Тема 7. Страхування підприємницьких ризиків

1. Страхування майна підприємств від вогню та інших небезпек.

2. Страхування майна підприємств від перерв у виробництві внаслідок знищення або пошкодження застрахованого майна.

3. Страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції.

4. Страхування відповідальності роботодавця та відповідальності за забруднення довкілля.

1. Страхування майна підприємств від вогню та інших небезпек.

Страхування майна промислових підприємств від вогню є традиційним і найпоширенішим видом страхування. Сутність страхування від вогню - відшкодування збитку від раптових і непередбачених випадків пожежі або вибуху, а також деяких інших випадкових і непередбачених подій (ризиків), додаткових Щодо ризиків пожежі та вибуху, що призвели до спалаху застрахованого майна (страхування "від вогню та інших випадків"). Під поняттям "пожежа" слід розуміти неконтрольоване горіння, яке спричинило матеріальний збиток. Страхові компанії відшкодовують також збитки, які виникли внаслідок безпосередньої дії вогню (пожежі), а також дії побічних явищ (тиск повітря або газу, тепло, дим).
Для того щоб підприємство змогло захистити себе від фінансових збитків у разі настання непередбачених обставин, укладаються договори добровільного страхування майна державних, кооперативних, громадських, акціонерних, орендних, приватних та інших форм власності підприємств і організацій незалежно від видів діяльності.
За основним договором страхуванню підлягає все майно, що належить підприємству:
* будівлі, споруди, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, обладнання, транспортні засоби, риболовецькі судна, знаряддя лову, об'єкти незавершеного будівництва, інвентар, готова продукція, сировина, товари, матеріали та інше майно.
За додатковими договорами може бути застраховане:
* майно, одержане підприємством згідно з договором майнового найму (якщо воно не застраховане у наймодавця), або прийняте від інших підприємств та населення для переробки, ремонту, перевезення, зберігання, на комісію тощо.
* майно на час проведення експериментальних або дослідницьких робіт, експонування на виставках.
Не приймаються на умовах добровільного страхування:
а) гроші готівкою;
б) акції, облігації та інші цінні папери ;
в) рукописи, креслення й інші документи, бухгалтерські та ділові книги;
г) дорогоцінні метали;
д) технічні носії інформації, комп'ютерних та аналогічних систем (магнітні плівки, касети, магнітні диски і т. ін.);
е) майно, яке знаходиться в застрахованому приміщенні, але не належить страхувальникові.
Не можуть бути застрахованими також будівлі, споруди, які перебувають в аварійному стані чи розташовані в зоні, якій загрожують обвали, зсуви, повені та інші стихійні явища.
У разі страхування майна підприємств вирізняють два типи договорів:
а) страхування від вогню, удару блискавки, вибуху;
б) комплексне або розширене страхування "від вогню та інших випадків", яке включає, крім ризиків пожежі і вибуху, додатково такі страхові події: землетрус; зсув; обвал; буря; ураган; повінь; град, злива; осідання ґрунту; затоплення; шторм; цунамі; туман; пошкодження майна водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем; крадіжки зі зломом (пограбування).
Майно береться під страховий захист також від ризиків, що виникають під час ведення експериментальних та дослідницьких робіт.
Будівлі, споруди та інше майно вважається застрахованим і на той випадок, коли у зв'язку з пожежею або раптовою загрозою стихійного лиха їх необхідно розібрати або перенести на нове місце.
Договір страхування всього майна може бути укладеним на таких засадах:
* на балансову вартість;
* на договірну вартість;
* на певну частку (відсоток) вартості.
Якщо майно взяте на страхування на певну частку (відсоток), то всі об'єкти вважаються застрахованими на ту саму частку.
Страхування не може бути джерелом збагачення страхувальника. Тому основою для визначення страхової суми є дійсна вартість застрахованого майна на дату настання страхового випадку. За кожним застрахованим об'єктом страхова сума має відповідати його дійсній вартості.
Якщо вона менша, страхувальник має право на відшкодування тільки тієї частини збитку, яка відноситься до загальної суми збитку так, як страхова сума до страхової вартості. У цьому разі йдеться про так зване "недострахування". Існують різні методи, які виключають небезпеку "недострахування":
* страхування на випадок збільшення вартості майна;
* підсумкове страхування;
* баланс сум;
* страхування за середнім залишком;
* застереження про приведення сум у відповідність.
Розмір збитку і сплати страхового відшкодування визначають у такій послідовності: 1) установлюють факт страхового випадку; 2) визначають розмір збитку і страхового відшкодування, складають страховий акт про страховий випадок; 3) здійснюють страхову виплату.
Договір страхування, за яким виплачено страхове відшкодування, зберігає чинність до кінця зазначеного в ньому строку в розмірі різниці між страховою сумою, обумовленою договором, і сумою виплаченого страхового відшкодування. Якщо страхове відшкодування виплачене в розмірі повної страхової суми, то чинність договору припиняється.
Не підлягають відшкодуванню збитки:
* завдані внаслідок перебігу процесів, яких не можна уникнути в роботі або таких, що природно випливають з них (корозія, природне спрацювання та інші природні властивості окремих предметів);
* завдані через те, що страхувальник не вжив належних заходів для рятування майна, забезпечення його зберігання і запобігання подальшому пошкодженню чи знищенню;
* завдані внаслідок викрадення майна, якщо факт крадіжки не підтверджено міліцією або іншими правоохоронними органами.

---

2. Страхування майна підприємств від перерв у виробництві внаслідок знищення або пошкодження застрахованого майна.

Логічним доповненням до вогневого страхування є страхування від перерв у виробництві внаслідок знищення або пошкодження застрахованого майна. Воно широко розповсюджене в економічно розвинених країнах. Одночасне страхування майна і втрат від перерв у виробництві вважається вигідним як для підприємця, так і для страхової компанії. Адже зазвичай ризики за обома цими договорами – одні й ті ж самі. Крім того, якщо договори про страхування цих ризиків уклала одна страхова компанія, то вона зацікавлена якнайшвидше відновити застраховане майно або уникнути значних страхових виплат у зв’язку із компенсацією страхувальникові втрат від перерви у виробництві.

Обсяг відповідальності страховика може бути ширший, ніж в страхуванні майна від вогню.

Об’єктом страхування є фінансові втрати від перерви у виробництві (внаслідок матеріальних збитків від страхової події із застрахованим майном страхувальника), які включають:

• поточні витрати страхувальника по продовженню господарської діяльності в період вимушеної переви у виробництві;

• втрати прибутку від вимушеної перерви у виробництві.

Договором можуть покриватися як поточні витрати і втрачений прибуток разом, так і кожна з фінансових втрат окремо.

Виходячи із обраного об’єкта страхування, встановлюється страхова сума, у відсотках до якої обчислюється страхова премія. Розмір премії здебільшого встановлюється індивідуально для кожного страхувальника з урахуванням особливості його господарської діяльності. Термін дії договору співпадає із терміном дії договору вогневого страхування.

Суттєвою особливістю цього виду страхування є те, що розмір збитків тут багато в чому залежить від терміну перерви у виробництві. Тому дуже важливим є визначення тривалості відповідальності страховика. Відповідальність страховика¸ як правило, настає не відразу. Зазвичай умови страхування передбачають встановлення межі, починаючи з якої виникає така відповідальність.

У разі настання матеріального битку, який призвів до перерви у виробництві, розмір страхового відшкодування визначається на основі розміру поточних витрат щодо здійснення застрахованої діяльності і прибутку, отриманого страхувальником від цієї діяльності за період, що дорівнює 12 місяців до дати настання матеріального збитку.

Дії сторін при настанні страхового випадку аналогічні діям при страхуванні майна підприємств від вогню та інших небезпек.

3. Страхування відповідальності товаровиробника за якість продукції.

Мета цього виду страхування - захищати страхувальника в разі претензій, що їх висувають споживачі його продукції (послуг, котрі ним надаються) і за які він несе відповідальність згідно із цивільним законодавством. Відповідальність за шкоду покладається не лише на виробника кінцевого продукту або комплектуючих, використаних у виробництві зазначеного продукту, а й на тих, хто пропонує продукт як "свій" (наприклад, супермаркети та фірмові магазини несуть відповідальність за продукцію з нанесеним власним фірмовим знаком або своєю назвою). У разі висунення позову тягар доказів (тобто збір та надання доказів на свій захист) повністю лягає на виробника. При цьому він може знизити відповідальність, довівши таке:
* він ужив усіх необхідних кваліфікованих заходів, аби унеможливити дефекти у продукції на етапі виробничого процесу, або діяв згідно з певним законодавчим актом;
* не передав дефектну продукцію до сфери збуту;
* поставка здійснювалась не в ході бізнесу з метою отримання прибутку (наприклад, подарунок);
* він виготовив тільки частину продукції, а дефектною виявилась уся продукція, або причиною стала інструкція, надана на наступному етапі;
* на момент передавання товару до збуту він не міг виявити цей дефект, виходячи з рівня наукових і технічних знань того періоду (так званий ризик розвитку; не всі члени ЄС прийняли цей вид захисту);
* дефект настав у результаті неправильного, необережного використання продукту або ремонту, а також недотримання правил обережності й інструкцій, що додаються до продукту.
Позивач за своїм вибором може подати позов або у країні виготовлення, поставки продукції, або у країні, в якій настав факт завдання шкоди. Це право позивача закріплене Брюссельською конвенцією ЄС "Про судові рішення та обов'язкове виконання судових рішень з цивільних та комерційних справ". Позивач має право подати позов протягом 10 років з моменту завдання шкоди. Протягом трьох років позов має бути вирішений.
За договором страхування відповідальності виробника за якість продукції страховик зобов'язується відшкодувати всі суми, які страхувальник буде зобов'язаний виплатити:
* за випадкову шкоду, завдану здоров'ю деякої особи, включаючи смерть;
* випадкові знищення і/або пошкодження майна, що трапились у період терміну страхування у визначених договором географічних межах, і причиною яких була продукція страхувальника (продана, надана, доставлена, встановлена, відремонтована перероблена або перевірена ним).
Страховик несе відповідальність лише за прямі та ненавмисні збитки, що виникли протягом дії договору страхування у зв'язку з продукцією, яка покривається договором. При цьому продукція має перебувати поза контролем страхувальника, у тому числі поза приміщеннями, що належать страхувальникові або які він займає.
Страхувальник має знати, що страхове покриття надається тільки за збитки, спричинені неякісними, дефектними товарами. Виключається відповідальність за шкоду споживачеві (третій особі), якої було завдано продукцією з таких причин:
* радіація, радіоактивне зараження, ядерні вибухи;
* страйки, політичні акції, воєнні дії, а також розпорядження військових і цивільних владних структур;
* дефекти, які були відомі страхувальникові до реалізації продукції;
* неправильне зберігання продукції на складі страхувальника;
* транспортування продукції (цей ризик вноситься до інших полісів, наприклад щодо відповідальності перевізника);
* шкода нематеріальних активів: патентів, знаків для товарів, ліцензій і т. ін.
Як правило, відповідальність виключається, якщо дефект зумовлюється природними властивостями або коли шкода здоров'ю та майну вважається неминучою. Скажімо, у разі навмисних дій або грубої необережності страхувальника.

---

4. Страхування відповідальності роботодавця та відповідальності за забруднення довкілля.

Наприкінці 60-х років багато європейських країн ввели закон про обов'язкове страхування відповідальності роботодавця. Роботодавець несе відповідальність перед службовцями в разі, коли:
* він припустився особистої необережності (якщо роботодавець є фізичною особою);
* не зміг забезпечити відповідного та безпечного обладнання, устаткувати безпечні робочі місця й підібрати кваліфікованих, компетентних службовців;
* сталися порушення законодавчих актів, які можуть призвести до відповідальності роботодавця;
* необережність одного зі службовців призвела до травми іншого службовця.
Обов'язок кожного роботодавця:
* забезпечити охорону здоров'я, безпеку та благополуччя своїх службовців під час робіт;
* вжити всіх заходів, щоб запобігати будь-якому ризику для здоров'я осіб, які не є службовцями роботодавця, та гарантувати їх безпеку;
* усіма можливими засобами запобігати викидам у атмосферу отруйних і шкідливих речовин.
Якщо працівникові було завдано шкоди під час виконання роботи в будь-якому місці, не пов'язаному з діяльністю роботодавця, останній жодної відповідальності за це не несе і компенсація не виплачується.
Страховик не відшкодовує витрати:
* за будь-якими видами штрафів та неустойок;
* викликані навмисними діями страхувальника;
* особі, яка не є страхувальником або партнером страхувальника, на котрого поширюється страховий захист.
Для певних видів діяльності страховик може вдаватися до обмежень. Наприклад, щодо роботи з деякими механізмами. Такі роботи, як підривні виключаються, але можуть прийматись на страхування за додаткову платню.
Страхування відповідальності за забруднення довкілля тісно пов’язане із розвитком національного законодавства в галузі охорони навколишнього середовища. Забруднення - це викид та нагромадження шкідливих речовин в обсязі, який не може більше поглинатися навколишнім середовищем. Забруднення можна класифікувати на випадкові, на ті, що настали в результаті непередбачених подій, та на навмисні. На практиці визначення характеру викиду може викликати ускладнення, особливо при постійних або повторних викидах. Особи, яким завдані збитки, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням. Страхування відповідальності за шкоду, заподіювану навколишньому середовищу, базується сьогодні на таких умовах:
* компенсувати страхувальникові усі суми, присуджені за законом постраждалим третім особам у зв'язку з настанням страхового випадку. До суми компенсацій вносяться також судові витрати;
* страхуванням покриваються лише випадкові забруднення. Навмисні дії або помилки, які можуть збільшити ймовірність шкоди третім особам, страхуванням виключаються;
* суми штрафів не включаються у страхове покриття.
Хоч договір укладається на рік, розуміється продовження його в того самого страховика. Через високі страхові премії, великі адміністративні витрати при розробці умов страхування та укладанні договору чи програми превентивних заходів та здійсненні контролю і страховикові, і страхувальникові вигідно партнерство на строк не менш як 5-10 років.

---

Смотрите также файлы

• Курсова (Економіка та фінанси).docx

• KП.«Експлуатація машин і обладнання».docx

• Курсова (Економіка та фінанси).docx

• Економіка підприємства.docx

• Курсова (Економіка та фінанси).docx