Файл: Брындина О. А. Социология рынка-1.doc

б) буржуазна диктатура.

Таким чином, можливий історичний вибір з 4-х найбільш ймовірних варіантів майбутнього розвитку України. Кожний з них включає своєрідну соціальну політику. Це і є 4 основні соціальні стратегії, висунуті для України різними соціальними силами в перехідний період.

1. Стратегія соціальної політики у випадку повернення до тоталітаризму припускає стійкість соціального стану всім категоріям громадян за умови монополії на владу правлячої групи. Хоча гасло монополії на владу рідко висувається впрямую, логіка намірів, пропозицій і програмних мір виходить і підводить до цього. Прихильники важають, що різке зниження рівня добробуту - закономірна ціна реформ.

2. Стратегія соціальної політики, яка властива послідовним буржуазним демократам (представлена на суспільно-політичній сцені поки слабко) припускає формування реальної можливості відтворення й усе більшого закріплення в суспільстві значної соціальної нерівності.

Мова йде про формування класичного “трикутника капіталістичного суспільства”: класи експлуататорів - класи експлуатованих - буржуазна держава, що підтримує рівноправність соціальна нерівних, яка забезпечується наданням широкого переліку прав і свобод громадянам, створенням великомасштабних програм соціального захисту населення.

Послідовна буржуазна демократія існує в 2-х основних сучасних варіантах:

1)”твердого капіталізму” (американського типу);

2)”обережного капіталізму” (у формі соціального ринкового господарства Німецького, Шведського типу).

3. Стратегія соціальної політики, яка властива прихильникам буржуазної диктатури, що відрізняється від буржуазно-демократичної не цілями, а засобами їхнього досягнення.

Буржуазно-диктаторська форма керування і відповідна їй стратегія соціальної політики виникає в силу відсутності деяких важливих передумов розвитої буржуазної демократії. Це порівняльна “бідність” так званих “багатих” (буржуазії), що викликає пекуче бажання розбагатіти в найкоротший термін; нерозвиненість самосвідомості народних мас; їхня політична неорганізованість; відсутність у буржуазії практики “улагоджування” напружених ситуацій у країні методами розумних компромісів і т.д.

Стратегія соціальної політики при буржуазно-диктаторській спрямованості зв'язана з прямою дією держави в насадженні й утриманні капіталістичного способу виробництва.

4. Стратегія соціальної політики, яка властива прихильникам народно-демократичного варіанта майбутнього, на перший план висуває гарантированность соціального стану і сприятливих умов розвитку на основі народної демократії, реальної рівноправності, недопущення експлуатації, усунення класових антагонізмів з життя суспільства.

Таким чином, з 4-х ймовірних варіантів майбутнього (з 4-х стратегій соціальної політики) в Україні реально представлені поки 2 - тоталітарний і буржуазно-диктаторський. Два інших напрямки використовуються, на жаль, як ідеологічне прикриття щирих стратегій.

---

Якщо основна боротьба і далі буде вестися між нібито комуністами і нібито демократами, а насправді між представниками тоталітаризму і буржуазної диктатури, то України забуксує в історичному процесі свого розвитку.

У ході шокових реформ склалися руйнівні економічні і соціальні тенденції, що переважують творчі. Їх необхідно перервати і направити в русло демократії і прогресу. У цьому повинний полягати зміст нового підходу до стратегії соціальної політики України.

/2/

В даний час, як відомо, у світі діють 2 моделі суспільного розвитку з різними їх модифікаціями:

-так названа неокласична, монетарна модель, заснована на запереченні державної власності і, відповідно, на абсолютизації приватної, що припускає різке скорочення соціальної функції держави (видатним представником монетаризма є Милтон Фридмэн (США);

-соціально-ориентирована модель, заснована на вільному співіснуванні різних форм власності, сильної соціальної функції держави, індикативному плануванні і прогнозуванні. Прихильниками цієї моделі були Л.Эрхард, А.Мюллер-Армак, А.Рюстов, В.Ріпці, Г.Мюрдаль.

Теорія соціального ринкового господарювання досить обґрунтована і детальне розроблена в рамках неоліберального напрямку сучасної економічної думки Заходу. Представники цього напрямку, як і представники економічного лібералізму 19 ст., вважають, що найбільш зробленим економічним ладом суспільства є ринкове господарювання, регульоване механізмом вільної конкуренції. При цьому вони не заперечують необхідність державного регулювання в економіці. Однак, на відміну від кейнсианства, що пропагує безпосереднє державне втручання в економіку, бачать його (державне втручання) обмеженим, спрямованим лише на охорону основ ринкового господарювання і подальший розвиток конкурентного середовища. Найбільшого розвитку цей напрямок досягло в Німеччині, де в другій половині ХХ ст. перетворилося в офіційну економіко-політичну доктрину.

Відомими представниками неолиберализма - батьками соціального ринкового господарства є й ін.

Серед отриманих основних наукових результатів Л.Эрхарда, А.Мюллер-Армака, А.Рюстова, В.Ріпці, що знайшли підтвердження насамперед при становленні соціального ринкового господарства в Західній Німеччині, необхідно відзначити:

• обґрунтування активної ролі держави в створенні ринкових структур і поступової їхньої соціальної переорієнтації;

• розробка механізму вільного ціноутворення;

• визначення шляхів стабілізації грошового обігу і фінансово-кредитної сфери;

• дослідження зростаючої значимості людського фактора, закономірностей економічного поводження виробників і споживачів в умовах формування ринкових відносин і т.д.

А.Мюллер-Армак у книзі “Керування економікою і ринковим господарством” писав: “зміст СРХ полягає в тім, що принцип волі ринку з'єднується з принципом соціального вирівнювання.

---

Під соціальним вирівнюванням розуміють забезпечення такого механізму розподілу національного доходу, який би виключив би надмірне збагачення на одному полюсі, і незабезпеченість і убогість - на іншому.

Соціальна спрямованість ринку має наступні характеристики:

1. вибір суспільних пріоритетів, цілеспрямоване стимулювання визначених сфер і напрямків діяльності. Эрхард справедливо вважав, що не може ніякого соціального розвитку ринку без економічного прогресу. Ставка була зроблена на розвиток виробництва, а не на перерозподіл продукції

2. забезпечення стабільності валюти. (Так у Німеччині спроба стабілізувати ціни знайшла відображення в періодичній публікації каталогу помірних цін. Був прийнятий закон проти довільного підвищення цін;

3. звільнення від оподатковування всіх малозабезпечених шарів суспільства, відмовлення від підвищення непрямих податків, здійснення фінансування соціальних програм за рахунок високого оподатковування і позбавлення деяких субсидій найбільш багатих громадян.

4. посилення державного регулювання всіх сфер суспільства і. Насамперед, економічної основи;

5. включення в його механізм спеціальної системи соціального захисту населення;

6. здійснення замість адміністративно-директивних планування, індикативного, що передбачає встановлення замість директивних показників визначених індикативних планів (це майже теж, що стратегічні плани)

Концепція “СРХ” Л.Эрхарда А.Мюллер-Армака, А.Рюстова, В.Ріпці має багато загального з концепцією іншого соціал-демократичного теоретика, лауреата Нобелівської премії Гуннара Карла Мюрдаля. Мюрдаль був прибічником соціальної орієнтації ринку, соціально регульованої економіки, теорії соціальної держави і соціального партнерства. Підкреслюючи регулюючу роль держави, Мюрдаль вважав його здатним перебороти стихію ринку. Особлива модель соціальної держави Швеції (“Шведська модель соціалізму” Г.Мюрдаля) ґрунтувалася на складній системі прямих і непрямих податків, що вилучаються в населення, що дозволило досягти високого рівня матеріальної і соціальної забезпеченості громадян. На думку Мюрдаля, головне в “державі добробуту” - це соціальний захист населення.

/3/

Соціальний захист населення - одна з значних проблем України. Через її нерозв'язаність відбувається гальмування і навіть відторгнення реформ.

Парадоксальність ситуації полягає в тому, що прихильники ринкових реформ, а часом і самі реформатори, користуючись терміном “соціальний захист населення”, сприймають її як категорію не ринкову, припускаючи державний захист населення від “пороків ринку”. Підтвердженням цього є визначення соціального захисту населення, що приводиться в “Положенні Уряду України про Минсоцзащите”.

Соціальний захист населення України концептуально документована в “Положенні Уряду України про Минсоцзащите” як державна система, що включає органи влади різних рівнів, підприємств і установ, що забезпечує державну підтримку громадянам, різним категоріям людей (пенсіонерам, інвалідам, малозабезпеченим і ін.).

---

На думку ж глави уряду ФРН післявоєнного періоду Людвіга Эрхарда (див. його роботу “Добробут для всіх”), соціальний захист населення - це функція самої економіки, а не держави.

Л.Эрхард вважає, що забезпечити ефективну підтримку соціально незахищених шарів населення можна тільки в умовах економічного росту. Звідси випливає висновок, що соціальна спрямованість економіки забезпечується її прогресом, процвітанням. А функція держави зводиться до формування умов для повноцінних ринкових відносин.

Таким чином, соціальну защиту населення варто розуміти ширше, чим прийняте в нас. Варто пам'ятати, що соціальний захист населення в умовах ринку не зводитися лише до створення відповідних державних і суспільних служб і організацій.

Так, на думку Л.Эрхарда,

1) гарантом захисту населення в умовах ринку є конкуренція, що захищає населення насамперед, від неякісної продукції, дефіциту, роздування цін і т.д. (Вивчити самостійно Закон України “Про захист від несумлінної конкуренції”).

2) Нікому і ніколи (ні державі, ні партіям і організаціям) не удасться захистити людей краще, ніж це можуть зробити вони самі, будучи вільними від регламентуючих розпоряджень.

Отже, гарантом соціального захисту є воля споживання і воля господарської діяльності (підприємництва).

Головна ж задача уряду повинна зводитися не до добродійності, а до забезпечення стійкого грошового обігу.

Таким чином, під соціальним захистом населення варто розуміти процес узгодження інтересів людини і суспільства, використовувана з метою нормального їхнього функціонування, рішення життєвих проблем.

Так, Мюрдаль під соціальним захистом населення розумів систему законодавчих, економічних, соціальних і соціально-психологічних гарантій, рівні умови для підвищення добробуту за рахунок особистого трудового внеску, економічної самостійності і підприємництва - для працездатного населення і створення визначеного рівня життєзабезпечення для непрацездатних громадян. Створення соціального захисту, на думку Мюрдаля, передбачає наступні напрямки діяльності держави:

• забезпечення членам суспільства високого прожиткового мінімуму і надання матеріальної допомоги тим, кому в силу об'єктивних причин вона необхідна: установлення привілеїв незаможним і вилучення привілеїв у тих, хто в них не має потреби;

• створення умов, що дозволяють громадянам заробляти засобу для повноцінного життя будь-якими не суперечному законові способами;

• створення умов, що забезпечують задоволення високого рівня потреб громадян в утворенні, медичній допомозі і т.д.;

• створення сприятливих умов праці для найманих робітників, захист їх від негативних впливів ринкової економіки (безробіття);

• забезпечення екологічної безпеки членів суспільства;

• захист громадян від злочинних зазіхань;

• захист цивільних і політичних прав і воль, що відповідають принципам правової, соціального держави;

• захист від політичного переслідування й адміністративної сваволі;

• забезпечення волі духовного життя, захист від ідеологічного тиску;

• створення сприятливого соціально-психологічного клімату як у суспільстві в цілому, так і в окремих його осередках і структурних утвореннях, захист від психологічного пресингу; забезпечення максимальної стабільності громадського життя.

---

Сутність і зміст нової концепції соціального захисту населення вимагає:

1. Створення організаційно-професійних структур для реалізації мети соціального захисту населення відповідно до типологічних, соціально-демографічних особливостей населення, що бідує в підтримці, у т.ч. структури соціального контролю за діяльністю соціальних служб.

2. Формулювання стратегічних цілей і задач відомства соціального захисту і його структурних підрозділів.

3. Розробка соціальної програми відповідно до потреб різних соціальних груп населення.

4. Розподілу державних засобів, а також засобів, приваблюваних з фонду соціальної підтримки населення, по відповідних соціальних програмах і контроль за правильністю їхнього використання.

1. Створення системи підприємств, призначених для працевлаштування осіб з частково обмеженою працездатністю.

5. Підготовки кадрів для системи соціальної роботи в Україні.

6. Пропагандистсько-організаційної діяльності, зв'язку з засобами масової інформації.

Висновок: Прагнення до формування соціально орієнтованої економіки стає загальносвітовою тенденцією, і було б наївно ігнорувати це і намагатися американизировать українську економіку. Соціальне керування в Україні повинне відповідати сучасним формам соціально орієнтованого ринкового господарства. В даний час одним із самих складних питань є сполучення ринку і соціальної справедливості. Принцип соціальної справедливості вимагає, щоб усі члени суспільства мали необхідні умови для життєдіяльності, реальний доступ до культури й утворення, захищеність у старості й у випадку втрати працездатності. Інакше кажучи, ринкова економіка повинна мати соціальну спрямованість.

Тема 4.2

Соціальна структура суспільства в умовах ринкового господарювання⁸.

1. Соціальна стратифікація і соціальна мобільність суспільства.

2. Основні типи соціальних і соціально-економічних груп в умовах розвитку ринкових відносин.

/1/

Вивчення соціальних явищ і процесів, враховуючи їх велике різноманіття, є неможливим без попередньої структуризації суспільства, тобто без об'єктивного поділу суспільства на спільності, класи, прошарки, групи і т.д.

Соціальна структура (у широкому розумінні) - це будова суспільства в цілому, система зв'язків між усіма його основними елементами. Основними елементами соціальної структури суспільства є: по-перше, індивіди, що займають визначні позиції (статус) і виконують визначні соціальні функції (ролі); по-друге, об'єднання цих індивідів на основі їх статусних ознак в групи і інші спільності.

В соціології існує велика кількість концепцій соціальної структури суспільства, серед яких однією з перших історично є марксизьке учення про соціально-класову структуру суспільства. Згідно цьому напрямку суспільство являє собою взаємодію трьох основних елементів: класових, суспільних прошарків і соціальних груп.

---