Файл: 3727.pdf

Фронтальні проекції точок M, N, Q, що належать гіперболі можна побудувати іншим способом. Ці точки знаходять за допомогою твірних SA, SB і SC конуса. З’єднавши всі точки К2, М2, N2, R2, Q2, C2, отримують фронтальну проекцію гіперболи.

Рисунок 7.4

89

Задача 2. Побудувати горизонтальну проекцію лінії перерізу на поверхні прямого кругового конуса. Січна площина α – фронтальнопроєкціювальна .

Розв’язування. Оскільки площина α паралельна до одної з крайніх твірних конуса, то в перерізі буде парабола. Фронтальна проекція параболи збігається зі слідом проекції α2 січної площини α (рис. 7.5).

Для побудови горизонтальної проекції параболи проводять кілька допоміжних горизонтальних площин (β, β´, β´´), кожна з яких перетинає поверхню конуса по колу (паралелі h, h´, h´´,), а площину α – по прямій, перпендикулярній до П2. На перетині горизонтальних проекцій цих прямих з горизонтальними проекціями відповідних кіл отримують точки 21, 2′1, 31, 3′1 і 41, 4′1. Горизонтальну проекцію 11 вершини параболи, а також точки 51, 5′1, що лежать і на параболі, і на колі основи конуса, отримують безпосередньо, провівши лінію зв’язку з точок 12 і 52. Якщо точки 51 – 11 – 5′1 з’єднають плавною кривою, отримують горизонтальну проекцію параболи. Штрихова лінія 51 5′1 – горизонтальна проекція прямої, по якій площина α перетинає площину основи конуса.

Задача 3. Побудувати горизонтальну проекцію лінії перерізу поверхні прямого кругового конуса. Січна площина γ – фронтальнопроєкціювальна (рис. 7.6).

Розв’язування. Оскільки площина γ не перпендикулярна до осі конуса, то в перерізі отримують еліпс, велика вісь якого АВ відображається

З’єднавши послідовно одержані точки, отримують горизонтальну проекцію еліпса.

Задачу можна розв’язати також за допомогою твірних. Для цього через вибрані точки K2 ≡ N2 на фронтальному сліді площини γ і вершину Ѕ2 конуса проводять спочатку фронтальні проекції твірних, а потім – горизонтальні. По лініях зв’язку знаходять горизонтальні проекції цих точок на горизонтальних проекціях твірних.

90

Рисунок 7.7

92

Задача 1. Побудувати натуральну величину фігури перерізу прямого кругового конуса. Січна площина α – фронтально-проекціювальна

(рис.7.8).

Розв’язування. Цю задачу можна розв’язати способом заміни площини проекції. Спочатку будують горизонтальну проекцію лінії перерізу. Оскільки січна площина паралельна тільки одній твірний, то фігурою перерізу буде парабола. Опорні точки А, В, С отримують там, де січна площина α перетинає фронтальну проекцію обрису конуса (контур). Поточні точки D, Е будують за допомогою паралелі на поверхні конуса. Горизонтальна проекція параболи не має натуральної величини. Для побудови натуральної величини вводять додаткову площину проекції П4 паралельно січній площині α. Координати всіх точок параболи беруть на П1 (по осі у) і за допомогою ліній зв’язку переносять на П4. Проекції точок А4, В4, С4 , D4, Е4 з’єднують і отримують натуральну величину фігури перерізу.

Рисунок 7.8

Задача 2. Побудувати натуральну величину фігури перерізу прямого кругового конуса. Січна площина α – фронтально-проекціювальна.

Розв’язування. Площина перетинає поверхню конуса по лінії, яка називається еліпс (рис. 7.9). Цю задачу можна розв’язати способом обертання навколо осі, перпендикулярної площині проекції. На П1 будують го-

93

ризонтальні проекції точок А1, В1, С1 , D1, Е1, F1 лінії перерізу. Опорні точки А і В отримують там, де січна площина α перетинає фронтальну проекцію обрису конуса (контур). Поточні точки С, D, Е, F можна будувати за допомогою твірних ліній на поверхні конуса. Для побудови натуральної величини вводять додаткову фронтально-проекціювальну вісь обертання і , яка належить площині α. Фронтальну проекцію січної площини α2 повертають навколо осі і в положення, паралельне П1. На горизонтальній площині проекції П1 за допомогою вертикальних і горизонтальних ліній зв’язку будують проекції точок А'1, В' 1, С'1 , D'1, Е'1, F'1, з’єднують їх і отримують натуральну величину еліпса.

Рисунок 7.9

Задача 3. Побудувати натуральну величину лінії перерізу сфери з фронтально-проекціювальною площиною α (рис. 7.10 ).

Розв’язування. Сфера перетинається площиною по колу. Фронтальна проекція цього кола як така, що збігається з проекцією січної площини, вже є. Залишається побудувати горизонтальну проекцію. Це буде еліпс. Спочатку будують проекції опорних точок. Найвища точка фігури перерізу – точка А (А1,А2), найнижча – точка В (В1,В2). На екваторі сфери помічено точки М (М1,М2) і N (N1,N2), які є точками видимості. Ці точки ділять горизонтальну проекцію кривої на дві частини – видиму й невидиму. На

94

площині П1 визначають осі еліпса. Мала вісь А1В1 еліпса збігається з горизонтальною проекцією головного меридіана сфери.

Проекцією Е2D2 великої осі еліпса перерізу на площину П2 є точка, що лежить посередині відрізка А2В2. Допоміжну горизонтальну площину β проводять так, щоб її фронтальний слід β2 пройшов через точки Е2≡D2. Ця площина перетинає сферу по колу радіуса r. З точки О1, як центра, проводять коло радіуса r, яке буде перетинати лінію зв’язку, проведену від точок Е2≡D2. На П1 визначають проекції точок Е1 і D1. Відрізок Е1D1 – велика вісь еліпса. Інші точки перерізу можна побудувати за допомогою допоміжних горизонтальних площин. Так за допомогою площини γ знаходять точки К (К1 К2) і L (L1,L2).

Рисунок 7.10

95

на кривій лінії фігури перерізу 1-7, 1-6 визначають там, де січна площина перетинає лінії, що належать поверхні. Такими лініями на поверхні тора є паралелі (кола). Точки, що належать фігурі перерізу, спочатку будують на П2 за допомогою паралелей. Потім точки за допомогою ліній зв’язку проекціюють на П4. Координати точок вимірюють на П2. Це будуть відстані від осі х1,2 до фронтальних проекцій точок. Ці відстані відкладають на П4 на лініях зв’язку від нової осі х1,4. Проекції точок на П4 з’єднують і отримують натуральну величину фігури перерізу.

Задача 5. Побудувати натуральну величину фігури перерізу на поверхні похилої призми.

Розв’язування. На рисунку 7.12 фронтально-проекціювальна січна площина перетинає поверхню похилої піраміди. На фронтальній площині проекції П2 визначають проекції точок K2, L2 , M2 перетину січної площини з ребрами призми. Ці точки проекціюють на П1 на відповідні ребра призми, з’єднують і отримують фігуру перерізу, трикутник K1L1M1. Для побудови натуральної величини цього трикутника можна використовувати спосіб заміни площин проекцій. Додаткову площину проекції П4 вводять паралельно проекції січній площини 2. Точки K, L, M проекціюють на П4, з’єднують і отримують натуральну величину фігури перерізу.

Рисунок 7.12

97