Файл: Г__столог__я1.docx

Скачать файл
Заказать решение

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 09.07.2024

Просмотров: 117

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

  1. Похідні шкіри. Опишіть будову сальної залози.

Похідними шкіри є сальні, потові і грудні залози, волосся, нігті. Сальні залози - прості альве­олярні розгалужені залози з голокриновим типом секреції. У складі сальної залози роз­різняють кінцевий секреторний відділ і вивідну протоку. Кінцеві секреторні відділи сальних залоз розміщені в поверхневих частинах сітчастого шару дерми, переважно навколо коренів волосся; вивідні протоки відкриваються на дні волосяних лійок. Кінцевий секреторний відділ сальної залози являє собою мішечок роз­міром від 0,2 до 2 мм, що складається з оточених базальною мембраною клітин – себоцитів двох різновидів. Біля базальної мембрани розміщений зовнішній, гермінтативний, шар себоцитів.

  1. Назвіть Т і В – залежні зони лімфатичного вузла. Клітинний склад.

Варіанти 16

  1. Канальці нефрону та збірні трубочки. Будова, функції. Схема

Тонкий каналець нефрона має діаметр 13-15 мкм. Його стінка утворена одним шаром плоских епітеліальних клітин зі світлою цитоплазмою, бідною на органели. Ядерні частини клітин виступають у просвіт канальця. У кіркових нефронах тонкий каналець має лише низхідну частину, а в юкстамедулярнихє також довга висхідна частина, яка переходить у прямий дистальний кана- лець. Дистальний прямий каналець має діаметр ЗО мкм, його епітелій по­дібний до епітелію дистального звивистого канальця. Діаметр останнього 30-40 мкм. Епітелій його низький призматичний, розташований на добре ви­раженій базальній мембрані. На відміну від проксимального відділу нефрона, у клітинах дистального відділу відсутня щіточкова облямівка, але в ба­зальній частині складки плазмолеми глибші, тут містяться великі довгасті міто­хондрії. Збірні ниркові канальці безпосередньо до нефрона не належать, вони обслуговують кілька нефронів. У верхній кірковій частині вони побудовані з одношарового кубічного епітелію, а в нижній - з одношарового циліндричного. В епітелії розрізняють світлі і темні клітини. Світлі клітини бідні наорганели, їхня цитоплазма утворює внутрішні складки. Функцією цих клітин є пасивна реабсорбція води, яка здійснюється під впливом антидіуретичного гормону, який так само діє і на клітини дистального відділу. Темні клітини за своєю ультраструктурою нагадують парієтальні клітини залоз шлунка, що ви­діляють Н+-іони. Вважають, що секреторна функція темних клітин забезпечує підкислення сечі.

  1. Товста кишки. Оболонки, шари, рельєф.

Стінка товстої кишки має три оболонки: слизову з підслизовою основою, м'язову та зовнішню - серозну або адвентиційну. Слизова оболонка товстої кишки утворена одношаровим циліндричним епітелієм, сполучнотканинною власною пластинкою, м'язовою пластинкою з двох шарів гладких міоцитів (внутрішнього циркулярного і зовнішнього по­здовжнього) і підслизовою основою з пухкої сполучної тканини. Особливістю рельєфу слизової оболонки товстої кишки є наявність великої кількості крипт і відсутність ворсинок.

  1. Жовте тіло. Стадії розвитку, функції.

Після овуляції із залишків зрілого фолікула (гранульози і теки) утворюється тимчасова додаткова ендокринна залоза - жовте тіло. У своєму розвитку жовте тіло проходить кілька стадій. Спочатку, під час розри­ву зрілого фолікула, відбувається крововилив з ушкоджених судин теки і кров нагромаджується у центрі майбутнього жовтого тіла. Кров'яний згусток швидко організується, і на його місці виникає сполучнотканинний рубець. Клітини зер­нистого шару фолікула починають розмножуватися і проростають густою сіткою кровоносних капілярів. Ця стадія розвитку жовтого тіла має назву про­ліферації та васкуляризації. Далі клітини зернистого шару накопичують жов­тий пігмент лютеїн і перетворюються у залозисті клітини жовтого тіла - зер­нисті лютеоцити. Іншим джерелом виникнення лютеоцитів є клітини внутріш­ньої теки - з них утворюються тека-лютеоцити. Ця друга стадія розвитку жовтого тіла називається стадією залозистого метаморфозу. Під час третьої стадії - розквіту - клітини жовтого тіла починають продукувати гормон про­гестерон. Стадія розквіту жовтого тіла, якщо не настає вагітність, продовжується 12- 14 діб; таке жовте тіло досягає розмірів 1,5-2 см і називається циклічним, або менструальним, жовтим тілом. У тому випадку, коли жінка вагітніє, стадія розквіту жовтого тіла продовжується 11-12 тижнів, жовте тіло досягає 5 см у діаметрі й має назву жовтого тіла вагітності. Остання стадія під час утворен­ня жовтого тіла має назву стадії зворотного розвитку. У цій стадії клітини жов­того тіла гинуть, а сполучна тканина центрального рубця розростається. Так виникає білувате тіло, яке зберігається в яєчнику протягом п'яти років, а потім розсмоктується, перетворюючись на сполучнотканинний рубець.

  1. Лімфопоез. Особливості утворення т і в лімфоцитів.

Лімфопоез (розвиток лімфоцитів). Згідно з унітарною теорією кровотво­рення джерелом розвитку лімфоцитів є стовбурова кровотворна клітина (І клас), з якої утворюється клітина-попередник лімфопоезу (II клас). Далі роз­виток цієї клітини йде у двох напрямках відповідно до двох різновидів лімфо­цитів - Т і В. В обох рядах виникають уніпотентні попередники, які через лімфобласти (Т і В) перетворюються у лімфоцити (Т і В). Розвиток Т-лімфоцитів проходить у тимусі під впливом специфічного мікро- оточення його строми і гормону цього органа. Розвиток В-лімфоцитів у люди­ни здійснюється у червоному кістковому мозку і, можливо, у лімфатичних вуз­ликах травної трубки. Попередники Т- і В-лімфоцитів утворюються також у червоному кістковому мозку.

  1. Зовнішня оболонка очного яблука. Опишіть будову рогівки.

Рогівка - це продовження білкової оболон­ки. У рогівці розрізняють п'ять шарів. Перший, зовнішній, шар утворений багатошаровим плоским незроговілим епітелієм, містить численні нервові закінчення, які зумовлюють рефлекс рогівки. Поверхня його зволожена секретом сльозових та кон'юнктивальних залоз. Він має високу регенераційну здатність, є проник­ним для рідин і газів. Передній епітелій рогівки контактує з багатошаровим плоским епітелієм кон'юнктиви. Базальна мембрана цього епітелію складається з електронно-прозорого та електронно-щільного шарів. Передня погранична пластинка (мембрана Боумена) розташована під базальною мембраною. Власна речовина рогівки складається з 200-250 тонких сполучнотка­нинних пластинок, які регулярно чергуються і взаємно перехрещуються під кутом. Кожна пластинка утворена пучками колагенових волокон. Між плас­тинками та у їхньому складі є плоскі клітини, що мають довгі розгалужені від­ростки. Це різновид фібробластів. Задня погранична пластинка (мембрана Десцемета) складається з колагенових волокон, занурених в аморфну речовину. Задній епітелій рогівки - це одношаровий плоский епітелій обернений до передньої камери ока.

  1. Вестибулярний апарат внутрішнього вуха. Будова плям сферичного і еліптичного мішечків.

Плями маточки і мішечка утворені епітелієм, який лежить на базальній мембрані і складається із волоскових і підтримувальних клітин. Волоскові клітини своєю апікальною поверхнею обернені у порожнину лабіринту; осно­ва цих клітин контактує з нервовими закінченнями і не досягає базальної мем­брани. Пляма мішечка у людини містить 18 000 волоскових клітин, а пляма маточки - 33 000. Волоскові клітини поділяють на два типи. Клітини першого типу грушоподібні, мають широку круглу основу, оточену нервовими закінченнями, які утворюють навколо неї футляр у вигляді чаші. Клітини дру­гого типу мають призматичну форму і крапкоподібні нервові закінчення біля основи. На апікальній поверхні цих клітин є кутикула, від якої відходять 30- 150 стереоцилій і одна кіноцилія. Стереоцилії - це високі видозмінені мікро- ворсинки, подібні до стереоцилій волоскових клітин спірального органа, а кіноцилія - це видозмінена війка, що містить дев'ять пар периферійних і одну центральну пару мікротрубочок. Кіноцилія - найдовший виріст з булавопо- дібним розширенням на кінці. Поверхня плям ма­точки і мішечка укрита драглистою отолітовою мембраною, у якій містяться так звані отоліти, або статоконії, побудовані з кристалів карбонату кальцію. Пляма маточки - це рецептор лінійних прискорень і гравітації, а пляма мішечка - гравітації та вібрації.

Білет 17

  1. Апендикс. Оболонки, шари.

Червоподібний відросток - лімфо-епітеліальний орган, який виконує захисну функцію і належить до периферійної ланки імунної системи. Слизова оболонка відростка містить неглибокі і нечисленні крипти, розташовані радіально. Епітелій слизової оболонки чер­воподібного відростка - одношаровий призматичний, інфільтрований лімфо­цитами, з невеликим вмістом келихоподібних клітин.

Слизова оболонка, а також підслизова основа відростка інфільтровані лімфоцитами, які утворюють лімфатичні вузлики і міжвузликові скупчення. М'я­зова пластинка слизової оболонки розвинена слабко, може бути відсутня. М'я­зова оболонка має два шари: внутрішній циркулярний і зовнішній поздовжній. Останній є суцільним, на відміну від ободової кишки. Зовні вкритий серозною оболонкою, яка формує власну брижу червоподібного відростка.

  1. Легеневий ацинус. Намаолювати, позначити складові частини.

  1. Плодова частина плаценти. Формування будова.

Плодова частина плаценти утворена ворсинчастим хоріоном - по­хідним трофобласта. Розрізняють так званий розгалужений хоріон, ворсинки якого вростають в ендометрій у ділянці основної відпадної оболонки, і глад­кий хоріон, що є місцем контакту трофобласта з сумковою відпадною обо­лонкою. Ворсинки хоріона - деревоподібні розгалужені вирости трофобласта в ділянці його контакту зі слизовою оболонкою матки. Спочатку трофобласт формує первинні ворсинки, що побудовані лише з елементів трофобласта. На 2-3-му тижні ембріогенезу, з початком вростання у трофобласт позазародкової мезодерми, формуються вторинні епітеліомезенхімні ворсинки. З вростанням у мезенхіму вторинних хоріальних ворсин судин мікроциркуляторного русла утворюються третинні ворсинки. Клітини Кащенка-Гофбауера виконують функцію макрофагів, а також фібробласти - продуценти колагенових та еластичних волокон. Мезенхіма тре­тинних ворсин відмежована від поверхневого епітелію базальною мембраною. Епітелій ворсин - одношаровий кубічний - має назву цитотрофобласта. По­верхня цитотрофобласта вкрита синцитіотрофобластом, що являє собою про­дукт злиття епітеліоцитів поверхні ворсин та утворений нерозділеною на кліти­ни масою цитоплазми зі значною кількістю ядер (симпласт).

  1. Загальний план будови надниркових залоз. Зони кіркової речовини і гормони.

Смотрите также файлы