Файл: referet_mpsd.docx

Отже, під стабільністю екосистеми слід розуміти закладену в її генетичній пам'яті здатність протягом усього періоду існування, незважаючи на ті чи інші зовнішні збурення, неухильно реалізовувати свою життєву програму, тобто весь час бути стійкою до впливу зовнішніх чинників. А стійкість екосистеми - це її здатність за допомогою внутрішніх механізмів саморегуляції протистояти зовнішнім впливам, захищатися від них, адаптуватися без істотних змін структурно-функціональних параметрів або швидко повертатися до нормального (стійкого) стану, якщо цей вплив зумовив тимчасове відхилення екосистеми від заданої програми.

Стійкість екосистеми можна визначати за її відношенням до будь-якого одного або кількох конкретних факторів, наприклад, засухи, вітровалу, загазованості повітря, ущільнення ґрунту, грибкових захворювань та ін. Висока стійкість екосистеми до будь-якого фактора ще не означає, що вона є стабільною. Стабільною екосистема є лише у тому випадку, коли зберігає стійкість до різноманітних екологічних збурень протягом усього свого "життя". Таким чином стабільність і стійкість - це два різні, але тісно пов'язані між собою поняття. Стабільність характеризує структурно-функціональну поведінку екосистеми протягом усього часу її існування, а стійкість - цю саму поведінку протягом невеликого відрізка часу, переважно зумовленого тривалістю дії зовнішнього чинника. У вивченні стабільності екосистем провідним є історико-генетичний (ретроспективний і прогностичний) структурно-функціональний аналіз. Дослідження ж стійкості більшою мірою пов'язані з оцінюванням короткотривалих структурно-функціональних змін в екосистемах.

Причинами змін в екосистемах можуть бути дуже різноманітні чинники:

- зовнішні абіотичні і біотичні - коли зміни в малих екосистемах (консорціях, біогеоценозах) зумовлені змінами в екосистемах більших розмірів (ландшафтних) або інтродукцією в екосистему агресивного біотичного компонента (консумента, хижака тощо);

- внутрішні біотичні - зумовлені віковими, статевими або кількісними змінами біотичних компонентів;

- зовнішні циклічні або ритмічні зміни умов освітлення, зволоження, температурного та радіаційного режимів;

- антропогенні - вони пов'язані з господарською діяльністю людини [4].

Усі зміни, які є зворотними, кількісними, тобто не виводять екосистему за межі її пружної стійкості та стабільного розвитку, не супроводжуються перебудовою її кібернетичної пам'яті (норм реакцій біотичних компонентів на фактори зовнішнього середовища), зараховуються до категорії динаміки екосистем, або до їх динамічних змін. Динамічність є однією з фундаментальних властивостей природних екосистем, що відображає їх залежність від впливу цілого комплексу факторів того чи іншого регіону планети.

---

---

4. Динамічна рівновага в гетерогенних системах .

У воді розчиняються практично всі речовини, але їхня розчинність різна. Звичайно до малорозчинних речовин ставляться речовини, розчинність яких при кімнатній температурі менше 10–2 моль/дм3 . В аналітичній хімії використаються реакції осадження для визначення, поділу, концентрування речовин і т.д. Для аналітичних визначень речовин часто використають утворення опадів при дії реагенту на аналізований розчин'. У якісному аналізі за формою й кольорам осаду, відношенню його до різних розчинників визначають присутність у розчині шуканого іона. Наприклад, для виявлення іонів Ва2+ до аналізованого розчину додають хромат калію. Випадіння жовтого осаду BaCr, розчинного в сильних кислотах, свідчить про присутність іонів Ва2+ у розчині. В оцтовій кислоті ВаСгО4 не розчиняється. У кількісному аналізі також використовують різних методах: гравіметричному, титрометричному, нефелометричному, турбидиметричному і т.д. Осадження використається для поділу HOHOI різних аналітичних груп, для відділення іонів, які заважають аналізу. Наприклад, для виявлення HOHOI Са2+ й SH+ іони Ва2+ осаджують хроматом і видаляють ю з розчину. При осадженні або розчиненні речовин утворите гетерогенна система, що складається із двох фаз ‒ насиченого розчину малорозчинної речовини і його осідання. Між розчином й осадом установлюється динамічна рівновага, що визначається двома процесами ‒ осадженням і розчиненням. Стан рівноваги системи: розчин ‒ осад описується правилом добутку розчинності, що застосовується тільки до насичених розчинів малорозчинних речовин, Розберіться в механізмі утворення осаду й факторах, що сприяють більше повному виділенню твердої фази осаду з насиченого розчину. Розглянете вимоги, пропоновані до утворення кристалічних й аморфних опадів. Усвідомите питання по впливі часу й зіткнення осаду з розчином і наступним можливим забрудненням його. Вивчите способи очищення осаду від домішок. Після з'ясування всіх зазначених питань вивчите динамічну рівновагу в системі насичений розчин - осад,тобто добуток розчинності малорозчинних з'єднань. Для стану динамічної рівноваги характерна рівність швидкостей процесів осадження й розчинення осаду[2]. 5.Динамічна рівновага систем .

Основним предметом дослідження в даній моделі економіки є можливість існування ситуації динамічної рівноваги в системі. У зв’язку із цим серед траєкторій розвитку системи (1), (2) можна виділити клас стаціонарних траєкторій, тобто таких, на яких відбувається зростання з постійним темпом, відповідно ця траєкторія може бути подана у вигляді

---

У рамках даних співвідношень і на основі умов (1), (2) розглядаються дві взаємодіючі задачі оптимізації темпів зростання:

(3)

де — темп зростання економіки;

(4)

 

У задачі (3) необхідно знайти максимально можливий технологічний темп зростання системи, сталий у часі , і відповідний йому вектор інтенсивності. Технологічний темп системи, що описується моделлю Неймана, визначається так:

.

 траєкторії, на яких усі компоненти вектора зростають із темпом, більшим або рівним заданому, називаються рівноважними траєкторіями. Таким чином, стаціонарні траєкторії є рівноважними, а задача (3) полягає у відшуканні максимально можливого темпу зростання для рівноважної траєкторії.

У задачі (4) розглядаються коефіцієнти рентабельності способів виробництва такого вигляду:

,

котрі характеризують ефективність -го базисного процесу при заданих цінах. Коефіцієнттакож указує, в скільки разів можуть бути збільшені витрати, щоб виробничий процес залишався не збитковим. Розв’язок задачі (4) визначається співвідношенням.

---

де — економічний темп зростання системи.

Слід відзначити, що характеризує процентну ставку на капітал чи накопичення (нагромадження) основних виробничих фондів (ОВФ) в економіці, яке визначається цією процентною ставкою, а темп накопичення капіталу характеризується величиною такої ставки.

Окремим питанням у контексті моделі Неймана є таке: чи можлива рівновага в системі та який у ній буде темп зростання при постійних цінах і постійній (сталій) ставці на капітал. Ці моделі отримали назву моделей із нульовим прибутком, а умова називається умовою нульового прибутку.

Нейманом було доведено існування розв’язків задач (3) , (4) при достатньо вагомих умовах: причому встановлено існування єдиного темпу зростання, для котрого.

Якщо на матриці накладені незначні обмеження, то може існувати декілька рівноважних траєкторій із різними темпами зростання, серед яких одна є магістраллю — рівноважна траєкторія з максимальним темпом зростання. Промінь, що проходить через рівноважний вектор інтенсивностей, називають променем Неймана.

Залежно від знайденого темпу зростання поведінку економічної системи, яка описується моделлю Неймана, можна поділити на такі класи:

 — відповідає розширеному відтворенню;

 — простому відтворенню;

 — звуженому відтворенню.

Якщо в системі має місце розширене відтворення, то це означає, що модель продуктивна: існує такий вектор , що.

---