Файл: історія.docx екзамен.docx

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 29.03.2024

Просмотров: 495

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

5. Східні слов’яни на території України. Розселення. Культура. Релігія.

6.Походження Давньоруської держави. Норманська і анти норманська теорії

7. Виникнення і становлення Давньоруської держави

8. Прийняття християнства за Володимира Святославовича. Історичне значення хрещення Русі.

9. Київська держава за правління Ярослава Мудрого.

28. Походження і суть національної символіки.

38.Правобережна Україна в кінці 17-18 ст. Гайдамаччина. Коліївщина

39.Гайдамацький рух у 18 ст. Коліївщина

40.Кирило-мефодіївське братство

41. Здійснення реформ 60-70 р.Р. Хіх ст.. В Україні та її наслідки

2) Судова реформа

3) Військова реформа

42. Скасування кріпацтва 1861

48.Лютнева революція в Росії та її вплив на Україну

49.Українські землі в роки і світової війни

50.Утворення центральної ради, проголошення автономії України

51.Роль Грушевського в історії України

52.Проголошення унр. Війна Рад. Росії проти унр

53.Гетьманат Скоропадського

55.Зунр. Акт злуки зунр і унр

57.Україна і створення срср.

58.Політика українізації.

59.Індустріалізація в Україні.

60. Насильницька колективізація с/г в Україні.

61.Голодомор в Україні 32-33рр.

62. Що таке п*ти річка? Характеристика 1-ої п*ятирічки в Україні.

63. Укр. Питання в міжнародній політиці напередодні іі світової війни.

65.Пакт Молотова-Ріббентропа.

66.Входження Зх.Укр. Земель до складу срср.

67.Напад Німеччини на срср, невдачі Червоної армії

68.Фашистський окупаційний режим на території України

69. Партизанський рух на Україні в роки Великої Вітчизняної війни

72.Наслідки війни і німецько - фашиської окупації для України. Відбудова народного господарства.

77.Головні чинники, що зумовили процес перебудови. Етапи перебудови та її наслідки

78.Формування багатопартійності.

79. Спроба державного перевороту в срср 1991 року і Україна. Акт про незалежність України. Історичне значення.

80. Становлення владних структур у незалежній Україні.

81. Відносини України з країнамиСнд.

82. Розпад срср. Угода про створення снд і Україна.

83. Західний напрям зовн. Політики України на сучасному етапі.

84.Становлення грошової одиниці України.Інфляційні процеси в Україні 92-94

86. Помаранчева революція

87. Конституційний процес в незалежній Україні

88. Стартові можливостей економіки незалежної України

28. Походження і суть національної символіки.

Україна як суверенна держава має власні державні символи. Державні символи — це закріплені в законодавстві країни офіційні знаки (зображення, предмети) чи звукові вираження, що в короткій формі виражають одну чи кілька ідей політичного, національного, історичного характеру і символізують суверенітет держави.

Згідно зі ст. 20 Конституції України державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Державний Прапор України — стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Державний Прапор шляхом добору певних кольорів символізує певні ідеї національно-політичного та історичного характеру. Відповідно до Закону України від 28 січня 1992 р. «Про Державний Прапор» Верховна Рада визначила співвідношення ширини прапора до його довжини як 2:3. Закон передбачає підняття прапора на будинках органів державної влади й управління, органів місцевого самоврядування, дипломатичних представництв України за кордоном, під час офіційних зустрічей на найвищому рівні, на відкритті спортивних змагань. Державний Прапор синьо-жовтого кольору є на морський судах та літаках міжнародних рейсів України.

Синьо-жовті кольори вперше згадуються близько 1410 р. на корогвах Галицько-Волинського князівства. На них ще на синьому полі був зображений золотий лев. Жовто-блакитний прапор мали й запорізькі козаки, які використовували його в мирний час, на відміну від бойового стяга малинового кольору. Сині і жовті кольори містилися і в гербах українських земель, міст і старшинських родів. З XVIII ст. ці кольори присутні на полкових прапорах Київського, Лубенського, Полтавського, Чернігівського, Ізюмського козацьких полків. Вони ж використовувалися при зображенні багатьох гербів українських гетьманів та козацької старшини (гетьманів Дорошенка, Брюховецького, Розумовського, кошового отамана Калнишевського, полковників Нечаїв, Богунів). Традиція поєднання жовтого і блакитного кольорів поширюється і на герби тогочасних міст України: Києва, Лубен, Миргорода, Прилук, Чернігова, Ніжина та інші. У березні 1918 р. Центральна Рада затвердила державний герб і держав ний прапор УНР. За гетьмана П. Скоропадського жовто-блакитний прапор був замінений на блакитно-жовтий. Блакитно-жовті прапори затвердили уряди Західноукраїнської Народної Республіки 13 листопада 1918 р. у Львові і Підкарпатської Русі як складової частини Чехо-Словаччини. Перший сейм Карпатської України 15 березня 1939 р. в м. Хусті ухвалив блакитно-жовтий державний прапор.


Перша літописна згадка про тризуб як князівський знак Київської Русі датована X ст. Вона збереглася в болгарському рукописі «Хроніка Манасії» (XIV ст.), де зображені воїни — дружинники князя Святослава, у руках яких прапори увінчані тризубцем. Тризуб зображувався на монетах великого князя Володимира Святославовича, а згодом Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха. Державним Гімном України є національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами, затвердженими законом (над мелодією працювали й інші українські композитори, зокрема Кирило Стеценко). Музика до гімну народилася в 1864 p., коли Львівський український центр показав спектакль письменника К. Гейнча «Запорожці». Тут уперше було виконано пісню «Ще не вмерло Запорожжя», яку із захватом зустріла публіка. Це була музика М. Вербицького — мелодія майбутнього Гімну України. Ця мелодія «Ще не вмерла Україна» затверджена Верховною Радою України 15 січня 1992 р.

  1. Початок національно-визвольної війни укр..народу (1648-1654)

Після придушення селянсько-козацьких повстань 20—30-х років XVII ст. в Україні настав десятилітній період затишшя.

Польська шляхта посилила колонізацію українських земель, національний і релігійний гніт православних українців. Тому вибух 1648 р. був закономірним.

За своїм характером цей всенародний рух був національно-визвольним і антифеодальним. Рушійними силами визвольної війни були: козацтво, селянство, міщанство, частина українського духовенства, дрібна та середня православна українська шляхта. Керівна роль належала козацькій старшині. Головною метою, що всіх об'єднала у боротьбі, була ліквідація польсько-шляхетського панування в Україні.

У ході війни можна виділити кілька її етапів: перший — 1648 p., другий - 1649-1653, третій - 1654-1655, четвертий — 1656-1657 pp.

Перші перемоги повсталі отримали в битві під Жовтими Водами 6—8 травня 1648 р. та 15—16 травня під Корсунем. Вони мали велике значення для дальшого розгортання визвольної війни в Україні. Королівську владу на Лівобережжі було ліквідовано. Навесні-влітку 1648 р. повстання перекинулось на Поділля, Київщину, Волинь і Лівобережжя України.

На початку національно-визвольної війни постала проблем державно-політичного устрою України. Хмельницький рішуче і сміливе висуває власну програму розбудови Української козацької держави. У будівництві Української держави Б. Хмельницький геніальне синтезував ідею старої княжої України-Руси з новою ідеєю козацької державності. Одночасно він врахував і практику ряду тогочасних європейських держав. Українська держава одержала назву "Військо Запорізьке".Межі території держави включали Київське, Брацлавське, Чернігівське, частину Волинського воєводств та Білої Русі. Основою держави була територія від Случа і Дністра на заході і аж до Московського кордону на сході.


Найвищим органом влади вважалися загальнокозацькі збори. Фактично органом державної влади стала рада козацької старшини під головуванням гетьмана, яка вирішувала всі питання державної ваги.

Головою виконавчої влади був гетьман, який очолював адміністрацію, військо, видавав універсали, вів дипломатичні переговори, скликав козацьку раду. Гетьманською резиденцією було м. Чигирин.

При гетьмані діяв уряд - Генеральна канцелярія, до складу якої входили генеральні старшини, яких обирали на козацькій раді (генеральний писар, генеральний суддя, осавули, генеральний хорунжий, довбиш, генеральний обозний, військовий підскарбій, товмач, кантарлей).

В Україні склалася судова система. До її складу входили полкові суди, сотенні відносні. Найвищим представником судової влади був генеральний суддя.

Уся "Держава Війська Запорізького" була поділена на полки, сотні, волості (16 полків та 272 сотні).

  1. Переяславська рада 1654р. та її наслідки для України.

Основними причинами укладання україно-московської угоди були:

Затяжна національно-визвольна війна України з Польщею;

Занепад сільського господарства;

Погіршення міжнародного стану української держави;

Спустошення під час війни.

В цих умовах Б.Хмельницький та його оточення дійшли до висновку про необхідність підписання угоди з Росією. Він попередив царя про те, що Україна зможе укласти договір з Туреччиною, як що Москва не підтримає Україну у війні з Польщею. Такий розвиток подій не влаштовував Росію.

1 жовтня 1653р. Земський собор у Москві прийняв рішення про прийняття України під протекцію Росії. В Україну виїхало посольство на чолі з боярином В.Бутурліним для обговорення умов договору.

8 січня 1654р. російська делегація прибула в Переяслав, де її чекав Б. Хмельницький. Після переговорів була досягнена згода про те, що військо запорізьке повинно присягнути на вірність російському царю. Враховуючи новий наступ поляків, український уряд змушений був піти на прийняття присяги на вірність Росії.

Для визначення конкретних пунктів угоди в березні 1654р. у Москву було направлене посольство на чолі з родичами Хмельницького - переяславським полковником П.Тетерею та генеральним суддею С.Зарудним.

Переговори у Москві проходили з 23 березня по 6 квітня 1654р. і завершилися підписанням договору, який ввійшов в історію як "Березневі статті".


Умови договору

Україна отримала політичну автономію і ввійшла під протекторат Росії

Україна зберігала військово-адміністративну систему на чолі з гетьманом

Судочинство регулювалося місцевими правовими нормами

Залишалися недоторканими права і повноваження місцевих органів влади, права Київського митрополита, права козацтва на обрання гетьмана

Гетьманський уряд зберігав право управління фінансами та податками

Був встановлений 60-ти тисячний козацький реєстр

Підтверджувалися права та привілеї Війська Запорізького на землю та майно

Росія зобов'язалася захищати Україну від Польщі, не обмежуючи права гетьмана на відносини з іншими державами.

Наслідки договору були досить неоднозначними

^ 3 одного боку. Лівобережна Україна з Києвом залишилась у складі православної держави, що сприяло національному та культурному збереженню українського народу

^ Припинилося насадження католицизму та уніатства з боку Польщі, Криму та Туреччини.

^ 3 іншого боку, царський уряд з самого початку взяв курс на обмеження, а далі і на ліквідацію української автономії

^ Українська державність, не вспів зміцніти, згасала. Хоча, згідно рішень Переяславської ради, Правобережна Україна також знаходилася під протекторатом Росії, несприятливі результати її війни з Річчю Посполитою призвели до того, що практично до кінця 18ст. ця частина українських земель залишилася під владою Польщі. Андрусівське перемир'я Польщі та Росії, підписане за спиною України розділило її на дві частини: Лівобережжя з Києвом відійшло до Росії, а правобережжя - до Польщі.

  1. Утворення Укр. Гетьманської держави

Найбільшим досягненням Хмельницького у процесі Національно-визвольної війни українського народу було утворення й формування Козацько-гетьманської Держави - Війська Запорозького (1648 - 1764). У всіх галузях державного будівництва - у війську, адміністрації, судівництві, фінансах, у царині економіки й культури, Хмельницький виступає, як державний діяч великого формату.

Шість років боротьби за Українську державу під час Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648- 1654 років продемонстрували надзвичайно високий як на той час рівень громадянської зрілості наших предків. Перемоги українського війська над польською шляхтою, постать Богдана Хмельницького як державного діяча, полководця, дипломата, запорозькі козаки і їхня легендарна відвага та умілість у бойових діях викликали захоплення всього світу. У короткий термін і в екстремальних умовах бойових дій створена Богданом Хмельницьким козацька держава мала всі риси державності і характеризувалася високими демократичними принципами самоврядування.


Козацька держава періоду Б. Хмельницького мала всі характерні для будь-якої держави ознаки: політичну владу, територію, політико-адміністративний устрій, право, суд і судочинство, фінансову систему та податки, соціальну структуру населення, власне військо, активну зовнішню політику.

Політична влада на звільнених територіях України та Запорожжя перебувала в руках гетьмана та старшини, обраної козацькою радою. Навіть в умовах війни козацькі ради розв'язували найголовніші питання внутрішньої та зовнішньої політики. Обраний козацьким товариством гетьман виконував законодавчі та виконавчі функції (видавав універсали, накази, розсилав листи). З часом у руках гетьмана зосередилася необмежена влада. Б. Хмельницький вже називав себе "самодержцем руським", посол Венеції говорив про нього як про "справжнього государя", а керівник англійської революції Олівер Кромвель називав його "імператором запорозьких козаків".

Що стосується території, то спочатку козацьке самоврядування поширювалося тільки на територію Запорозької Січі. Саме вона стала першим острівцем свободи й надії українського народу. Підчас Національно-визвольної війни території, які були під владою козаків, значно розширилися. І хоч за українсько-польськими договорами цього періоду визволені території переходили з рук у руки. Середня Наддніпрянщина залишалася в центрі державотворчих процесів. Український історик І. Крип'якевич описав кордони української козацької держави по закінченні Визвольних змагань: "З Польщею - Яруга - Чернівці - Мурафа - Красне - Вінниця - Прилуки - Самгородок - Каменеброд - Макарів - Чорнобиль - Карпилівка; з Росією - традиційний кордон; з Туреччиною і Кримом - через так зване "Дике поле".

  1. Громадянська війна та поділ козацької України на два гетьманства (вересень 1657 р. – червень 1663 р.).

Після смерті Б.Хмельницького загострилась боротьба за владу. Б.Хмельницький примусив старшину присягнути, що після його смерті гетьманом буде обрано Юрія Хмельницького. Проте, швидко стало очевидним, що шістнадцятирічний Юрій не здатний керувати державою. 25 жовтня 1657 р. Корсунська старшинська рада обрала гетьманом генерального писаря Івана Виговського. Так було усунуто династію Хмельницьких від влади й скасовано попередню форму правління, тобто мирним шляхом здійснено державний переворот, який зруйнував єдину перепону розгортанню боротьби за владу. Коли принцип спадковості гетьманства виявився порушеним, для багатьох старшин з’явилася спокуса поборотися за булаву, що й стало однією з причин руїни Української держави.