Лекція 1

ПСИХОЛОГІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ ЯК ГАЛУЗЬ ЗНАНЬ, СФЕРА ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

1. Витоки економічної психології: психологія праці, психологія виробництва, психологія маркетингу.

2. Поняття "психологія управління " i "психологія менеджменту".

3. Значення наукової психології для формування оco6ucmocmiо керівника.

4. Навчальна дисципліна "Психологія менеджменту".

1. ВИТОКИ EKOHOMIЧHOЇ ПСИХОЛОГІЇ

Економічна психологія як галузь психологічних знань почала формуватися на початку XX ст. Можна виділити принаймні дві традиції в становленні цієї науки.

Перша з них пов'язана з розвитком досліджень у галузі психології праці. Об'єктом досліджень було робоче місце, яке розглядалося в психології у вигляді механічної системи - набору i компонування інструментів i пристроїв, необхідних для виконання професійної діяльності. Поступово дослідження були обмежені психічними явищами, які регулюють рухову активність працівника.

Такий підхід дозволяв накопичувати пcиxoлoгiчнi дані з метою удосконалення організації праці, професійного навчання, добору кадрів, адаптації, але не сприяв динамічному розвитку цієї галузі психології, її переходу на якісно інший рівень - рівень соціальної психології праці.

Подальший прогрес психології праці пов'язаний з формуванням уявлень про робоче місце як техніко-економічну систему, органічно вплетену у виробничий процес підприємства.

Працівника почали розглядати не тільки як суб'єкта праці, але i як активну складову господарської чи економічної діяльності.

Вперше подібний підхід до розгляду проблем виявив Г. Мюнстерберг, який вирішив використати психологічні факти для того, щоб посприяти здійсненню економічно цінних завдань. На отримання економічно значущого результату у Мюнстерберга були орієнтовані три основні аспекти психотехніки:

• добір підходящих людей;

• досягнення найвищої продуктивності праці;

• досягнення бажаних психічних ефектів.

Таким чином, у працях дослідника не тільки окреслилася перспектива розвитку психології праці, а й визначилися контури нового напряму, який пов'язує через працю психологію та економіку. Надалі ця лінія дослідження отримала розвиток в економічній психології виробництва.

У працях Мюнстерберга значне місце приділялось і специфічним питанням торгівлі, реклами, збуту. Проте проблематика, що випливала з них, розвинулася в окрему гілку економічної психології, яка, виникла із соціологічного напряму в психології кінця XIX - початку XX ст.

Г. Тард офіційно визнаний як один із основоположників соціальної психології. Поряд з цим він є і автором незаслужено призабутої праці "Економічна психологія", що вийшла друком у 1902 р. В цій фундаментальній двотомній праці він послідовно розглянув:

• соціальні закони і вартість;

• економічну роль бажання і віри;

• потреби, працю, гроші і капітал;

---

• ціни, боротьбу (конкуренцію), кризи і ритми економічного розвитку;

• економічні уявлення, власність, обмін, асоціації і питання народонаселення.

Навіть цей стислий перелік дозволяє вести мову про пріоритет Тарда у розробці економічної психології. Однак запропонований ним напрям її розвитку суттєво відрізнявся від виробничого і започаткував окрему галузь економічної психології.

На відміну від першої, виробничої, вона спрямована на розробку психологічних проблем обміну, розподілу і споживання. Цю галузь можна визначити як економічну психологію маркетингу, і саме вона отримала переважний розвиток за рубежем, тим часом як виробнича гілка формувалася головним чином у руслі концепції "людських стосунків" та організаційної психології.

У нашій країні окремі сторони взаємозв'язку економіки і психології знаходили відображення в соціальній, психології і психології управління, а також у проблематиці організації і стимулювання праці, які вирішувалися, в основному, економічною наукою.

2. ПОНЯТТЯ "ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ" І "ПСИХОЛОГІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ"

Поняття "психологія менеджменту" поки що не зафіксоване у вітчизняних словниках. Натомість є близьке поняття "психологія управління".

Психологія управління - галузь психологічної науки, яка вивчає психологічні закономірності управлінської діяльності-роль людського і психологічного чинників в управлінні, оптимальний розподіл професійних та соціальних ролей у групі (колективі), лідерство і керівництво, процеси інтеграції та згуртованості колективу, неформальні стосунки між його членами, психологічні механізми прийняття управлінського рішення, соціально-психологічні якості керівника тощо.

Психологію менеджменту дехто з авторів рекомендує розглядати як міждисциплінарний науково-практичний напрям, метою якого є вивчення і психологічне забезпечення вирішення проблем організацій в умовах ринкової системи господарювання;

При цьому предметом дослідження виступатимуть психологічні явища в діяльності організацій, зокрема психологічні чинники, що зумовлюють ефективність праці менеджерів.

До цих чинників належать:

а) психологічне забезпечення професійної діяльності менеджерів, включаючи вирішення проблем професійного самовизначення управлінців, їхньої професійної підготовки і підвищення кваліфікації;

б) пошук та активізація резервів управлінського персоналу, включаючи оцінку та добір менеджерів для потреб організації;

в) оцінка і поліпшення соціально-психологічного клімату, згуртування персоналу навколо цілей організації, включаючи удосконалення стилю і культури ділових взаємостосунків у фірмі;

г) психологічне забезпечення довгострокових цілей організації, включаючи розробку фірмової кадрової політики і створення дійових механізмів управління фірмою як соціотехнічною системою. На нашу думку, розгляд психології менеджменту як міждисциплінарного напряму дещо звужує її значення і сферу впливу.

---

Адже, керуючи персоналом, менеджер повинен стимулювати його роботу, розкривати творчі можливості працівників, дбати про психологічну сумісність і на ти основі кооперувати працю персоналу, піклуватися про імідж організації, товару і свій власний, вміти побудувати психологічну службу тощо. Отже, маючи за основу психологію управління (яка також є відгалуженням психології праці), психологія менеджменту має спиратися на дослідження в галузі психології маркетингу, психології творчості, психології особистості тощо, якщо це стосується кола обов'язків менеджера.

Психологія менеджменту - це галузь психологічної науки, основу якої становлять психологія управління, частково психологія маркетингу та інші аспекти психологічних наук, які певним чином відображені в діяльності менеджерів і знання та використання яких зумовлюють успішну діяльність організації в умовах ринкової економіки.

3. ЗНАЧЕННЯ НАУКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ КЕРІВНИКА

Ще в середині 60-х років відомий фахівець із системного аналізу С.Л. Оптнер писав, що величезне завдання, яке постане перед керівниками в кінці XX ст., полягатиме в збільшенні їх здатності виділяти критичні проблеми й осягати шляхи вирішення цих проблем.

Наприклад, кризові явища 70-х років, а також загострення конкуренції із японськими та західноєвропейськими фірмами змусили американські компанії зайнятися розробкою і реалізацією стратегій розвитку, що: вимагало внести суттєві зміни в систему підготовки і підвищення кваліфікації керівників, організувати навчання стратегічного планування.

Річ не в тім, що керівникам не вистачає якихось навичок, які треба сформувати. Стратегічне планування вимагає особливого .типу мислення. Розвивати якусь систему - означає будувати модель її майбутнього. Таке моделювання передбачає рух від абстрактного задуму до конкретного плану зміни системи, оперування узагальненими поняттями, прогнозування майбутнього на основі розуміння діючих тенденцій і суперечностей та обґрунтування рішень, спираючись на розуміння, а не на минулий емпіричний досвід.

Іншими словами, планування розвитку вимагає не розмірковуючого (побутового), а розумного мислення. Головна особливість цього типу мислення полягає в тому, що воно базується на теоретичних поняттях, змістом яких на відміну від житейських понять (емпіричних уявлень) є не наявне буття, а буття опосередковане, відображене, суттєве.

На базі цих теоретичних понять і має будуватися будь-який розумовий експеримент, який моделює розвиток системи. Проте не кожен керівник здатний оперувати такими поняттями.

На думку М. Бауера - одного з провідних фахівців у галузі управлінського консультування - вся історія розвитку американської економіки показала, що невміле прийняття рішень, неправильні стратегічні рішення були завжди пов'язані не з нестачею часу або іншими труднощами, а передусім з відсутністю у багатьох провідних керівників бізнесу вміння стратегічно мислити.

---

З іншого боку, дані емпіричних досліджень показують, що розвинута здатність до абстрактного аналізу і стратегічного мислення - найхарактерніші якості керівників вищої кваліфікації.

Сьогодні на Заході приділяють велику увагу підготовці стратегічно мислячих керівників. У США такі фірми, як ІБМ, "Дженерал електрик", "Дюпон", "Дженерал моторс", розробили і використовують спеціальні програми підготовки керівників стратегічного типу. На підготовку цього типу керівників були орієнтовані найбільші школи бізнесу при Гарвардському і Колумбійському університетах. У Франції - провідний у галузі підготовки керівних кадрів - Інститут контролю управління розробив програму навчання, яка базується на системному аналізі та навчанні стратегічному мисленню.

Отже, визначимо місце, яке відводиться науковій, а не побутовій психології в процесі навчання і формування особистості керівника.

1. Керівники сьогоднішнього і завтрашнього дня повинні бути наділені здатністю виявляти і вирішувати проблеми стратегічного розвитку.

2. Для цього їхнє мислення повинне базуватися не на емпіричних уявленнях, а на розвинутому понятійному апараті, який забезпечує розумову діяльність за законами розумного мислення.

3. Формування розвинутого понятійного апарату, виявлення і розв'язання проблем - завдання, яке має вирішувати система підготовки і перепідготовки керівних кадрів, а також система підготовки фахівців відповідного напряму у вищій школі.

4. Даному завданню має послуговуватися і галузь психологічної науки "Психологія менеджменту" як основа для формування особистості керівника в умовах ринкової економіки.

4. НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА "ПСИХОЛОГІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ"

У дисципліні "Психологія менеджменту" розглядаються аспекти визначення придатності індивіда до менеджерської діяльності, методи добору кадрів, поділу і кооперації праці, взаємини і спілкування людей при виконанні спільних завдань, способи активізації діяльності персоналу через формування стійких мотивів, генерацію і пошук нових ідей та психологічні тренінги; психологічний імідж організації і фірмовий стиль та варіанти створення психологічної служби організації.

Дисципліна "Психологія менеджменту" базується на таких галузях знань і навчальних дисциплінах, як "Загальна психологія", "Основи менеджменту", "Соціальна психологія", "Психологія творчості",

"Психологія особистості", "Іміджелогія", "Конфліктологія", "Економічна психологія".

У дисципліні "Психологія менеджменту" розкривається роль людського (психологічного) фактора в процесі успішної діяльності, розглядаються аспекти вітчизняної управлінської діяльності, порівнюються американська і японська моделі менеджменту і можливості їх адаптації із урахуванням історичного досвіду і національного менталітету.

---

Засвоєння дисципліни "Психологія менеджменту" має забезпечити:

• оволодіння понятійним апаратом психології менеджменту;

• усвідомлення того, що управлінська діяльність ґрунтується на знанні та вмілому використанні психологічних чинників як основи цієї діяльності;

• використання основних закономірностей загальної, соціальної та прикладних психологій у реалізації таких функцій управлінської діяльності, як прийняття рішення, поділ праці, формування стосунків, створення іміджу, успіх у діяльності тощо;

• формування умінь і навичок управлінської діяльності в процесі засвоєння знань, оволодіння психологічними методиками.

---

Смотрите также файлы

• Лек.3.Пр.і шт.ос.12.doc

• Мікробіол_молока.doc

• методичка для стаціонара (Велит).doc

• ЗВІТ.doc

• Палий.doc