ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 13.02.2025
Просмотров: 218
Скачиваний: 1
Функції держави – основні напрямки внутрішньої і зовнішньої діяльності держави, в яких виявляються і конкретизуються її сутність і соціальне призначення. Зміст функції демонструє, що робить держава, чим займаються її органи та ін. функції держави обумовлені реальними економічними можливостями суспільства, рівнем його культурного розвитку, потребами та інтересами населення, національними особливостями, впливом міжнародних і міждержавних відносин, норм та принципів.
Функції держави поділяють:
За значенням – основні (мають пріоритетне значення) і похідні (допоміжні – мають обслуговуючий характер);
За часом дії: постійні (характерні для всіх етапів розвитку держави) та тимчасові (специфічні умови суспільства в цей час;
За сферами діяльності – внутрішні (реалізація політичної влади всередині країни) та зовнішні (відображають зовнішню політику, міжнародне спілкування).
Головне завдання сучасної держави – охорона і захист прав і свобод кожної людини, забезпечення кожному гідних умов існування на засадах свободи, справедливості, солідарності.
Внутрішні функції: створення демократичних умов життя населення; створення умов для розвитку всіх форм власності; задоволення потреб населення в зайнятості, житлі, охороні здоров’я, соціальному захисті; сприяння розвитку науки, освіти, культури; охорона навколишнього природного середовища; захист державно-конституційного ладу, забезпечення законності та правопорядку в суспільстві.
Зовнішні функції: захист територіальної цілісності і непорушності кордонів; участь у створенні світової економічної системи на основі міжнародного розподілу та інтеграції виробництва і праці; міжнародне культурне співробітництво” участь у боротьбі з порушеннями міжнародного правопорядку, реалізація міжнародних програм.
Форми реалізації функцій держави: правотворча діяльність – розроблення й прийняття нормативних актів, зміни чи скасування юридичних норм (законодавча влада); правозастосовча діяльність – діяльність державних органів по виконанню нормативних актів шляхом видання актів застосування норм права (виконавча влада). Виділяють оперативно-виконавчу діяльність та правоохоронну діяльність. Нагляд за дотриманням законів та розгляд суперечок – судова влада.
4. Форма держави
Форма держави характеризує організацію верховної влади, структуру і порядок взаємовідносин вищих державних органів, посадових осіб і громадян, способи і засоби володарювання. Вона складається з трьох основних елементів: форми правління, форми державного (територіального) устрою і політичного режиму.
Форма правління – розподіл за способом організації верховної влади та ї формальним джерелом: монархія та республіка. Монархія: абсолютна, конституційна, теократична та ін. Республіка: парламентська, президентська, змішана.
Форма державного (територіального) устрою – співвідношення цілого і частин, центральних і регіональних органів влади: проста (унітарна) та складна (федеративна, конфедеративна, імперія, співдружність). Унітарна держава – адміністративно-територіальні одиниці не мають власної державності, але в склад можуть входити автономії. Федерація – сталий союз держав чи державних утворень, які є самостійними у межах поділеної між ними і центром компетенції. Конфедерації – союз держав, створений з певною метою (військовий, політичний, економічний), але держави зберігають повну незалежність.
Державний (політичний) режим – сукупність заходів і способів здійснення державної влади. Поділяються на демократичні і недемократичні.
Демократичний – характеризується участю населення у вирішення державних питань (пряма і непряма демократія), гарантованістю та реальністю прав і свобод людини і громадянина; існування різних форм власності та ін. недемократичні режими: авторитарні і тоталітарні.
Авторитарний – необмежена влада однієї особи або групи осіб; не допускає політичної опозиції, але зберігає автономію особи і суспільства в неполітичній сфері.
Тоталітарний режим – всеохоплюючий контроль влади над суспільством і особою, панування однієї політичної партії, яка зростається з державою, наявність єдиної ідеології; опора на силові методи, апарат примусу при здійсненні владних повноважень, агресивність у зовнішній політиці.
5. Механізм (апарат) держави
Механізм держави складають різні державні організації (державні підприємства, державні установи, державні органи), які утворюються для підтримки нормальної життєдіяльності суспільства, вирішення завдань і виконання функцій держави.
Державним апаратом називається сукупність державних органів, з допомогою яких забезпечується реалізація внутрішніх і зовнішніх функцій держави. Він є складовою частиною механізму держави, але не ототожнюється ним.
Ознаки державного органу:
Виступає від імені держави і представляє державу у відносинах, пов’язаних з її компетенцією;
Утворюється і діє на чіткій правовій основі; компетенція закріплена в нормативно-правовому порядку;
Має встановлену організаційну структуру і систему службової підпорядкованості та дисципліни;
Наділяється певними матеріальними та фінансовими засобами;
Має необхідний обсяг державно-владних повноважень.
Апарат держави, як правило, містить: а) представницькі органи; б) виконавчі органи; в) судові органи; г) органи контролю і нагляду; д) збройні сили, органи національної безпеки і охорони порядку. Особливе місце займає глава держави (президент).
Ефективність роботи державного апарату залежить від того, наскільки чітко розподілені функції і компетенція між органами законодавчої, виконавчої і судової влади (теорія розподілу влади).
6. Політична система суспільства
Політика – це частина життєдіяльності людей, пов’язана з головними для життя і діяльності особи, держави та суспільства інтересами, в основі яких лежать потреби різних соціальних суб’єктів.
Політична система суспільства – це сукупність політичних інститутів, відносин, процесів, принципів політичної організації суспільства, підпорядкованих політичним, правовим, культурним нормам, історичним традиціям та установкам політичного режиму суспільства. До неї належать політичні організації, відносини, діяльність, політичні і правові норми, політична свідомість і культура, а також державні і недержавні соціальні інститути, які здійснюють певні політичні функції.
До соціальних інститутів належать держава, політичні партії, профспілки, інші організації і рухи, які беруть участь у процесі завоювання, утримання і використання політичної влади. Основний елемент – держава.
Політика держави охоплює всі сфери життєдіяльності суспільства. В її основі лежать потреби народу, нації, соціальних верств і груп, особи і держави та ін. Крім того, існують численні об’єднання громадян: політичні партії та громадські організації на засадах єдності інтересів для спільної реалізації прав і свобод і виконання обов’язків. Політична партія – об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають за мету участь у формуванні державної політики, створенні органів влади та місцевого самоврядування. Громадська організація – це об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх різних спільних інтересів. Найбільш масовою громадською організацією є професійні спілки, які об’єднують громадян за видом їхньої професійної діяльності.
Право співвідноситься з політикою: воно залежить від політики, є формою вияву політики. І держава, і право відіграє певну роль в організації суспільства і здійсненні політичної влади.
Відрізняють соціальну (публічну) владу – (відносини керівництва – підпорядкування) відносини між людьми з приводу організації їх єдиної діяльності, розробки та здійснення спільної волі (інтересу), політичну і державну владу. Політична влада – відносини, які складаються між суб’єктами політичної системи. Державна влада – відносини, які складаються між державним апаратом і суб’єктами політичної системи на основі правових норм, спираючись на державний примус.
7. Громадянське суспільство та правова держава
Правова держава – це форма організації політичної влади громадянського суспільства та її взаємовідносин з індивідами, яка ґрунтується на принципах: верховенство права, повага до особистості, недоторканність її прав, свобод, законних інтересів.
Основні ознаки і принципи правової держави: наявність розвиненого громадянського суспільства; суверенітет народу; верховенство права; правова рівність громадян; визнання і реальне гарантування прав і свобод людини; взаємна відповідальність держави і особи; пряма дія Конституції та норм міжнародного права; поділ влади та принцип стримувань і противаг; визначальна роль суду у вирішенні всіх конфліктів; створення і підтримка режиму демократії, законності; високий рівень правосвідомості і правової культури суспільства і особи. Правова держава – необхідна умова вільного існування людей у демократичному суспільстві.
Громадянське суспільство – це суспільство з достатньо розвиненими соціально-економічними, культурними, сімейними, етнічними, релігійними, моральними відносинами між його членами, яке є незалежним від держави, але взаємодіє з нею.
Громадянське суспільство потребує демократичної правової держави, легітимна влада якої не втручається в законне приватне та асоціативне життя індивідів. Правова держава і громадянське суспільство мають одну мету: служити людині, захищати її права і свободи. Правова держава є публічно-владною формою організації громадянського суспільства; вона здійснює управління справами громадянського суспільства від його імені і в його інтересах, використовуючи різні інститути демократії. Втручання політичної влади в життя суспільства – тільки в межах необхідності компетентного вирішення проблем вільного розвитку та життєствердження людини і суспільства. Межі державно-правового регулювання визначаються Конституцією і обмежуються правами людини, загальновизнаними нормами і принципами міжнародного права.