ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 12.07.2020
Просмотров: 293
Скачиваний: 3
Р о з д і л т р и н а д ц я т и й
Протипожежні заходи при вентилЮВАННІ
житлово – громадських будівель
13.1. Конструкційні заходи в системах вентиляції
Матеріяли для ізоляції повітропроводів повинні бути достатньо вогнетривкими, мінімально сприяти поширенню полум’я, в умовах пожежі виділяти мінімальну кількість газів і диму.
Сприйнятні матеріяли – це ті, які відносяться до категорії неспалимих або неспалимі матеріяли зі спалимим покриттям товщиною не більше 0,8 мм.
Для локалізації пожежі, що може розповсюджуватися трубопроводами систем вентиляції загального призначення, рекомендується:
а) вертикальні повітропроводи (канали), які не покриті матеріялом, вогнетривкість якого в крайній мірі така ж, як будівельних конструкцій будинку, треба оснащувати вогнезатримувальними клапанами в тих місцях, де повітропроводи розміщені в міжповерхових перекриттях а також на кожному поверсі, де до основного (магістрального) повітропроводу приєднуються підвідні і відвідні відгалуження;
б) вогнезатримувальні клапани треба встановлювати в місцях перетину повітропроводами перегородок;
в) вентиляційні камери повинні бути із матеріялу, вогнетривкість якого по крайній мірі така ж, як і у прилеглих конструкційних елементах будинку;
г) будівельна конструкція зі спалимих матеріялів не може знаходитись ближче ніж 7,5 мм від поверхні металевого повітропроводу, якщо ці повітропроводи не мають відповідного вогнезахисного покриття.
Вогнезатримувальні клапани треба виготовляти із сталі товщиною не менше 1,7 мм. Ці клапани втримуються у відкритому положенні топкими вставками, які спрацьовують при температурі 68 0С. Вогнетривкість всієї конструкції клапана повинна бути не меншою , ніж будівельної конструкції, в яку умонтований повітропровід. Показник вогнетривкості поодиноких клапанів повинен бути не менше 2 год. Якщо потрібно, щоби клапан протидіяв вогню більший період часу, встановлюють здвоєні клапани – по одному з кожної сторони будівельної конструкції.
СВ загального призначення, які обслуговують зони будинку з найбільшою ймовірністю виникнення пожежі (гаражі, кухні, трансформаторні, акумуляторні), повинні бути незалежними щодо систем вентиляції, які обслуговують другі зони будинку.
В будинках з ущільненими віконними блоками деяку частину цих блоків треба виконувати з можливістю відкривання. Рекомендується, щоби загальна площа фрагментів вікон, які відкриваються, складала 2,5 % від площі підлоги приміщення, причому ці фрагменти треба розташовувати так,щоби через них можна було знедимити приміщення при його наскрізному провітрюванні.
Гнучкі вставкі СВ зменшують передачу вібрації і забезпечують компенсацію теплового видовження або скорочування повітропроводів. Ці вставки зазвичай передбачають на ділянках приєднання повітропроводів до вентилятора або кінцевого вентиляційного обладнання СВ. Гнучкі вставки повинні бути з матеріялу, який має високу вогнетривкість: вони повинні бути виготовлені або покриті матеріялом, час проникнення полум’я через який перевищує 15 хв. Довжина гнучких вставок не повинна перевищувати 0,25 м. В зв’язку з тим, що гнучкі вставки розміщені в різних місцях СВ, до них ставляться неоднакові протипожежні вимоги. Оскільки полум΄я може проникнути в СВ через її кінцеву ділянку, минуючи гнучку вставку біля вентиляційного обладнання цієї ділянки, матеріял для виготовлення вставки може не мати високої вогнетривкості.
13.2. Системи ЗНЕдимлюВАЛЬНої вентиляції 1-4
У невентильованому будинку навіть невеличка пожежа може спричинити швидке задимлення всього будинку, що в значній мірі перешкоджає її гасінню. Гарячі гази, які виділяються при пожежі, скупчуються в пристельовій і придаховій зонах будинку.
Для очищення повітря нижніх поверхів будинку від диму в покрівлю часто умонтовують димовипускні клапани 1, через які видаляються гарячі гази і пара (виділяється за дії спринклерної ситеми пожежогасіння). При цьому полегшується виявлення джерела пожежі і його ліквідація. Такий спосіб вентилювання неефективний в будинках, де зберігаються вогненебезпечні матеріяли і де розповсюдження полум΄ я неминуче. Другим недоліком цієї системи є те, що виникають сприятливі умови для загоряння сусідніх будинків. Тому в знедимлювальних СВ з димовипускними клапанами потрібно, щоби одночасно з відкриванням клапанів автоматично включались світловий або звуковий сигнали тривоги.
Димовипускні клапани оснащуються регуляторами з топкими вставками, або виготовляються із пластмаси з низькою температурою топлення. В першому випадку система важілів втримує клапан в закритому положенні (за допомогою припою з низькою температурою топлення).
Бажано, щоби при пожежі гарячі гази (дим) розповсюджувались вертикально, а не горизонтально. Горизонтальне розповсюдження газів може бути обмежене вогнетривкими екранами, які розміщені з інтервалами поперек горища (стриху), або в пристельовій зоні великорозмірного в плані приміщення. За наявності таких екранів швидше спрацьовує спринклерна система пожежогасіння.
Димовипускні клапани треба розміщувати в найвищій точці кожної із контрольованих зон горища таким чином, щоби їх подовжна вісь була паралельною до гребеня даху. Бажано встановлювати декілька невеликих клапанів, рівномірно розмістивши їх по всій площі даху, замість одного великого клапана. Така вимога пов΄язана з потребою наближення клапана безпосередньо до зони пожежі. Крім цього, наявність декількох клапанів в більшій мірі гарантує увімнення в дію системи знедимлювальної вентиляції, ніж наявність одного.
Треба забезпечувати можливість притікання в будинок незадимленого зовнішнього повітря. Для цього передбачають спеціальні отвори в зовнішніх стінах, причому їх розміщують, по можливості, ближче до першого поверху. Плоша цих отворів не повинна бути меншою від загальної площі дахових димовипускальних клапанів. До цих отворів треба забезпечити вільний доступ.
Розподілення притікального (зовнішнього) повітря в системах знедимлювальної вентиляції, для створення підпору, повинно передбачатись зосереджено зверху в сходові приміщення і шахти ліфтів (рис 13.1). Отвори повітрозабору для системи притікальної вентиляції необхідно розташовувати так, щоб уникнути попадання в них продуктів горіння. Конструкція венткамери повинна забезпечувати зручність і технологічність монтажу, обслуговування і ремонту вентагрегатів. Огороджувальні конструкції венткамер повинні мати межу вогнетривкості не менше ніж 0,5 год.
Рис. 13.1.Схеми систем притікальної вентиляції плюсового надлишкового тиску
сходового приміщення і шахти ліфта:
1 - сходове приміщення; 2 – ліфтова шахта; 3 – вентиляторний агрегат;
4 – канал для притікання зовнішнього повітря; 5 – розсічка; 6 – клапан
Продукти згорання видаляють з поверхових коридорів через клапани в стінах шахт димовидалення. Кількість отворів на поверсі необхідно приймати з розрахунку один отвір на відсік коридору довжиною до 30 м.
Отвори систем димовидалення необхідно передбачати ближче до дверною прорізу між поверховим коридором і об’ємом захисту на відстані не більше ніж 0,15 м від перекриття. Розмір горизонтального димовипускного клапана повинен перевищувати розмір вертикального клапана; площу його прохідного перерізу необхідно вибирати з ряду 0,3 0,5 0,7 м2, а також за умови швидкості руху газів не більше ніж 20 м/с.
Шахта системи димовидалення повинна поєднувати поверхові отвори для димовидалення з відсіків коридорів будинку, розташованих безпосередньо один над одним, і обслуговувати тільки ці відсіки. Стіни шахти димовидалення повинні мати межу ногнетривкості не менше 1 год. Розміри внутрішнього поперечного перерізу шахти димовидалення необхідно вибирати за умови швидкості руху газів до 10 м/с.
В системах димовидалення необхідно передбачати тільки димові (термостійкі) радіальні вентилятори. Один вентилятор повинен обслуговувати тільки одну шахту димовидалення. На тракті димовидалення забороняється встановлення запірно-регулювальних пристроїв.
Вентилятори систем димовидалення необхідно розташовувані на горищах або на покрівлі будинку в окремому приміщенні. Викид диму повинен бути факельним (через конфузор) зі швидкістю не менше ніж 20 м/с. Розвіювач (викидну трубу) системи димовидалення необхідно встановлювати вертикально. Отвір розвіювача необхідно розташовувати вище 3 м від отвору повітрозабору системи притікальної вентиляції; відстань між цими отворами в плані повинна перевищувати 5 м (рис. 13.2 ).
Рис. 13.2. Схеми взаємного розташування повітрозабірного та диморозвіювального отворів
систем знедимлювальної вентиляції з вентиляторами, які встановлені на покрівлі будинку
у венткамері, що розділена неспалимою перегородкою (а), і в окремих венткамерах на технічному поверсі (горищі) будинку (б):
1 – повітрозабір; 2 – вентилятор системи притікальної вентиляції;
3 – огорожа венткамери; 4 – покрівля будинку; 5 – суцільна неспалима перегородка;
6 – покрівля венткамери; 7 –розвіювач (викидна труба) системи димовидалення;
8 – міжповерхове перекриття; 9 – лючки для замірів.
У трубопроводах систем димовидалення і притікальної вентиляції не допускається прокладання будь-яких комунікацій. Не допускається розташування вентагрегатів систем димовидалення і притікальної вентиляції в загальній камері.
ЛІТЕРАТУРА ДО РОЗДІЛУ 13
-
Крум Д., Робертс Б. Кондиционирование воздуха и вентиляция зданий: Пер.с англ./ Под ред. Е.Е.Карписа. – М. : Стройиздат, 1980. – 399 с.
-
Langdon – Thomas G.J., Hinklej P.L. Fire Note № 5, Fire Research Station, 1965.
-
Le worthy L.R. Pover and Works Engineering (April, 1967).
-
Жуковський С.С., Лабай В.Й. Системи енергопостачання і забезпечення мікроклімату будинків та споруд: Навчальний посібник для В30. – Львів: Астрономо – геодезичне товариство, 2000. – 259 с.
Р о з д і л ч о т и р н а д ц я т и й
ЗаДІЯННЯ, випробування і обслуговування
СИСТЕМ ВЕНТИЛЯЦІЇ [1]
Задіяння, випробування і обслуговування СВ – важливі операції, які гарантують, що система цілісна, перевірена, приведена в робочий стан, налагоджена і відрегульована, тобто до моменту здавання її замовнику вона діє у відповідності з проєктними даними і буде надійною протягом всього періоду служби. Перша суттєва ознака задовільної роботи системи - це рівень шуму, який вона створює. Треба зауважити, що наскільки добре не були б проведені операції задіяння, випробування і обслуговування, вони ніколи не компенсують слабкі сторони проєкту або помилки монтажу. В проєкті треба передбачати всі пристрої для виконання операцій випробовування і обслуговування, а також приміщення для ремонту, заміни і налагодження устав (установок) і устатковання.
14.1. ПЕРВИННЕ ЗАДІЯННЯ СВ
Первинне задіяння СВ – це переведення системи зі стадії статичного стану в стадію повноцінної дії, яка відповідає всім проєктним вимогам. Задіяння СВ включає її регулювання і налагодження.
Дуже важливу роль відіграє проєктування СВ. Проєктувальник зобов’язаний чітко визначити функціональні вимоги, яким повинна відповідати СВ, розрахувати навантаги (навантаження) і забезпечити правильність добору та монтажу устатковання. Потрібно передбачати в системі всі пристрої для її задіяння: повітряні клапани, лючки для заміріві чищення, клапани регулювання витрати, штуцери для замірів тисків і визначення витрат в трубопроводах для руху рідини, манометри і патрубки для зарядження холодоагентом холодильних устав (установок).
Інженер, якому доручено первинне задіяння СВ, повинен бути проінструктований і мати всю потрібну проєктну документацію (детальний опис системи; очікуваний режим її дії; схеми трубо – і повітропроводів; креслення системи з розміщенням всіх точок замірів і регульованих приладів; чіткі вказівки щодо витрат, температури і тиску потоків повітря і тепло – холодоносіїв; креслення електромережі і обв’язань термостатів, виконавчих механізмів, електроустатковання; літературу, що видана заводами – виробниками.
14.1.1. Повітророзподілення
Для СВ з високими, середніми і малими швидкостями руху повітряних потоків рекомендується однакова процедура їх післямонтажного задіяння. Спочатку треба переконатися, що система перед її задіянням знаходиться в задовільному і безпечному стані. При цьому треба перевірити:
-
чистість системи, тобто повітропроводів і каналів, вентиляторів, фільтрів, теплообмінників, зволожників, камер, повітровсмоктувальних пристроїв, кімнатних кліматизаторів тощо;
-
засоби регулювання повітряних потоків, а саме ручні і приводні клапани і їх приводи, вогнезатримувальні клапани, вентиляційні гратки і повітророзподільники, спрямувальні пластини (лопатки), лючки для замірів тощо;
-
щільність повітропроводів і каналів (кінцева візуальна перевірка). Випробовування тисковим методом повинні проводитись по закінченні монтажних робіт. Місця огляду: повітропроводи і канали, оглядові дверцята, з’єднання елементів повітропроводів тощо. Всі лючки для замірів повинні бути оснащені кришками, а всі водяні затвори дренажних пристроїв заповнені водою;