ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 27.07.2020
Просмотров: 241
Скачиваний: 4
Розселення – переселення видів за межі свого ареалу, що призводить до заселення нових ділянок, тобто натуралізації, яка виявляється в здатності рослин і тварин приживатися і давати потомство в нових для них природних біогеоценозах. Продуктивність популяцій. Потік енергії і матерії через популяцію називають біологічною продукцією популяції, тобто збільшення особин у популяції і є її продукцією, яка може виражатися в одиницях маси – тоннах, центнерах, кілограмах тощо.
5. Взаємодія організмів всередині популяції та за її межами Вчені розрізняють дев’ять типів взаємовідносин між організмами: 1) Нейтралізм - це незалежна взаємодія, а саме асоціація двох популяцій не позначається на жодній із них; Конкуренція – ситуація, коли дві особини або дві видові популяції не мають достатньої кількості ресурсу середовища. 2) Конкуренція за спільний ресурс – незалежна боротьба без пригнічення один одного. 3 Взаємний конкурентний тиск – дві популяції прямим чином взаємно пригнічують одна одну. Приклад: боротьба двох інфузорій і врешті-решт із них залишається лише одна; 4) Хижацтво – це однобічний процес, який характеризує стосунки між хижаком і жертвою. 5) Паразитизм. Паразит – організм, який живе на поверхні або в органах і тканинах інших організмів, живиться за їх рахунок, одержуючи від них готові речовини, та завдає їм певної шкоди. 6) Аллелопатія або аменсалізм – явище взаємного антагонізму серед рослин, яке проявляється у виділенні хімічних речовин, отруйних для іншого виду і не шкідливих для виду, що їх виділяє. Позитивна взаємодія – форма взаємовигідного існування, яке еволюційно склалося. 7) Коменсалізм (нахлібництво) – від об’єднання одна популяція, яка не добуває корм, отримує користь, а друга цього не відчуває, їй байдуже. 8) Протокооперація – взаємодія сприятлива для обох популяцій, але не обов’язкова, перевагу чи користь мають обидві популяції. Це взаємовигідне співробітництво. 9) Мутуалізм (симбіоз) – при взаємодії одна популяція залежить від іншої, зв”язок сприятливий для росту і виживання обох популяцій, причому жодна із них не може існувати самостійно – це облігатний або обов”язковий мутуалізм чи симбіоз, тобто взаємодія сприятлива для обох видів, але і обов’язкова для них.
СИНЕКОЛОГІЯ
1.
Плеоцен,
об’єкт і предмет синекології
Плеоцен – це головна екологічна одиниця, до складу якої входять усі популяції, які заселяють окреслене місцезростання і перебувають між собою в екологічних зв”язках. Об’єктом синекології є плеоцен, а також біотичні угруповання: біоценоз, тип рослинності, біогеоценоз, біом тощо, а її предметом – вивчення взаємовідношень між організмами різних видів та абіотичним середовищем на різних ценотичних рівнях.
2. Визначення та властивості біоценозів
Для біоценозів характерні властивості, які стосуються просторових і часових меж існування біоценозу, організації процесів, внутрішніх і зовнішніх зв”язків. Біоценоз (життя, загальний) – це організована група популяцій рослин, тварин, грибів та мікроорганізмів, що живуть разом в одних і тих же умовах середовища. Звідси, біотоп – це простір з більш-менш однорідними умовами, який заселений тим або іншим угрупованням організмів (біоценозом).
3. Класифікація біоценозів та фітоценозів
У процесі вивчення біоценозів склалися різні підходи до їх класифікації, а саме: 1) географічний – це членування біоценозів за фізико-географічними зонами – арктичні, тайгові, бореальні тощо; 2) історико-періодичний – це виділення біоценозів за періодом існування на Землі – найдавніші океанічні, наймолодші дельтові; 3) структурно-фізіономічний – це виділення біоценозів за характерними компонентами тваринного і рослинного світу – тропічні ліси з мавпами, африканські савани з жирафами; 4) функціональний – це виділення біоценозів за функціями гетеротрофів – нестабільні, міграційні; 5) екосистемний - це виділення біоценозів за величиною екосистем – мікро-, мезо- і макроекосистеми.
4. Структура біоценозів
Вертикальна структура: Ярусність – це явище вертикального розмежування біоценозів на різновисокі структурні частини.
Горизонтальна структура. Вона складається із горизонтально розміщених утворень – синузій, як просторового так часового явища. Сукупність синузій формує мозаїчність, яка насамперед пов”язана із екологічними умовами рельєфу. Межею біоценозу є межа фітоценозу. Контури, що утворені межами фітоценозів, складають територіальні одиниці горизонтальної структури.
Видова структура. Видове різноманіття складає основу видової структури біоценозів і визначається математичним шляхом за допомогою різноманітних індексів видового різноманіття.
Консорція – це сукупність популяцій організмів, життєдіяльність котрих у межах одного біоценоза трофічно або топічно зв’язана із центральним видом – едифікатором, тобто сукупність організмів, що займають обмежене місцезростання і не поділяються на яруси та горизонти.
Трофічна структура. Це кормова мережа із сукупністю всіх трофічних зв”язків між видами, що входять до угруповання. За спрощеним варіантом біотичне угруповання складається з трьох компонентів, а саме:
Продуценти – це автотрофні зелені рослини, які в процесі фотосинтеза створюють органічну речовину – первинну біологічну продукцію і акумулюють сонячну енергію. Консументи – споживачі – гетеротрофні організми, які харчуються рослинами або іншими гетеротрофами.
Редуценти – деструктори – знищувачі органічної речовини – бактерії, гриби та інші організми, що харчуються мертвою органічною речовиною.
Біологічна продуктивність – властивість угруповань або окремих живих організмів утворювати, перетворювати й нагромаджувати органічну речовину в біоценозах.
5. Поняття про континуум.
Біоценотичний покрив Землі має свої закономірності просторового розміщення угруповань. Ці закономірності простежуються залежно від зміни градієнтів угруповань і факторів, які діють на них у просторі. Дослідження, метою яких є встановлення стосунків популяції видів і характерних угруповань до градієнтів умов середовища, називають градієнтним аналізом. Екологічний ряд – це послідовність та характер розташування видів або їх угруповань залежно від зростання або послаблення будь якого екологічного фактора чи поєднання факторів.
5. Динаміка біоценозів
Характерними типами змін, які відбуваються у біоценозах, є такі: 1) сезонні, 2) різнорічні (посушливі, дощові, морозні), 3) випадкові або сукцесії, 4) загальні зміни (зміна типів), 5) еволюція ценозів. Серед них найхарактернішими є сезонні та сукцесійні зміни.