ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 09.07.2024

Просмотров: 104

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

  1. Будова нервового стовбура в поперечному розрізі.

  1. Опишіть будову артерії еластичного типу.

До артерій еластичного типу належить аор­та. У її середній оболонці переважають еластичні елементи, які формують 40- 50 еластичних вікончастих мембран, пов'язаних між собою еластичними волокнами. М'язових клітин тут відносно мало, вони орієнтовані косо стосов­но еластичних волокон. Названа специфіка будови зумовлена високим тис­ком і великою швидкістю крові в артеріях еластичного типу, що забезпечує високу еластичність останніх для пом'якшення поштовхів крові. Інші особливості будови стінки аорти наступні: великі ендотеліальні кліти­ни (500x150 мкм); наявність у підендотеліальному шарі великої кількості малодиференційованих зірчастих клітин; наявність у внутрішній оболонці по­здовжньо орієнтованих гладких міоцитів; відсутність внутрішньої еластичної мембрани, на місці якої розташоване густе сплетення еластичних волокон, у складі якого можна розрізнити внутрішній циркулярний і зовнішній поздовж­ній шари.

  1. Класи гомопоетичних клітин.

1 клас - плюрипотентні клітини-попередники (СКК);

2 клас - частково детерміновані клітини-попередники (потенції цих клітин частково обмежені щодо подальшої диференціації, тобто з них можуть утво­рюватися уже не всі види формених елементів);

3 клас-уніпотентні клітини-попередники (ці клітини здатні розвиватися лише в одному напрямку під впливом гормоноподібних речовин, які мають назву гемопоетинів; у різних гістогенетичних рядах існують різні гемопоетини);

4 клас-морфологічно розпізнавані проліферативні клітини-попередники (на відміну від клітин перших трьох класів, які морфологічно не ідентифіковані й існу­вання яких доведено лише експериментальним шляхом, клітини IV класу можна розпізнати на мазках кісткового мозку, вони здатні до мітотичного поділу);

5 клас - клітини, що дозрівають (втрачають здатність до мітотичного поділу і зазнають змін, пов'язаних із їх перетворенням у зрілі формені елементи);

6 клас - зрілі клітини, здатні до виходу в кров.


Білет 4

  1. Намалювати шліф зуба. Альбом сторінка 61 Препарат №5

  1. Екзокринна частина підшлункової залози. Відмінності від слинних залоз.

Екзокринна (зовнішньосекреторна) частина підшлункової залози складає 97% маси органа і є складною трубчасто-альвеолярною залозою. За структурою подібна до привушної залози, але не містить посмугованих про­ток і має дещо іншу структуру секреторних відділів . Зовні підшлун­кова залоза вкрита тонкою сполучнотканинною капсулою, яка зрощена з вісце­ральним листком очеревини. Від капсули вглиб залози вростають сполучно­тканинні перегородки, які ділять її паренхіму на часточки. У сполучнотканинній стромі розташовані кровоносні судини, нерви, ганглії, нервові закінчення та вивідні протоки залози.Структурно-функціональною одиницею екзокринної частини підшлункової залози є панкреатичний ацинус, який включає кінцевий секреторний відділ і вставну протоку . Вставні протоки продовжуються у внутрішньо - часточкові, міжчасточкові протоки і загальну панкреатичну протоку, яка впадає у дванадцятипалу кишку. Панкреатичний ацинус має форму мішечка розмірами 100-150 мкм. Він складається з 8-12 великих секреторних клітин - екзокринних панкреатоцитів або ациноцитів і кількох плоских клітин вставної протоки.


  1. Клітини Лейдінга

Гематотестикулярний бар'єр забезпечує вибіркову проникність тих чи інших хімічних сполук усередину зви- вистогосім'яного канальця. Гемокапіляри супроводжуються прошарками спо­лучної тканини, у яких залягають ендокриноцити яєчка (клітини Лейдіга). Їхня функція полягає у виробленні чоловічого статевого гормону - тес­тостерону. Клітини Лейдіга мають круглу або полігональну форму, оксифільну цитоплазму, добре розвинену гладку ендоплазматичну сітку. Мітохондрії містять характерні трубчасті і везикулярні кристи. У цитоплазмі ендокрино- цитів яєчка є включення глікогену, глікопротеїнів (останні мають вигляд пали­чок або стрічок), на периферії виявляється значна кількість вакуолей.

  1. Будова спинномозкових та вегетативних гангліїв.

Спинномозковий вузол – скупчення нервових клітин біля злиття переднього і заднього корінців спинного мозку. У вузлі розміщені перикаріони перших нейронів спинномозкових рефлекторних дуг. Вузол вкритий сполучнотканинною капсулою від якої у паренхіму органа відходять перегородки. Перикаріони розташовані по периферії під капсулою, аксони – у серединній частині вузла. Основним функціональним елементом вузла є пвседоуніполярний нейрон. Автономний вузол оточений сполучнотканинною капсулою, від якої всередину вузла вростають прошарки сполучної тканини. Ганглії автономної нервової системи складаються з мультиполярних нейронів, що відрізняє їх від чутливих спин­номозкових вузлів, побудованих із псевдоуніполярних нервових клітин. Інша особливість полягає у тому, що нервові клітини автономних гангліїв оточені нервовими волокнами, які на відміну від спинномозкових вузлів не мають се­рединної локалізації. Кожний нейрон автономного нервового ганглія, як і його відростки, оточений клітинами нейроглії. Дендрити нервових клітин вегетативного ганглія сильно галузяться і контактують з відростками нейронів центральних відділів; аксони є переважно безмієліновими і в складі постганг- ліонарних волокон ідуть до відповідних органів. Частина прегангліонарних волокон, які вступають у вузол, закінчуються безпосередньо на перикаріонах нейронів, утворюючи аксо-соматичні холінергічні синапси. Переважна більшість нейронів автономних гангліїв є холінергічними.

  1. Провідна система серця.


У міокарді виділяють два типи клітин. Скоротливі та провідні кардіоміоцити. Другий різновид клітин міокарда - провідні кардіоміоцити - утворю­ють провідну систему серця. Остання складається із синуснопередсердного вузла, передсердно-шлуночкового вузла та передсердношлуночкового пучка Гіса з його розгалуженнями (волокна Пуркіньє), які пере­дають імпульси до скоротливих м'язових клітин. Серед провідних серцевих міоцитів за морфологічними та функціональними особливостями можна визначити три типи клітин.Клітини першого типу мають назву пейсмейкерних клітин (Р-клітин), або водіїв ритму. Клітини другого типу - перехідні клітини, функціональне значення яких полягає у передачі збудження від Р-клітин до клітин пучка і скоротливих еле­ментів міокарда. Локалізуються ці клітини на периферії синусно-передсердного вузла і становлять більшу частину його. Клітини третього типу - це клітини пучка провідної системи та його ніжок (так звані волокна Пуркіньє). Вони передають збудження від перехідних клітин до скоротливих кардіоміоцитів шлуночків.


  1. Клітинні форми при еритропоезі.

Еритропоез відбувається у постнатальному періоді в складі червоного кісткового мозку. Джерелом розвитку еритроцитів є стовбурова кровотворна клітина ( І клас ). Ця клітина диферинціюється у клітину – попередника мієлопоезу ( ІІ клас ). З неї утворюються клітин двох видів: КТО- ГнЕ (колонієтвірна одиницю гранулоцитів та еритроцитів) та КТО – МГЦЕ (колонієтвірна одиниця мегакаріоцитів та еритроцитів). Наступна стадія розвитку еритроцитів – уніпотетний попередник КТО – Е (клітини ІІІ класу ). Проеритробласти ( ІV клас ) – перші морфологічні розпізнавані клітини еритроїдного ряду. Проеритробласти поділяються і перетворюються у базофільні еритробласти. Вони діляться мітозом,нагромаджують певну кількість гемоглобіну і перетворюються у поліхроматофільні еритробласти. Вони діляться мітозом. Їх пізні генерації називають поліхроматофільні нормобласти ( V клас ).

Білет 5

  1. Дентин в різних його шарах на поперечному розрізі.

  1. Бронхи різного калібру

Стінка бронхів утворена трьома оболонками - слизовою з підслизовою основою, фіброзно-хрящовою та адвентиційною. Особливості цих оболонок залежать від калібру бронха. Головні бронхи мають діаметр близько 15 мм. У їхній слизовій оболонці, на відміну від трахеї, з'являється м'язова пластинка, яка відмежовує слизову оболонку від підслизової основи. Вона тонка і складається із двох шарів глад­ких міоцитів - внутрішнього циркулярного і зовнішнього - з поздовжнім роз­ташуванням клітин. Слизова оболонка головного бронха, як і трахеї, не утво­рює складок. Особливістю головних бронхів є фіброзно-хрящова оболонка, побудована із суцільних кілець гіалінового хряща.

Великі бронхи мають діаметр від 15 до 5 мм. М'язова плас­тинка слизової оболонки добре розвинена, складається з одного шару глад­ких міоцитів, орієнтованих у косо-циркулярному напрямку. Завдяки їхньому скороченню слизова оболонка цих бронхів утворює поздовжні складки. У власній пластинці слизової оболонки досить часто спостерігаються лімфатичні вузлики. Власна пластинка бронхів багата на еластичні волокна, які розташо­вані поздовжньо і забезпечують розтягування бронхів та їхнє повернення у вихідне положення під час дихання. Підслизова основа містить велику кількість залоз. Фіброзно-хрящова оболонка, на відміну від головних бронхів, утворе­на не суцільним кільцем хряща, а окремими хрящовими пластинками, роз міри яких зменшуються відповідно до зменшення калібру бронха. Кінцеві відділи мішаних слизово-білкових залоз розташовуються великими групами переважно у тих ділянках стінки бронха, де немає хряща. Середні бронхи мають діаметр від 5 до 2 мм. Товщина слизової оболон­ки та висота епітеліального шару зменшуються. М'язова пластинка слизової оболонки і її складки добре розвинені. Фіброзно-хрящова оболонка містить лише окремі острівці гіалінового хряща, місцями з'являється еластичний хрящ. У підслизовій оболонці зберігаються залози. Діаметр малих бронхів від 2 до 0,5 мм. Епітелій стає дворядним. М'я­зова пластинка у малих бронхах добре розвинена. У цих бронхах відсутні залози, а також хрящі. Отже, малі бронхи мають лише слизову і зовнішню адвентиційну оболонки або чотири пластинки: епітеліальну, власну, м'язову та адвентиційну. Термінальні (кінцеві) бронхіоли мають діаметр близько 0,5 мм і довжи­ну до 1200 мкм. Загальний план будови їхніх стінок подібний до такого ж малих бронхів, але товщина стінки значно менша. Епітелій стає одношаровим кубіч­ним війчастим. М'язова пластинка у термінальних бронхіолах має сіткоподібне розташування гладких міоцитів, завдяки чому складки слизової оболонки тут відсутні.