Файл: зв.docx

· консолідацію фінансових звітів;

· припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

· обмеження щодо володіння активами;

· участь у спільних підприємствах;

· виявлені помилки минулих років та пов’язані з ними коригування;

· переоцінку статей фінансових звітів;

· іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності, включає:

- назву, організаційно-правову форму та місцезнаходження підприємства (країну, де зареєстроване підприємство, адресу його офісу);

- короткий опис основної діяльності підприємства;

- назву органу управління, у віданні якого перебуває підприємство, або назву його материнської (холдингової компанії);

- середню чисельність персоналу підприємства протягом звітного періоду.

Принципи ведення бухгалтерського (фінансового) обліку у світовій практиці регулюються положеннями (стандартами), які розробляють професійні організації бухгалтерів. При цьому вони мають рекомендаційний характер та ґрунтуються на концептуальній основі складання та подання фінансових звітів, розробленій Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. [26, c.312]

В Україні основи нової системи бухгалтерського обліку закладено в Законі України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та конкретизовано в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Методологічні засади застосування нового Плану рахунків бухгалтерського обліку та обліку окремих господарських операцій викладено у відповідних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Закон надає підприємствам право самостійно визначати облікову політику та розробляти систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю. Отже, держава встановлює правила й процедури обробки економічної інформації та складання фінансової звітності тільки для зовнішніх користувачів.

Загалом, ознайомившись з принципами бухгалтерського обліку та звітності, які передбачені МСБО, можна вважати, що українські бухгалтери керувалися ними у своїй практичній діяльності задовго до їх письмового викладу. Але робили вони це неусвідомлено, оскільки вітчизняні підручники і посібники з бухгалтерського обліку не містили словесного опису принципів, тоді як західна бухгалтерська школа дає майбутнім бухгалтерам ці відомості вже з перших днів їх знайомства з предметом.

Майже усі перелічені у МСБО принципи не є абсолютно новими для вітчизняних бухгалтерів, окрім хіба принципу обачності.

Сутність принципу обачності полягає у виборі бухгалтером такого методу оцінки, який дозволяє уникнути заниження у фінансовій звітності витрат і зобов’язань та відповідно завищення активів і доходів.

---

Дотримання цього принципу поки що не дуже властиве українським підприємствам. Можна сказати, він діє навпаки. Підприємці прагнуть показати у звітності якомога більше витрат і, відповідно, менше доходів з метою мінімізації податкових платежів, оскільки до користувачів фінансової звітності в основному зараховують переважно податкові органи. Щодо інших користувачів (інвесторів, партнерів по бізнесу, клієнтів, постачальників) то, як правило, вони не виявляють серйозної зацікавленості в отриманні достовірної фінансової інформації про підприємство. Тому керівники підприємств і не прагнуть показати своє підприємство у вигідному світлі. Інакше кажучи, немає інтересу до інформації – немає і потреби у її розкритті.

Потреба у мінімізації податків поки переважає над потребою надавати об’єктивну інформацію про стан справ.

На відміну від українських, американські та західноєвропейські бізнесмени прагнуть прикрасити показники фінансово-майнового стану своїх підприємств, оскільки для них набагато важливіше показати користувачам фінансової звітності, що бізнес розвивається успішно, фінансовий стан стійкий, зобов’язання в нормі, рентабельність висока. Усе це обіцяє інвесторам та акціонерам високі відсотки та дивіденди.

Щодо решти принципів, то вітчизняні бухгалтери користувались ними і раніше, бо без них облік був би неможливим, тому вони й принципи. Саме до таких принципів належать: автономність, безперервність, історична собівартість, єдиний грошовий вимірник тощо.

Сутність принципу автономності полягає у тому, що активи, капітал і зобов’язання підприємства повинні розглядатися окремо від активів, капіталу, зобов’язань інших підприємств та окремо від майна, доходів і зобов’язань власників цього підприємства, оскільки бізнес є самостійною, відокремленою від засновника субстанцією.

Принцип історичної собівартості означає, що під час оприбуткування на баланс активів їх слід оцінювати, виходячи з витрат на виробництво або придбання, тобто за собівартістю, яка склалася історично. Решту методів оцінки активів (ринкова вартість, справедлива вартість тощо) слід застосовувати лише у випадках, колі такі витрати неможливо визначити з високим ступенем достовірності або коли оцінка активів за їх історичною собівартістю не відповідає економічній доцільності їх придбання.

Сутність принципу єдиного грошового вимірника полягає у тому, що вимірювання й узагальнення усіх операцій, що їх проводять у регістрах бухгалтерського обліку, здійснюються в єдиній грошовій одиниці незалежно від того, скільки видів валют підприємство має у своєму розпорядженні. Зазвичай, це валюта країни, в якій підприємство зареєстровано. Це означає, що неможливо підсумовувати українські гривні з американськими доларами під час розрахунку загальних вартісних результатів. Усі валюти приводяться до однієї.

---

Основне завдання принципу превалювання змісту над формою полягає у тому, що облік всіх господарських операцій (реєстрацію фактів господарського життя) слід здійснювати відповідно до сутності цих операцій та економічної реальності, а не тільки виходячи з їх юридичної форми.

Такий принцип як безперервність можна розглядати подвійно: власне як принцип і як умову (припущення). У міжнародних стандартах безперервність бухгалтерського обліку розглядають саме як припущення.

Безперервність полягає у тому, що оцінка активів і зобов’язань здійснюється виходячи з умови, що діяльність підприємства продовжуватиметься необмежено довго і його ліквідація в недалекому майбутньому не очікується.

Поряд з тим, безперервність бухгалтерського обліку полягає не тільки в тому, що підприємство діє необмежено довго і продовжуватиме діяльність у осяжному майбутньому, а й у тому, що наслідки операцій, що їх відображають на рахунках, можуть правильно визначатися лише з урахуванням наслідків попередніх операцій. Інакше кажучи, кінцеве сальдо не може бути визначено без урахування початкового сальдо. У сальдовому балансі ніколи не буде рівності, якщо хоча б один, відмінний від нуля, залишок не буде враховано у загальному підсумку валюти балансу. При цьому не має значення переривало підприємство свою діяльність хоча б на якийсь час чи ні. Сальдо – обороти – сальдо, тощо – це безперервний ланцюг. [16, c. 157]

Якщо принцип безперервності розглядати як умову тривалості, то його значення полягає у тому, що підприємство діятиме необмежено довго і в близькому майбутньому не очікується його ліквідація. А у випадку, наприклад, банкрутства активи може бути переоцінено за ліквідаційною вартістю для більш швидкого їх продажу, щоб можна було розрахуватися з кредиторами.

Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат полягає в тому, що для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно зіставити доходи звітного періоду та витрати, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей. Інакше кажучи поняття доходів і витрат не потрібно ідентифікувати з грошовими потоками. Цей принцип, передбачений МСБО, не є для нас новим, оскільки уже в процесі обліку ми зіставляємо отримані доходи та понесені на них витрати. Суттєву роль цей принцип відіграє в американському обліку, тому що американці користуються ним тільки під час підготовки фінансових звітів, оскільки доходи і витрати вони відображають за фактом оплати.

Принцип періодичності припускає розподіл діяльності підприємства на певні проміжки часу з метою складання фінансової звітності. Вітчизняний облік передбачає поділ звітності на періодичну (місяць, квартал, півріччя, 9 місяців) та річну. Обов’язкова подача фінансової звітності передбачає квартальні періоди та річну.

---

Згідно принципу повного висвітлення фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Принцип послідовності передбачає постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності.

Підприємства складають звітність за такими формами:

• Баланс (форма №1) ( див. додаток 1);

• Звіт про фінансові результати (форма №2) ( див. додаток 2);

• Звіт про рух грошових коштів (форма №3) ( див. додаток 3);

• Звіт про власний капітал (форма №4) ( див. додаток 4);

• Примітки і пояснення до форм звітності.

Розглянемо дані звітні форми детальніше.

1.Баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал. П(С)БО 2

„ Баланс” визначає зміст і форму балансу, загальні вимоги до визначення і розкриття його статей.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої інформації про фінансовий стан підприємства за звітний період. Елементами балансу, безпосередньо пов’язаними з визначенням фінансового стану підприємства та змін в ньому, є: активи, зобов’язання, власний капітал.

Структура балансу узгодження з новим планом рахунків.

Статті балансу згруповано у розділи, що заповнюються на підставі сальдо по бухгалтерських рахунках, які з облікових регістрів заносяться в Головну книгу, а потім у відповідні рядки балансу.

Отже, статті активу згруповано у три розділи:

• Розділ 1: „Необоротні активи” (рахунки 10 – 19)

• Розділ 2: „Оборотні активи” (рахунки 20 – 38)

• Розділ 3: „Витрати майбутніх періодів” (рахунок 39)

Статті пасиву балансу згруповані у п’ять розділів:

• Розділ 1: „Власний капітал” (рахунки 40 – 46)

• Розділ 2 : „Забезпечення майбутніх витрат і платежів” (рахунки 47 – 49)

• Розділ 3:” Довгострокові зобов’язання” (рахунки 50 – 55)

• Розділ 4:”Поточні зобов’язання” (рахунки 60 – 68)

• Розділ 5:”Доходи майбутніх періодів” (рахунок 69).

2.Звіт про фінансові результати складається відповідно до вимог П(С)БО 3 „Звіт про фінансові результати”.

Метою складання Звіту є надання користувачам нової і повної інформації про доходи, витрати, прибутки (збитки) від діяльності підприємства. З цією метою Звіт побудовано за функціональним групуванням доходів і витрат

(виробництво, управління, збут продукції тощо) і складається з трьох розділів:

• 1 „Фінансові результати”

• 2 „Елементи операційних витрат”

• 3 „Розрахунки показників прибутковості акцій”

3. Звіт про рух грошових коштів. Зміст, форма звіту та загальні вимоги до розкриття його статей регламентуються П(С)БО 4 „Звіт про рух грошових коштів”.

Метою складання звіту є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період. У звіті наводяться дані про рух грошових коштів у розрізі трьох видів діяльності:

---

• операційної, тобто основної діяльності підприємства, яка приносить дохід, а також інших видів діяльності, які не являються інвестиційною або фінансовою діяльністю;

• Інвестиційної, тобто придбання і реалізації основних засобів, нематеріальних активів та інших інвестицій;

• Фінансової, тобто діяльності, яка призводить до змін розміру і складу власника і позикового капіталу підприємства. Наприклад, операції від продажу акцій, паїв.

4. Зміст і форма Звіту про власний капітал, а також загальні вимоги щодо розкриття його статей регламентуються П(С)БО 5 „Звіт про власний капітал”.

Метою складання звіту є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду.

У примітках до фінансових звітів слід розкривати:

• Облікову політику підприємства;

• Інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов’язковою за відповідними положеннями (стандартами);

• Інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібні для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Таб. 1

Таб.1

Таб.1

Таб. 1

Таб. 1

Динаміка оборотних активів,а саме виробничих запасів (зменшення на 4 тис.грн або 93,4%)відображає негативні зміни-неефективне використання цих активів.Загальна вартість готової продукції знизилась на 41 тис.грн або на 77,6%,вартість незавершеного виробництва збільшилась на 84 тис.грн або на 109,4% це свідчить про погіршення структури активів. Сформована ситуація може бути пояснена рядом причин, зокрема, погіршенням кон'юнктури ринку, недостатнім рівнем конкурентноздатності продукції, неефективною маркетинговою політикою й т.п., що й обумовило відмічуване зниження обсягу продажів.

Сукупна зміна в динаміці оборотних активів на 22 тис.грн або на 98,5% свідчить про зменшення майна підприємства і в подальшому може викликати неплатоспроможність підприємства. Відзначені зміни в складі оборотних активів викличуть деяке зниження ліквідності підприємства, тому що спос-терігається скорочення суми й питомої ваги абсолютно ліквідних активів (кошти та їх еквіваленти) і збільшення найменш ліквідного елемента оборотних активів (товаро-матеріальних запасів). У той же час, досить висока питома вага грошових коштів дозволяє зробити висновок про нормальну поточну платоспроможність аналізованого підприємства.

Таб 2.2

Позиковий капітал представлений в основному поточними зобов'язаннями, що пов'язаний із труднощами залучення довгострокових кредитів у сучасних умовах господарювання. У звітному році сума поточних зобов'язань зросла на 273 тис. грн.,або на 68,6% за рахунок зменшення загальної суми кредиторської заборгованості зменшення склало 86 тис. грн. або на 120,8% за рахунок зниження інших поточних зобов'язань — 102 тис. грн. Аналізуючи склад кредиторської заборгованості, відзначаємо, що сума кредиторської заборгованості по товарних операціях (векселя видані й розрахунки за товари, роботи, послуги) значно вища в порівнянні з величиною дебіторської заборгованості. Це означає, що підприємство користується товарним кредитом постачальників. Збільшення загальної суми дебіторської заборгованості на кінець звітного року викликано переважно ростом заборгованості по розрахунках з бюджетом..

---