Файл: хирургия.docx

1. Визначення: Забій грудної клітки - ушкодження без порушення цілісності шкірних покривів, внутрішніх органів і реберного каркаса.2. Механізм травми: падіння на нерухомі та рухомі предмети.

3. Клінічна картина:

A) Скарги:- біль у забитому місці, що посилюється при диханні і рухах.

Б) Анамнез захворювання:- з'ясовуються обставини травми.

B) Об'єктивні дані: а) огляд:

- на загальний стан, як правило, не впливає або впливає незначно;

- шкірні покриви грудної клітки без змін або є синці, припухлість у місці травми;

- іноді відставання забитої половини грудної клітки в акті дихання;

б) пальпація: - болючість і ущільнення в місці удару;

в) перкусія і аускультація патологічних змін не виявляє.

4. Діагностика грунтується: - на клінічних даних;

- на даних лабораторних досліджень і рентгенографії грудної клітки (без патологічних змін).

5. Лікування забою грудної клітки:

- знеболюючі препарати або новокаїнова блокада місця травми;

- перші два дні - холод, далі теплові процедури (УВЧ, іонофорез);

- дихальна гімнастика;

- працездатність відновлюється протягом 1-2 тижнів.

Переломи ребер

1. Визначення: Перелом ребер - це порушення цілісності каркаса грудної клітки (часто поєднується із забоєм грудної клітки).

2. Механізм травми - удари, падіння, стискання (перелом виникає в місці найбільшого згинання ребер).

3. Види переломів ребер:

- одиничні;

- множинні (при переломі 6 і більше ребер життєва ємність легенів на боці ураження зменшується на 30-40% і можуть виникати небезпечні для життя розлади зовнішнього дихання);

- подвійні або вікончасті переломи утворюють "реберні клапани", при яких виникає парадоксальне дихання (флотація ділянки грудної клітки): під час вдиху ділянка поламаних ребер ("реберний клапан") в результаті утворення негативного тиску в пле вральній порожнині западає, а під час видиху в результаті підвищення тиску в плевральній порожнині - вибухає .

4. Клінічна картина: - при множинних і подвійних переломах можливий розвиток шоку (тахікардія, падіння артеріального тиску).

A) Скарги:

- біль у місці перелому, що різко посилюється при диханні та рухах;

- при множинних і подвійних переломах - утруднення дихання, нестача повітря.

Б) Анамнез захворювання: - з'ясовуються обставини і механізм травми.

B) Об'єктивні прояви:

а) огляд:

- загальний стан при одиничних переломах страждає незначно, при множинних і подвійних - тяжкий;

- шкірні покриви бліді, при множинних і подвійних переломах акроціаноз, синці, гематоми на грудній клітці;

- різного ступеня задишка;

- відставання травмованої половини грудної клітки в акті дихання, поверхневе дихання, парадоксальне дихання;

б) пальпація:

- значна болючість, патологічна рухомість реберних відламків;

- крепітація відламків у місці перелому;

- флотація ділянки грудної клітки при подвійних переломах;

в) перкусія - при відсутності ушкоджень плеври і легень виявляє болючість лише у місці перелому;

г) аускультація - ослаблення везикулярного дихання, найбільш виражене при множинних і подвійних переломах.

5. Діагностика переломів ребер:

- дані лабораторних досліджень при неускладненому переломі - без патологічних змін;

- рентгенографія грудної клітки виявляє ділянки перелому.

6. Лікування переломів ребер:

- знеболюючі препарати;

- міжреберна новокаїнова або спирт-новокаїнова блокада перелому (у місце перелому вводять 40-50 мл 0,5% новокаїну або 5-Ю мл 0,5% новокаїну з 1 мл спирту);

- перші два дні - холод, далі - теплові процедури (УВЧ, іонофорез);

- дихальна гімнастика (бинтування грудної клітки не застосовувати!);

- фіксація на 2-3 тижні флотуючої ділянки липким пластиром, спеціальною пластмасовою шиною, перекриваючи місця переломів на 5-7 см;

- при значній флотуючій ділянці і множинних переломах ребер по передніх лініях з більшим зсувом - лікування оперативне: остеосинтез ребер;

- працездатність при одиничних переломах відновлюється протягом 3-4 тижнів, при множинних - за більш пізні терміни.

Струс грудної клітки

1. Визначення: Струс грудної клітки - це механічний вплив на тканини, що приводить до порушення їх функціонального стану без явних анатомічних ушкоджень.

2. Причини ушкодження: вплив вибухової хвилі (при бомбардуваннях, артобстрілі, підривних роботах, землетрусі).

3. Механізм розвитку ушкодження: різке подразнення симпатичних і блукаючих нервів приводить до порушення функції дихання, серцево-судинної і нервової систем - розвивається шок.

4. Клінічна картина: - загальний стан вкрай тяжкий: різке падіння артеріального тиску, брадикардія.

А) Скарги: - найчастіше потерпілий без свідомості.

Б) Анамнез захворювання:

- з'ясовуються обставини і механізм травми.

В) Об'єктивні прояви:

а) огляд:- різка блідість шкірних покривів;- прискорене поверхневе дихання (тахіпное);- видимі ушкодження на грудній клітці не визначаються;

б) пальпація і перкусія - малоінформативні;

в) аускультація - різке ослаблення везикулярного дихання.

5. Діагностика струсу грудної клітки: - ґрунтується на знанні обставини травми і клінічних даних.

6. Лікування струсу грудної клітки: - двостороння шийна вагосимпатична блокада;- протишокові заходи.

Стискання грудної клітки

1. Визначення: Стискання грудної клітки - ушкодження без порушення цілісності шкірних покривів м'яких тканин грудної клітки внаслідок порушення кровообігу і їх ішемії.

2. Причини ушкодження: - вплив на грудну клітку двох твердих тіл із протилежних сторін (завали, буфери вагонів та ін.).

3. Механізм ушкодження:

- раптове підвищення внутрішньогрудного тиску приводить до порушення відтоку крові і її виходу із судин плевральної порожнини у верхню порожнисту вену, вени голови і шиї, що викликає

застійний крововилив - травматичну асфіксію;

- як правило, стискання супроводжується переломами ребер, розривом тканини легень.

4. Клінічна картина стискання грудної клітки без ушкодження внутрішніх органів.

A) Скарги: - біль у грудній клітці, що різко посилюється при диханні; - неможливість глибокого вдиху, нестача повітря.

Б) Анамнез захворювання: - з'ясування характеру і механізму травми.

B) Об'єктивні прояви:

а) огляд: - на шкірі голови, шиї, верхньої частини грудної клітки, слизових і склерах дрібнокрапчасті крововиливи (екхімози),- прискорене поверхневе дихання;

б) пальпація і перкусія грудної клітки: - болючість у різних відділах;

в) аускультація:- різке ослаблення везикулярного дихання.

5. Діагностика стискання грудної клітки: - ґрунтується на знанні обставин травми і клінічних даних.

6. Лікування стискання грудної клітки:- спокій;- двостороння шийна вагосимпатична блокада;- знеболювання;- симптоматичне лікування порушень дихання і серцево-судинної діяльності.

Гемоторакс

1. Визначення: Гемоторакс - накопичення крові у плевральній порожнині.

2. Причини травми:- проникаючі поранення грудної клітки;- ушкодження міжреберних і легеневих судин відламками ребер;- контузійні і компресійні розриви легеневої тканини.

3. Механізм ушкодження:- кров, що виливається, приводить до стискання легені і розвитку дихальної недостатності.

4. Клінічні прояви залежать від об'єму гемотораксу і ступеня крововтрати.

A) Скарги:- біль у грудній клітці на боці ушкодження;- задишка;- загальна слабкість.

Б) Анамнез захворювання:- з'ясувати характер і механізм травми.

B) Об'єктивні прояви:

а) огляд:- стан тяжкий;- шкірні покриви бліді, вкриті холодним потом;- тахіпное;

б) пальпація:- болючість у місці травми;- тахікардія;- зниження артеріального тиску (залежить від швидкості та ступеня крововтрати);

в) перкусія:

- притуплення перкуторного звуку на боці ураження, починаючи з нижніх відділів грудної клітки;

- рівень притуплення визначається об'ємом гемотораксу (гемоторакс до 200 мл клінічно і рентгенологічно не визначається);

г) аускультація:- ослаблення дихання або його відсутність на боці ураження при тотальному гемотораксі.

5. Діагностика травматичного гемотораксу:

А) Лабораторні дані: зниження рівня гемоглобіну, гематокриту, кількості еритроцитів. Б) Інструментальні методи дослідження:

- рентгеноскопія (рентгенографія) органів грудної клітки стоячи - повне або часткове

затемнення легеневого поля із косим або горизонтальним рівнем рідини, зсув середостіння

у здоровий бік;

- при діагностичній пункції плевральної порожнини - кров;

- для діагностики кровотечі, що триває, використовують пробу Ревілуа-Грегуара: отриману при пункції плевральної порожнини кров вміщують у суху пробірку і стежать за її згортанням. Якщо кров не згортається, то кровотеча зупинилася, при кровотечі, що триває, кров згортається протягом 10 хвилин.

6. Лікування травматичного гемотораксу:

- стандартна консервативна гемостатична терапія кровотеч;

- при зупиненій кровотечі - пункція плевральної порожнини в V-VI міжребер'ї по середній пахвовій лінії та евакуація крові до повного розправлення легені (контроль здійснюється рентгенологічно);

- при кровотечі, що триває, показане оперативне лікування - торакотомія, зупинка кровотечі, дренування плевральної порожнини.

Пневмоторакс

1. Визначення: Пневмоторакс - скупчення повітря у плевральній порожнині.

2. Причини розвитку пневмотораксу:

- при проникаючому пораненні грудної клітки повітря в плевральну порожнину надходить зовні;

- при проникаючому пораненні з ушкодженням тканини легені повітря в плевральну порожнину надходить зовні і зсередини;

- при ушкодженні тканини легені в результаті контузії, компресії грудної клітки або переломі ребер повітря у плевральну порожнину надходить зсередини.

3. Механізм розвитку пневмотораксу:

- повітря, що надходить, підвищує тиск у плевральній порожнині, в якій у нормі тиск від'ємний у порівнянні з атмосферним. Це приводить до стискання легені і дихальної недостатності.

4. Класифікація пневмотораксу: A) Відкритий пневмоторакс - при диханні повітря через рановий канал і в зворотному напрямку вільно переміщується із зовнішнього середовища у плевральну порожнину

Б) Закритий пневмоторакс - у плевральну порожнину повітря потрапляє одномоментно і в невеликій кількості.

B) Клапанний (напружений) пневмоторакс – при кожному вдиху повітря потрапляє у плевральну порожнину, а при видиху назовні не виходить і, поступово накопичуючись, стискає легеню і зміщує органи середостіння у здоровий бік, при цьому виникають порушення дихання і кровообігу.