ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 19.03.2026
Просмотров: 33
Скачиваний: 0
Моя лекція № 17
ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ
ТЕМА № 17. «Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх»
З дисципліни: «Кримінологія»
Категорія слухачів: студенти, слухачі коледжу.
Навчальні питання:
1. Поняття злочинності неповнолітніх та її тенденції в сучасному українському суспільстві
2. Кількісні та якісні показники злочинності неповнолітніх
3. Кримінологічна характеристика особи неповнолітніх злочинців
4. Причини та умови злочинності неповнолітніх
5 Попередження злочинності неповнолітніх
Текст лекції
1. Поняття злочинності неповнолітніх та її тенденції в сучасному українському суспільстві
Запобігання злочинності в середовищі неповнолітніх є одним з напрямків запобігання злочинності в цілому і на сьогодні залишається однією з головних проблем кримінологічної науки. На жаль, рівень злочинності серед неповнолітніх та її підвищена суспільна небезпека викликає занепокоєння. Хоча темпи зростання підліткової злочинності в останні роки дещо пре зупинено статистичні дані вказують на високий рівень криміналізації у дитячому середовищі.
Злочинність неповнолітніх це самостійний вид злочинності, який обумовлений кількісними та якісними показниками її стану та розвитку, а також, на сам перед, особою злочинця, в основі поведінки якої лежать егоцентричні мотиви та нестійка психіка.
Злочинність неповнолітніх має свою специфіку, яка зумовлюється соціально-психологічними особливостями цієї категорії осіб та їх статусом у суспільстві. Тому і кримінальне законодавство України містить окремі норми, які передбачають відповідальність і покарання осіб у віці від 14 до 18 років.
Поряд із поняттям „злочинність неповнолітніх” у науковій літературі зустрічається термін „підліткова злочинність”. Однак це не виправдано, оскільки підліток – це дівчинка чи хлопчик у віці від 12 до 16 років. За підлітковим віком настає юність, проте поняття „юнацька злочинність” теж буде неточним, оскільки юнацький вік не закінчується у 18 років. Іноді застосовують термін „дитяча злочинність”. Однак таким поняттям можна умовно позначити діяння осіб у віці до 15-16 років, бо злочини, які вчиняють особи у 17-18 років, аж ніяк не назвеш дитячими.
Порівнюючи кількісні показники злочинності неповнолітніх з дорослою, слід виходити з того, що перша охоплює чотирирічний період людського життя, а друга – десятиліття, починаючи від 18 років. Відрізняються вони і якісно. Скажімо, неповнолітні не вчиняють службових злочинів.
Злочинність неповнолітніх – це сукупність злочинів у суспільстві, вчинених особами у віці від 14 до 18 років.
Характерні риси та тенденції сучасної злочинності неповнолітніх:
певне зменшення рівня неповнолітньої злочинності;
Її кількісні показники зростали в середині 90-х років минулого століття, потім намітилась стабілізація, а з 1996 р. навіть щорічне зниження рівня в середньому на 1-2 %.
майже у 3 рази частіше злочини вчинялися неповнолітніми у містах, ніж у сільській місцевості;
Водночас окремі дослідники небезпідставно роблять застереження щодо наведеного твердження. По-перше, не можна ототожнювати злочинність неповнолітніх сільських мешканців і неповнолітніх у сільській місцевості. Певна частина останньої припадає на осіб, що тимчасово, особливо у літній період, перебували у сільській місцевості. По-друге, більш реальним є не скорочення злочинності сільських мешканців (сучасна кримінологічна ситуація у багатьох селах не дає для цього підстав), а зміна її структури, в якій зростає питома вага крадіжок приватного майна, переважно під впливом алкоголю або з метою здобуття коштів для його придбання. Злочинність у сільській місцевості загалом та насамперед підлітків є відбиттям сучасного морального та матеріального занепаду у багатьох селах, який є наслідком проведеного протягом останніх років непродуманого, а можливо, й навмисне деструктивного реформування економічних та соціальних відносин. По-третє, в сільській місцевості більш високою є латентність злочинності загалом, у тому числі неповнолітніх, передусім через значні хиби у реагуванні працівників міліції на повідомлення про вчинені злочини.
все більша орієнтація на корисливі та корисливо-насильницькі злочини (крадіжки, грабежі, розбійницькі напади);
Одночасно поступово зростає, разом із поширенням насильницької та корисливо-насильницької мотивації, кількість злочинних проявів, вчинених неповнолітніми із застосуванням зброї, в основному холодної, знарядь катування, залякування, а також технічних засобів.
відмічено тенденцію переміщення місця вчинення злочину неповнолітніми з вулиць, громадських установ до приміщень, зокрема до помешкань сім’ї, сусідів, інших осіб, а також до складів, комор, гаражів, будівельних майданчиків, місць розташування виробництв, навчальних закладів, торгових точок, особливо з продажу алкогольних напоїв;
До 80 % злочинів неповнолітніх вчинені неподалік від місця проживання, роботи або навчання. Значну частину, особливо у літній період, становлять злочини, вчинені в місцях відпочинку, «на природі», в курортній місцевості, у приміському транспорті.
більше половини злочинів вчинялися у вечірній час (після 22 години), а у зимовий період – після 20 години;
Через зменшення кількості неповнолітніх, що працюють або навчаються, скоротилася з третини до четвертої частини кількість вчинених ними злочинів у години перебування за місцем роботи або навчання.
Безпосереднім об’єктом злочинного посягання неповнолітнього (особливо корисливого чи насильницького) є члени сім’ї, інші родичі чи особи найближчого оточення;
Водночас крадіжки вчиняються й щодо майна осіб, які, як правило, не є родичами або близькими. Серед потерпілих від злочинів неповнолітніх традиційно переважають також неповнолітні. Однак останнім часом об’єктом групового злочинного посягання підлітків («підліткової зграї») все частіше стають дорослі, у тому числі підприємці, представники бізнесу, інколи правоохоронці – з метою заволодіння зброєю останніх.
значна кількість злочинів вчиняється неповнолітніми, що перебувають у стані алкогольного сп’яніння або наркотичного збудження;
За даними О.Г. Кальмана у такому стані було вчинено до 90 % насильницьких і до 70 % корисливих злочинів;
збільшення кількості злочинів, що потребують кримінальної “кваліфікації”;
В даному випадку мова йде про те що, неповнолітні злочинці все частіше вчинюють злочини які потребують спеціальних кримінальних навичок та умінь, а саме квартирні крадіжки (кожний сьомий злочин із загальної кількості що вчинюються неповнолітніми), викрадання автомототранспорту (3-4 % від загальної кількості вчинених злочинів), рекет тощо
«омолодження» злочинності;
Так, 1/5 злочинів вчиняється підлітками, які не досягли 14-річного віку, тобто не є суб’єктами злочину.
залишається стабільною питома вага дівчат серед неповнолітніх злочинців;
Щороку притягається до кримінальної відповідальності 6-7 % дівчат від загальної кількості неповнолітніх злочинців.
вчинення тяжких злочинів з незначних приводів, а то й взагалі без приводу, їх виняткова жорстокість і зухвалість;
поява «нетрадиційних» для неповнолітніх злочинів;
Поява ритуальних убивств, самозахоплень, вандалізму тощо; так, наприклад, проводячі дослідження проблем поширення вандалізму в Україні А.М. Бандурка та А.Ф. Зелінський стверджують, що неповнолітні створюють найбільш багаточисельну категорію суб’єктів розглядаємих ними протиправних дій; на території України діє велика кількість невеличких угруповань які мають певне сектанське та культова забарвленн, при цьому при цьому переважну більшість складу цих груп та формуваннь утворюють неповнолітні, найбільшу небезпеку для суспільства складають так звані сатанисти, в роботі кандидата філософських наук, доцента кафедри релігієзнавства та теології Чернівецького національного університету В.Ю. Лешана „Основи релігієзнавства”, наведені приклади чисельних злочинів та вбивств, вчинених релігійними угрупуваннями сатаністів відповідно до їх релігійних переконань.
збільшення так званих „фонових” проявів;
Вживання наркотиків, пияцтво, токсикоманія, проституція, небажання займатись суспільно корисною працею, поширення венеричних хвороб та СНІДу.
зростання кількості осіб, що мають психічні відхилення від норми;
часті випадки співучасті неповнолітніх злочинців з дорослими;
посилення групового характеру злочинності неповнолітніх, яка набуває дедалі більшої організованості. Злочинні групи створюються, як правило, не одразу. Спочатку вони мають передкримінальний характер, культивуючи аморалізм та його прояви. В даному разі йдеться про групи кримінального ризику, члени яких балансують на грані злочинів. На відміну від попередніх років, такі групи мають в основному корисливу спрямованість. Члени цих груп усю свою поведінку підкоряють інтересам, де і як дістати гроші, вживають наркотики, спиртне, займаються груповим сексом, цинічно ставляться до людей, у тому числі своїх близьких. Вони намагаються будь-якою ціною довести свою зверхність над іншими, найчастіше шляхом приниження людської гідності і фізичної розправи.
2. Кількісні та якісні показники злочинності неповнолітніх
Кількісні злочинності неповнолітніх. Злочинність як соціальне явище має низку ознак, які відсутні у злочині як індивідуальному акті поведінки. Ці ознаки відображаються рядом показників. Найчастіше у науковій та практичній діяльності використовують такі показники злочинності, як її рівень, інтенсивність, динаміка, структура, географія.
Що стосується кількісних показників злочинності взагалі, то до них відносяться рівень злочинності та динаміка злочинності.
Якісні показники злочинності неповнолітніх. До якісних показників злочинності неповнолітніх відносяться її структура і характер.
Структура неповнолітньої злочинності – це внутрішня властива їй ознака, що розкриває якісно різні групи або види злочинів, з яких вона складається, вчинені за певний проміжок часу і на певній території. Структура неповнолітньої злочинності виразно говорить про те, що собою являє вона у конкретних умовах.
Так в 2005 році переважну більшість структури злочинності неповнолітніх складали: крадіжки (55,6 %), пограбування (13,2 %), хуліганство (4,3 %), незаконне заволодіння транспортними засобами (3,4 %), розбої (3,2 %) та шахрайства (2,8 %). Як ми бачимо із наведених цифр віс ці злочини (окрім хуліганства) мають суттєво майнову спрямованість (приблизно 80 % від загальної кількості зареестрованих злочинів, що вчинені неповнолітніми).
Основним показником структури злочинності неповнолітніх є питома вага (процентне співвідношення частини злочинності до її загальної величини) окремих груп або видів злочинів відносно їх загальної кількості.
Географія злочинності неповнолітніх має певні свої особливості. По-перше, відношення міської неповнолітньої злочинності до сільської становить 3 : 1. По-друге, враховуючи той факт, що в середньому показник коефіцієнта злочинності по Україні складає 56,3 злочинів на 100 000 населення. Латентність злочинності неповнолітніх. Для злочинності неповнолітніх характерна підвищена латентність, оскільки багато їхніх діянь сприймаються як пустощі, викликані недостатньою соціальною зрілістю (крадіжки у сім’ї, сусідів, навчальному закладі; хуліганські бійки, відбирання грошей та речей у молодших тощо). Про такі вчинки, як правило, не повідомляють в органи внутрішніх справ. Тому реальнішим є облік тяжких насильницьких і насильницько-корисливих злочинів, які вчиняють неповнолітні – вбивства, тілесні ушкодження, зґвалтування, злісне хуліганство, грабежі та розбійні напади.
3. Кримінологічна характеристика особи неповнолітніх злочинців
Кримінологічну характеристику особи неповнолітнього злочинця почнемо з основних її соціально-демографічних ознак.
За ознакою статі ці особи розподіляються у співвідношенні чоловіків і жінок як 15:1. При цьому частка осіб жіночої статі невпинно зростає: за п’ять останніх років – на 5 %. Це зростання особливо помітне серед дівчат, що вчинили майнові злочини, передусім крадіжки. Численними стали серед них також насильницькі злі і чини проти особи, побиття, знущання, розбійницькі прояви, зон рема стосовно одноліток, а також престарілих.
Щодо віку досліджуваних осіб серед них частка вікової категорії 16-17 років переважає 14-15-річних у співвідношенні 3:1 При цьому, як відмічалося, частка останніх серед усіх неповнолітніх злочинців має тенденцію до збільшення.
Рівень освіти неповнолітніх злочинців характеризується такими даними: з професійно технічною освітою становили лише 2,3 %; з повною загальною середньою – 12,4 %; з базовою загальною середньою – 59,2 %: початковою загальною – 23,8 %, загалом без освіти – 2 %.
Таким чином, понад 80 % засуджених неповнолітніх мали недостатню освіту (базову загальну середню та початкову), що визначає їх низький освітній, а відповідно й культурний рівень.
Для більшості сучасних неповнолітніх, що вчинили злочин, характерне перебування у сім’ях, що не мали мінімального матеріального достатку. Значна частина їх виростала і формувалася у неповних сім’ях, переважно без батька, а кожний дванадцятий - без обох батьків, як правило, в умовах нестачі батьківської та родинної уваги, підтримки, турботи. За останні 10 років серед неповнолітніх злочинців у 2,5 рази зросла частка тих, хто залишив батьківську сім’ю, проживав поза нею, «бомжував», перебував у криміногенному середовищі.
Результатом дії наведених чинників стало значне поширення у сучасній Україні підліткового бродяжництва та дитячої безпритульності, які помітно були скорочені у 60-80-х pp. минулого століття. Бродяжництво, жебрацтво дітей весь час зростає, їх міграція набула міждержавного масштабу, стала джерелом загрозливої криміналізації підліткового середовища, що утворилося поза суспільним контролем та впливом. Кримінальна міліція у справах неповнолітніх, як правило, займається розкриттям злочинів, реагуванням на правопорушення підлітків, а на профілактику останніх здебільшого не залишається часу. Не приділяють їй належної систематичної уваги й органи опіки та піклування. Загалом можна констатувати, що Державна програма запобігання дитячій бездоглядності на 2003-2005 pp., затверджена Указом Президента України від 21 грудня 2003 p., як і багато інших його актів тодішнього періоду, залишилася не забезпеченою виконанням. На початку травня 2006 р. Кабінет Міністрів затвердив нову Програму протидії дитячій бездоглядності та безпритульності. Хочеться сподіватися, що її не спіткає доля попередньої програми.
Переважна частина неповнолітніх, що вчинили злочин, відставала від своїх однолітків не лише за кількістю повних років шкільного навчання, але ще більше за його якістю. Значна частина їх перестала ходити до школи через закриття малокомплектних шкіл (за останні п’ять років в Україні закрито 663 школи, а кількість учнів скоротилася на 1,2 млн. осіб), а також через матеріальні нестатки. Вона відстала в оволодінні знаннями і, зрештою, не могла самостійно надолужити їх набуття. Перебування у шкільному колективі, спілкування з однокласниками викликало у цієї частині учнів розумовий та психологічний дискомфорт, який нерідко отримував негативну компенсацію у середовищі подібних собі підлітків поза сім’єю та школою. Для більшості досліджених таких осіб характерні відсутність інтересу до надбань культури, особливо до літератури, примітивні розваги, бездумний перегляд телевізійних шоу, фільмів пригодницького змісту, а останніми роками – примітивна гра на комп’ютері, здебільшого в комп’ютер них молодіжних клубах, які нерідко ставали розплідниками нар котиків. Можна погодитися з О.Г. Кальманом, що для всіх або більшості неповнолітніх злочинців вибір злочинного варіанту вчинків і поведінки був пов’язаний із глибокими особистісними деформаціями. Протягом останніх років намітився процес скорочення відмінностей в інтенсивності кримінальної активності різних груп неповнолітніх, які відрізняються соціальним становищем. Як і раніше, серед тих, хто вчинив злочини (як і серед дорослих), переважали підлітки, що не мали суспільно корисних занять у вигляді праці або навчання. Водночас стрімко зростає питома вага учнів загальноосвітньої школи (у 2005 р. – 25 %), професійних закладів нижчого та середнього рівня, а також тимчасових, сезонних робітників та осіб, які мають непостійний заробіток.
Морально-психологічна характеристика особистості неповнолітніх, що вчинили злочини, має низку суттєвих відмінностей.
У свій час (1998 р.) їх досить повно описали А.І. Алексеев на підставі аналізу, проведеного в Росії, а ще раніше (1986 р.) – автор Курсу. Дослідження свідчать, що ці характеристики в основному не втратили своєї змістовності і за сучасних умов України. На поведінці неповнолітніх та її мотивації позначаються насамперед загальні вікові особливості людини, яка ще повною мірою не розвинулася фізіологічно, психологічно, розумово та у вольовій сфері. Цей особливий період фахівці називають «підлітковою кризою», її початок зумовлений біологічними трансформаціями, а завершення – соціальною адаптацією. Як відмічав один філософ, підлітковий період починається в біології, а закінчується в культурі. «Момент розчарованості», який супроводжує входження підлітка у світ, більш помітно та гостро переживається стосовно близьких, батьків, що породжує гіперіндивідуалізацію, протест, дискредитацію суспільних та родинних цінностей, негативізм. Звідси грубість, спустошення, страх, а разом – моральна девальвація, нарочита бравада, агресія. Вихід з цього становища підліток нерідко обирає у вигляді «втечі від світу». Одним зі шляхів «утечі», поряд із самотністю, є активність, але така, якою її розуміє та допускає підліток, у тому числі суспільно не керована та неприйнятна, у формах антигромадської, протиправної поведінки, яка нерідко має позасвідому «протестну» мотивацію. Якщо цей процес своєчасно не коригується родиною, освітнім закладом, суспільством, не спрямовується на реалізацію активності у доцільному напрямку, остання може стати кримінальною. Психологічними проявами підліткової «недозрілості» такого типу також є: підвищена властивість підпадати під сторонній квазіавторитетний вплив, захоплюватися пропозиціями та «ідеями», нерідко спірними, близького оточення, несформованість власних установок та цінностей, невизначеність та нестабільність емоційної сфери, складність вольових якостей.
Для емоційно-вольової сфери неповнолітніх злочинців типовими є послаблення почуття сорому, нестриманість, брутальність і жорстокість, нестійкість і несамокритичність. Значне ослаблення вольових якостей є в 15—25% випадків.
Дослідження показали, що визначальною рисою характеру багатьох таких підлітків, яка впливає на значну частину стосунків, є лінощі (ледарство), які обмежують інтереси, передусім у діяльнісній сфері (навчання, праця, підвищення культурного рівня, розвиток творчості, талантів тощо). Значно більше їх приваблює сфера дозвілля, розваг, але знову-таки, як правило, без затрат фізичної, духовної, іншої діяльнісної енергії та з підвищеною увагою до різних її квазізамінників: наркотики, алкоголь, азартна гра, доступний секс, комп’ютерні замінники останніх тощо.
Наступною характерологічною рисою підлітків у передкримінальний період є нехтування елементарними правилами поведінки, нерідко демонстративне, що супроводжується гостро болісним реагуванням на зауваження, у тому числі із застосуванням проти них силових аргументів замість змістовних.
Силові, насильницькі, у тому числі жорстокі, засоби у взаєминах, передусім у близькому оточенні, із потерпілими, стали характерною рисою сучасного підліткового середовища, з якого рекрутуються неповнолітні злочинці. Культ сили, «фізичних» аргументів у взаєминах зумовив тягу підлітків до фізичних занять, що супроводжуються «накачуванням» м’язів. Значно ускладнює кримінологічну ситуацію у підлітковому середовищі настійне просування протягом останніх років кримінальної суб-культури, насилля, агресії та продукції сексуального змісту у засобах масової інформації, передусім на телебаченні, особливо у телефільмах і серіалах американського та російського виробництва, які замішані на апологетиці кримінальності, насилля і різноманітної вседозволеності та наполегливо нав’язуються українському глядачеві телекомпаніями. Останні, перебуваючи у повному віданні «грошових мішків», дбають лише про поповнення їх гаманців. При цьому грубо нехтуються загальнолюдські моральні цінності та вимоги законодавства, зокрема Закону України «Про захист суспільної моралі» (ст. 7). Дійшло до того, що майже всі спортивні програми українських телеканалів починаються з пропагування компаній типу «Олімп» («Все починалось з «Олімпу»), «Хортиця», «5 капель», «Союз-Віктан» та подібних до них, які, як відомо, спеціалізуються лише на випуску алкогольних напоїв. Горілка і спорт – що може бути більш несумісним? Проте дійове реагування відповідних державних органів практично відсутнє.
Більшість неповнолітніх, що вчинили злочини та інші правопорушення, мали стійкі звички, стандарти та стереотипи антигромадської поведінки, яким вони слідували, нерідко майже автоматично, не обдумуючи заподіяне та його наслідки. У середовищі неповнолітніх злочинців, передусім 16-17-річних, все частіше трапляються «специ», що набули значного кримінального досвіду, дотримуються норм злочинної субкультури.
Нехтування суспільними нормами поведінки, правилами моралі та загальної культури у частини неповнолітніх злочинців певною мірою зумовлено та посилено розумовою нерозвиненістю, нервово-психічними відхиленнями психопатичного характеру або такими, що виникли внаслідок черепно-мозкової травми, інфекційного та іншого захворювання. За нашим даними, до 20 % неповнолітніх, що вчинили правопорушення та через певні зовнішні ознаки направлялися на обстеження до психоневрологічних диспансерів, мали згадані психічні аномалії, що більш ніж у 3 рази перевищує аналогічний показник у неповнолітніх із правомірною поведінкою та у 5 разів – у дорослих правопорушників.
О.Г. Кальман наводить зафіксовані кримінологами такі обтяжуючі дефекти психофізіологічного та інтелектуального розвитку і стану неповнолітніх, які вчинили злочини, а саме:
- різні порушення психофізіологічного розвитку, які відбулися у період внутрішньоутробного розвитку, пологів, у ранньому дитячому віці, у тому числі через зловживання матір’ю спиртними напоями, наркотиками в період вагітності, через черепно-мозкову травму у дитинстві, загальносоматичні та інфекційні захворювання;
- явно виражені, починаючи з дитячого віку, невропатологічні риси характеру і патохарактерологічні реакції (крикливість, плаксивість, підвищена образливість, роздратованість, афективність, імпульсивність тощо);