Файл: Міністерство освіти і науки України Комунальний вищий навчальний заклад.docx
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 12.01.2024
Просмотров: 112
Скачиваний: 1
ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
2.3.Проектна технологія та сприятливе освітнє середовище
Створення сприятливого середовища в класі забезпечуватиме дитині подальший творчий розвиток, успішне навчання та виховання. Успіх створення такого середовища багато в чому залежить від сприятливої атмосфери в процесі навчальної взаємодії. Адже атмосфера в класі здійснює значний вплив на мотивацію кожного учня, полегшує усвідомлення розвитку необхідних професійно значущих рис, активізує процеси творчості та пізнання.
Поняття середовища охоплює не лише соціальний, особистісний аспект. Сюди належить і якість матеріального середовища. Тепло, достатнє освітлення, зручна обстановка, наявність місця для рухових пауз, питної води, часу на перерви – усе це суттєво допомагає створити атмосферу, в якій комфортно й ефективно працювати.
Багато в чому розвиток у молодшого школяра інтересу до навчання залежить від загальної атмосфери в класі. Учень має сприймати клас як свій колектив, де є справедливість, доброзичливість, вимогливість. При цьому вимоги вчителя дитина має сприймати як систематично діючі правила колективу, виконання яких необхідне для його нормальної життєдіяльності. Справа в тому, що коли дитина приходить до школи і зустрічається з новими вимогами, то вона сприймає їх як аналогію правил гри, правил виконання нової ролі ролі учня. Сумлінне виконання правил у сприйнятті школяра означає, що він гарний учень. Таку ж оцінку дає його поведінці й учитель. Однак цього недостатньо: виконання правил це також ставлення школяра до інших учнів, до колективу класу. В силу цього будь-яке порушення правил учитель не повинен оцінювати як порушення вимог тільки вчителя. Отже, правила є своєрідними регуляторами відносин між учителем і учнем. Для виховання правильної спрямованості особистості учня необхідно показати значення виконання цих правил для інших учнів.
Очевидно, що при організації дослідницької діяльності молодшого школяра в навчальному процесі ідеальною є ситуація, коли створюється атмосфера творчого пошуку, коли сам процес пошуку приносить задоволення, що спонукає для подальших пошуків.
Учні відрізняються один від одного не тільки різним рівнем підготовленості до засвоєння знань. Кожен із них володіє більш стійкими індивідуальними особливостями, які не можуть (та й не повинні) не враховуватися викладачем. Водночас ці індивідуальні особливості накладають свої вимоги на організацію навчального процесу. Індивідуальні відмінності стосуються й пізнавальної сфери дітей: одні мають зоровий тип пам'яті, інші – слуховий, треті – зорово-руховий і т.д. У одних наочно-образне мислення, а у інших – абстрактно-логічне. Це означає, що одним легше сприймати матеріал за допомогою зору, іншим – на слух; комусь потрібне конкретне уявлення матеріалу, іншим – схематичні дані тощо. Нехтування індивідуальними особливостями учнів при навчанні призводить до виникнення в них різного роду труднощів, ускладнює шлях досягнення поставлених цілей.
При цьому вчитель виступає не як керівник, а як фасилітатор, тобто як людина, яка створює сприятливі умови для самостійного й осмисленого навчання, активізує та стимулює допитливість і пізнавальні мотиви учнів, організовує групову навчальну роботу, підтримує прояви оперативних тенденцій, надає учням різносторонній навчальний матеріал.
Разом із тим учитель повинен ураховувати суперечність, яка міститься в самій діяльності учня. Будучи суспільною за змістом, за формою реалізації вона індивідуальна (засвоєні знання і вміння є власністю окремого учня). У цьому є небезпека егоїстичної спрямованості навчання, при якій воно втрачає свій суспільний сенс. Для уникнення цієї небезпеки вчитель повинен знайти шляхи застосування знань і вмінь, отриманих учнями в навчальній діяльності, суспільно корисній праці, життєдіяльності класного і шкільного колективів.
Таким чином, для активізації пошуково-дослідницької діяльності молодших школярів у навчальному процесі необхідне поєднання індивідуальних і колективних форм діяльності.
Тому організація пошуково-дослідницької діяльності молодших школярів передбачає визначення ступеня методичної підготовленості учителя початкових класів та виявлення напрямків її вдосконалення. Крім цього, необхідно акцентувати увагу на меті, змісті, формі, методах і засобах організації, що передбачає проектування програми включення молодших школярів у пошуково-дослідницьку (проектну) діяльність, її поетапну реалізацію з систематичним аналізом одержуваних результатів і коригування відповідно до аналізу результатів .
Уся діяльність учителя має бути насичена турботою про створення сприятливого психологічного клімату на заняттях. Досягається це насамперед через поведінку самого вчителя. Метою діяльності вчителя, крім виконання навчальних завдань, є зміцнення впевненості учнів, підтримка позитивної самооцінки та самоповаги. Тільки в такій атмосфері комфорту та взаємоповаги виникає ґрунт, на якому виростають нові ідеї, погляди, міркування. Тільки такий підхід дозволяє учасникам максимально розкрити свої можливості та ефективно працювати.
Показниками сприятливого навчально-виховного середовища є: сумісна діяльність; гармонійність усіх суб‘єктів педагогічного процесу; довіра й висока вимогливість один до одного; інформованість суб‘єктів педагогічного процесу про цілі і стан справ; позитивне ставлення до цілей сумісної діяльності; задоволеність приналежністю до колективу, позитивне ставлення до оцінки результатів його діяльності; сприятливий психологічний мікроклімат; демократичний стиль управління; стан емоційної задоволеності як результату сумісної діяльності; належна матеріальна база.
Провідна ідея створення сприятливого середовища полягає в залученні до цього процесу всіх суб‘єктів педагогічного процесу.
Таким чином, сприятливе середовище виступає як збалансована система, стан якої є особливою індивідуальною якістю для конкретного колективу й відбиває в собі рівень стабільності цієї якості колективу в найбільш широкому сенсі.
Створюючи для особистості сприятливе середовище як підґрунтя формування індивідуальності, суспільство збагачується і зміцнюється, відкриває широку перспективу для свого розвитку. Зміна соціальної ситуації, суспільної свідомості, ціннісних орієнтацій зумовлює пошук нових підходів, пов'язаних не тільки з удосконаленням освіти з урахуванням попереднього досвіду, але й зі створенням сприятливого середовища.
2.4.Роль учасників освітнього процесу в організації проектної діяльності молодших школярів
Використання пошуково-дослідницької діяльності передбачає кардинальну зміну ролі вчителя, який тепер має стати організатором цієї діяльності. Розкриваючи роль учителя в організації пошуково-дослідницької діяльності молодших школярів у навчальному процесі, визначають таку систему його дій:
-
уміння обрати потрібний рівень проведення навчального дослідження залежно від рівня розвитку мислення учня; -
уміння поєднувати індивідуальні та колективні форми проведення досліджень на уроці; -
уміння формувати проблемні ситуації залежно від рівня навчального дослідження, його місця в структурі уроку і від мети уроку.
Учитель має виступати не стільки в ролі інтерпретатора науки і носія нової інформації, скільки бути вмілим організатором систематичної самостійної пошукової діяльності учнів з отримання знань, набуття умінь і навичок і засвоєння способів розумової діяльності.
Роль учителя при виконанні проектів змінюється залежно від етапів роботи над проектом. Однак на всіх етапах педагог виступає як фасилітатор, тобто помічник.Педагог не передає знання, а забезпечує діяльність школяра, тобто:
Консультує. Моделюючи різні ситуації, трансформуючи освітнє середовище, учитель спонукає учнів до постановки запитань, роздумів, самостійної оцінки діяльності тощо. При реалізації проектів учитель – це консультант, який повинен утриматися від підказок, навіть коли бачить, що учні «роблять щось не так».
Мотивує. Високий рівень мотивації діяльності – основа успішної роботи над проектом. Під час роботи вчитель повинен дотримуватися принципів, які розкривають перед учнями ситуацію проектної діяльності як ситуацію вибору і свободи самовизначення.
Фасилітує. Допомога учням у процесі роботи над проектом виражається не в передачі знань і вмінь, які можуть бути практично реалізовані у проектній діяльності, мінімальний їх набір учень повинен був засвоїти на уроках, що передують роботі над проектом; інші необхідні відомості отримає, працюючи над збиранням інформації на різних етапах проекту. Вчитель також не вказує в оціночній формі на недоліки або помилки в діях учня, на неспроможність проміжних результатів. Він провокує запитання, роздуми, самостійну оцінку діяльності, моделюючи різні ситуації.
Спостерігає. Спостереження, яке проводить керівник проекту, спрямоване на отримання ним інформації, що дозволить учителю продуктивно працювати під час консультації, з одного боку, і ляже в основу його дій з оцінки рівня сформованості компетентностей учнів, з іншого.
Роль учня у проектній діяльності
Роль учнів у навчальному процесі принципово змінюється в роботі над проектом: вони є активними його учасниками, а не пасивними статистами. Іншими словами, учень стає суб’єктом діяльності. При цьому школярі вільні у виборі способів і видів діяльності для досягнення поставленої мети. Їм ніхто не нав’язує, як і що робити.
Слід визнати, що кожен учень має право:
-
не брати участі ні в одному з поточних проектів; -
брати участь одночасно в декількох проектах у різних ролях; -
у будь-який момент почати новий проект.
Роль учня при виконанні проекту змінюється залежно від етапів роботи. Але на всіх етапах він:
Вибирає (приймає рішення). Слід пам’ятати, що надаючи право вибору, ми не тільки мотивуємо учня, а й формуємо в нього почуття причетності. Вибір повинен закріпитися в свідомості учня як процес прийняття на себе відповідальності.
Вибудовує систему взаємовідносин з товаришами, учителями. Мова йде не тільки про рольовому участь у командній роботі. Взаємодія з учителем-консультантом дає можливість освоїти ще одну рольову позицію. Вихід за межі школи в пошуках інформації або для перевірки (реалізації) своєї ідеї змушує вступати у взаємини з дорослими людьми (бібліотекар, двірник та ін.) і однолітками з нових позицій. Стосовно дорослих відбувається перехід з позицій соціальної інфантильності (він – відповідальний опікун, я – безвідповідальний споживач) на позиції співпраці (він – професіонал, виконує свою роботу й ухвалює рішення; я – людина, яка робить конкретну справу й несе за неї відповідальність).
Оцінює. На кожному етапі виникають різні об’єкти оцінки. Учень оцінює «чужий» продукт – інформацію з позицій її корисності для проекту, запропоновані ідеї з позиції їх реалістичності тощо. Водночас він оцінює продукт своєї діяльності і себе в процесі цієї діяльності. Для того, щоб навчити школярів адекватно оцінювати себе й інших, необхідно дати їм можливість поміркувати над тим, що дала кожному з них участь у проекті, якими є складники успіху, що не вдалося (нерозуміння, брак інформації, неадекватне сприйняття своїх можливостей тощо). Навіть невдалий проект має велике позитивне педагогічне значення. Аналіз (самоаналіз) об’єктивних і суб’єктивних причин невдач, несподіваних наслідків діяльності, розуміння помилок посилюють мотивацію для подальшої роботи, наприклад, формують особистий інтерес до нового знання, якщо «провал» проекту обумовлений неправильною інтерпретацією інформації або неперевіреними даними. Подібна рефлексія дозволяє сформувати оцінку (самооцінку) навколишнього світу і себе в мікро і макросоціумі.
Істотним моментом при організації проектної діяльності є навчання школярів уміння проектувати. Для цього потрібно провести практичні заняття з технології проектування.
Роль батьків
Існує думка, що не можна розвинути те, чого немає всередині, що не стало компонентом структури людської сутності. Іноді бажане можна сформувати, тобто привнести ззовні. Суб'єктом цього привнесення може виступати не тільки сама людина, а й навколишнє середовище, найближче оточення. Таке положення дозволяє виділити роль сім'ї в збагаченні дослідницького досвіду дитини.
Необхідною умовою для роботи над проектом, особливо в молодшому шкільному віці, є допомога з боку батьків, включеність батьків у роботу.
Сім’я багато в чому визначає коло інтересів і потреб, поглядів і ціннісних орієнтацій дитини. Сім’я ж створює й умови для розвитку дослідницької активності школяра. Якщо батьки з самого початку будуть байдужі до проявів дослідницької активності дитини, природна цікавість, творче начало дитини буде згасати. Залучення батьків необхідне для встановлення взаємовідносин між дітьми та батьками, для налагодження плідних зв’язків між сім’єю і школою.
Коли діти бачать, що їхні батьки беруть участь у роботі вчителя, у них зростає відчуття власної значущості. Дітям дають зрозуміти, що найголовніші дорослі в їхньому житті піклуються про них.
Дружні стосунки між родиною та школою йдуть на користь усім дітям. Коли батьки стають активними помічниками вчителя, діти отримують позитивну мотивацію.