ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 27.11.2019
Просмотров: 5275
Скачиваний: 1
2. Граничний розмір витрат, пов’язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 124. Розподіл процесуальних витрат
1. У разі ухвалення
обвинувального вироку суд стягує з
обвинуваченого на користь потерпілого
всі здійснені ним документально
підтверджені процесуальні витрати. За
відсутності в обвинуваченого коштів,
достатніх для відшкодування зазначених
витрат, вони компенсуються потерпілому
за рахунок Державного бюджету України
у випадках та в порядку, передбачених
законом для компенсації шкоди, завданої
кримінальним правопорушенням.
2. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
3. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, Верховний Суд України, не приймаючи рішення про новий судовий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл процесуальних витрат.
Стаття 125. Визначення розміру процесуальних витрат
1. Суд за клопотанням осіб має
право визначити грошовий розмір
процесуальних витрат, які повинні бути
їм компенсовані.
Стаття 126. Рішення щодо процесуальних витрат
1. Суд вирішує
питання щодо процесуальних витрат у
вироку суду або ухвалою.
2. Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.
Стаття 127. Відшкодування (компенсація) шкоди потерпілому
1. Підозрюваний,
обвинувачений, а також за його згодою
будь-яка інша фізична чи юридична особа
має право на будь-якій стадії кримінального
провадження відшкодувати шкоду, завдану
потерпілому, територіальній громаді,
державі внаслідок кримінального
правопорушення.
2. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
3. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
Стаття 128. Цивільний позов у кримінальному провадженні
1. Особа, якій
кримінальним правопорушенням або іншим
суспільно небезпечним діянням завдано
майнової та/або моральної шкоди, має
право під час кримінального провадження
до початку судового розгляду пред’явити
цивільний позов до підозрюваного,
обвинуваченого або до фізичної чи
юридичної особи, яка за законом несе
цивільну відповідальність за шкоду,
завдану діяннями підозрюваного,
обвинуваченого або неосудної особи,
яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
2. На захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред’явлений їхніми законними представниками.
3. Цивільний позов в інтересах держави пред’являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.
4. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред’являються у порядку цивільного судочинства.
5. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв’язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
6. Відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред’являти той же позов у кримінальному провадженні.
7. Особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства.
Стаття 129. Вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні
1. Ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
2. У разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення суд відмовляє в позові.
3. У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
Стаття 130. Відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю
1. Шкода, завдана незаконними
рішеннями, діями чи бездіяльністю
органу, що здійснює оперативно-розшукову
діяльність, досудове розслідування,
прокуратури або суду, відшкодовується
державою за рахунок Державного бюджету
України у випадках та в порядку,
передбачених законом.
Стаття 131. Види заходів забезпечення кримінального провадження
1. Заходи
забезпечення кримінального провадження
застосовуються з метою досягнення
дієвості цього провадження.
2. Заходами забезпечення кримінального провадження є:
1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід;
2) накладення грошового стягнення;
3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;
4) відсторонення від посади;
5) тимчасовий доступ до речей і документів;
6) тимчасове вилучення майна;
7) арешт майна;
8) затримання особи;
9) запобіжні заходи.
Стаття 132. Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження
1. Заходи
забезпечення кримінального провадження
застосовуються на підставі ухвали
слідчого судді або суду, за винятком
випадків, передбачених цим Кодексом.
2. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
3. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
4. Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
5. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
6. До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
Стаття 133. Виклик слідчим, прокурором
1. Слідчий, прокурор
під час досудового розслідування має
право викликати підозрюваного, свідка,
потерпілого або іншого учасника
кримінального провадження у встановлених
цим Кодексом випадках для допиту чи
участі в іншій процесуальній дії.
2. Слідчий, прокурор під час досудового розслідування мають право викликати особу, якщо є достатні підстави вважати, що вона може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов'язковою.
Стаття 134. Судовий виклик
1. Слідчий суддя
під час досудового розслідування чи
суд під час судового провадження має
право за власною ініціативою або за
клопотанням слідчого, прокурора,
підозрюваного, обвинуваченого, його
захисника, потерпілого, його представника
здійснити судовий виклик певної особи,
якщо слідчий суддя чи суд встановить
наявність достатніх підстав вважати,
що така особа може дати показання, які
мають значення для кримінального
провадження, або її участь у процесуальній
дії є обов'язковою.
2. Суд здійснює судовий виклик учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов'язковою.
Стаття 135. Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні
1. Особа викликається
до слідчого, прокурора, слідчого судді,
суду шляхом вручення повістки про
виклик, надіслання її поштою, електронною
поштою чи факсимільним зв'язком,
здійснення виклику по телефону або
телеграмою.
2. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
3. Особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув’язнення.
4. Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, якщо це обумовлюється обставинами кримінального провадження.
5. Повістка про виклик обмежено дієздатної особи вручається її піклувальнику.
6. Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв’язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду.
7. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва.
8. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов’язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.
Стаття 136. Підтвердження отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом
1. Належним
підтвердженням отримання особою повістки
про виклик або ознайомлення з її змістом
іншим шляхом є розпис особи про отримання
повістки, в тому числі на поштовому
повідомленні, відеозапис вручення особі
повістки, будь-які інші дані, які
підтверджують факт вручення особі
повістки про виклик або ознайомлення
з її змістом.
2. Якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти.
Стаття 137. Зміст повістки про виклик
1. У повістці про
виклик повинно бути зазначено:
1) прізвище та посада слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснює виклик;
2) найменування та адреса суду або іншої установи, до якої здійснюється виклик, номер телефону чи інших засобів зв’язку;
3) ім’я (найменування) особи, яка викликається, та її адреса;
4) найменування (номер) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється виклик;
5) процесуальний статус, в якому перебуває викликана особа;
6) час, день, місяць, рік і місце прибуття викликаної особи;
7) процесуальна дія (дії), для участі в якій викликається особа;
8) наслідки неприбуття особи за викликом із зазначенням тексту відповідних положень закону, в тому числі можливість застосування приводу;
9) передбачені цим Кодексом поважні причини, через які особа може не з’явитися на виклик, та нагадування про обов’язок заздалегідь повідомити про неможливість з’явлення;
10) підпис слідчого, прокурора, слідчого судді, судді, який здійснив виклик.
Стаття 138. Поважні причини неприбуття особи на виклик
1. Поважними
причинами неприбуття особи на виклик
є:
1) затримання, тримання під вартою або відбування покарання;
2) обмеження свободи пересування внаслідок дії закону або судового рішення;
3) обставини непереборної сили (епідемії, військові події, стихійні лиха або інші подібні обставини);
4) відсутність особи у місці проживання протягом тривалого часу внаслідок відрядження, подорожі тощо;
5) тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров’я у зв’язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад;
6) смерть близьких родичів, членів сім’ї чи інших близьких осіб або серйозна загроза їхньому життю;
7) несвоєчасне одержання повістки про виклик;
8) інші обставини, які об’єктивно унеможливлюють з’явлення особи на виклик.
Стаття 139. Наслідки неприбуття на виклик
1. Якщо підозрюваний,
обвинувачений, свідок, потерпілий,
цивільний відповідач, який був у
встановленому цим Кодексом порядку
викликаний (зокрема, наявне підтвердження
отримання ним повістки про виклик або
ознайомлення з її змістом іншим шляхом),
не з’явився без поважних причин або не
повідомив про причини свого неприбуття,
на нього накладається грошове стягнення
у розмірі:
від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора;
від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду.
2. У випадку, встановленому частиною першою цієї статті, до підозрюваного, обвинуваченого, свідка може бути застосовано привід.
3. За злісне ухилення від явки свідок, потерпілий несе відповідальність, встановлену законом.
Стаття 140. Привід
1. Привід полягає
у примусовому супроводженні особи, до
якої він застосовується, особою, яка
виконує ухвалу про здійснення приводу,
до місця її виклику в зазначений в ухвалі
час.