ТЕМА 5. СИСТЕМА ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ

План викладу і засвоєння матеріалу

5.1 Класифікація промислової продукції і показники її якості.

5.2 Фактори, що обумовлюють якість продукції.

5.3 Структура, основні функції, порядок розробки і вповноваження комплексної системи управління якістю.

5.4 Розвиток контролю якості.

5.5 Розробка методів оцінки якості продукції.

5.6 Діяльність метрологічної служби по забезпеченню якості продукції.

1. Класифікація промислової продукції і показники її якості

Із різноманітних характеристик якості продукції виділяється сукупність властивостей, які обумовлюють її придатність задовольняти певні потреби.

Кожна окрема властивість продукції – це об'єктивна особливість, яка може виявити себе при її створенні, обігу та споживанні, і характеризується певними показниками.

З метою оцінки рівня якості вся промислова продукція поділена на два класи і п'ять груп:

1. Продукція, що витрачається при використанні:

а) сировина і природне паливо;

б) матеріали і продукти;

в) видаткові вироби.

2. Продукція, що втрачає свій ресурс:

а), б) вироби, що підлягають ремонту.

Така класифікація промислової продукції необхідна для:

• вибору номенклатури показників певної групи продукції;

• визначення сфери використання продукції;

• обґрунтування можливості вибору конкретного виробу або кількох виробів як базових зразків

• створення системи державних стандартів на номенклатуру показників якості продукції

Показники якості продукції в залежності від характеру вирішуваних задач по оцінці рівня якості продукції класифікуються наступним чином:

1. В залежності від властивостей, що характеризуються – на показники призначення, надійності (безвідмовності, довговічності, ремонтопридатності, збереження), ергономічні, естетичні, показники технологічності, транспортабельності, стандартизації і уніфікації, патентно-правові, безпеки, економічні.

2. В залежності від способу вираження – на показники, що виражені в натуральних одиницях і вартісні.

3. З залежності від кількості властивостей, що характеризуються – на одиничні і комплексні (групові, узагальнені та інтегральні).

4. В залежності від використання для оцінки – на базові і відносні.

5. В залежності від стадії визначення значень показників – на прогнозовані, проектні, виробничі і експлуатаційні.

Номенклатура показників якості продукції встановлює перелік кількісних характеристик її властивостей, що визначають якість. Її вибирають:

з урахуванням призначення і умов використання продукції;

складу і структури характеризованих властивостей вимог;

споживачів до якості (результатів вивчення попиту);

досягнутого рівня якості продукції і завдань управління якістю;

основних вимог до показників якості.

5.2 Фактори, що обумовлюють якість продукції

---

В умовах ринку якість забезпечується і гарантується підприємством, в противному випадку воно гине. Ще в 60-70 роки вважалося, що для успіху виробника досить, щоб було продукції багато і вона була дешевою. Але вже з 80 років стало очевидним, що виникла конкуренція не цін, а якості – 80% покупців приймають рішення про покупку, звертаючи увагу саме на якість.

Таким чином, конкурентною стає продукція, яка при інших рівних умовах має вищу якість при меншій виробничій собівартості.

Методичною основою забезпечення якості є так звана „ петля якості ”:

1. Вивчення ринку (попит і перспективи розвитку);

2. НДР і проектування;

3. Придбання матеріалів, комплектуючих ;

4. Планування і розробка технологічних процесів;

5. Виробництво;

6. Контроль випробування і аналіз;

7. Пакування і зберігання;

8. Збут і сфера обслуговування;

9. Монтаж і наладка;

10. Технічна допомога і обслуговування;

11. Утилізація.

На якість продукції впливає багато факторів, які діють як самостійно, так і в взаємозв’язку між собою, як на окремих етапах життєвого циклу товару, так і на декількох. Всі фактори об’єднуються в 4 групи: технічні, організаційні, економічні і суб’єктивні.

Технічні фактори: конструкція, схема послідовного зв’язку елементів, схема резервування, схемні вирішення, технологія виготовлення, засоби технічного обслуговування і ремонту, технічний рівень бази проектування, виготовлення, експлуатація.

Організаційні фактори: розподіл праці і спеціалізація, форми організації виробничих процесів, ритмічність виробництва, форми і методи контролю, порядок пред’явлення і задачі продукції, форми і способи транспортування, зберігання, експлуатації (споживання), технічного обслуговування, ремонту.

Економічні фактори: ціна, собівартість, форми і рівень заробітної плати, рівень витрат на технічне обслуговування та ремонт, ступінь підвищення суспільної праці. Економічним факторам властиві контрольно-аналітичні і стимулюючі властивості. До перших відносять такі, що дозволяють виміряти: витрати праці, засобів, матеріалів на досягнення і забезпечення певного рівня якості

Найбільш стимулюючі фактори – ціна і заробітна плата. Правильно організоване ціноутворення стимулює підвищення якості (при цьому ціна покриває всі витрати підприємства на заходи по підвищенню якості і забезпечує необхідний рівень рентабельності).

Суб’єктивні фактори по різному впливають на розглянуті вище фактори від професійної підготовки людей, зайнятих проектуванням, виготовленням і експлуатацією виробів, залежить рівень використання технічних факторів. Але якщо в процесі функціонування технічних факторів роль суб'єктивних слабшає (автоматизація), то в організаційних факторах суб'єктивний елемент відіграє значну роль (способи і форми експлуатації і споживання виробів)

---

Якість розглядається як соціально бажана мета, але її вплив на підвищення рентабельності вважається мінімальним – це пояснюється недостатньою обізнаністю виробників, які допускаються наступних помилок:

1. Більш висока ціна обходиться дорожче – одночасне вдосконалення виробничих процесів може привести до значного зниження собівартості виробу (комплектуючі і побутова техніка, електроприлади – якість помітно поліпшилась, а вартість впала).

2. Акцент на якість веде до зменшення продуктивності – в сучасній структурі управління якістю акцент змінився на попередження недоліків на стадіях розробки і виготовлення, тому брак не виготовляється, а зусилля, потрачені на те, щоб поліпшити якість і зберегти кількість, сприяють тому, що покращення якості призводить до більш високої продуктивності.

3. На якість впливає культура праці робочої сили – компаніям необхідно вивчити слабкі місця своїх систем управління і забезпечити вихідні умови робочих місць:

• всебічне навчання операторів обладнання;

• детальні інструкції до роботи;

• засоби для перевірки або оцінювання результатів дій працівників;

• засоби для регулювання обладнання або процесу у випадку, якщо результат виявиться незадовільним.

4. Якість може бути забезпечена суворою перевіркою - 60-70% всіх дефектів, виявлених на виробництві, прямо або посередньо відносяться до помилок, допущених на таких ділянках, як проектування, технологічна підготовка виробництва і закупку матеріалів.

Управління якістю – це не ізольований вид діяльності відділу технологічного контролю. Щоб бути ефективним, цей процес повинен охоплювати операції всіх відділів:маркетингових, проектно-конструкторських розробок, технології, виробництва, пакування, диспетчеризації, транспортування. Тобто, управління якістю повинно охоплювати діапазон від постачальників вихідного матеріалу до замовників.

5.3 Структура, основні функції, порядок розробки і впровадження комплексної системи управління якістю

Комплексна система управління якістю (КСУЯП) – це підсистема системи управління підприємством, об’єктом якої є якість продукції, а також фактори і умови, що на неї впливають.

Структура системи складається з усіх підрозділів та служб, які приймають участь в управлінні і виробництві продукції.

Елементами системи є функції, заходи, процеси, технічні засоби і нормативні документи, які формують і забезпечують функціонування системи.

Взаємозв’язок між елементами системи забезпечується системою стандартизації, що регламентує норми і правила в сфері управління і організації виробництва, а також встановлює порядок розробки, виготовлення і обіг стандартів.

Здійснюється це шляхом розробки стандартів підприємства (СТП), які поділяються на: основний, загальні, спеціальні.

---

Основний (базовий) СТП характеризує систему в цілому: основну мету системи, об’єкти, критерії ефективності, структуру основних функцій, схему організаційної структури управління, розподіл функцій управління між ланками організаційної структури, склад системи, методи забезпечення функціонування системи на всіх етапах виробничого процесу, порядок розробки і впровадження СТП та інші організаційно-методичні питання.

Загальні СТП регламентують загальносистемні питання інформаційного забезпечення, порядок проведення днів якості, роботу різних громадських груп, комісій тощо.

Спеціальні стандарти встановлюють вимоги до номенклатури і значення показників якості матеріалів, півфабрикатів, деталей і збірних одиниць, методів їх визначення і оцінки.

КСУЯП має такі основні функції:

Прогнозування потреб, технічного рівня і якості продукції.

Нормування вимог до якості продукції.

Оцінка і сертифікації продукції.

Організація розробки і постановки продукції на виробництво.

Організація технологічного забезпечення якості продукції.

Організація метрологічного забезпечення якості продукції.

Організація матеріально-технічного забезпечення якості продукції.

Організація взаємовідносин підприємства стосовно якості продукції зі споживачами і постачальниками і таке інше.

Розробка і впровадження системи є складним процесом, який має 3 етапи:

Підготовка до розробки системи.

Розробка проекту системи.

Впровадження системи.

На І етапі розробляється програма аналізу стану справ з якості продукції (передбачається аналіз показників діяльності підприємства в галузі якості продукції, організація робіт з кожної функції, їх метод. і матеріальне забезпечення).

Результати аналізує основою для розробки технічного завдання на систему.

На ІІ етапі здійснюється розробка технічного завдання на систему, що містить план заходів по підвищенню організаційно-технічного рівня підприємства, а також розробка технічного проекту системи і робочого проекту (всіх СТП) і їх впровадження.

На ІІІ етапі – видається наказ по підприємству про введення в дію затверджених СТП; виконуються заходи по впровадженню; організується контроль за впровадженням і додержанням СТП.

По закінченні впровадження всіх СТП складається акт про її впровадження і вона реєструється в територіальному органі Держстандарту.

5.4 Розвиток контролю якості

Розглянемо взаємопов'язані питання, що складають історичну послідовність розвитку управління якістю продукції в Україні:

• контроль якості продукції;

• оцінка якості продукції;

• управління якістю продукції (УЯП);

• етапи системного підходу в УЯП;

• взаємозв'язок безпосереднього УЯП з факторами, що його забезпечують (роль держави, державна система стандартизації, гармонізації з міжнародними стандартами тощо).

---

Технічний контроль якості є основою будь-якого способу управління якості як в Україні, так і за кордоном.

Організація контролю якості – це система технічних і адміністративних заходів, спрямованих на забезпечення виробництва продукції, яка б повністю відповідала вимогам нормативних документів .

Технічний контроль – це перевірка відповідності об'єкта контролю встановленим технічним вимогам.

Під контролем якості розуміють перевірку відповідності кількісних або якісних характеристик продукції чи процесу, від якого залежить якість продукції, встановленим технічним вимогам.

Суть контролю полягає в одержанні інформації про стан об'єкта контролю і порівнянні одержаних результатів з встановленими вимогами, зафіксованими в кресленнях, стандартах, ТУ, договорах на поставку, документах.

Основні терміни і визначення встановлено у ДСТУ 3230-95 "Управління якістю та забезпечення якості. Терміни та визначення".

Контроль – діяльність, яка складається з вимірювань, експертизи, випробувань чи оцінювання однієї чи декількох характеристик з метою калібрування об'єкта і порівняння одержаних результатів з установленими вимогами для визначення того, чи досягнуто відповідність для кожної з цих характеристик.

Класифікація видів контролю наведена на рис. 6.1.

Контроль якості на підприємстві здійснюють виробники продукції і виробничі майстри; робітники відділу технічного контролю (ВТК) (рис. 6.2), робочі, переведені на самоконтроль, представники замовника на підприємстві (якщо це зазначено у контракті на поставку).

Складність проблеми якості вимагає комплексного підходу до організації служби якості підприємства, в якій доцільно об'єднати не лише підрозділи, що здійснюють контроль якості, а й підрозділи по організації всієї роботи в галузі забезпечення й аналізу якості, а також стимулювання якості.

Планування якості – діяльність, яка встановлює цілі та вимоги до якості, до застосування елементів системи якості.

• В хідний

• Операційний

• Приймальний

• С уцільний

• Вибірковий

• Безперервний

• Періодичний

• Летючий

• К онтроль якості продукції

• К онтроль товарної та супровідної продукції

• Контроль засобів технічного обладнання

• Контроль технічної дисципліни

• Контроль кваліфікації виконавців

• Контроль проходження рекламації

• Контроль дотримання умов експлуатації

• Р учний

• Механізований

• Автоматизовані системи

• Автоматичні системи

• Активний контроль

• С амоконтроль

• Одноступеневий (контроль виконавця + приймання ВТК)

• Одноступеневий (контроль виконавця +

о пераційний контроль + спеціальний +

приймальний)

• Руйнівний

• Не руйнівний

Рис. 6.1 Класифікація видів технічного контролю

Планування якості охоплює:

а) планування якості продукції: ідентифікація, класифікація й оцінювання характеристик якості, а також установлення цілей, вимог до якості та штрафних санкцій;

---

Смотрите также файлы

• информ 2.doc

• Курсова робота.doc

• Іст.Укр.Культури.doc

• kursova_robota_simeyne_pravo.doc

• Договор оператор-турист.doc