На мою думку, своєрідне «повернення до старовини», яке могло б статися, якби Олексій став імператором, стався за жінок правительок після смерті Петра. Протягом 20 років після смерті імператора його ім'я було прокляте.

Загалом можна зробити висновок, що між батьком і сином склалися непримиренні протиріччя на основі повної відмінності поглядів. Петро реформував і перетворював, і побоювався, що зі вступом на престол сина все зроблене піде прахом, відновляться старі «московські» звичаї. Цей конфлікт між батьком і сином набув розмаху справжньої політичної справи і закінчився трагедією.

---

Висновок
Отже, поховавши сина, Петро засвідчить свою вдячність Толстому, Рум'янцеву, Єфросинья. А наприкінці 1718 року за його наказом буде вибито особливу медаль, на одній стороні якої буде поміщено зображення царя у профіль із написом: «Імператор Петро Ι», а на іншій – корона, що лежить на високій горі, яка вершиною виходить із хмар, її освітлює сонце, а довкола напис: «Великість твоє скрізь ясно. 1718 20 грудня».[⁵¹]

Медаль знаменувала торжество царя над темними силами, що загрожували поламати справу його життя. Однак у народі спогади про Олексія залишилися як пам'ять про мученика, який уособлював святу Русь.

За «вбивство» сина Петру незабаром помститься сама доля. У той час, коли проходив суд над Олексієм, цар міг не турбуватися про спадкоємця, адже у нього був ще один син - Петро Петрович, проте в 1719 він помирає ... Спадкоємцем відтепер робився інший Петро, син Олексія і Шарлотти. Спочатку цар здавався розлютованим цим рішенням долі, що зруйнував його плани. Проте государ пропустив майже 2 роки, не ухвалюючи жодного рішення. Тільки 11 лютого 1722 року було опубліковано маніфест, який стверджував право царя призначати собі спадкоємця на власний розсуд. Але марно протягом наступних років очікували на здійснення цього принципу на практиці. Петро не встиг скористатися своїм правом, він помер, не назвавши імені спадкоємця.

«Позбавивши верховну владу, - пише Ключевський, - правомірної постановки і, кинувши на вітер усі свої установи, Петро цим законом погасив і свою династію, як династію, як установу; залишилися окремі особи царської крові без певного династичного становища. Так престол був відданий на волю нагоди і став його іграшкою. З того часу, протягом кількох десятиліть, жодна зміна на престолі не обходилася без замішання, крім хіба однієї: кожному царюванню передувала смута, негласна інтрига або відкритий державний удар».[⁵²]

Династичне синовбивство - справа досить рідкісна в історії, і вона завжди викликає особливу увагу нащадків. В історії було два такі випадки – за царювання Івана Грозного та Петра Першого. Однак, Іван IV убив сина ненавмисно, у нападі гніву і потім гірко плакав, благав лікарів про повернення нещасного життя, називав себе синовбивцею, казав, що йому не слід царювати, а залишається тільки піти в монастир і в тихій самоті оплакувати свої гріхи, говорив , що Бог позбавленням сина покарав його за колишні злочини, нарешті послав до Палестини кілька тисяч карбованців на поминання душі вбитого Іоанна. Петро ж навпроти вів боротьбу із сином кілька років, судив його кілька місяців, був «винуватцем» його смерті обдуманим та свідомим. Наклавши свій тяжкий гнів на

---

сина за його життя, Петро, мабуть, не пробачив сина і по смерті.

Петро справді був синовбивцею, Бог покарав його за це – імперія, що створювалася з такою працею, такими жертвами, була залишена після смерті царя без правителя, почалися палацові перевороти. Тому сучасним дослідникам не варто забувати про жорстокість, про недоліки імператора, якого вони малюють Богом.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. 
   Аллец П.О. Сокращенное описание жизни Петра Великого, императора всея России. / Пер. В. Вороблевского. – СПб.: Типография кадетского корпуса, 1771. – 51 с. Электронная версия.
   
2. 
   Анекдоты о Петре Великом. – М.: Панорама, 1992. – 48 с.
   
3. 
   Андерсон М.С. Петр Великий. Перевод с английского Белоножко В.П./ М.С. Андерсон. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. – 352 с.
   
4. 
   Анисимов Е.В. Время петровских реформ. / Е.В. Анисимов.– Ленинград: Лениздат, 1989. – 496 с.
   
5. 
   Балязин В.Н. Неофициальная история России. Петр Великий. / В.Н. Балязин. – М.: ОЛМА Медиа Групп, 2006. – 190 с.
   
6. 
   Бергман В. История Петра Великого. В 6 т. Т. 4 / В. Бергман; Пер. с нем. Егор Аладьина. — СПб.: Тип. К. Вингебера, 1833. Электронная версия.
   
7. 
   Биографические повествования / сост. Болдырев. – Челябинск: Урал LTD, 1997. – 427 с.
   
8. 
   «Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия 2006» (3CD).
   
9. 
   Брикнер А.Г. История Петра Великого. / А.Г. Брикнер. – М.: ООО «Издательство АСТ», 2002. – 666 с.
   
10. 
    Брикнер А.Г. Царевич Алексей Петрович в произведениях иностранных драматургов и беллетристов / А.Г. Брикнер // Исторический вестник. 1880. – Т. 3. - № 9. – С. 146-158. – Сетевая версия – И. Ремизова 2006.
    
11. 
    Буганов В.И. Петр Великий и его время. / В.И. Буганов. – М.: Наука, 1989. – 192 с.
    
12. 
    Валишевский К.Ф. Петр I: плоть и дух (перевод с франц.) / К.Ф. Валишевский. – Калиниград: «Янтарный сказ», 2005. – 120 с.
    
13. 
    Валишевский К.Ф. Собрание сочинений в пяти томах. Том 2. Петр Великий / К.Ф. Валишевский. – М.: «Век», 1996. 480 с.
    
14. 
    Гранин Д.А. Вечера с Петром Великим. Сообщения и свидетельства господина М. – М.: ЗАО Центрполиграф, 2004. – 447 с.
    
15. 
    Гурлянд И.Я. Приказ великого государя тайных дел. / И.Я. Гурлянд. – Ярославль: Типография Губернского Правления, 1902. – 391 с.
    
16. 
    История Петра Великого: для юношества. / Сост. С.А. Чистяковой по Голикову, Устрялову и Соловьеву. – М.: Современник, 1994. – 352 с.
    
17. 
    Ключевский В.О. Русская история. Избранные лекции. / В.О. Ключевский. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2002. – 672 с.
    
18. 
    Козлов О.Ф. Темное дело царевича Алексея / О.Ф. Козлов // Вопросы истории. 1969. N 9. Электронная версия.
    
19. 
    Костомаров Н.И. Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей. / Н.И. Костомаров. – М.: Эксмо, 2005. – 1024 с.
    
20. 
    Лазарев А.В. Петр Великий. / А.В. Лазарев. – М.: Олимп; Смоленск; Русич, 1998. – 256 с.
    
21. 
    Масси Р.К. Петр Великий: в трех томах. Том 3. / Р.К. Масси.- Смоленск: «Русич», 1996. – 480 с.
    
22. 
    Молчанов Н. Петр I. / Н. Молчанов. – М.: Эксмо, 2003. – 480 с.
    
23. 
    Нартов А.К. Рассказы о Петре Великом. – СПб., 2001. Электронная версия.
    
24. 
    Новаковский В.И. Рассказы о Петре Великом. / В.И. Новаковский. – М.: Панорама, 1992. – 64 с.
    
25. 
    Павленко Н.И. Петр Первый. / Н.И. Павленко.– М.: Молодая гвардия, 1975. – 384 с.
    
26. 
    Павленко Н.И. Петр Первый. Жизнь замечательных людей. / Н.И. Павленко. – М.: Молодая гвардия, 2000. – 428 с.
    
27. 
    Павленко Н.И. На троне вечный был работник… / Н.И. Павленко // Наука и жизнь. – 2006. - № 2. Электронная версия.
    
28. 
    Петр Великий. – М.: Пушкинский фонд. Третья волна, 1993. – 446 с.
    
29. 
    Петр Великий в его изречениях: репринтное издание. 1910 г. – М.: Ладомир, 1994. – 112 с.
    
30. 
    Петр Великий: pro et contra. / Предисл. Д.К. Бурлака, Л.В. Полякова, послеслов. А.А. Кара-Мурзы, библ. указ. К.Е. Нетужилова. – СПб.: РХГИ, 2001. – 760 с.
    
31. 
    Письма и бумаги императора Петра Великого. Том 13, вып. 1. – М.: Наука, 1992. – 480 с.
    
32. 
    Платонов С.Ф. Полный курс лекций по русской истории / С.Ф. Платонов. – М.: ООО «Издательство АСТ», 2004. – 843 с.
    
33. 
    Пушкин А.С. Исторические заметки. (Историческая проза. Заметки.) История Петра I. – Л., 1984. Электронная версия.
    
34. 
    Россия в начале 18 века. Сочинения Чарльза Уитворта. О России, какой она была в 1710-м году. – М.: АН СССР, 1988. Электронная версия.
    
35. 
    Соловьев С.М. История России с древнейших времен. Т.17. / С.М. Соловьев. - М., 1993. Электронная версия.
    
36. 
    Соловьев С.М. Публичные чтения о Петре Великом. / С.М. Соловьев. – М.: 1984. Электронная версия.
    
37. 
    Сухарева О.В. Кто был кто в России от Петра I до Павла I. / О.В. Сухарев. - М. 2005. Электронная версия.
    
38. 
    Труайя А. Петр Великий. / А. Труайя. – М.: Эксмо, 2003. – 448 с.
    
39. 
    Фоккерод И.Г., Ф.В. Берхольц. Неистовый реформатор. / И.Г. Фоккерод, Ф.В. Берхольц. – М.: Фонд С. Дубова, 2000. – 560 с.
    
40. 
    Христофоров И. Жертва царской опалы. / И. Христофоров // Вокруг света № 2, февраль 2006. Электронная версия.
    
41. 
    Цветков С.Э. Петр Первый. / С.Э Цветков. – М.: Центрполиграф, 2005. – 591 с.
    
42. 
    Шикман А.П. Деятели отечественной истории. Биографический справочник. / А.П. Шикман. - М., 1997. Электронная версия.
    
43. 
    Эйдельман Н. Из потаенной истории России XVIII-XVIV веков. / Н. Эйдельман. – М.: «Высшая школа», 1993. Электронная версия
    

---

---

---

Смотрите также файлы

• Переправа с обручами.docx

• Переводной эпикриз.docx

• 1 Вариант Заполните пропуски в тексте.docx

• Электролиттер мен бейэлектролиттер.pptx

• Zhaksylyk daulet sib 211(A).pdf