ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 09.07.2024
Просмотров: 146
Скачиваний: 0
-
Кровопостачання селезінки
У ворота селезінки входить селезінкова артерія, яка розгалужується на систему розміщених у трабекулах селезінки гілок, що мають назву трабекулярних артерій. Трабекулярні артерії поділяються на артерії білої пульпи селезінки, навколо яких групуються лімфоцити і формуються періартеріальні лімфатичні піхви, та лімфатичні вузлики селезінки. Ті частини артерій білої пульпи, які проходять через лімфатичні вузлики, отримали назву центральних артерій, оскільки вони служать центрами виселення лімфоцитів у процесі утворення лімфатичних вузликів в онтогенезі. Центральні артерії переходять в артерії червоної пульпи, останні розпадаються на китичкові (пеніцилярні) артеріоли, які закінчуються еліпсоїдними капілярами. Еліпсоїдні капіляри оточені своєрідними "піхвами" зі скупчень ретикулярних клітин, макрофагів і лімфоцитів. Еліпссц'дні капіляри сполучаються з венозними синусами селезінки. Частина капілярів, однак, може відкриватися безпосередньо у червону пульпу, формуючи систему відкритого кровообігу селезінки. Венозні синуси (синусоїди) можуть служити депо крові. З венозних синусів кров надходить у пульпарні вени, далі - у трабекулярні вени, а з останніх - у селезінкову вену.
Білет 9
-
Цемент. Топографія та будова.
цемент – тверда тканина, що покриває дентин кореня зуба. За будовою нагадує грубоволокнисту кісткову тканину. 70% цементу складають неорганічні компоненти (фосфорнокислі та вуглекислі солі кальцію), 30% - органічні сполуки. З останніх побудовані колагенові волокна цементу. Клітинні елементи цементу - цементоцити - за будовою і функцією нагадують остеоцити кісткової тканини. Цементоцити мають видовжену по- лігональну форму, розташовані у лакунах основної речовини цементу. Відростки цементоцитів лежать у канальцях, що пронизують тверду речовину цементу та анастомозують з відростками дентинобластів, сусідніх цементоцитів. Цементоцити розвиваються з цементобластів, які у процесі гістогенезу тканин зуба активно синтезують міжклітинну речовину цементу. Розрізняють два різновиди цементу - первинний (клітинний) та вторинний (безклітинний). Безклітинний цемент локалізований у верхній частині кореня, ближче до шийки зуба. У його складі немає клітинних елементів. Клітинний цемент, до складу якого крім колагенових волокон та основної склеювальної речовини входять цементоцити, зосереджений переважно на верхівці кореня, а в багатокореневих зубах - у ділянці розгалужень кореня.
-
Що називається аерогематичним барєром, його компоненти. Намалювати
Структури, через які здійснюється газообмін, утворюють так званий аерогематичний бар'єр. Він включає у себе стінку альвеоли та стінку гемокапіляра (рис. 4.78, Б, 4.80, А), товщина його становить у середньому 0,5 мкм. Компоненти аерогематичного бар'єра наступні: сурфактант, без'ядерні ділянки респіраторних альвеолоцитів, базальна мембрана альвеоли, базальна мембрана капіляра і без'ядерні ділянки ендотелію капіляра. Часто базальні мембрани альвеоли і гемокапіляра зливаються в одну загальну альвеоло-капілярну мембрану, що створює оптимальні умови для виконання респіраторної функції.
-
Загальний план будови яєчника. Джерела розвитку. Назвати всі компоненти паренхіми яєчника.
Яєчник - жіноча статева залоза, яка продукує жіночі статеві клітини та жіночі статеві гормони (естрогени та прогестерон). Зовні яєчник укритий поверхневим епітелієм, що є похідним целомічного епітелію. Він є одношаровим кубічним з висотою клітин близько 18 мкм. Під епітелієм міститься білкова оболонка товщиною 100 мкм, яка складається з колагенових та еластичних волокон і невеликої кількості гладких міоцитів. Білкова оболонка у новонародженої дівчинки погано розвинена, її формування здійснюється на третьому-четвертому році життя. У яєчнику розрізняють кіркову та мозкову речовину. Крім целомічного епітелію і мезенхіми окремим джерелом розвитку статевих залоз є первинні статеві клітини - гоноцитобласти, які мають екстрагонадне походження і вперше виявляються у первинній смужці і в ділянці кореня алантоїса, потім мігрують в ендодерму жовткового мішка, ендодерму середньої кишки, в дорсальну брижу, звідки через целомічне вистелення і зачатковий епітелій потрапляють у статеві валики, тобто в зачатки гонад. Гоноцити в зачатку жіночої гонади перетворюються на овогонії. Диференціація яєчників відбувається пізніше, ніж яєчок, і стає помітною лише наприкінці 7-8-го тижня ембріогенезу. Паренхіма складається з примордіальних, первинних, вторинних (пухирчастих), а також зрілих фолікулів (третинних фолікулів, або Граафових пухирців), жовтих і білуватих тіл, атретичних фолікулів, атретичних тіл.
-
Намалюйте схему поперечного зрізу головного мозку.
-
Будова стінки серця.
Стінка серця утворена трьома оболонками: внутрішньою - ендокардом, середньою - міокардом, зовнішньою - епікардом. Серце лежить всередині фіброзної сумки - перикарда. Між перикардом і епікардом є невелика кількість рідини, яка відіграє роль мастила, що полегшує рухи серця.Ендокард вистеляєзсередини камери серця, укриває папілярні м'язи, сухожильні нитки, а також утворює клапани серця. Товщина ендокарда більша у лівих камерах серця, особливо на міжшлуночковій перегородці, а також біля місця виходу аорти та легеневої артерії. Складається ендокард з чотирьох шарів. Шар ендотелію розташований на товстій базальній мембрані, сполучнотканинний підендотеліальний шар багатий на малодиференційовані клітини. Третій, м'язово-еластичний, шар утворений гладкими міоцитами, які переплітаються з еластичними волокнами. Зовнішній, сполучнотканинний, шар розташований на межі з міокардом. Він складається із сполучної тканини, яка містить товсті еластичні, колагенові та ретикулярні волокна. У ньому є судини. Живлення ендокарда здійснюється переважно за рахунок крові з камер серця. Клапани серця побудовані як тонкі пластинки волокнистої сполучної тканини з невеликою кількістю клітин, укриті ендотелієм. Міокард, або серцевий м'яз, складається із серцевої м'язової тканини і прошарків пухкої сполучної тканини з судинами та нервами. Серцева м' язова тканина за будовою є посмугованою. Серцевий м'яз побудований з волокон, які анастомозують між собою, утворюючи сітку. М'язові волокна серцевого м'яза утворені окремими одно- або двоядерними м'язовими клітинами, які розташовані ланцюжком і мають у розрізі прямокутну форму. Ці клітини називають типовими, або скоротливими, кардіоміоцитами. епікард побудований із тонкої пластинки сполучної тканини, зрощеної з міокардом і вкритої мезотелієм.
-
Класифікація волосся. Яку будову має довге волосся?
Волосся поділяється на довге, щетинкове і пушкове. Довге волосся локалізоване на голові, під пахвами, на лобку; у чоловіків це також борода і вуса. Кожна волосина має стрижень і корінь. Стрижень волосини випинається над поверхнею шкіри, корінь утоплений в епідерміс і дерму. Стрижень волосини має дві морфологічно відмінні зони - поверхневу кутикулу і внутрішню кіркову речовину. У корені довгого і щетинкового волосся розрізняють три зони - внутрішню мозкову речовину, середню кіркову речовину, і поверхневу кутикулу. Мозкова речовина кореня волоса утворена нашарованими у вигляді стовпчика клітинами полігональної форми, у цитоплазмі яких розміщені гранули трихогіаліну, меланіну, а також пухирці газу. Кіркова речовина на більшій частині кореня волосини утворена зроговілими лусочками, в яких міститься твердий кератин; лише у нижніх частинах кіркової речовини можна розрізнити частково зроговілі клітини з овальним ядром. Кутикула волосини у нижній частині кореня утворена циліндричними клітинами, Твердий кератин у складі лусочок кіркової речовини і кутикули зумовлює гнучкість і міцність волосини. У нижній частині корінь волосини розширюється, утворюючи волосяну цибулину. Волосяні цибулини розміщені, як правило, на межі сітчастого шару дерми з підшкірною жировою клітковиною.
10 білет
-
Охарактеризувати та намалювати схематично епітелій слизової оболонки стравоходу, шлунка, тонкої та товстої кишки.
Епітелій стравоходу багатошаровий плоский незроговілий, у людей старшого віку можливе зроговіння. При переході в шлунок багатошаровий плоский епітелій стравоходу заміщується одношаровим призматичним. Порожнина шлунка вистелена одношаровим призматичним залозистим епітелієм. Епітелій слизової оболонки тонкої кишки одношаровий циліндричний. Слизова оболонка товстої кишки утворена одношаровим циліндричним епітелієм. Слизова оболонка червоподібного відростка утворена одношаровим призматичним епітелієм. Слизова оболонка верхньої частини прямої кишки вкрита одношаровим кубічним епітелієм. У слизовій анальної виділяють три зони: стовпчаста – багатошаровим кубічним, проміжна – багатошаровий плоский незроговілий, шкірна – багатошаровий плоский зроговілий епітелій.
-
Схематично намалювати ЮГА, позначити його компоненти, назвати функції.
I - гранульовані епітеліоїдні (юкстагломерулярні) клітини; II - клітини щільної плями;; IV - мезангіальний клітини; 1 - приносна клубочкова артеріола; 2 - каналець дистального відділу; 3-виносна клубочкова артериола; 4 - мезангий; 5 - капіляри клубочка; в - порожнина капсули; 7 - зовнішній листок капсули
-
Дати коротку характеристику періодів розмноження та малого росту овогенезу.
Період розмноження триває в яєчнику плода з другого по п'ятий місяць ембріогенезу і полягає у розмноженні мітотичним шляхом клітин овогоній. Овогонії утворюються з первинних статевих клітин гоноцитів, які мають екстрагонадне походження, мігрують у зачаток гонади, взаємодіють з клітинами фолікулярного епітелію і перетворюються в овогонії. Овогонії, на відміну від гоноцитів, мають високу мітотичну активність. У результаті розмноження кількість овогонів в одному яєчнику досягає 1~5 мільйонів. Паралельно з розмноженням відбувається масова загибель овогоній шляхом апоптозу, тому їхня кількість до народження значно зменшується. Після останнього мітотичного поділу овогонії перетворюються у прелептотенні овоцити і вступають до наступної фази овогенезу - періоду росту.
Період росту в овогенезі людини починається з третього місяця ембріонального розвитку і полягає в утворенні первинних овоцитів (овоцитів І), у ядрі яких відбувається складна перебудова, що є підготовкою до зменшення кількості хромосом. У цей час збільшуються розміри самого овоцита, він оточується фолікулярними клітинами, утворюються фолікули. Цей процес має назву малого росту.