Переміщення нижньої межі печінки вгору спостерігається в разі зменшення її розмірів, що характерно для атрофії печінки або її зморщування, а також відзначається при метеоризмі або асциті, коли печінка відтісняється догори. За умов збільшення печінки її нижня межа знижується, що відзначається під час розвитку в ній різних патологічних процесів.
Пальпація печінки за методикою В.П.Образцова-М.Д.Стражеска проводиться для виявлення нижнього краю печінки і характеристики його властивостей. Крім того, при пальпації визначають передню поверхню печінки і її властивості.

Під час дослідження хворий лежить горизонтально на спині, зі злегка піднятою на невисокій подушці головою, із приведеними до тулуба плічима і з покладеними на груди руками. Вважають, що при такому положенні рук хворого, обмежується рухливість грудної клітки і збільшується амплітуда екскурсій діафрагми і, відповідно, збільшується рухливість нижнього краю печінки. Пальпація печінки проводиться не тільки в горизонтальному положенні, але й у вертикальному і на лівому боці. Лікар сидить праворуч від хворого, обличчям до нього.
Методика проведення пальпації печінки за методикою В.П.Образцова та М.Д.Стражеска:

Перший момент. Встановлення рук лікаря - лівою рукою охоплюють нижній відділ правої половини грудної клітки, щоб обмежити її рухливість. Праву руку кладуть плазом на область правого підребір'я, перпендикулярно до досліджуваного краю печінки між правою білягрудинною і передньою пахвовою лініями. Середній палець злегка зігнутий і знаходиться приблизно на правій середньо-ключичній лінії. Пальці встановлені на 1-2 см нижче нижньої межі печінки, знайденої при перкусії.

Другий момент. Кінчики пальців правої руки на видиху злегка надавлюють на черевну стінку (не глибше, ніж на 2—3 см), роблять “кишеню” у яку попадає печінка.

Третій момент. Пальпація краю печінки. Лікар просить хворого зробити глибокий вдих. При цьому нижній край печінки, сковзаючи вниз, попадає в штучну кишеню, утворений тиском черевної стінки пальпуючими пальцями, і опиняється попереду нігтьових поверхонь фаланг. Під впливом подальшого скорочення діафрагми нижній край обходить пальці і вислизає з-під них, опускаючись далі вниз. У цей момент лікар одержує тактильне відчуття, на підставі якого складає характеристику властивостей нижнього краю печінки. Рука досліджувача увесь час залишається нерухомою, прийом повторюють кілька разів. При промацуванні нижнього краю печінки варто звернути увагу на:

---

1.Його локалізацію.

2. Форму (гострий, закруглений).

3. Консистенцію.

4. Характер (гладкий, горбистий).

5. Наявність у ньому вирізок.

6. Чутливість (болючість) при пальпації.

Пальпація поверхні печінки: чотири пальці правої руки кладуть плазом на область правого підребір'я. Ковзаючими рухами обмацують усю доступну поверхню органа, що може бути м'якою чи щільною, гладкою чи горбистою.
ПАЛЬПАЦІЯ СЕЛЕЗІНКИ

Спочатку потрібно, як і при пальпації печінки, перкуторно визначити межі селезінки. Хворий при цьому може знаходитися у вертикальному чи горизонтальному положенні, лежачи на правому боці, або у положенні Салі (під кутом 45º). Використовується тиха перкусія.

Для визначення верхньої межі селезінки палец-плесиметр розташовують по середній пахвинній лінії в VI чи VII межребр’ях і перкутують вниз по межребір’ях до притупленого звуку. Оцінка межі проводиться з боку ясного звуку.

Для встановлення нижньої межі селезінки палец-плесиметр кладуть також по середній пахвинній лінії, паралельно передбаченій межі, нижче реберної дуги і перкутують знизу угору від тимпанічного звуку до притуплення. Оцінка межі проводиться з боку тимпанічного звуку.

Для визначення передньої межі селезінки палец-плесиметр розташовують на передній черевній стінці, ліворуч від пупка, паралельно шуканій межі (на рівні X межребір’я) і перкутують до поперечника селезінкової тупості – до появи притуплення. У нормі передня межа знаходиться на 1-2 см лівіше передньої пахвинної лінії.

Для встановлення задньої межі селезінки палец-плесиметр встановлюють перпендикулярно X ребру між задньою пахвинною і лопатковою лініями і перкутують ззаду наперед до появи притупленого звуку.

Потім вимірюють відстань між верхньою і нижньою межами селезінки, тобто її поперечник, що розташовується між IX і XI ребрами і у нормі складає 4-6 см. Далі вимірюють відстань між передньою і задньою межами селезінки, тобто її довжинник, що у нормі складає 6-8 см.

Однак, головним фізичним методом дослідження селезінки є пальпація. Вона проводиться зазвичай в горизонтальному положенні хворого на спині чи на правому боці. Лікар кладе ліву руку плазом на ліву половину грудної клітки в області VII—X ребра і злегка надавлює на неї. Цим досягається деяка фіксація грудної клітки і збільшується дихальна екскурсія лівого купола діафрагми. Права рука зі злегка зігнутими в останньому фаланговому суглобі пальцями кладеться плазом і перпендикулярно реберному краю в ділянці X ребра. Потім кінчиками пальців правої руки на видиху злегка надавлюється на черевну стінку (не глибше ніж на 2-3 см) і просять хворого зробити глибокий вдих. Ніяких рухів руки назустріч селезінці, що опускається при вдиху при пальпації не слід робити. Нижньопередній край селезінки попадає в створену від тиску пальців на черевну стінку кишеню і з подальшим опусканням при вдиху вислизає з нього, обходячи навколо кінці пальців досліджувача. У нормі селезінка не пальпується. Якщо нижній край селезінки знаходиться біля краю реберної дуги, то вважається, що вона збільшена в 1,5 рази.

---

Пальпаторное дослідження поверхні селезінки виконують чотирма пальцями правої руки, покладеними плазом. Ковзаючі рухи пальців спрямовані зверху вниз. Поверхня селезінки зазвичай гладка, але може бути і нерівною.
Найбільш часто пацієнти, що страждають захворюванням нирок скаржаться на:

• 
  Болі – ниркового походження часто локалізуються в ділянці попереку.. Тупий, ниючий біль в ділянці попереку спостерігаються при гострому гломерулонефриті, абсцесі навколо ниркової клітковини, при серцевій декомпенсації, хронічному пієлонефриті. Їх виникнення пояснюється розтягненням ниркової капсули внаслідок запального процесу чи застійного набухання ниркової тканини.
  
• 
  Порушення сечовиділення – зміна загальної кількості сечі, що виділяється за добу, або зміна добового ритму сечовиділення. Виділення сечі за відомий проміжок часу називається діурезом. Він може бути позитивним (коли кількість виділеної сечі за добу більше випитої рідини) та негативним (навпаки).Збільшення дової кількості сечі більше 2х літрів називається поліурією. Зменшення – олігоурія (менше 500мл за добу). Повне припинення виділення – анурія (менше 250-300мл за добу). Порушення спорожнення сечового міхура – ішурія. Часте сечовипускання – полакіурія (більше 7 раз на добу)
  
• 
  Набряки – спостерігається при гострому та хронічному гломерулонефриті, нефротичному синдромі, амілоїдозі, гострій анурії.
  
• 
  Головний біль, голово кружіння та болі в ділянці серця – спострегіються при тих захворюваннях нирок, які супроводжуються підвищенням артеріального тиску.
  
• 
  Слабкість, Зниження пам’яті та працездатності, поганий сон. Іноді приєднуються порушення апетиту, диспепсичні розлади. всі ці прояви викликані затримкою в організмі продуктів білкового розпаду внаслідок ниркової недостатності.
  

ПАЛЬПАЦІЯ НИРОК

Промацування нирок проводиться в двох положеннях хворого: у горизонтальному (лежачи) і в положенні стоячи. Методика пальпації нирок у положенні лежачи застосовується для визначення форми, величини, консистенції, конфігурації і ступеню рухливості нирок. Пальпація нирок повинна супроводжуватися перевіркою симптому Пастернацького.

Визначення симптому Пастернацького або симптому постукування виконується слідуючим чином: лікар кладе ліву руку на поперекову ділянку в ділянці проекції нирки та ребром долоні правої руки наносить короткі, не дуже сильні удари (поштовхи). Якщо хворий відчуває біль при постукуванні, то такий симптом оцінюється як позитивний і може свідчити про нирково кам’яну хворобу, паранефрит, запальні процеси у коханках, а також поза нирковими захворюванні: міозиті, радикуліті.

---

Під час дослідження хворий лежить у горизонтальному положенні на спині з витягнутими ногами. Лікар сидить праворуч від хворого, обличчям до нього.

Пальпація нирок за Образцовим-Стражеском зводиться до трьох моментів.

Перший момент — встановлення рук лікаря. Ліву руку підводять позаду під поперекову область хворого, нижче рівня XII ребра, при цьому пальці складені разом.

При пальпації правої нирки ліва рука лежить праворуч від хребта, а при пальпації лівої нирки ліву руку просувають далі, поки кінці пальців не досягнуть лівої бічної поверхні тулуба.

В залежності від задачі дослідження праву руку кладуть на область правого чи лівого фланку ззовні від прямого м'яза живота так, щоб кінці злегка зігнутих пальців знаходилися біля реберної дуги. Напрямок правої руки повинен бути паралельний хребту хворого і перпендикулярно до лівої руки досліджувача. При виконанні бімануальної пальпації обидві руки є активними.

Другий момент — зближення рук. Під час кожного видиху лікар поступово просуває кінці пальців правої руки всередину черевної порожнини до задньої стінки до відчуття зіткнення з пальцями лівої руки. Одночасно ліва рука піднімає поперекову область вперед і, отже, наближає нирку, що лежить на поперекових м'язах, до пальців правої руки.

Третій момент — власне пальпація нирки. У той момент, коли пальці рук зблизилися, хворому пропонують зробити глибокий вдих. У випадку коли нирка виявиться доступною для пальпації, то на висоті вдиху нижній полюс опуститься і підійде під пальці правої руки, що його і захоплюють.

Щоб скласти уявлення про стан нижнього полюса, слід, не послабляючи тиск обома руками, ковзати пальцями правої руки донизу. Нирка, будучи усе-таки фіксована у своєму ложі, при спробі правої руки відтягнути її донизу зрештою вислизає з-під неї. При цьому можна одержати уявлення про форму і величину нирки, її консистенцію, характер передньої поверхні. У нормі нирки не пальпуються.

При пальпації нирок у вертикальному положенні хворий стоїть обличчям до лікаря, що сидить безпосередньо перед хворим. Положення рук лікаря і методика пальпації є однаковою з методикою дослідження в положенні лежачи. У вертикальному положенні краще пальпується опущена і рухлива нирка.

Метод постукування області нирок застосовується з метою визначення болю у цих органах (симптому Пастернацького). Метод дослідження наближається до безпосередньої перкусії.

---

В залежності від задачі дослідження ліву руку кладуть плазом на праву чи ліву сторону попереку. Після цього правою рукою в сагітальній площині постукують по тильній поверхні лівої руки. Симптом Пастернацького є позитивним, якщо при постукуванні хворий відчуває біль.

В нормі у здорової людини нирки не пальпуються, а пальпуються при патологічних станах: опущенні нирок (нефроптозі), вродженій патології (подвоєна нирка) та при збільшені внаслідок пухлинних процесів, при швидкій втраті ваги (20-30кг) нирка може виходити з м’язового ложа та пальпуватися.
Матеріали для самоконтролю
А. Завдання для самоконтролю.

1. 
   Занотувати латинські терміни, які використовуються для позначення основних симптомів захворювань шлунково-кишкового тракту.
   
2. 
   Схематично зобразити послідовність визначення меж печінки перкуторним способом за методикою Образцова.
   
3. 
   Схематично зобразити послідовність визначення меж печінки перкуторним способом за методикою Курлова.
   
4. 
   Занотувати основні моменти пальпації печінки, селезінки, нирок за методом Образцова–Стражеска.
   

Б. Тестові питання для самоконтролю

1. Чому дорівнюють розміри нормальної печінки за Образцовим:

1. 10—12, 9—11, 8—10 см.

2. 12—14, 11—13, 10—12см.

3. 13—15, 12—14, 11—13 см.

4. 9—10, 8—9, 7—8 см.

5. 8—9, 7—8, 6—7 см.
2. При проведенні пальпації селезінки її край знаходиться у реберної дуги, про що це свідчить:

1. Це норма при будь-якому типі тілобудови.

2. Селезінка практично не збільшена.

3. Селезінка збільшена вдвічі.

4. Наявний гіперспленізм.

5. Може зустрічатись у астеніків.
3. Якими судинами формуєтся v.portae:

1. Мезентеріальними артеріями.

2. Відходить безпосередньо від нижньої порожнистої вени.

3. Селезінковою, верхньою та нижньою мезентеріальними венами.

4. Шлунковою, нирковою та нижньою брижовою венами.

5. Печінковою та селезінковою венами.
4. Який процес лежить в основі пальпації печінки:

1. 
   Просковзування руки відносно печінки.
   
2. 
   Метод флюктуації.
   
3. 
   Метод аускультофрикції.
   
4. 
   Просковзування печінки відносно руки на вдосі.
   
5. 
   Методика постукування.
   

5. Нижній край печінки в нормі:

1. 
   Не повинен пальпуватися.
   
2. 
   Пальпується на 1–2 см нижче реберної дуги.
   
3. 
   Пальпується на рівні реберної дуги.
   
4. 
   Пальпується на середині відстані між реберною дугою та горизонтальною лінією, проведеною через пупок.
   
5. 
   Пальпується на рівні пупка.
   

6. Коли спостерігається позитивний симптом Пастернацького:

---

Смотрите также файлы

• Книга не уничтожится после прочтения и её можно скопировать. Таких действий совершить с материальными ресурсами не получится. Материальные.docx

• Ценные бумаги продолжительное время являются одним из выгодных и востребованных инвестиционных инструментов, они также служат формой хранения капитала.pdf

• Тема Квантовая природа света Внешний фотоэлектрический эффект.ppt

• Разработка технологического процесса изготовление декоративного стула.docx

• Этапы судебного разбирательства Презентацию выполнила студентка группы 2пс1119.pptx