Файл: відповіді на 2 модуль з гістології.docx

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 09.07.2024

Просмотров: 148

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
  1. Класифікація ендокринних залоз. Дисоційована ендокринна система.

Умовно серед елементів ендокринної системи організму розрізняють чо­тири групи складників. До першої групи - центральних органів ендокринної системи - належать гіпоталамус, гіпофіз та епіфіз. Друга група - периферійні ендокринні органи - включає щитоподібну, прищитоподібні і надниркові залози. Третя група включає органи, які поєднують виконання ендокринної функції з низкою інших. Це підшлункова залоза, ста­теві залози (яєчко, яєчник), нирки, плацента тощо. В організмі людини є та­кож велика група клітин, так звана дисоційована ендокринна система, які утворюють четверту групу елементів ендокринної системи. Дисоційована ендокринна система складається з ізольованих ендокриноцитів, розсіяних у переважній більшості органів і систем організму. Роз­різняють два види клітинних елементів дисоційованої ендокринної системи: клітини нейрального походження, що розвиваються з нейробластів нервово­го гребеня, і клітини, які не мають нейрального походження. Ендокриноцити першої групи об'єднують в APUD-систему. Вони мають властивість нагро­маджувати і декарбоксилювати попередники біологічно активних амінів (се­ротоніну, норадреналіну, адреналіну). Утворення нейроамінів у цих клітинах суміщається із синтезом біологічно активних регуляторних пептидів. Зараз відомо близько 50 різних апудоцитів (клітин APUD-системи) і відповідних їм гормонів.

Білет 13

  1. Шлунок. Оболонки, шари, рельєф.

Шлунок - мішкоподібне розширення травної труб­ки. Стінку шлунка утворюють три оболонки - слизова з підслизовою основою, м'язова та серозна. Особливістю рельєфу слизової оболонки шлунка є наявність складок, полів і ямок. Складки, утворені слизовою оболонкою із підслизовою основою, розташовані поздовжньо у кількості 5-6, розправляються за умови наповнення шлунка. Поля видно з поверхні, вони мають полігональну форму, відповідають групам залоз, обмежених прошарками сполучної тканини із су­динами. Ямки - це заглибини, утворені вростанням епітелію у власну пластин­ку. Глибина ямок у кардіальній частині, дні та тілі дорівнює 1/4 товщини слизо­вої оболонки, в пілоричній частині вона складає 1/2 товщини слизової. Слизова оболонка шлунка побудована з чотирьох шарів - епітелію, влас­ної і м'язової пластинок та підслизової основи. Порожнина шлунка вистелена одношаровим призматичним залозистим епітелієм.


  1. Схематично намалювати нефрон. Позначити його відділи.

  1. Дати коротку характеристику періодів великого росту та дозрівання овогенезу.

З настанням статевої зрілості овоцити вступають у процес подальшого росту (так званий великий ріст). При цьому збільшуються розміри овоцита, у його цитоплазмі нагромаджується жовток, овоцит оточується прозорою зо­ною та променистим вінцем. Період дозрівання овогенезу починається у зрілих фолікулах безпосеред­ньо перед овуляцією, коли овоцити поновлюють мейоз, починаючи з метафази першого поділу дозрівання. Розблокування мейозу відбувається під дією лютропіну (ЛГ). Після першого поділу утворюються дві клітини: одна велика - вто­ринний овоцит (овоцит II порядку), у якій лишається майже вся цитоплазма, і друга маленька - перше полярне тільце (полоцит І). Кожна з цих клітин от­римує по 23 діади з хромосомного набору первинного овоцита. Другий поділ дозрівання починається відразу за першим, але він блокується на стадії мета­фази, завершується лише після пенетрації сперматозоїда через плазмолему вто­ринного овоцита. У результаті другого поділу мейозу знов утворюється маленька клітина - друге полярне тільце (полоцит II) і велика - зріла яйцеклітина; обидві клітини отримують по 23 монади.На стадії метафази другого поділу дозрі­вання овоцит вивільняється з яєчника внаслідок овуляції і дозрівання завер­шується у маткових трубах, після запліднення.


  1. Шари сітківки ока. Назвіть структури, якими утворений кожен шар.

Побудована сітківка з десяти шарів: пігментного, фотосенсорного, зовні­шнього пограничного, зовнішнього ядерного, зовнішнього сітчастого, внут­рішнього ядерного, внутрішнього сітчастого, гангліонарного шару нервових волокон та внутрішнього пограничного Усі названі шари сітківки, окрім пігментного, утворені нейронами, три види яких є основними і розташовані у вигляді радіальних ланцюжків, а ще два різновиди нейронів включаються у ланцюг на двох рівнях і є допоміжними. Крім того, у сітківці є також специфічні так звані радіальні гліоцити. Пігментний шар - зовнішній шар сітківки. Утворений одним шаром пігментних епітеліальних клітин висотою близько 8 мкм. Фотосенсорний шар утворений паличками та колбочками. Ядерні частини фотосенсорних нейронів утворюють зовнішній ядерний шар, а аксони беруть участь в утворенні зовнішнього сітчастого шару сітківки. Внутрішній ядерний шар сітківки містить два різновиди асоціативних нейронів – горизонтальні та амакринові. Тіла гангліонарних клітин утворюють гангліонарний шар.

  1. Загальний план будови селезінки. Будова і функціональне значення білої пульпи.

Селезінка - непарний орган, розміщений у черевній порож­нині. У селезінці здійснюються розмноження та антигензалежна диференціація лімфоцитів, а також елімінація еритроцитів і тром­боцитів, що завершили свій життєвий цикл. Селезінка вкрита сполучнотканинною капсулою, від якої всередину органа проростають перегородки-трабекули. Капсула і трабекули крім бага­тої колагеновими та еластичними волокнами сполучної тканини містять пучки гладком'язових клітин і є опорно-скоротливим апаратом селезінки. У паренхімі селезінки розрізняють червону та білу пульпу.

Біла пульпа становить близько 20% маси органа й утворена лімфоцита­ми, плазмоцитами, макрофагами, дендритними та інтердигітатними клітина­ми, стромою для яких служить ретикулярна тканина. Кулясті скупчення назва­них видів клітин мають назву лімфатичних вузликів (фолікулів) селезінки. У ній відбувається дозрівання лімфоцитів з їх подальшим виходом у крвоплин.

  1. Намалюйте схему будови ворітної системи гіпофіза.

Білет 14

  1. Залози шлунка


Розрізняють три види залоз: власні, кардіальні та пілоричні. Власні залози - прості трубчасті нерозгалужені або слабко розгалужені - розміщені у ділянці дна та тіла шлунка. Кінцевий секреторний відділ утворений дном і тілом влас­ної залози, вивідна протока - перешийком і шийкою. У шлункову ямку виво­диться секрет кількох власних залоз шлунка. Кожна залоза побудована з п'я­ти різновидів клітин: головних екзокриноцитів, парієтальних екзокриноцитів, шийкових та додаткових мукоцитів, а також ендокриноцитів Кардіальні і пілоричні залози розміщені в одноіменних ділянках шлунка. За будовою це прості трубчасті сильно розгалужені залози. У пілоричних зало­зах відсутні головні та парієтальні клітини, у кардіальних вони є у незначній кількості. Мукоцити кардіальних та пілоричних залоз нагадують аналогічні клітинні елементи власних залоз з тією особливістю, що крім слизу вони мають здатність продукувати ще ферменти-дипептидази. До складу кардіальних та пілоричних залоз входить також значна кількість ендокринних клітин.

  1. Фільтраційний бар’єр нирки. Намалювати, позначити.

Фенестрований ендотелій капілярів клу­бочка, подоцити внутрішнього листка капсули, фільтраційні щилини і три­шарова базальна мембрана - складають фільтраційний бар'єр, або нирко­вий фільтр, через який фільтрується кров іде утворюється первинна сеча, яка накопичується у порожнині капсули. Нирковий фільтр має вибіркову про­никність, він затримує усе, що має більші розміри, ніж проміжки у сіточці се­реднього шару базальної мембрани. У нормі через фільтраційний бар'єр не проходять формені елементи крові і білки плазми з великими молекулами - імуноглобуліни, фібриноген тощо.

  1. Намалювати звивистий сім’яний каналець в поперечному розрізі.

  1. Намалюйте схему будови спірального органа внутрішнього вуха.

  1. Будова ендокарда.

Ендокард вистеляє зсередини камери серця, укриває папілярні м'язи, су­хожильні нитки, а також утворює клапани серця. Товщина ендокарда більша у лівих камерах серця, особливо на міжшлуночковій перегородці, а також біля місця виходу аорти та легеневої артерії. Складається ендокард з чотирьох шарів. Шар ендотелію розташований на товстій базальній мембрані, сполуч­нотканинний підендотеліальний шар багатий на малодиференційовані кліти­ни. Третій, м'язово-еластичний, шар утворений гладкими міоцитами, які пе­реплітаються з еластичними волокнами. Зовнішній, сполучнотканинний, шар розташований на межі з міокардом. Він складається із сполучної тканини, яка містить товсті еластичні, колагенові та ретикулярні волокна. У ньому є судини. Живлення ендокарда здійснюється переважно за рахунок крові з камер сер­ця. Клапани серця побудовані як тонкі пластинки волокнистої сполучної тка­нини з невеликою кількістю клітин, укриті ендотелієм.