ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 12.07.2020

Просмотров: 447

Скачиваний: 3

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

Рис.8.1. Круглий в плані пристельовий повітророзподільник

Рис.8.3. Вихрові повітророзподільники змінної витрати

Рис. 8.4.Схема циркуляції повітряних потоків і епюра розподілення швидкостей при використанні стельових щілинних повітророзподільників

Рис.8.7. Поле швидкостей, яке створене регульованим щілинним повітророзподільником

З поворотним щілинним валиком (див.рис.8.6)

Таблиця 8.1

Для охолодження зони обслуговування театральних і глядацьких залів доцільно застосовувати підлогові повітророзподільники (рис.8.8).

Рис. 8.9. Циркуляція повітряних потоків в театральній залі

при розподіленні охолодженого повітря за допомогою тарілчастих повітророзподільників:

Рис. 8.14. Дослідження джерельного повітророзподільника (Floormaster, Fläkt/Stratos):

Рис.8.15.Схема циліндричного ежекційного повітророзподільника

Таблиця 8.2

Різні види стінових вентиляційних граток [9]

Р о з д і л в о с ь м и й

Повітророзподільники і витікачі повітря

Рухливість внутрішнього повітря – один із найбільш важливих параметрів, що впливають на відчуття комфорту.

Швидкісні поля, що формуються в ЗО (РЗ) приміщень повітряними струменями залежать від типу повітророзподільників і їх геометричних форм, початкових швидкостей і температур струменя, а також від взаємодії з природними конвективними і витікальними потоками.

Існує ряд загальних вимог щодо комфортності швидкості і температури внутрішнього повітря ЗО (РЗ): величини цих двох параметрів повинні змінюватись в просторі і в часі, не спричиняючи відчуття дуття; деякі частини людського тіла (щиколотки, тильна частина шиї) найбільш чутливі до дуття; температура повітря повинна змінюватись з висотою; підвищена температура рекомендується на рівні нижче колін; для відчування “свіжості” потрібні підвищені швидкості при підвищених температурах (зміна швидкості на 0,15 м/с еквівалентна зміні температури на 1 оС).

На параметри внутрішнього повітря в даній точці приміщення (температуру і швидкість) впливають: швидкість і напрямок витікання повітряних струменів із повітророзподільників; різниця температур притікального і внутрішнього повітря; форма і місце розміщення повітророзподільників (їх отворів); розміщення отворів для витікання внутрішнього повітря; розміри і форма приміщення; температури поверхонь огорож приміщення; розташування, форма і інтенсивність джерел тепловиділень; рівень турбулізації внутрішнього повітря.

8.1 Повітророзподілення в приміщеннях будинків

громадського-житлового призначення

8.1.1. Стельові повітророзподільники

О дним і тим же стельовим повітророзподільником розподіляти нагріте і охолоджене повітря є проблематично, якщо при нагрітому повітрі потрібно прогріти ЗО, а при охолодженому повітрі – уникнути в ній протягів.



Рис.8.1. Круглий в плані пристельовий повітророзподільник

типу “Varidall” (LТG, KuK)

Розподілення з-під стелі теплого повітря з К (оС) без уникнення над підлогою “озера холодного повітря” дотепер реалізувати було неможливо (без перевищення нормативної рухливості повітряних потоків на висоті голови людини в ЗО).

Навіть спеціальні повітророзподільники типу “тепле-холодне повітря” (рис.8.1) повністю не розв’язують цієї проблеми.

При цьому треба або погоджуватись з тим, що при нагрітому притікальному повітрі рухливість повітря в верхній частині ЗО перевищує нормативну, або треба прогрівати приміщення до прибуття людей.

Рис. 8..2. Стельові повітророзподільники для нагрітого і охолодженого повітря:

а – типу “Krantz”; b – зі змінним кутом нахилу лопаток завихрювача (типу “K+L”);

с – з поворотними скерувальними лопатками (Trox);

d – з боковим перетіканням повітря при нагріванні ЗО та струменем,

скерованим вертикально вниз (Strulik)


У високих приміщеннях різниця рухливості повітря в області голови і ніг людей, які перебувають в ЗО, невелика (якщо розподілення повітря відбувається скерованим в напрямку підлоги закрученими струменями, які формуються лопатковими вихровими повітророзподільниками (рис.8.2, б)). Продуктивність цих повітророзподільників до 10000 м3/год при Ø630 мм. Крім таких повітророзподільників існують ще й інші; наприклад, вертикально з-під стелі звисає циліндричний перфорований корпус, з отворів якого повітря витікає радіально при охолодженні ЗО приміщення і вертикально вниз при її нагріванні (рис.8.2, а).

В службових (офісних) приміщеннях нормальної висоти ця проблема не виникає, оскільки зникає варіант повітряного нагрівання зони обслуговування з-під стелі. Повітророзподільники, якщо вони встановлені під стелею, служать тільки для розподіляння охолодженого повітря. Обігрівання ЗО відбувається за рахунок нагрівальних приладів СО, які розміщуються переважно під вікнами.

Я кщо застосування систем обігрівання (СО) в службових приміщеннях є небажане або неможливе, тоді доцільно використовувати стельові вихрові повітророзподільники змінної витрати первинного повітря (рис. 8.3).

















Рис.8.3. Вихрові повітророзподільники змінної витрати

для розподіляння теплого і холодного повітря (типу “Krantz”):

Δtр = 10 К; D – вінець завихрювальних лопаток; V – запірно-регулювальний тарілчастий клапан

Такі повітророзподільники обмежують виникнення протягу за охолодження ЗО і не допускають теплового розшарування повітря по висоті приміщення при її нагріванні. Обємна витрата таких повітророзподільників 180 м3/год при Ø160 мм і 450 м3/год при Ø250 мм.

Якщо такі вихрові повітророзподільники використати неможливо (згідно конструкційних і архітектурних вимог), то тоді доцільно застосувати стельові щілинні повітророзподільники з продуктивністю 50…70 м3/(год·м щілини). Схема циркуляції повітряних потоків і епюра розподілення швидкості при використанні повітророзподільників цього типу зображені на рис. 8.4. Відстань між рядами повітророзподільників приблизно рівна половині висоти приміщення (приміщення нормальної висоти біля 3 м). Зміна відносної осьової швидкості притікального струменя із відносною відстанню зображена на рис. 8.5.



Рис. 8.4.Схема циркуляції повітряних потоків і епюра розподілення швидкостей при використанні стельових щілинних повітророзподільників




Рис. 8.5. Зміна відносної осьової швидкості ізотермічного струменя

з відносною відстанню: m – коефіцієнт змішування первинного

і вторинного (внутрішнього) повітря

Якщо у щілинному отворі передбачити скерувальну лопатку, то можна змінювати кут витікання від 0° до 45° (щодо вертикалі) і відповідно спрямовувати притікальний струмінь. При більшому куті струмінь може «прилипати» до стелі.


Однак, якщо струмінь почергово витікає на обидві сторони від вертикалі, то кут α може змінюватись від 0° до 90° (без виникнення ефекту «прилипання»). Для цього використовують щілинні повітророзподільники з поворотними валиками (рис.8.6), повітропродуктивність яких може досягати 150 м³/(год·1 м) і більше. На рис. 8.7 зображене поле швидкостей, створене щілинним повітророзподільником без ефекту «прилипання» струменів.


Рис. 8.6. Щілинні повітророзподільники з поворотними валиками:

а - елемент типу “EMCO”; b – валик щілинний типу “LTG”; с – плитка (панелька) типу “Trox








Рис.8.7. Поле швидкостей, яке створене регульованим щілинним повітророзподільником

З поворотним щілинним валиком (див.рис.8.6)

Регульовані щілинні повітророзподільники з поворотним валиком налагоджуються найчастіше один раз після їх монтажу, або за зміни призначення приміщення. Автоматичне і навіть ручне регулювання майже не застосовується у звязку з високою вартістю.

Конструкційні схеми інших стельових повітророзподільників вказані в табл. 8.1.









Таблиця 8.1

Конструкційні схеми стельових повітророзподільників [1]

1. Тарілчасті повітророзподільники. Однотарілчасті: нерегульовані або регульовані багатотарілчасті

2. Колові анемостати:

  • стельові (плоскі) нерегульовані або регульовані з вирівню-вачами чи без них, зі змінною або постійною витратою;

  • пристельові (звисальні), стаціонарні або наставні;



  • притікально-витікальні.

3. Квадратні анемостати:

  • стельові або пристельові з тисковою камерою;

  • нерегульовані або регульовані.

4. Прямокутні анемостати:

    • односторонні (також настінні);

    • двосторонні;

    • чотиристоронні.

5. Щілинні повітророзподільники з регульованим або нерегульованим спрямуванням струменя і регулятором витрати повітря чи без нього.

6. Повітророзподільники з перфорованим плитовим прикриттям (плити з бляхи, гіпсу тощо).

7. Повітророзподільники вихрові:

    • стельові;

    • пристельові (також підлогові) нерегульовані або регульовані.

8.1.2. Струминне повітророзподілення в зальних приміщеннях

Для охолодження зони обслуговування театральних і глядацьких залів доцільно застосовувати підлогові повітророзподільники (рис.8.8).

Рис.8.8. Вихровий підлоговий повітророзподільник

(типу “Krantz”;”K+L”; “LTG”; “Rox”; “Trox”)

В разі функціонально змінного використання зального приміщення такий спосіб повітророзподілення не можна застосовувати. Тоді потрібно розподіляти холодне повітря зверху-вниз за допомогою стельових тарілчастих повітророзподільників (плафонів), або бокових настінних повітророзподільників [2]. За оптимальної інтенсивності струменів і рівномірного розміщення крісел по підлозі встановлюється певна стабільна циркуляція повітряних потоків в залі (рис.8.9).



Рис. 8.9. Циркуляція повітряних потоків в театральній залі

при розподіленні охолодженого повітря за допомогою тарілчастих повітророзподільників:

а – перетікання повітряних потоків через залу зі стабільною циркуляцією

b – перетікання з нестабільною циркуляцією

Якщо місця глядачів рівномірно розміщені по підлозі зали, то орієнтовна величина чисел Архімеда рівна

, (8.1)

де - середня температура внутрішнього повітря за межами притікального струменя, К; – початкова температура струменя, К; діаметр (серединник) повітророзподільника тарілчастого типу; середня за витратою початкова швидкість струменя.

Для того, щоби циркуляція повітряних потоків в приміщенні була стабільною, потрібно забезпечувати сталість числа навіть при змінному холодопостачанні. Для цього необхідно змінювати різницю температур ( ) пропорційно до початкової швидкості струменів (за рахунок регулювання як первинної витрати , так і початкової температури ).

Приклад 8.1. Якщо розрахункова різниця температур зменшиться до 90 % від максимальної розрахункової величини, то потрібно відповідно зменшити початкову швидкість повітряного струменя на величину (95 %). Визначити початкову витрату холодного струменя.

Розв’язування.

В цьому випадку початкова обємна витрата холодного струменя буде рівною

.

Замість зменшення величини можна зменшити далекобійність струменя за рахунок збільшення коефіцієнта змішування m, наприклад, застосувавши регульовані стельові повітророзподільники (рис.8.2). В кожному випадку, з метою достатнього провітрювання ЗО, щонайменше 50 % витікального повітря мусить вилучатись з припідлогового простору.

Недоліком струминного повітророзподілення з-під стелі є те, що струмені притікального повітря змушені пробивати шар теплого забрудненого повітря пристельової зони, що спричиняє нестабільність циркуляції повітряних потоків в ЗО. Крім цього забруднене внутрішнє повітря пристельової зони частково ежектується притікальними струменями і повертається в ЗО.

8.1.3. Настінні повітророзподільники

Дещо ефективніше передбачати в зальних приміщеннях (залах) розподілення притікального повітря приблизно горизонтально спрямованими струменями. Отвори повітророзподільника передбачають в торцевій стіні приміщення (рис. 8.10), або в передній стінці балкону. За рахунок цього оминається шар забрудненого внутрішнього повітря в пристельовій зоні зали.





Рис. 8.10. Циркуляція повітряних потоків в залі, що спричинена далекобійним повітророзподільником, який розміщений в торцевій стіні зали а) і в передній стінці балкону b)

Далекобійність в залах горизонтальних струменів сягає 10...30 м. Початкова швидкість витікання струменів 5...12 м/с, а діаметр повітророзподільників 80...150 мм. З причини підвищеної швидкості витікання повітророзподільники повинні мати оптимальну акустичну конструкцію.


Аби уникнути появи протягу в ЗО, спричиненого посиленою ежекцією притікальним струменем вторинного внутрішнього повітря, потрібно розміщувати повільнорозподільники якомого вище від підлоги, але не нижче 3,5 м. Конструкційно повітророзподільники повинні бути виконані з можливістю регулювання напрямку і кута нахилу притікального повітряного струменя.

8.1.4. Повітророзподілення за допомогою вентиляційних стель [3]

Таке повітророзподілення застосовується в службових (офісних) приміщеннях. В цьому випадку під основним перекриттям знаходиться підвішена до нього вентиляційна стеля з повітророзподільниками, через які потоки притікального повітря спрямовані вниз (в напрямку підлоги приміщення). Витікання внутрішнього повітря з приміщення найчастіше передбачається через оправи освітлювальних ламп (які поєднані (зінтегровані) зі стелею).

Існує багато інших конструкційних виконань, в залежності як від матеріялу стелі, так і розмірів повітророзподільників.

Якщо стеля покрита звукопоглинальним матеріялом, то одночасно покращуються її акустичні характеристики.

Повітророзподілення через перфоровані стелі

Для такого повітророзподілення застосовуються стелі, вся поверхня яких, або принаймні більша їх частина, утворена з перфорованих плит. Простір над стелею виконує функцію тискової камери, надлишковий тиск в якій повинен бути в межах 10 ... 40 Па. Площа живого перерізу перфорованих отворів 1 ... 3 % від загальної поверхні стелі.

Такі стелі застосовують рідко. Практичний досвід засвідчує, що з причини відсутності ефекту перемішування утворюються нестабільні і неконтрольовані повітряні потоки, які при охолодженні ЗО провокують появу протягів.

Підвісні стелі із вбудованими в них повітророзподільниками є конструкційним елементом тискової камери і мають той недолік, що повітря перетікає не тільки через повітророзподільники, але і через нещільності стелі.

Повітророзподілення через частково перфоровані стелі

В цьому виконанні у підвісній стелі умонтовуються гладкі перфоровані плити, на певній відстані одна від другої. Окремі первинні струмінці на певній відстані від стелі зливаються в один повітряний струмінь. Завдяки цьому циркуляція повітряних потоків є більш стабільною, ніж за повної перфорації стелі.

Середню швидкість спільного притікального струменя xможна знайти з такого рівняння

, (8.2)

де – відстань від перфорованої стелі до точки, в якій визначають , м; – довжина боку перфорованої плити, м; – сумарна відносна поверхня перфорованих отворів ( , або 1 %); – для тонких перфорованих плит; – для товстих перфорованих плит; - початкова швидкість витікання з дірчатого отвору, м/с.

Графічні залежності середньої відносної швидкості струменя від відносної відстані для перфорованих отворів діаметром 5 мм зображені на рис. 8.11.