‡ ¯¨áª .doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлена: 02.01.2022

Просмотров: 394

Скачиваний: 2

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.


Dt = Dе – 2,5m – 0,25К = 80 – 2,52,0 – 0,253,69 = 74,078 мм.


4.8 Визначаємо кут нахилу гвинтових канавок .

При встановлені фрези з гвинтовими канавками на зубофрезерному верстаті важливо точно знати кут нахилу канавок , тому всі черв’ячні фрези повинні обов’язково мати тавро із вказанням кута .

Кут розраховуємо за формулою:


sin = m/ Dt = 2,0/74,078 =0,027, звідки = 1,54.


4.9 Визначаємо крок гвинтових канавок та крок по осі.

Крок гвинтових канавок визначаємо за формулою:


Sk = Dt/tg = 3,1474,078/tg1,54 = 8653,46 мм.


Крок по осі знаходимо за формулою:


toc = tn/cos = 3,14/cos 1,54 = 3,141 мм.


4.10 Елементи канавки фрези:

Н = 8 мм - висота канавки;

= 17 - кут канавочної фрези.

Технічні вимоги на фрезу класу 2 приймаємо по ГОСТ 9324–80.

Розміри посадочних отворів і посадочного паза по СТСЕВ 152–75:

d=40H5(+0.011);

C=43.6H12(+0.25);

b=12C11().



5. Проектування спірального свердла.


5.1 Обгрунтування використання інструменту.

Спіральне свердло Ø15 призначене для свердління отворів діаметром 14 мм на в заготівці деталі із вуглецевої сталі.

Обгрунтування вибору матеріалу ріжучої і хвостової частини свердла.

Для економії швидкорізальної сталі всі свердла з циліндровим хвостовиком діаметром більше 8 мм і свердел з конічним хвостовиком більше 6 мм виготовляються зварними.

В основному, свердла роблять з швидкорізальних сталей. Твердосплавні свердла роблять для обробці конструкційних сталей високій твердості (45...56HRC), обробці чавуну і пластмас. Виходячи з твердості оброблюваного матеріалу – 207 НВ, ухвалюємо рішення про виготовлення свердла з швидкорізальної сталі Р6М5 ГОСТ 19265-73. Кріпильну частину свердла виготовимо із сталі 40Х (ГОСТ 454-74).


5.2 Обгрунтування вибору геометричних параметрів свердла [2].

Задній кут . Величина заднього кута на свердлі залежить від положення даної точки ріжучого леза. Задній кут має найбільшу величину у серцевини свердла і найменшу величину - на зовнішньому діаметрі. Рекомендовані величини заднього кута на зовнішньому діаметрі приведені в табл. 44, [2]. По цих рекомендаціях вибираємо: α = 8°.

Передній кут. Також є величиною змінної уподовж ріжучого леза і залежить, крім того, від кута нахилу гвинтових канавок ω і кута при вершині 2j. Передня поверхня на свердлі не заточується і величина переднього кута на кресленні не проставляється.

Кут при вершині свердла. Значення кутів 2φ для свердел, використовуваних для різних оброблюваних матеріалів приведені в табл. 46, [2]. По цих рекомендаціях приймаємо: 2φ = 118°.

Кут нахилу гвинтових канавок. Кут нахилу гвинтових канавок визначає жорсткість свердла, величину переднього кута, свободу виходу стружки і ін. Він вибирається залежно від оброблюваного матеріалу і діаметру свердла. По (6,табл.5) призначаємо ω = 30°.

Кут нахилу поперечної кромки. При одному і тому ж кутові φ певному положенню задніх поверхонь відповідає цілком певна величина кута у і довжина поперечної кромки і тому кут у служить до певної міри критерієм правильності заточування свердла. По рекомендаціях призначаємо: у = 45°, [2].


5.3 Розрахунок, призначення конструктивних розмірів свердла.

Спіральні свердла одного і того ж діаметру залежно від серії бувають різної довжини. Довжина свердла характеризується його серією. У зв'язку з тим, що довжина робочої частини свердла визначає його стійкість, жорсткість, міцність і вібростійку, бажано у всіх випадках вибирати свердло мінімальної довжини. Серія свердла повинна бути вибрана так, щоб


ГОСТ <розр.


Розрахункова довжина робочої частини свердла lо, рівна відстані від вершини свердла до кінця стружкової канавки, може бути визначена по формулі:


lо = lр + lвих + lд + lв + lп + lк + lф


де

lр - довжина ріжучої частини свердла lр = 0.3∙dсв = 0.3∙14 = 4,2 мм;

lвих - величина виходу свердла з отвору lвих = 10;

lд - товщина деталі або глибина свердління, обираємо lд = 65 мм;

lв - товщина кондукторної втулки lв = 0 ;

lп - запас на переточування lп = Δl ∙ (i +1), де

Δl - величина, що зрізається за одне переточування, зміряна у напрямі осі, D l = 1 мм.;

i - число переточувань i = 40;


lп = 1∙ (40+1)= 41 мм;


lк - величина, що характеризує збільшення довжини свердла для можливості вільного виходу стружки при повністю сточеному свердлі;

lф - величина, що характеризує зменшення глибини канавки, одержаної при роботі канавочной фрези


lк + lф = 1,5∙dсв = 1.5∙15 = 22,5 мм,

тоді

l0 = 4,2 + 0 +65 + 0 + 41 + 22,5 = 132,7 мм.


Відповідно до ГОСТ 12121-77 ("Свердла спіральні з швидкорізальної сталі з конічним хвостовиком ") уточнюємо значення l0 і загальної довжини L:


l0 ГОСТ = 140 мм; L = 220 мм.


Положення зварного шва на свердлі : lс = l0 + (2...3) = 143 мм.

Діаметр серцевини свердла dс вибирається залежно від діаметру свердла і інструментального матеріалу [2]:


dс = 0.15∙dсв = 0,15 ∙ 15 = 2,25 мм.


Ширина стрічки fл = (0,45...0,32) ∙ (dс) = 0,7 мм.

Висота стрічки hл = (0,05...0,.025) ∙dс = 0,4 мм.

Хвостовик свердла виконується конічним - конус Морзе №1 АТ8 ГОСТ 2848 - 75 (6, табл.2 і 3).

Центрові отвори на свердлах виготовляються відповідно до ГОСТ 14034-74 (6, рис.5).


5.4 Визначення кількості переточувань.


Рисунок 5.1 – Довжина для переточування.


Загальна довжина сточування (рис. 5.1):


lо = lk - lвих - Δ - lπ,

де:

lвsх – величина, що характеризує збільшення довжини свердла для можливості вільного виходу стружки при повністю сточеному свердлі;

lр – довжина ріжучої частини свердла lр = 0,3·dсв = 0,3·15 = 4,5 мм;

lк – довжина стружкової канавки;

= 10 мм;


lо = 101– 30 – 10 – 4,5=56,5 мм.


Число переточувань: n = lo/l = 56,8/0,8 = 71 переточування.

l – величина сточування за одне переточування.


ВисновОк


Підвищення ефективності використання ріжучих інструментів потребує використання методик оптимізації режимів різання, що враховують конкретні режими роботи інструментів і заданих техніко-економічних параметрів, а також використовувати сучасні програмні пакети для створення довговічного метало ріжучого інструменту, а також дотримуватись рекомендацій щодо використання найбільш оптимальних співвідношень геометричних розмірів інструментів, що дозволить отримувати їх більшу жорсткість, а отже такий інструмент зможе надійно працювати на важких режимах різання.

Виконуючи курсовий проект з дисципліни "Ріжучий інструмент", мною були виконані розрахунки основних спеціалізованих інструментів, що використовуються у серійному та масовому виробництвах. При роботі над проектом широко використовувались ГОСТи, навчальна і довідкова література. Розрахунки проводились на ЕОМ.

Теоретичний матеріал, який ми опанували при виконанні даної курсової роботи буде використовуватись нами у подальшому навчанні та інженерній практиці.




СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1. Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни «Різальний інструмент» для студентів машинобудівних спеціальностей / Уклад.: Пентюк Б.М., Іскович-Лотоцький Р.Д., Штурма А.Л. – Вінниця ВДТУ. 2003. -40с.

2. Методические указания к выполнению курсового проэкта по курсам «Проектирование металлорежучих инструментов» / Сост.: Ю.Я. Комисаренко, Б.Н. Пентюк, А.Л. Штурма. Винница ВПИ, 1991. – 32с. На укр. яз.

3. Анурьев В.И. Справочник конструктора-машиностроителя: в 3-х томах. Т. 1. 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Машиностроение, 1980. – 728 с., ил.

4. Расчет протяжек: методические указания к выполнению курсового проекта по курсу «Проектирование металлорежущих инструментов» / Сост. Р.Д. Искович-Лотоцкий, А.Л. Штурма. – Винница, ВПИ. 1998. – 48с.

5. ГОСТ 9223-79

6. Нефедов Н.А., Осипов К.А. Сборник задач и приемов по резанию металлов и режущему инструменту. Изд. 3-е. перераб. и доп. М.: Машиностроение, 1977. 288с. – ил.

7. Справочник технолога-машиностроителя. В 2-х томах Т. 1 / Под. ред. А.Г. Касиловой, Р.К. Мищирякова. – 4-е изд. Перераб. и доп. – М.: Машиностроение, 1985. 656с., ил.

8. Справочник инстументальщика под ред. Ординарцева И.О. Л.: Машиностроение, 1986. 848с., ил.

9. Пентюк Б.М., Штурма А.Л. Проектування різального інструмента. Практикум. – Віниця: ВНТУ, 2006 – 80с.