ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 08.07.2024
Просмотров: 65
Скачиваний: 0
Присмаки і запахи глибинних вод обумовлені розчиненими у них мінеральними солями і газами, наприклад сірководнем. При звичайній технології очищення води, що використовується на водогонах, присмак і запах води поліпшуються не набагато.
Характер запаху і присмаку, а також їх інтенсивність визначають у балах: 1 - дуже слабкий, визначається лише досвідченим лаборантом; 2 - слабкий, що не привертає уваги споживача; 3 - помітний, що викликає у споживача невдоволення; 4 - виражений, що робить воду неприємною; 5 - дуже сильний, що робить воду взагалі непридатною для використання.
Згідно із ДСанПіНом України “Вода питна” інтенсивність запаху або присмаку води не повинні перевищувати 2 ОР (одиниці розведення) - до зникнення запаху. Якщо вода має незвичний запах і присмак, то можна припустити можливість її техногенного забруднення. В таких випадках виясняють походження забруднювачів, а потім вирішують питання про необхідність додаткових хімічних досліджень, методів покращення якості і про можливість використання води для пиття.
Часто присмак води залежить від хімічного складу води. В природі хімічний склад води формується при контакті води з різними геологічними породами, з якими вона стикалася, і залежить від розчинності мінералів.
На якість води впливають також різні стоки. При таянні снігу, льоду, випаданні дощу утворюються зливові забруднені різними мікроорганізмами, органічними, неорганічними речовинами і механічними домішками води. Інтенсивність їх забруднення залежить від чистоти водозбірних поверхонь. Найбільше забруднені бактеріями, вірусами, яйцями гельмінтів, органічними речовинами господарсько-фекальні стічні води. Промислові стоки багаті різноманітними неорганічними речовинами, концентрація яких часто перевищує санітарно допустимі величини. Крім того у воді можуть знаходитися речовини (реагенти), що використовуються при обробці води. Тому по наявності і кількості хімічних речовин можна судити про фізіологічну повноцінність води, ступінь і характер її забруднення, необхідність її обробки і можливість використання.
На органолептичні показники води впливає і мінеральний склад води.
Ступінь мінералізації характеризує сухий залишок. Він дає загальну уяву про кількість розчинених у воді солей. Доброю для вживання вважають прісну воду, загальна мінералізація якої не менше 100 і не більше 1000 мг/дм3. Мінеральні води (це частіше всього лікувальні) містять від 1 до 10 г/дм3 розчинних солей. Солона (морська) вода має мінералізацію до 50 г/дм3, а росольна - понад 50 г/дм3. Підвищення мінералізації прісних вод може проходити і за рахунок поступлення у воду посторонніх хімічних речовин.
Загальна твердість води переважно зумовлюється присутністю в ній карбонатів, бікарбонатів, хлоридів, сульфатів та інших сполук кальцію і магнію. Загальна жорсткість поділяється на карбонатну (усувну) і постійну (неусувну).
Карбонатна твердість обумовлена наявністю у воді розчинних бікарбонатів кальцію і магнію, які при кип’ятінні води розкладаються на вуглекислоту і нерозчинні монокарбонати. Останні є причиною утворення накипу на стінках парових котлів, трубопроводів, радіаторів, самоварів, чайників та ін. водонагрівних приладів. Тому в медичній практиці інструменти багаторазового використання кип’ятять у дистильованій воді.
Постійною твердість називають ту твердість води, яка залишається після тривалого кип’ятіння води і зумовлюється наявністю у ній хлоридів, сульфатів, нітратів і фосфатів кальцію і магнію.
Твердість води оцінюють в мг-екв/дм3. 1 мг-екв/дм3 жорсткості відповідає 20 мг/дм3 Са++, або 12,16 мг/ дм3 Mg++. Воду до 3,5 мг-екв/дм3 жорсткості називають м’якою, від 3,5 до 7 - середньої жорсткості, від 7 до 14 - жорсткою, понад 14 мг-екв/дм3 - дуже жорсткою.
При збільшенні жорсткості води погіршується розварювання м’яса, бобових; погано настоюється чай і псується його смак; збільшується витрачання мила, оскільки піна утворюється лише після того, як увесь кальцій і магній будуть зв’язані (10 г кальцію зв’язують 166 г мила). Це створює незручності і під час купання, миття голови внаслідок осідання кальційових і магнійових солей жирних кислот волосся стає твердим, шкіра грубою. У осіб з чутливою, тонкою шкірою може наступати подразнення шкіри. При користуванні синтетичними миючими засобами (шампунями, пастами, порошками) подібні явища не бувають.
При різкому переході від вживання м’якої води до жорсткої, а особливо коли у воді є сульфати магнію, що трапляється в туристичних або експедиційних умовах, при зміні місця проживання можуть виникати тимчасові диспептичні явища. Роль жорсткої води в появі і розвитку нирково-кам’яної хвороби достоймено не доказана.
В останні роки чисельні епідеміологічні дослідження в Англії, США, Японії та інших країнах виявили зворотну залежність між рівнем жорсткості води і смертністю від серцево-судинних захворювань. Механізм цього явища дотепер ще не вияснений.
Деякі автори вважають, що вода є частковим джерелом кальцію для організму людини. Справа в тому, що кальцій багатьох харчових продуктів засвоюється лише на 30 %, тоді як кальцій питної води - на 90 %. Слід відзначити, що овочі, зварені у м’якій воді, втрачають значну кількість кальцію, а приготовлені на жорсткій воді навіть збагачуються кальцієм за рахунок осідання його на поверхні овочів.
Гранична норма твердості води не повинна перевищувати 7, а в окремих випадках 10 мг-екв/дм3. При вживанні маломінералізованої води загальна жорсткість її повинна бути не менше 1,5 мг-екв/л. Вода, що не містить солей кальцію і магнію неприємна на смак (“пуста”).
Хлориди (хлор-іон). Незабруднені прісні води переважно містять до 30-50 мг/дм3 хлоридів. Якщо їх кількість перевищує 350-500 мг/дм3, такі води мають солонуватий присмак і несприятливо впливають на шлункову секрецію. Тому вміст хлоридів у водогінній воді не повинен перевищувати 250 мг/дм3, в окремих випадках - 350 мг/дм3.
Сульфати (сульфат-іон) в кількостях понад 500 мг/дм3 надають воді гіркувато-солонуватого присмаку, несприятливо впливають на шлункову секрецію і можуть спричинювати диспепсичні явища (особливо при одночасному великому вмісті магнію у воді) у осіб, які не звикли до води такого складу. Згідно стандарту кількість сульфатів у питній воді не повинна перевищувати 250 (350) мг/дм3.
Залізо в природних водах зустрічається в основному у вигляді бікарбонатів. При контакті води з повітрям двовуглекисле залізо окислюється з утворенням бурих пластівців гідрату оксиду заліза, які придають воді мутність і забарвлення. При пранні білизни залізо надає їй жовтуватого відтінку і залишає іржаві плями.
Солі заліза (більше 0,3 мг/дм3) і марганцю (більше 0,1 мг/дм3) надають воді в’яжучого присмаку. Значно погіршується і смак чаю, приготованого на такій воді. Така вода непридатна для деяких процесів в харчовій промисловості надає маслу, сиру та іншим харчовим продуктам неприємного присмаку, в побуті (забарвлює білизну під час прання тощо).
Деякі хімічні сполуки можуть змінювати органолептичні якості води в концентраціях, значно менших, ніж проявляти токсичні властивості. До них належить мідь, яка надає воді терпкого присмаку і блакитного забарвлення. Стандартом на питну воду передбачено, що концентрація міді у питній воді не повинна перевищувати 1,0 мг/дм3. Цинк в концентрації понад 5 мг/дм3 надає воді терпкого присмаку і опалестуючого забарвлення. Аптечного присмаку і запаху воді після хлорування надають фенольні сполуки внаслідок утворення хлорфенолів. Допустима концентрація останніх - 0,0003 мг/дм3.
Отже, згідно з поданими вище даними, вода, показники якої вказані в умові задачі, не є придатною для вживання.
|
№ |
Найменування показників |
Одиниці виміру |
Нормативи не більше |
Дані з умови задачі |
|
Мікробіологічні показники |
||||
|
1 |
Число бактерій в 1 см3 води, що досліджується (ЗМЧ) |
Колоніїутворюючі одиниці (мікроорганізми)/см3 КУО/см3 |
не більше 100 |
56 |
|
2 |
Число бактерій групи кишкових паличок (коліформних мікроорганізмів) в 1 дм3 води, що досліджується (індекс БГКП) |
Колоніїутворюючі одиниці (мікроорганізми) дм3 |
не більше 3 |
3 |
|
Неорганічні компоненти |
||||
|
3 |
Нітрати |
мг/л |
45,0 |
43,0 |
|
4 |
Свинець |
мг/л |
0,01 |
0,03 |
|
5 |
Фтор |
мг/л |
1,5 |
1,9 |
|
Органолептичні показники |
||||
|
6 |
Запах |
ПР |
2 |
3 |
|
7 |
Каламутність |
НОК |
0,5 |
1,4 |
|
8 |
Кольоровість |
град |
20 |
18 |
|
9 |
Присмак |
ПР |
2 |
3 |
|
10 |
Водневий показник, рН, в діапазоні |
одиниці |
6,5-8,6 |
6,9 |
|
11 |
Мінералізація загальна (сухий залишок) |
мг/л |
1000 |
950 |
|
12 |
Жорсткість загальна |
мг-екв/л |
7 |
7,5 |
|
13 |
Сульфати |
мг/л |
250 |
420 |
|
14 |
Хлориди |
мг/л |
250 |
320 |
|
15 |
Залізо |
мг/л |
0,3 |
0,1 |
Література
-
Наказ МОЗ України №275 від 15.05.2006 р. «Iнструкцiя iз caнітарно-протиепідемічного режиму аптечних закладів».
-
Наказ МОЗ України № 626 вiд 15.12.2004 р. «Правила виробництва (виготовлення) лiкарських засобів в умовах аптеки».
-
Фармацевтичні та медико-бiологiчнi аспекти лiкiв/ 1.М.Перцев, О.Х.Пiмiнов, М.М.Слобонянюк та iн .. Навч. посiбник // За ред. Перцева 1.M. Вид. 2-е. - Вінниця: Нова книга, 2007 - 726 с.
-
Запольський А. К., Салюк А. І. - „ Основи екології ” КМ Ситника. – Київ, Вища шк. 2001р.
-
Корсак К. В., Плахотнік О. В. - „ Основи екології ” Київ. 2002 р.
-
Джигирей В. С. – „ Екологія та охорона навколишнього природнього середовища ” Київ „Знання” 2000р.