Файл: Тема Ведення пацієнта з шлунковою диспепсією. Відповідь Причини диспепсії.docx
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 12.01.2024
Просмотров: 71
Скачиваний: 1
Класифікація диспепсії
-
Аліментарна – зазвичай пов'язані з порушенням співвідношення основних поживних речовин, у раціоні. Бродильна диспепсія розвивається при переважанні в меню вуглеводів, гнильна – білків та несвіжого м'яса, мильна – при надлишку тугоплавких жирів. -
Ферментативна - пов'язана з недостатнім виробленням травних ферментів. Залежно від того, в якому органі розвинулася ферментна недостатність, виділяють гастрогенну, панкреатогенну, гепатогенну та ентерогенну диспепсію. -
Диспепсія при синдромі мальабсорбції пов'язана з порушенням всмоктування поживних речовин у кишечнику. -
Інфекційна – розвивається при різних кишкових інфекціях, найчастіше при дизентерії та сальмонельозі. -
Інтоксикаційна – виникає при гострих отруєннях, тяжких загальних інфекціях, великих травмах.
-
Пептична язва шлунка та 12-палої кишки -
Хронічний гастрит -
ГЄРБ -
Рак шлунку -
Хронічний панкреатит -
Прийом НПЗП, дігоксину, препаратів заліза, антибіотиків, алкоголя -
ІХС -
Остеохондроз грудного відділу хребта -
Вторинні зміни ШКТ при цукровому діабеті, тіреоїдиті, системній склеродермії -
Хронічна мезентеріальна ішемія
Остання форма захворювання - невизначена, або неспецифічна - характеризується поліморфізмом симптомів, при цьому виділити один ведучий неможливо. Для функціональної диспепсії характерний тривалий перебіг, відсутність прогресування симптомів.
Діагностика синдрому диспепсії
Консультація гастроентеролога дозволить виявити провідні скарги, визначитись із необхідним обсягом досліджень. Діагноз функціональної диспепсії встановлюється лише після повного обстеження пацієнта та виключення іншої патології ШКТ. Обов'язковими є такі дослідження: консультація лікаря-ендоскопіста для проведення езофагогастродуоденоскопії, УЗД органів черевної порожнини, дослідження крові (загальноклінічний та біохімічний аналіз крові), дослідження калу для оцінки травної діяльності, виявлення прихованої крові.
При функціональній диспепсії під час ЕГДС зміни слизової оболонки не візуалізуються. На УЗД органів черевної порожнини може бути виявлений хронічний панкреатит, жовчнокам'яна хвороба. Відхилень у аналізах у своїй діагнозі зазвичай немає. Для диференціальної діагностики з іншими захворюваннями шлунково-кишкового тракту можуть знадобитися додаткові дослідження. При рентгенографії шлунка може виявлятись розширення порожнини органу, уповільнення евакуації їжі. На електрогастрографії реєструється порушення перистальтики шлунка (найчастіше урідження її ритму).
Для визначення кислотності проводиться дослідження шлункового соку, внутрішньошлункова рН-метрія (можливе як підвищення, і зниження рН). Для оцінки ступеня розслаблення шлунка використовується антродуоденальна манометрія, під час якої в порожнину органу вводиться спеціальний датчик, який передає показники тиску. При функціональній диспепсії манометрія може вказати на недостатнє розслаблення або, навпаки, релаксацію стінок шлунка.
У ситуації, коли симптоми прогресують, або недостатньо регресують на фоні лікування, потрібне проведення двох різних досліджень для виявлення бактерійної інфекції. Використання методів з різними механізмами діагностики (визначення хелікобактер у калі методом ІФА, ПЛР-діагностика хелікобактер, визначення в крові антитіл до хелікобактер методом ІФА, дихальний тест на хелікобактер) дозволить уникнути помилки.
Повторна консультація гастроентеролога після отримання результатів усіх досліджень дає змогу виключити органічну патологію, встановити діагноз функціональної диспепсії та призначити правильне лікування. Відомо, що органічні причини розладу виявляються у 40% пацієнтів із характерними для цього захворювання скаргами, тому діагностичний пошук насамперед має бути спрямований на виявлення зазначених захворювань. Функціональну диспепсію слід диференціювати із
синдромом подразненого кишечника, функціональним блюванням, аерофагією.
Загальні принципи лікування диспепсії
Немедикаментозне лікування. Дієтотерапія. Хоча не існує доведених харчових рекомендацій, які допоможуть поліпшити стан, рекомендується уникати жирної їжі і продуктів, які викликають здуття (наприклад, капуста, горіхи). З раціону виключається їжа, що трудно перетравлюється, і груба їжа. Не рекомендується дотримуватися дуже строгих дієт із повним виключенням будь-якого продукту (наприклад, м'яса або борошняних виробів). Багато пацієнтів почувають себе краще, вживаючи страви середземноморської кухні або негострої азіатської. Необхідне часте дрібне харчування (до 6 разів на добу). Не слід вживати великі порції їжі, особливо увечері. Також показано припинення куріння, зловживання алкоголем, вживання кави. Слід припинити прийом нестероїдних протизапальних засобів, препаратів заліза.
Психотерапія. Від 20 до 60% хворих із функціональною диспепсією позитивно реагують на плацебо, таким чином, психологічний чинник відіграє важливу роль.
Медикаментозне лікування. Спеціальних методів лікування і профілактики функціональної диспепсії в теперішній час не розроблено. Фармакотерапія визначається формою функціональної диспепсії. Вважається виправданим призначення емпіричної медикаментозної терапії на 4–6 тиж.
У медикаментозному лікуванні застосовуються антисекреторні препарати, антациди, засоби, що обволікають, прокінетики, антихелікобактерні, антибактеріальні засоби. Антидепресанти також можуть знижувати симптоми функціональної диспепсії. Антихелікабактерна терапія при функціональній диспепсії вважається доцільною за низкою позицій: Helicobacter pylori-інфекція і подальший хронічний гастрит вважаються одним із вірогідних механізмів розвитку функціональної диспепсії. Згідно з результатами проведених досліджень ерадикація Helicobacter pylori при функціональній диспепсії призводить до тривалого полегшення ряду симптомів диспепсії та є дієвою профілактикою виразкової хвороби і раку шлунка.
Фітотерапія. Рекомендується використовувати іберис гіркий, спиртову витяжку ібериса гіркого у поєднанні з 8 іншими трав'яними витяжками – іберогаст, кминна олія і олія м'яти.
Прогноз та профілактика
Функціональна диспепсія погіршує перебіг життя пацієнта, проте прогноз цього захворювання сприятливий. За відсутності тривожних симптомів, перерахованих вище, наявність серйозної патології ШКТ є малоймовірною. Однак, для диспепсії характерний хвилеподібний перебіг, тому після проведеного курсу терапії зберігається висока ймовірність рецидиву симптомів. Специфічних заходів профілактики диспепсії не розроблено, але ведення здорового способу життя, раціональне харчування та виключення стресових ситуацій значно знижують ймовірність розвитку цього захворювання.