Файл: Барокова музика.docx

У середині XX століття норми академічного виконавства, що вимагали максимальної точності і вивіреності виконання спричинили появу течії, що отримала назву «автентизму», або «історично інформоване виконавства». Основним принципом автентичного руху є виконання музики тільки на інструментах епохи і тільки в манері епохи. Зокрема, автентичне виконання передбачало використання струн, зроблених з жил, а не з металу, реконструкцію клавесинів, використання старої манери звуковидобування і забутих прийомів гри.

Так, однією з перших популяризацією творів Й.С. Баха у клавесинному виконанні займалась Ванда Ландовська. Пізніше виділились такі музиканти, як Густав Леонхардт, Ніколаус Арнонкур, Тон Копман, бостонський ансамбль Товариство Гайдна і Генделя, в Росії - Марк Вайнрот, Олексій Любимов, Анатолій Мілка, «ансамбль Hortus musicus», ансамбль «Мадригал». В Україні популярність клавесину значною мірою зобов'язана творчій діяльності Світлани Шабалтіної.

Разом з тим, клавірні твори Й.С. Баха звучать і на сучасних роялях, зокрема записи таких його клавірних творів на сучасних роялях зробили такі піаністи як Глен Гульд, Святослав Ріхтер, Григорій Соколов  та інші.

Бароко і джаз

Музика бароко і джаз мають деякі точки дотику. Музика бароко, як і джаз, в основному написана для невеликих ансамблів (на той час не існувало реальної можливості зібрати оркестр з сотні музикантів), що нагадують джазовий квартет. Також, твори бароко залишають широке поле для виконавської імпровізації. Приміром, безліч барокових вокальних творів містить дві вокальні частини: перша частина програється так, як вказано композитором, а потім повторюється, але вокаліст імпровізаційно прикрашає основну мелодію трелями, грейсами та іншими прикрасами. Однак, на відміну від джазу, зміни ритму і основної мелодії не відбувається. Імпровізація в бароко лише доповнює, але нічого не змінює.

У рамках стилю кул-джазу в 1950-ті роки з'явилася тенденція проведення паралелей у джазових композиціях з музикою епохи бароко. Виявивши загальні гармонійні і мелодійні принципи в таких віддалених музично і естетично періодах, музиканти проявили інтерес до інструментальної музики Й. С. Баха. Цілий ряд музикантів та ансамблів пішли шляхом розробки цих ідей. У їх числі Дейв Брубек, Білл Еванс, Джеррі Малліган, Жак Люсьє, але в першу чергу це відноситься до «Модерн Джаз Квартету », очолюваному піаністом Джоном Люїсом

Література

• Давид Шуленберг (Schulenberg, David), «Music of the Baroque». New York: Oxford UP, 2001. ISBN 0-19-512232-1

• Шерман Н. С. Формирование равномерно-темперированного строя. М., 1964.

• Ливанова Т. Н., «История западноевропейской музыки до 1789 года (XVII век)», учебник в 2-х тт. Т. 1. М., 1983 г.

• Бронфин Е Ф., «Клаудио Монтеверди». М.,1969 г.

• Розеншильд К. К., «Музыка во Франции XVII — начала XVIII века», «Музыка», 1979 г.

• Ilias Chrissochoidis, The «Artusi-Monteverdi Controversy: Background, Content and Modern Interpretations», King’s College, Лондон, 2004 г.

• Norman Douglas Anderson, «Aspects of Early Major-Minor Tonality: Structural Characteristics of the Music of the Sixteenth and Seventeenth Centuries», Copyright 1992 Norman Douglas Anderson

http://composer.ucoz.ua/publ/istorija/barokova_muzika/18-1-0-95