Файл: Гигиена контрольная.doc

Генеральне прибирання асептичної кімнати здійснюють один раз на тиждень у послідовності, зазначеній на схемі.

Приміщення при можливості звільняють від устаткування

Миють стіни і двері від стелі до підлоги

Миють і дезінфікують стаціонарне обладнання

Миють і дезінфікують підлогу

Приміщення опромінюють УФ-світлом

Схема Послідовність генерального прибирання асептичної кімнати

Термін зберігання стерильного аптечного посуду і скляних балонів великих ємностей - 24 год., допоміжного матеріалу і технологічного одягу в закритих біксах не більше трьох діб. Воду для ін'єкцій зберіга­ють не більше 24 год. у закритих ємностях при температурі 5-10 °С або 85-90 °С.

Особи, які беруть участь у виготовленні ліків в асептичних умовах, при вході до шлюзу повинні взути спеціальне взуття, помити руки, наді­ти стерильний халат, марлеву пов'язку у чотири шари, яку міняють кожні чотири години, а також шапочку, бахіли. Після вдягання стерильного технологічного одягу персонал повинен ополоснути руки водою для ін'єкцій та обробити їх дезінфікуючими засобами.

На попередньо оброблені руки персоналу, зайнятого на ділянці виготов­лення, фасування та закупорювання розчинів, що не підлягають термічній стерилізації, необхідно надягнути стерильні хірургічні гумові рукавички.

Вхід зі шлюзу до приміщення, в якому виготовляють і фасують ліки в асептичних умовах, в нестерильному технологічному одязі забороняєть­ся. Забороняється також виходити за межі асептичного блоку в сте­рильному технологічному одязі. При необхідності вийти із асептичного блоку персонал повинен пройти через шлюз, знявши технологічний одяг. Після повернення персонал знову повинен пройти повну обробку.

Аптечні працівники, зайняті в асептичному блоці, повинні не менше одного разу на рік проходити інструктаж за вимогами, що пред'явля­ються до них при роботі в зазначених приміщеннях.

---

Персоналу, який не працює в асептичному блоці, вхід у ці приміщення категорично забороняється.

При роботі в асептичному блоці для записів використовують попе­редньо нарізані аркуші кальки або рослинного пергаменту. Писати мож­на тільки кульковою ручкою, яку один раз на зміну слід протирати спир­том етиловим 70 % або спиртоефірною сумішшю (1:1).

2. Безпека питної води в епідемічному відношенні

Безпека питної води в епідемічному відношенні визначається показниками, що характеризують з достатньо високою вірогідністю відсутність в ній небезпечних для здоров’я споживачів (людей) бактерій, вірусів та інших біологічних включень.

Якість води оцінюється по числу бактерій в 1 см³ води, числу бактерій групи кишкових паличок в 1 дм³ води, а також числу термостабільних кишкових паличок (фекальних коліформ) в 100 см³ води, патогенних мікроорганізмів і числу коліфагів в 1 дм³ води, що досліджується (табл. ).

Мікробіологічні показники безпеки питної води

№	Найменування показників	Одиниці виміру	Нормативи
1	Число бактерій в 1 см3 води, що досліджується (ЗМЧ)	Колоніїутворюючі одиниці (мікроорганізми)/см3 КУО/см3	не більше 100*
2	Число бактерій групи кишкових паличок (коліформних мікроорганізмів) в 1 дм3 води, що досліджується (індекс БГКП)	Колоніїутворюючі одиниці (мікроорганізми) дм3	не більше 3**
3	Число термостабільних кишкових паличок (фекальних каліформ - індекс ФК) в 100 см3 води, що досліджується	Колоніїутворюючі одиниці (мікроорганізми)/100 см3 КУО/100 см3	відсутність ***
4	Число патогенних мікроорганізмів в 1 дм3 води, що досліджується	Колоніїутворюючі одиниці (мікроорганізми)/дм3 КУО/дм3	відсутність ***
5	Число каліфагів у 1 дм3 води, що досліджується	Бляшкоутворюючі одиниці/дм3 БУО/дм3	відсутність ***

---

Примітки: * - для 95 % проб води у водопостачальній мережі, що

досліджується протягом року;

** - для 98 % проб води, що надходить у водопостачальну

мережу і досліджується протягом року; при перевищенні

індексу БГКП на етапі ідентифікації колоній, що виросли,

додатково проводять дослідження на наявність фекальних

каліформ;

*** - при виявленні фекальних каліформ у 2-х послідовно

відібраних пробах води слід розпочати протягом 12 годин дослідження води на наявність збудників інфекційних захворювань бактеріальної чи вірусної етіології (по епідситуації).

Загальне бактеріальне обсіменіння води характеризується числом бактерій (мікробним числом). Число бактерій - це кількість колоній, що визначають при посіві 1 см³ води на м’ясопептонний агар після 24 год вирощування при температурі 37 С. У воді незабруднених і добре обладнаних артезіанських свердловин число бактерій не перевищує 10-30/см³, у воді незабруднених шахтних колодязів - 300-400/см³, у воді порівняно чистих відкритих водоймищ - 1000-1500/см³, у водогінній добре очищеній і знезараженій воді - 100/см³. Одноразові визначення числа бактерій ще не свідчать про якість води, вони повинні проводитися в динаміці. Раптове підвищення їх кількості є сигналом про забруднення.

При звичайному дослідженні води визначають у ній наявність тільки тих мікроорганізмів, які є непрямими показниками можливого забруднення води патогенними мікробами. З цією метою визначають не тільки мікробне число, а також кількість у воді кишкових паличок.

Найбільшим недоліком розглянутих раніше хімічних показників забруднення води, як і мікробного числа, є мала специфічність, оскільки причиною наявності їх у воді є не тільки обставини, пов’язані з забрудненням води нечистотами. Специфічним показником, який вказує на фекальне забруднення джерела води, як встановили вітчизняні вчені (Горовіц-Власова, Мінкевич та ін.), є визначення у воді кишкової палички, що зараз широко використовується в практиці. При цьому визначають індекс БГКП. Чим більший індекс, тим більше фекальне забруднення води. В чистій воді артезіанських свердловин він звичайно біля 2, в мало забруднених і добре обладнаних колодязях - біля 100.

Ряд експериментальних досліджень показало, що коли при знезаражуванні води хлоруванням індекс БГКП зменшувався понад 3, то у воді практично були відсутні патогенні мікроби тифо-паратифозної групи, збудники лепроспірозу, туляремії. Зазначений показник було покладено в основу гігієнічної оцінки епідемічної безпеки води.

---

Стандарт зазначає, що при перевищенні індексу БГКП додатково проводиться дослідження води на наявність патогенних мікроорганізмів, числа коліфагів в 1 дм³ води і визначення фекальних коліформ в 100 см³ води. Наявність у воді термостабільних кишкових паличок підтверджує фекальну природу забруднення. Для уточнення походження фекального забруднення води можна визначати ще наявність стрептококів. У фекаліях тварин більше стрептококів, ніж кишкових паличок. Тому, якщо відношення кількості кишкових паличок до стрептокока перевищує 4, то можна вважати, що вода забруднена фекаліями людини. Коли зазначене співвідношення менше ніж 1, то вважається, що це забруднення тваринного походження.

Вважається, що якщо у хлорованій воді, що містить вільний хлор, відсутні кишкові палички, то в такій воді відсутні і активні патогенні віруси. В таких випадках вірусологічне дослідження води не проводиться і вода є безпечною для пиття.

За паразитологічними показниками вода не повинна містити патогенних кишкових найпростіших (клітин, цист лямблій, криптоспорій), а також в разі епідускладнень - дизентирійних амеб, балантідій, хламідій та ін. Не допускається у питній воді також наявність клітин, яєць і личинок кишкових гельмінтів. Ці показники нормуються у 25 дм³ питної води.

Хімічний склад води може впливати на виникнення і перебіг ряду захворювань, викликаних поступленням в організм людини хімічних елементів. Відомо, що з водою в організм поступають такі мікроелементи, як фтор, йод, мідь, цинк, селен, нікель та ін., що мають велике значення в обміні речовин. Вони в природі розподілені нерівномірно. Люди можуть одержувати їх з їжею і водою в недостатній або в надлишковій кількості. Такі захворювання називаються ендемічними, а місцевості - геохімічними провінціями. Як правило, вони охоплюють велику кількість людей і характерні для окремої місцевості, де в мінеральному складі ґрунту і води відсутні чи присутні в надлишкових кількостях ті чи інші мікроелементи.

При недостатній кількості йоду у воді і їжі порушуються нормальний розвиток і функція щитовидної залози, виникає ендемічне воло (зоб). Для попередження цієї хвороби в ендемічних по волу регіонах, люди повинні вживати сіль, в яку добавлений йодид калію (йодована сіль).

Велике гігієнічне значення має також наявність у воді такого мікроелементу, як фтор. Вміст фтору у воді в кількості від 0,7 до1 мг/дм³ сприяє нормальному розвитку і мінералізації кісток і зубів. Поступлення в організм підвищеної кількості фтору (понад 1,5 мг/дм³) викликає захворювання, яке називається флюорозом і проявляється ураженням емалі зубів у вигляді пігментованих жовтих і коричневих плям. При вмісті фтору у воді більше 5 мг/дм³ проходить ураження не тільки зубів але і кістково-суглобового апарату. Недостатня кількість фтору у воді (менше 0,7 мг/дм³) призводить до розвитку іншого захворювання зубів - карієсу (гнилі зуби). З метою профілактики карієсу зубів на головних спорудах деяких великих водогонах проводять збагачування води фтором. Фторування води проводять фторидом чи кремнефторидом натрію.

---

Однією з геохімічних ендемій є токсичний ціаноз (метгемоглобінемія). Він розвивається при вживанні води з підвищеною концентрацією солей азотної кислоти - нітратів. Частіше всього токсичним ціанозом хворіють діти, яким молочні суміші готують на воді, в якій вміст нітратів перевищує 45 мг/дм³. Нітрати в травному каналі дітей з допомогою мікрофлори відновлюються до нітритів. Останні, всмоктуючись в кров і сполучаючись з гемоглобіном, утворюють метгемоглобін, не здатний переносити кисень. Таким чином, знижується вміст кисню в крові і наступає кисневе голодування. Все це проявляється ціанозом слизових оболонок очей, губ і шкіри.

---