Файл: 8075.pdf

пілоричну частину. В сичузі відбувається перетравлення корму під дією сичужного (шлункового) соку.

У телят з чотирьох камер добре розвинені тільки сичуг і книжка. Коли телята починають поїдати грубий рослинний корм, то поступово збільшуються в розмірі рубець і сітка.

Контрольні запитання

1.Передня кишка, її будова і значення.

2.Стравохід, його морфо-функціональна характеристика.

3.Типи шлунків у свійських тварин.

4.Будова однокамерного шлунку собаки, свині і коня, його топографія.

5.Багатокамерний шлунок жуйних.

Лекція №9

Тема: Середня і задня кишки

1.Будова тонкої кишки, топографія кишок

2.Застінні травні залози – печінка і підшлункова залози

3.Задня кишка – її будова і особливості у тварин з одно- і багатокамерним шлунком

1. До середньої кишки відноситься тонка кишка і застінні залози – печінка і підшлункова залоза. Тонка кишка має невеликий діаметр і довжину у свині 20 м, великої рогатої худоби і коня до 40 м.

До тонкої кишки належать три кишки – дванадцятипала,

порожня і клубова (рис.23).

Дванадцятипала кишка (intestinum duodenum) – у вигляді великої петлі довжиною у свині до 0,8 м, великої рогатої худоби до 1,2 м, у коня до 1 м. В порожнину кишки відкривається жовчний проток печінки і трохи дальше – проток підшлункової залози. Розташована у правому підребер`ї, підвішена на короткій брижі.

61

Порожня кишка (intestinum jejunum) – сама довга і вузька у вигляді численних петель. Довжина її у свині до 20 м, у великої рогатої худоби біля 39 м, у коня досягає 30 м; підвішена на довгій брижі, лежить в більшості вентрально.

Клубова кишка (intestinum ileum) – коротка, довжиною до 1

м, з’єднується з товстою кишкою клубово-сліпокишковою складкою в правій бічній ділянці.

Гістобудова: стінка тонкої кишки має тришарову будову, слизовий шар утворює складки і ворсинки, що збільшують всмоктувальну поверхню у 20 разів (рис.24).

2. Печінка (hepar) – великий паренхіматозний орган бурочервоного кольору сплющеної форми, з гострими вентральним і латеральними краями (рис. 25). Печінка виробляє і виділяє жовч, яка сприяє перетравленню жирів (у великих жуйних і коня до 6 л за добу), крім того виконує інші функції: знешкодження отруйних речовин, що заносяться кров’ю з кишок, є депо тваринного крохмалю (глікогену) і крові (до 20 %), бере участь в обміні білків (синтез альбумінів і глобулінів), утворенні сечовини, у плода виконує кровотворну функцію.

Печінка має поверхні: діафрагмальну (опуклу) і вісцеральну

(увігнуту). Приблизно в центрі вісцеральної поверхні є ворота печінки – місце, куди входять судини, нерви і звідки виходить печінкова протока. Дорсальний край печінки тупий, по ньому проходить, зростаючись з печінкою, каудальна порожниста вена, в яку відкриваються печінкові вени. По вентральному гострому краю міжчасткові вирізки ділять печінку на частки.

На печінці розрізняють чотири частки: праву, ліву, квадратну і хвостову. На правій частці розміщений жовчний міхур, який відсутній у коня. У свині ліва і права частки діляться ще на латеральну і медіальну. У коня на латеральну і медіальну частки ділиться тільки ліва частка. Маса печінки у великої рогатої худоби становить 4,5 кг, у свині – 2,4 кг, у коня – 5 кг і собаки –0,4-0,5 кг. Розташування печінки: у правому підребер`ї.

63

Підшлункова залоза (pancreas) – великий, пухкий паренхіматозний орган, що є залозою зовнішньої і внутрішньої секреції (рис. 26).

Підшлункова залоза виробляє підшлунковий сік, який по протоці поступає у дванадцятипалу кишку (ферменти для перетравлення білків) і гормони (інсулін, глюкагон) в кров, що регулюють обмін вуглеводів.

Залоза має три частки: ліву, праву і середню. Колір органу від сірого до жовтого, що залежить від виду тварини. Маса підшлункової залози у великої рогатої худоби – 300-500 г, у

свині – 100-150 г, у коня - - 250-358 г, у собаки – 40-108 г.

Розташування підшлункової залози: в початковій звивині дванадцятипалої кишки.

3. Задню кишку утворює товста кишка, довжиною у великої рогатої худоби до 11 м, у свині 4 м, у коня 9 м.

Товста кишка поділяється на три: сліпу, ободову й пряму кишки. У цих кишках завершується всмоктування поживних речовин, розщеплюється клітковина (у тварин з однокамерним шлунком) і формуються фекальні маси.

Сліпа кишка (intestinum caecum) – у вигляді сліпого виросту знаходиться на межі тонкої і товстої кишок. У великої рогатої худоби циліндричної форми, 30-70 см завдовжки з верхівкою, спрямованою каудально. У свині сліпа кишка відносно коротка, але широка, поверхня її має три ряди теній і три ряди випинів; розміщена каудально у поперековій ділянці. У коня сліпа кишка значних розмірів, має форму великої коми, вздовж поверхні якої тягнуться чотири ряди випинів. На сліпій кишці коня розрізняють основу, розташовану в правій клубовій ділянці, тіло – у пупковій ділянці та верхівку – поблизу мечоподібного хряща.

Ободова кишка (intestinum colon) – основна частина товстої кишки, яка буває різної форми. У свині ободова кишка згорнута у вигляді конуса, основа якого лежить у поперековій ділянці, а

66

верхівка у пупковій. У великої рогатої худоби ободова кишка скручена в спіраль в одній площині і розміщена в правій клубовій ділянці. У коня ободова кишка сильно розвинена і поділяється на товсту і тонку ободові кишки. Товста ободова кишка у формі підкови має чотири-три ряди теній і випинів, тонка ободова кишка два ряди теній і випинів.

Пряма кишка (intestinum rectum) – короткий кінцевий відділ товстої кишки, що лежить під крижовою кісткою та першими хвостовими хребцями. У тазовій порожнині пряма кишка розширюється, утворюючи ампулу прямої кишки, і закінчується відхідником.

Гістобудова: стінка товстої кишки має тришарову будову, у внутрішньому шарі ворсинки відсутні; кінцевий відділ прямої кишки вистелений багатошаровим плоским епітелієм, середній шар утворений поперечно-посмугованою м’язовою тканиною, зовнішнім шаром є адвентиція.

Контрольні запитання

1.Середня кишка, її будова і значення.

2.Будова тонкої кишки, топографія кишок.

3.Печінка, її будова і топографія.

4.Будова підшлункової залози у різних с.-г. тварин.

5.Задня кишка – її будова і особливості у тварин з одно- і багатокамерним шлунком.

68

Лекція № 10

Тема: Апарат дихання. Органи сечовиділення

1.Характеристика апарату дихання – будова і функції

2.Повітроносні шляхи

3.Легені

4.Функція і будова органів сечовиділення

5.Типи нирок, їх топографія у різних свійських тварин

1. До апарату дихання входять повітроносні шляхи (ніс із носовими порожнинами, носоглотка, гортань, трахея, бронхи) і респіраторні відділи легень.

Основна функція апарату дихання – здійснення газообміну між зовнішнім середовищем і кров’ю, крім того - вмістилище органу звуку і органу нюху, участь у терморегуляції та імунному захисті.

2. Ніс (nasus) – ділянка голови тварини в лицевому відділі черепа, де розміщені носові порожнини. На носі розрізняють спинку (дорсально), бічні стінки (латерально), корінь (каудально) та верхівку (рострально) з ніздрями. Форма ніздрів: округла у свині, округла з вирізкою збоку у собаки, неправильноовальна у великої рогатої худоби, щілиноподібна у вигляді перевернутої коми у коня.

Носова порожнина (cavum nasi) – початок повітряних шляхів, де повітря обігрівається або охолоджується, очищається від механічних часточок, зволожується, обстежується на запах. Входом у носову порожнину є ніздрі, виходом – хоани. Ділиться носова порожнина на ліву і праву порожнини перегородкою (рис.27). В кожній носовій порожнині є чотири носові ходи: дорсальний, середній, вентральний і загальний.

69