. Тому для практичного розв’язання завдань управління ефективністю важливого значення набуває класифікація чинників її зростання за певними ознаками.
Чинники підвищення ефективності виробничої діяльності можна поділити на дві групи: фактори, що забезпечують збільшення обсягів виробництва валової продукції та фактори, що забезпечують зниження матеріально-грошових витрат на виробництво продукції.
Основними чинниками підвищення комерційної діяльності є розширення й поглиблення асортименту, удосконалення цінової політики підприємства, застосування реклами для стимулювання продажів, використання знижок та інші [21].
Тож бачимо, що виробничо-комерційна діяльність є невід’ємною частиною діяльності будя-якого підприємства. Тому буде доцільно дослідити виробничо-комерційну діяльність ПАФ «ПЕТРІВКА» Глобинського району, Полтавської області за допомогою даних таблиці 2.6.
Таблиця 2.6
Результати виробничо-комерційної діяльності
у ПАФ «ПЕТРІВКА» Глобинського району, 2011 2013 рр.
Показники |
Роки |
2013 р. до 2011 р. |
|||
2011 |
2012 |
2013 |
абсолютне відхилення (+;-) |
відносне відхиленн, % |
|
Виробництво валової продукції (у порівняльних цінах 2010), тис.грн |
15263,0 |
12091,3 |
14956,7 |
-306,3 |
-2,0 |
у т.ч. на 100 га сільськогосподарських угідь |
599,5 |
489,7 |
605,5 |
6,0 |
1,0 |
на 1 середньорічного працівника |
145,4 |
118,5 |
182,4 |
37,0 |
25,5 |
Виручка від реалізації продукції і послуг, тис.грн |
14645,0 |
18209,0 |
15211,0 |
566,0 |
3,9 |
Чистий прибуток, тис.грн |
5193,0 |
3683,0 |
-3192,0 |
‒ |
‒ |
Коефіцієнт автономії |
0,89 |
0,93 |
0,86 |
-0,02 |
-2,55 |
Загальний коефіцієнт ліквідності |
19,5 |
22,8 |
7,9 |
-11,6 |
-59,4 |
Рівень рентабельності, % |
61,6 |
26,2 |
-19,1 |
‒ |
‒ |
Норма прибутку, % |
31,7 |
17,9 |
-15,9 |
‒ |
‒ |
Аналіз даних таблиці 2.6 свідчить, що протягом 2011-2013 рр. виробництво валової продукції (у порівняльних цінах 2010р.) зменшилося на 306,3 тис. грн (2 %), проте виробництво валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь та на 1 середньорічного працівника навпаки збільшилося відповідно на 6 тис. грн (1 %) та 37 тис. грн (25,5 %). Виручка від реалізації продукції і послуг збільшилась на 566 тис. грн (3,9 %), що є позитивним для підприємства. Негативним є те, що зменшилися такі показники, як чистий прибуток, коефіцієнт автономії – 0,02 (2,55 %) та загальний коефіцієнт ліквідності – 11,6 (59,4 %). Виробничо-комерційна діяльність на ПАФ «ПЕТРІВКА» є не рентабельною та не прибутковою.
Щоб покращити дані показники необхідно провести ряд заходів щодо підвищення ефективності виробництва, яке в подальшому призведе до економічних вигід, зокрема :
-
вдосконалення виробництва за рахунок Науково-технічного прогресу. Природно, що при впровадженні нових технологій на підприємстві знизяться витрати на виробництво одиниці товару і через економію зросте прибуток і ефективність;
-
запровадження ресурсозберігаючих технологій та модернізація устаткування;
-
залучення максимального обсягу інвестицій і їх ощадливе і раціональне використання;
-
підвищення якості продукції і як наслідок збільшення обсягу продажів;
З таких позицій вдосконалення виробничої діяльності ПАФ «ПЕТРІВКА» отримає досить багато вигід, таких, наприклад, як:
-
нарощування темпів росту виробництва за рахунок:
-
повної комплектації сировиною технологічного процесу;
-
збільшення виробничих потужностей шляхом механізації виробничих процесів;
-
оптимізації чисельності та складу працівників;
-
оновлення асортименту продукції;
-
за рахунок прибутку вдосконалення соціальний розвиток підприємства.
Якщо говорити про комерційну діяльність, то необхідно не забувати про цінову конкурентоспроможність підприємства, адже метою комерційної діяльності є саме отримання максимального прибутку від своєї діяльності, дослідження ринку та факторів, які в подальшому впливатимуть на нашу конкурентоспроможність.
Конкурентоспроможна продукція – це продукція, що володіє більш високими властивостями в порівнянні з аналогами і користується в результаті підвищеним попитом. Конкурентоспроможність продукції також визначається ціною товару. Політика цін залежить від завдань, які вона покликана вирішувати: забезпечення виживання підприємства, максимізація прибутку.
Цінова політика сільськогосподарських підприємств являє собою комплекс заходів щодо максимізації прибутку та ефективного збуту продукції, що, у свою чергу, забезпечує розширене відтворення сільськогосподарського виробництва у цілому та досягнення соціального ефекту завдяки задоволенню потреб споживачів. Серед таких заходів, на думку С. В. Шевченка [22], заслуговують на найбільшу увагу диверсифікація господарської діяльності шляхом включення до її складу переробки сільськогосподарської продукції та збутова кооперація, яка дає змогу її учасникам отримувати додатковий дохід за рахунок економії витрат на розрахунки з компаніями-посередниками.
Цінова політика та цінова конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств є взаємообумовленими поняттями, оскільки здатність до реалізації їх власних економічних інтересів на ринку не може бути забезпечена без здійснення відповідних заходів цінової політики, а можливість зберегти цю здатність протягом тривалого періоду часу визначає сутність конкурентоспроможності. Водночас, ситуація на ринку швидко змінюється і лише конкурентоспроможні підприємства здатні адекватно реагувати на ці зміни, не втрачаючи про цьому своїх позицій завдяки розробці ефективних цінових стратегій. Розробка таких стратегій передбачає прогнозування майбутніх цін на основі їх моніторингу на ринках всіх рівнів національного господарства та дослідження сучасної ринкової кон’юнктури і цінових стратегій конкурентів [23].
Треба сказати, що ринкова економіка та особливості її розвитку в Україні посилюють вимоги до цінових стратегій сільськогосподарських підприємств, які можуть бути ефективними не лише за умови, якщо за їх допомогою відбувається процес конкурентного ціноутворення на ринку, а й здійснюється безперервний процес управління цінами відповідно до постійних змін ринкової кон’юнктури. Якщо до цих змін вже сформовані підприємством ціни виявляються неадекватними, на ньому виникає нагальна потреба у розробці комплексу заходів з їх стабілізації на ринку та приведення у відповідність до стану поточної конкурентоспроможності підприємства.
Цінова конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств – це порівняльна економічна категорія, що відображає їх здатність до утримання та зміцнення своїх позицій на ринку у довгостроковому періоді, яка забезпечується можливістю зниження цін на продукцію нижче ринкової зі збереженням прибутковості для розширеного відтворення виробництва.
Зовнішній показник цінової конкурентоспроможності підприємства, який відображає його конкурентну властивість, визначається співвідношенням цін підприємства з середніми ринковими цінами та цінами конкурентів. Для оцінки цінової конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств як економічної категорії, застосовується комплексний показник, що відображає частку можливого прибутку підприємства у складі обсягу продажу за конкурентною ціною, тобто ціною, яка є нижчою ніж у конкурентів.
Досліджено, що процес ціноутворення на ринку сільськогосподарської продукції має такі особливості: наявність загальної тенденції до перевищення рівня пропозиції над рівнем попиту; виникнення цінових диспропорції через незбалансованість попиту і пропозиції; висока вартість сільськогосподарської продукції, пов’язана зі специфікою господарювання на землі; високий рівень витрат сільськогосподарських підприємств через недосконалість технологій виробництва продукції, використання застарілої техніки, нееквівалентний обмін з промисловістю, монопольне становище переробних підприємств і ін.; низький рівень доходів населення; необхідність державної підтримки сільськогосподарських підприємств та заходів зі стимулювання попиту населення [24].
Тому доцільно буде проаналізувати цінову конкурентоспроможність основних видів сільськогосподарської продукції у ПАФ «ПЕТРІВКА» за даними таблиці 2.7.
Таблиця 2.7
Цінова конкурентоспроможність основних видів сільськогосподарської продукції у ПАФ «ПЕТРІВКА» Глобинського району, 2011-2013 рр.
Показники |
2011 р. |
2013 р. |
Абсолютне відхилення, (+,) |
||||
Ціна реалізації, грн. |
Собівартість продукції, грн. |
Цінова конкурентоспроможність, % |
Ціна реалізації, грн. |
Собівартість продукції, грн. |
Цінова конкурентоспроможність, % |
||
Зернові та зернобобові |
110,4 |
75,9 |
31,2 |
110,6 |
141,8 |
-28,2 |
‒ |
Соняшник |
334,1 |
186,2 |
44,3 |
250,9 |
200 |
20,3 |
-24 |
Соя |
294,7 |
207,1 |
29,7 |
341,8 |
387,7 |
-13,4 |
‒ |
Аналіз даних таблиці 2.7 свідчить, що протягом аналізованого періоду продукція зернових та зернобобових і сої є не конкурентоспроможною, а цінова конкурентоспроможність соняшнику становить 20,3 %. Це означає, що підприємство може знизити ціну на 20,3 % і не зазнати збитку. Хоча порівнюючи цінову конкурентоспроможність соняшнику протягом 2011-2013 рр. можна сказати, що в порівнянні з 2011 роком вона зменшилася на 24 відсоткових пунктів, що є негативним для підприємства.
Для підвищення ефективності цінової політики та цінової конкурентоспроможності приватного підприємства необхідно проводити дослідження щодо наслідків зміни ціни залежно від ситуації на ринку на основі аналізу умов беззбитковості та здійснення цінового моніторингу, який представляє собою оперативне відстеження реалізаційних, оптово-відпускних та роздрібних цін на сільськогосподарську продукцію на ринках всіх рівнів – місцевому, регіональному та державному.