ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2019
Просмотров: 872
Скачиваний: 1
Однак екосистема Великого Бар'єрного рифу настільки вразлива, що на всій його протяжності заборонено будь-які гірничі роботи, видобуток нафти і газу, а також комерційне підводне полювання як з аквалангом, так і без нього.
Туристи можуть відвідувати лише певні, спеціально обрані для цього острови. Ціна поїздки залежить від рівня забезпечуваного комфорту. Острови Лізард і Хеймен, наприклад, прирівняні до п'ятизіркових готелів, і подорож на них коштує недешево, а на островах Уайтсандейз і Норт-Молл можна за невелику плату розбити намет у відведеному для цього місці. На островах туристи повинні дотримуватися суворих правил. Під водою туристам не дозволяється торкатися рифів, і паркові доглядачі пояснюють відвідувачам, як отримати задоволення від занурення з аквалангом, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу. Оскільки заселено лише кілька островів Великого рифу, виникають труднощі в забезпеченні житлом все зростаючого потоку туристів.
1.3 Вплив флори і фауни на розвиток туризму Австралії.
Австралія стає все більш привабливим напрямкок міжнародного туризму. Австралія - країна, що займає цілий континент. У країні порівняно невелике за чисельністю населення (близько 22 млн. чоловік) , ендемічні види флори і фауни , високі стандарти і рівень життя .
В останні роки до одного з перспективних секторів економіки Австралії можна віднести туризм. Розвитку туризму сприяє ідеальний для відпочинку клімат . Тут ніколи не буває холоду і спеки. Середня температура літа - плюс 26 ° С , а зими - плюс 18 ° С. До туристичних центрів Австралії зараховують ділову столицю - місто Сідней , культурну столицю - місто Мельбурн і адміністративну столицю - місто Канберра.
Значна частина іноземних туристів , а це головним чином японці і вихідці з інших країн Азіатсько - Тихоокеанського регіону , приїжджає в Австралію подивитися на унікальних тварин, що мешкають на цьому континенті : кенгуру , коалу та ін.. Фауна Австралії включає 379 видів ссавців, у тому числі 159 сумчастих, 76 кажанів і 69 гризунів.
В останні роки поряд з традиційними галузями спеціалізації в Австралії розвивалося виноградарство. Вона стала великою виноробною країною. Традиції виноробства прийшли сюди з Європи ще в XIX в . Зараз практично в кожному штаті Австралії вирощують виноград і виробляють вино. Велика частина виноградників розташована в Південній Австралії з центром в Аделаїді. А в штаті Новий Південний Уельс в жовтні щорічно проводяться винні
-
РОЗДІЛ II. Аналіз політичної, економічної, історичної характеристики Австралії з точки зору розвитку туризму
-
Характеристика політичного, економічного та історичного середовища Австралії
Австралія — високорозвинена індустріально-аграрна країна з багатогалузевою економікою і високим науково-технічним потенціалом. Посідає 12-е місце серед членів Організації економічного співробітництва і розвитку за основними статистичними показниками, включаючи життєвий рівень населення. Основні галузі промисловості: хімічна, гірнича, електротехнічна, гідроенергетична, сталеплавильна, харчова, текстильна та легка промисловість, машинобудування. Транспорт — залізничний, автомобільний, морський, трубопровідний, повітряний (428 летовищ). За масштабами обороту масових вантажів провідні позиції посідають порти Дампір (залізна руда), Порт-Хедленд (залізна руда), Ньюкасл (кам'яне вугілля і залізна руда) і Хей-Пойнт (кам'яне вугілля). Столиці всіх штатів розташовані на узбережжі і є вантажними портами загального типу. Мельбурн, Сідней, Брісбен і Фрімантл (аванпорт Перта) є найбільшими портами за показниками загального вантажообороту.
За даними (Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001): ВВП — $ 410 млрд. Темп зростання ВВП — 5,1%. ВВП на душу населення — $21881. Прямі закордонні інвестиції — $ 3,6 млрд. Імпорт (автомобілі, обладнання для комп'ютерів, засоби зв'язку, продукти хімічної промисловості та ін.) — $ 75,5 млрд, 1997 (г.ч. Італія — 10,1%; США — 9,8%; Японія — 8,1; Йорданія — 5,4%). Експорт (готові вироби, мінеральна сировина і сільськогосподарські продукти) — $ 69,2 млрд, 1997 (г.ч. Німеччина — 22,4%; Японія — 11,5%; Італія — 9,4%; Великобританія — 4,6%).
На початку 1990-х років економіка Австралії переживала спад. Економічна криза в країнах Азії 1997—1998 рр. негативно не вплинула на економіку Австралії. З 1998—1999 рр. країна вступила в період підйому з низькими темпами інфляції. У 1998 зафіксовано рекордний показник зростання ВВП — 5% (в США — 3,6%, в країнах Організації економічної співпраці і розвитку в середньому 2,6% і в Японії — 3,5%).
Асортимент продукції, яку виробляють в Австралії, дуже широкий — від продуктів харчування і модного одягу, від електроніки і предметів домашнього побуту до найскладніших виробів точного приладобудування і найсучасніших комплексів для нафтопереробної промисловості і виробництва пластмас. Австралія є найбільшим у світі виробником і постачальником високоякісної вовни, одним з провідних експортерів м'яса і пшениці. Важливу частину експорту Австралії становлять молочні продукти, рис, цукор, фрукти, високоякісні вина, а також бавовна. Торговельні відносини зв'язують Австралію майже з 200 країнами світу.
Розвитку обробної промисловості в Австралії сприяло скорочення імпорту в роки Другої світової війни. Розширення цієї галузі продовжувалося в 1950-х і 1960-х роках, і зайнятість там зросла на 70%. У 1970-х роках зростання зайнятості в обробній промисловості загальмувався, і ця тенденція зберігається й досі.
Сучасна Австралія є лідером Кернської групи країн-виробників сільськогосподарської продукції (на частку країн цієї групи припадає 20% світового експорту сільськогосподарської продукції), що об'єднала в 1986 р. 14 країн, які протестували проти дискримінації їхньої продукції на ринку країн ЄС. В Австралії знаходиться 14% усього світового поголів'я овець (понад 150 млн голів), таким чином країна є найбільшим у світі постачальником вовни: до 30% усього світового обсягу вовни має австралійське походження. Крім цього, країна — один з головних виробників зернових, цукру, молочних продуктів, фруктів. Австралійські ферми здебільшого займають великі ділянки землі, вони — капіталомісткі, спеціалізуються на виробництві одного з видів сировини й орієнтовані на експорт. Орні території займають менше 10% від загальної площі країни. Пшеницю вирощують у кожному штаті, при цьому експортується від 70% до 80% врожаю. На відміну від країн Північної півкулі, зернові засівають узимку (травень, червень, липень). Велику частину врожаю збирають у Квінсленді у вересні і жовтні, а потім у Вікторії і південних областях Західної Австралії в січні. У районах, що спеціалізуються на виробництві пшениці, вирощують ячмінь, овес, ведуть заготівлю фуражу.
У Квінсленді і на північних прибережних рівнинах Нового Південного Уельсу вирощують цукрову тростину. Її виробництво високо механізоване, традиційне ручне збирання тростини залишилося в минулому. В Австралії вирощують також бавовну, рис, тютюн, фрукти помірних і тропічних широт, сорго, олійні культури. В усіх штатах, а особливо в Новому Південному Уельсі, Вікторії і Південній Австралії, розвинуте виноградарство. Австралійські вина йдуть не тільки на внутрішній, але й на світовий ринки.
Вівчарство набуло поширення у всіх штатах країни. Третина національного поголів'я овець знаходиться в посушливому «пасторальному» поясі, причому більшу його частину становлять мериноси. В областях, де випадає від 380 до 635 мм дощу в рік, тваринництво межує з рослинництвом, де зосереджено 40% усього поголів'я овець. У цьому випадку характерний приклад штату Вікторія, де сільське господарство має змішаний характер, і розведення овець і ягнят супроводжує виробництво пшениці.
Австралія відносно добре забезпечена енергетичними мінеральними ресурсами. На частку цієї країни припадає 8% світових запасів кам'яного вугілля і 15% запасів бурого вугілля, а за запасами урану Австралія, ймовірно, займає 2-е місце у світі. Ресурси нафти в Австралії обмежені, а газу — великі. ГЕС забезпечують 10% електроенергії.
Першими з європейців побували в Австралії голландські мореплавці (1606). Для вивчення нового континенту — Нової Голландії — Англія організувала ряд експедицій (У. Демитера, 1688, та Дж. Кука, 1770). Потреба англійської буржуазії в нових ринках, а також втрата північноамериканських колоній змусили англійський уряд звернути увагу на Австралію. У 1788 її було оголошено англійською територією і розпочато посилене заселення Австралії засланцями. Адміністрація колонії та військові чини захоплювали найкращі землі Південно-Східної Австралії, а тубільці, що за рівнем свого розвитку не могли бути використані як об'єкт експлуатації, витіснялись у пустелі і фізично винищувались. На початку 19 сторіччя процес вивчення і освоєння Австралії пожвавився. Англійський мореплавець Метью Фліндерс у 1801—1803 роках протягом двох експедицій обійшов Австралію з усіх боків. Він же запропонував нову назву цієї землі — Австралія.
Відкриття величезних пасовиськ і розвиток вівчарства викликали приплив англійського капіталу. Землі роздавались переважно тим, хто мав значний капітал, тобто насаджувалось велике землеволодіння. Розвиток вівчарства та відкриття золотих родовищ 1851 викликали велику потребу в робочій силі і пожвавили імміграцію до Австралії. Якщо 1851 в Австралії було 438 тис. чол., то 1861 вже 1168 тис. В 1-й половині 19 ст. Австралія поставляла на світовий ринок лише вовну і шкіру. З появою рефрижераторного транспорту в 2-й половині 19 ст. Австралія почала вивозити багато м'яса і масла, що стимулювало розвиток тваринництва.
У кінці 19 сторіччя поселенці австралійських колоній висунули вимогу про утворення з окремих частин, які користувались автономією єдиної федерації. Англія підтримала цю ідею, сподіваючись використати її в своїх імперіалістичних інтересах в районі Тихого океану. 1 січня 1901 набрав чинності акт англійського парламенту про створення Австралійського Союзу. Федерація у складі 6 штатів, колишніх колоній, дістала статус домініону. Був створений федеральний уряд на чолі з генерал-губернатором. Австралійськоий Союз стає партнером Англії по експлуатації колоній. 1906 колонією Австралійського Союзу стала південно-східна частина Нової Гвінеї, а після першої світової війни Австралійський Союз одержує від Ліги націй мандат на управління колишньою німецькою колонією в північно-східній частині Нової Гвінеї. Робітничий рух зародився в Австралійського Союзу у 2-й половині 19 ст. В 90-х рр. виникла лейбористська партія, яка користувалась значним впливом і 1904 сформувала уряд. 1911—12, на противагу поміркованим лейбористам, створюються революційні робітничі організації. Одним з їх організаторів був Артем (Сергєєв Ф. А.). 1920 була заснована Компартія Австралії. Великі робітничі страйки відбулись 1919—21, 1927, а також в роки світової економічної кризи 1929—33. Під час другої світової війни Австралійський Союз входив до антифашистської коаліції держав. Австралійський Союз отримав автономію від Великобританії у внутрішніх справах і зовнішніх відносинах в 1942. Уряд Австралійського Союзу виступив у ролі активного союзника Англії і США в їх діях в Азії. Війська Австралійського Союзу взяли участь у війні в Малайї, в американській корейській війні (1950–1953). 1951 Австралійський Союз разом з Новою Зеландією уклав договір з США про взаємну допомогу (АНЗЮС), а 1954 став учасником СЕАТО.
Уряд Австралійського Союзу згодився на випробування англійської атомної і водневої зброї на території країни.
Австралійський Союз володів колонією Папуа (південно-східна частина острова Нова Гвінея), управляв підопічною територією Нова Гвінея (північно-східна частина острова Нова Гвінея, архіпелаг Бісмарка, північна частина групи Соломонових островів) та, за угодою з Великобританією і Новою Зеландією, островом Науру.
У 1967 аборигенам були надані всі громадянські права. Після перемоги на виборах в 1993 прем'єр-міністр Пауль Кітінг підтвердив своє бажання бачити Австралію республікою до 2000 року. В 1999 на референдумі не була підтримана ідея переходу від конституційної монархії до республіки.
-
Особливості форми правління та адміністративно-територіального устрою
Згідно з Конституцією Австралії , країна являє собою федеративну державу з конституційно-монархічною формою правління. Політика в країні проводиться в рамках парламентської демократії. Монарх Великобританії є монархом Австралії , і його влада на території країни представлена генерал -губернатором. Влада монарха на території окремих штатів і територій, що входять до складу країни , представлена губернаторами та адміністраторами . Однак монархія в Австралії має в основному церемоніальне та історичне значення . За своєю суттю , політична система Австралії являє собою парламентську демократію. Жителі країни обирають законодавчі органи кожної території і штату , що входять до складу федерації , а також двопалатний федеральний парламент Австралії , який являє собою гібрид парламенту Великобританії , чинного на основі Вестмінстерської традиції , а також елементів унікальної австралійської федеральної практики .
Штати Австралії
Новий Південний Уельс (англ. New South Wales, NSW) — Сідней (англ. Sydney),
Квінсленд (англ. Queensland, QLD) — Брісбен (англ. Brisbane),
Південна Австралія (англ. South Australia, SA) — Аделаїда (англ. Adelaide),
Тасманія (англ. Tasmania, TAS) — Хобарт (англ. Hobart),
Вікторія (англ. Victoria, VIC) — Мельбурн (англ. Melbourne)
Західна Австралія (англ. Western Australia, WA) — Перт (англ. Perth).
Материкові Території
Північна територія (англ. Northern Territory, NT) — Дарвін (англ. Darwin),
Австралійська столична територія (англ. Australian Capital Territory, ACT) — Канберра (англ. Canberra),
Територія Джервіс-Бей (англ. Jervis Bay Territory) на південно-східному узбережжі Австралії, де знаходиться військово-морська база і столичний торговельний порт.
З 1926 до 1931 року існувала територія Центральна Австралія, розташована між 20-ю і 26-ю паралелями пд.ш., потім включена до складу Північної території.
Зовнішні території
Населені
острів Норфолк (англ. Norfolk Island),
острів Різдва (англ. Christmas Island),
Кокосові острови (англ. Cocos (Keeling) Islands)
Безлюдні
Острови Ашмор і Картьє (англ. Ashmore and Cartier Islands),
Острови Коралового моря (англ. Coral Sea Islands Territory),
Острів Херд і острови Макдональд (англ. Heard Island and McDonald Islands)
Австралійська антарктична територія (англ. Australian Antarctic Territory) (третина Антарктиди). Суверенітет Австралії над територією Антарктиди не визнається Росією й багатьма іншими країнами, оскільки суперечить міжнародному праву — договору ООН про Антарктику 1959 року.
-
Особливості функціонування національної економіки та її сфер
Австралія - Високорозвинена індустріально - аграрна країна з сучасною багатогалузевий економікою і високим науково - технічним потенціалом. За основними статистичними показниками вона займає 12 місце серед країн - членів Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).
Входить в групу країн з високим рівнем життя і соціальної захищеності. Їй належить 14 місце в світі за розмірами ВВП на душу населення. Згідно з даними журналу «Економіст», в 2009 році за коефіцієнтом якості життя Австралія займає 6 місце в світі (після Ірландії, Швейцарії, Норвегії, Люксембурга і Швеції) [3]. Австралія є особливою країною на карті світу. Незважаючи на те, що за своїм географічному положенню ця країна віддалена від розвинених країн Америки та Європи вона продовжує утримувати міцні позиції на світовій економічній арені.
Надра Австралії багаті корисними копалинами - це боксити, вугілля, золото, свинець, цинк, залізна руда, мідь, нікель, марганець, уран, алмази. Вельми великі запаси нафти і природного газу. Всі ці природні ресурси успішно розробляються і в великою мірою експортуються, приносячи дуже великі валютні доходи. Добувна промисловість Австралії є однією з процвітаючих експортних галузей. Країна є найбільшим у світі експортером вугілля і вельми важливим постачальником урану. За кордон направляється значна кількість нафти і природного газу. Країна - головний на земній кулі експортер золота і алмазів. Австралія є найбільшим у світі виробником і постачальником на світовий ринок сільськогосподарської продукції: зернові, фрукти, сири, м'ясо та м'ясопродукти, вовна, шкіряна сировину.