Засновником глобального прогнозування на основі системного аналізу є американський вчений Дж. Форрестер. У 1992 р. з'явився перший глобальний прогноз Римського клубу під назвою «Межі зростання». Його автори під керівництвом Д. Медоуза побудували динамічну модель світу, в якій як початкові дані були використані основні, на думку авторів, компоненти динаміки зміни світової системи: населення, капіталовкладення, земний простір, забруднення, використовування природних ресурсів. Технологічно найбільше обґрунтованою представляється робота «Людство у поворотного пункту» М. Месаровича і Е. Пестела − представників Римського клубу, в якій комплексний взаємозв'язок економічних, соціальних і політичних процесів, стан навколишнього середовища і природних ресурсів представлені як складна багаторівнева ієрархічна система.

Розробка прогнозних сценаріїв розвитку такого складного соціального об'єкту, як людство в цілому − невдячна справа. Проте увага вчених, політиків і практиків соціального перетворення до технологій прогнозування не слабшає.

Інформаційний аспект в технологіях соціального прогнозування займає особливе місце − це сукупність знань, відомостей, даних і повідомлень, які формуються і відтворюються в суспільстві та використовуються індивідами, групами, організаціями, класами, різними соціальними інститутами для регулювання соціальної взаємодії, суспільних відносин між людиною, суспільством і природою. Функціонування інформації здійснюється за допомогою різних каналів і засобів її розповсюдження та зберігання. За своїм змістом і якістю соціальна інформація може бути істинною і помилковою, науковою і ненауковою. Характерною відмінною рисою наукової інформації є її істинність. Змістовна її сторона визначається наступними чинниками: рівень пізнання об'єкту передбачення, компетентність суб'єкта передбачення, якість інформації, а також оптимальність соціальної інформації.

У соціальних науках прийнято виділяти наступні види соціальних прогнозів: короткострокові − на 1-2 роки, середньострокові − на 5-10 років, довгострокові − на 15-20 років і надстрокові − від 50 до 100 років.

Аналіз історичного розвитку різних видів соціального прогнозування показує, що воно має значну специфіку в кожній з суспільних сфер залежно від мети, задач і особливостей останніх. Тому, виділяють соціально-економічні прогнози; соціологічне прогнозування; прогнозування соціально-психологічних процесів; юридичне прогнозування та ін.

Також виділяють дві великі групи прогнозів: пошукові і нормативні. Пошукові прогнози направлені на визначення можливих станів соціального явища в майбутньому екстраполяцією тенденцій, що спостерігаються, за умови абстрагування від рішень, які можуть видозмінити ці тенденції. Нормативні − дають можливість визначити альтернативні або оптимальні шляхи і терміни вирішення соціальних проблем, як правило, на основі наперед заданих критеріїв.

---

Функції соціального прогнозування і їх характеристики:

− пізнавальна − прогноз − найважливіший засіб пізнання не тільки теперішнього часу, але і майбутніх перспектив розвитку соціальних систем;

− моделююча − прогноз − актуальна модель майбутнього або ефективних методів і способів його досягнення;

− оціночна − прогноз, виробляючи уявлення про майбутні соціальної системи, дає можливість фіксувати і оцінювати теперішній час, його перспективність або обтяженість проблемами і т.п.;

− комерційна − прогноз при умілому його використовуванні
сприяє отриманню прибутку;

− застережлива − прогноз попереджає суспільство про ті події і проблеми, з якими воно може зіткнутися в майбутньому;

− попереджуюча − прогноз дає можливість запобігати небажаним проблемам, подіям, явищам або процесам в суспільстві.

Процес соціального прогнозування. Розробка прогнозу − спеціальне наукове дослідження конкретних перспектив розвитку якого-небудь явища (в нашому випадку соціального). Робота над технологіями соціального прогнозування − це комплексний процес, що складається з ряду самостійних технологічних етапів. У сучасних умовах будь-який співробітник соціальної служби прогнозує свою роботу. Це може бути як вузька перспектива (обслуговування одного клієнта), так і прогноз розвитку діяльності соціальної служби і всієї соціальної сфери. Прикладне значення соціального прогнозування полягає в тому, що розроблені технології здатні впливати на управлінські рішення з соціальних питань, тобто оптимізувати і коректувати їх.

Етапи процесу соціального прогнозування: 1) вибір об'єкту соціального прогнозування (будь-який соціальний об'єкт − від індивіда до людства як складової частини ноосфери); 2) вибір напряму дослідження (економічне, соціологічне, юридичне, соціальне тощо); 3) підготовка і обробка інформації з прогнозної проблеми; 4) вибір способу прогнозу, одного з методів або сукупності методів в певній послідовності, що відповідає вимогам науковості дослідження; 5) власне прогнозне дослідження; 6) обробка результатів, аналіз отриманої інформації стосовно проблеми дослідження; 7) визначення достовірності прогнозу.

Таким чином, побудова технологічної моделі соціального прогнозу зводиться до трьох основних етапів: підготовка проекту прогнозу, побудова прогнозу і уточнення, перевірка прогнозу. Можливість дати оцінку проведеному прогнозному дослідженню надається лише після того відрізка часу, на який був розрахований даний прогноз.

Методи соціального прогнозування. В цілому методи соціального прогнозування засновані на трьох основних способах отримання прогностичної інформації про майбутнє: екстрополяції (перенесення в майбутнє спостережуваних тенденцій); експертизі (експертне опитування) можливого або бажаного в майбутньому стану соціального явища або процесу; моделюванні прогнозованих соціальних явищ або процесів. Усі методи прогнозування є, по суті, різними комбінаціями елементів перерахованих вище трьох способів отримання інформації про майбутнє.

---

Разом з цим до методів соціального прогнозування відносяться практично всі методи соціологічних досліджень: аналіз документів та літератури, включене і невключене спостереження, опитування населення і експертів, експеримент, схематичне і математичне моделювання та ін.

У соціальному прогнозуванні все більше розповсюджується метод прогнозного моделювання соціальних процесів − його вважають найефективнішим методом прогнозування. Усі кількісні технології, що використовуються в прогнозуванні, по суті є методами моделювання. Моделювання як технологія соціального прогнозування − це дослідження об'єктів різної природи на їх аналогах (моделях) на рівні структур, функцій і результатів. Особлива складність моделювання соціальних процесів у тому, що значна їх частина не вкладається в рамки раніше розроблених схем і вимагає теоретичного осмислення відповідно до існуючої соціальної дійсності, яка на багато складніша за теоретичні моделі.

Технологія соціального проектування. Соціальне проектування є найважливішим різновидом соціальних технологій. Термін «соціальне проектування» (від лат. progectus − кинутий, виступаючий вперед) − позначає специфічну діяльність людей, пов'язану з науково обгрунтованим конструюванням соціальної системи, параметрів майбутнього соціального об'єкту чи якісно нового стану існуючого об'єкту, явища або процесу. Проектування − одна з форм відображення дійсності, процес створення прообразу (прототипу) об'єкту, явища або процесу, одна з форм реалізації наукового управління суспільством і його підсистемами. За своєю суттю проектування охоплює практично всі сфери діяльності людини і суспільства, тісно взаємодіючи, з одного боку, з прогнозуванням, а з іншого, − з плануванням та іншими функціями управління.

Об'єктом соціального проектування може бути власне соціальний об'єкт (школа, лікарня тощо), виробничий (завод, шахта, компанія), архітектурний (поселення, місто) чи який-небудь інший. Проте у будь-якому випадку йдеться про вирішення саме соціальних задач при його проектуванні, а також про те, що в проекти різних соціальних об'єктів мають бути закладені соціальні параметри, направлені на реалізацію різноманітних соціальних потреб та інтересів людей.

Метою проектування є перетворення, об'єктивної дійсності, створення об'єктів, явищ, процесів, які б відповідали бажаним стандартам, якостям. Основною метою соціального проектування як специфічної управлінської діяльності є створення проектів (різновиди соціальних програм).

Існують два основні способи проектування соціальних технологій − суб'єктивний і аналітичний. Суб'єктивний підхід припускає стандарти здорового глузду, практичний досвід, інтуїція, симпатії, культурні стереотипи тощо. Аналітичний підхід − пов'язаний з домінуванням спеціальних аналітичних методів і процедур. Ідеально − комбінування цих двох способів.

---

Основні принципи проектування: принцип наукового обґрунтовування; принцип системності; принцип соціальної доцільності і необхідності соціального проекту меті і задачам суспільного розвитку; принцип відповідності змін, які проектуються, фізіологічній, психологічній і соціальній природі людини; принцип комплексності, інтегрованості, зіставлення різних видів моделей; принцип реалістичності і можливості для реалізації; принцип надійності; принцип інноваційності і обґрунтованого використовування передового досвіду.

Засоби проектування − ті ж, що необхідні для збору, аналізу, обробки інформації, а також враховується особлива роль технічних засобів.

Етапи соціального проектування: 1) формування проблеми; 2) соціальне замовлення; 3) паспортизація об'єкту; 4) формування мети; 5) визначення завдань; 6) вибір стратегії проективної діяльності; 7) створення організаційної програми; 8) прогнозування; 9) моделювання; 10) вибір найефективнішої моделі; 11) проект системи.

Соціальний проект повинен відповідати таким основним принципам: однозначність, необхідність, повнота, несуперечність, оптимальність.

Основні стратеги (правила побудови) проективної діяльності: 1) лінійні стратегії (застосовуються як послідовність дій, кожне подальше залежить від результатів попередніх); 2) розосереджена стратегія (багато варіантна, альтернативна діяльність, поетапне виконання проектів, які можуть розвиватися самостійно); 3) циклічні стратегії(дають можливість повертатися в процесі проектної діяльності до одного з попередніх етапів конструювання); 4) стратегія випадкового пошуку (стратегії, які змінюються з урахуванням конкретної ситуації, у них немає однозначно і чітко певного плану розробки проектних рішень).

Методи і методики соціального проектування. Для розробки соціальних проектів (технологій) використовують не тільки різні статистичні, якісні і кількісні методи, але й специфічні методи соціального проектування і конструювання: метод систематизації, метод інверсії («зроби навпаки»), метод аналогії, метод емпатії, метод комбінування («нове + старе», «нове + нове», «старе + старе»), метод компенсації, метод розчленовування, метод асоціації, метод ідеалізації, пошук помилок та ін. Крім цих відносно простих спеціальних методів використовують і інші, складніші спеціалізовані методи соціального проектування і конструювання, такі як «операціональна гра», «мозкова атака», «розробка сценарію», соціальний експеримент, комп'ютерне моделювання і ін. (вони більш дієві і мають високий творчий потенціал, проте для їх використовування необхідна більш висока кваліфікація). Фахівець у сфері соціального проектування має не лише знати ці методи, але головне − уміти користуватися ними при розробці різних соціальних проектів і соціальних технологій.

---

Тема 6. Технології соціальної профілактики та адаптації, соціальної реабілітації та терапії

План

1. Сутність соціальної профілактики. Об'єкти та рівні соціальної профілактики.

2. Методи соціальної профілактики.

3. Поняття соціальної адаптації, дезадаптації та реадаптації.

4. Стадії, форми, стратегії соціальної адаптації.

5. Технології соціальної адаптації.

6. Поняття соціальної реабілітації та її різновиди.

7. Основні технології соціальної реабілітації.

8. Поняття про соціальну терапію.

9. Основні технології соціальної терапії.

Технології профілактики. Соціальна профілактика − це науково обґрунтований і своєчасно застосовуваний вплив на соціальний об'єкт з метою збереження його функціонального стану і попередження можливих негативних процесів його життєдіяльності.

Соціальна профілактика (від лат. попередження, превенція) − діяльність з попередження соціальної проблеми, соціального відхилення або утримання їх на соціально терпимому рівні шляхом усунення або нейтралізації причин, які їх породжують. Вона направлена на попередження можливих фізичних, психологічних або соціокультурних колізій у окремих індивідів і «груп ризику», збереження, підтримку і захист нормального рівня життя і здоров'я людей; сприяння їм у досягненні поставленої мети і в розкритті їх внутрішнього потенціалу.

Профілактики потребує все населення. Але існують пріоритетні напрями її застосування, категорії населення, які їй потребують найбільшою мірою. До таких соціальних груп можна віднести дітей, підлітків, інвалідів, людей похилого віку, осіб, які ведуть асоціальний спосіб життя та ін.

Об'єкти соціально-профілактичного впливу можна умовно розділити на чотири групи: 1) негативні сторони в об'єктивних умовах життєдіяльності людей (рівень добробуту і житлово-побутові умови, технічне оснащення виробництва, умови праці тощо); 2) негативні сторони в організаційно-управлінській діяльності державних і суспільних органів самоврядування (система освіти, ЗМІ, установи культури та ін.); 3) негативні сторони міжособистісних взаємостосунків і поведінки людей (взаємостосунки між людей в процесі трудової діяльності, в побуті, сімейні відносини тощо); 4) негативні явища в правосвідомості і соціально-правовому полі.

Виділяють три рівні соціальної профілактики; загальносоціальний рівень (діяльність держави, суспільства, їх інститутів); спеціальний рівень (цілеспрямований вплив на негативні чинники, які пов'язані з окремими видами відхилень або проблем); індивідуальний рівень (профілактична діяльністю щодо конкретних осіб).

Реалізація профілактичних заходів здійснюється за допомогою системи методів: профілактична інформаційно-консультативна бесіда; системне спостереження; профілактичні тренінги; стимулювання розвитку нових навичок, моделей поведінки; метод завчасної нейтралізації конфліктної ситуації; метод профілактичного втручання та ін.

---

Смотрите также файлы

• Опека и попечительство.docx

• Менеджмент социальной работы.doc

• ОТВЕТЫ КОЛЛОКВИУМ ПО РАДИОЛОГИИ.docx

• 1.odt

• 3.odt