ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.08.2020
Просмотров: 705
Скачиваний: 4
Масовий вплив на людей здійснюється в два етапи:
1) створюється атмосфера довіри між комунікаторами;
2) впроваджується у свідомість людини необхідна інформація на основі
довіри за допомогою методів і технологій, зручних для досягнення цілей ко-
муніканта.
Для створення довіри до себе комунікант повинен:
1) формувати свій імідж як особливо обізнаної про події особи, що має
доступ до різних, в тому числі й таємних джерел інформації;
2) зосереджувати увагу комуніката особливо на тих фактах, які замовчую-
ться офіційними джерелами, але про які активно говорять люди;
3) передавати достовірні дані, точність яких можна легко перевірити;
4) детально висвітлювати ті факти, які становлять інтерес, якщо немає по-
треби їх замовчувати або змінювати;
5) створювати імідж об’єктивного й незалежного джерела інформації;
6) створювати імідж альтернативного джерела офіційним джерелам інфо-
рмації;
7) бути оперативним у пошуках і поданні даних;
8) демонструвати безсторонність і толерантне ставлення до різних точок
зору, але бути справедливим в оцінці й коментарях;
9) подавати різні точки зору на суперечливі питання;
10) виявляти зацікавленість у долі людини, проблемах колективу, виявля-
ти бажання допомогти.
Саме в контексті масового спілкування ці принципи комуніканта стають
основою формування довіри до себе. Те масове, яке живе в кожній людині,
заважає їй розгледіти в комунікантові щирість чи нещирість його поведінки і
зрозуміти, чи він справді є безстороннім, правдивим і т. д., чи імітує це. Про-
фесіонали масового спілкування дуже часто розраховують на довірливість і
легковажність у цьому питанні масової людини, адже, як вважав Фрейд:
“Маса легковажна і дуже легко піддається впливу, вона некритична, не-
правдоподібного для неї не існує. Вона думає образами, які породжують
один одного асоціативно… і не перевіряються розумом на відповідність дій-
сності. Почуття маси завжди дуже прості і гіперболізовані. Вона, таким
чином, не знає ні вагань, ні невпевненості.
Маса негайно доходить до крайнощів, висловлена підозра зразу ж пере-
творюється у неї на непохитну впевненість, зерно антипатії — на дику
ненависть”
Довірлива людина — це доступна мішень для масифікаторів, різних про-
фесійних комунікантів. Питання лише в тому, хто і як скористається
довірою.
Упровадження необхідної інформації у свідомість довірливої людини пе-
ретворюється більшою мірою на процес не раціонального, а емоційного
впливу на людей.
В атмосфері цих роздумів природно виникає думка про відсутність щи-
рого і правдивого інформування взагалі. Але це не зовсім так. Непотрібно
ототожнювати понять інформування і масової комунікації. Переживання
правди, істинності — соціально-суб’єктивне переживання, яке дане людині
її природою як соціологізованій істоті. Людина може бути стовідсотково пе-
реконана у своїй правоті і своїй правді. Фахівці, наприклад журналісти, мо-
жуть застосовувати різні методи й процедури для забезпечення більшої пра-
вдивості, точності, об’єктивності інформації, але це не знімає питання про
вплив правди, в тому числі прихований, маніпулятивний, на інших у контек-
сті масового спілкування. Тому боротьба за правдиве інформування цілком
слушна і потрібна, оскільки хоч і не вдасться взагалі відмінити комунікацій-
ний вплив, але зробити його позитивним можливість існує.
Масова комунікація має від природи суб’єктно-об’єктний характер, век-
тор процесу завжди спрямований від комуніканта до комуніката. Демократи-
зація стосунків між комунікаторами та самих умов спілкування у відповід-
ній соціальній ситуації толерантності, взаємоповаги на перший план висуває
суб’єктно-суб’єктні стосунки, але які попри все під час спілкування перетво-
рюються у камуфляжну форму суб’єктно-об’єктного зв’язку між комуніка-
торами. Це означає ніщо інше, як імплікацію суб’єктно-об’єктних стосунків,
зведення їх до рівня прихованого, а значить маніпулятивного, впливу, хоч,
може, і з благородною метою. Не можна припустити, що спілкування колись
стане процедурою лише самовираження без інтересу до співбесідника, до
його реакції, інакше спілкування втратить сенс як цілеспрямований процес.
У зоні ж комунікаційних цілей лежать завжди певного виду реакції особи,
групи чи маси. Через те будь-які методи “роботи” мовця зі своєю аудиторі-
єю, включаючи наукові (збалансованої подачі інформації, статистично ви-
правданого розподілу негативу й позитиву і т. д.), в умовах спілкування, а
тим більше масового, завжди мають шанс бути вишуканими способами ма-
ніпулювання поведінкою аудиторії, якщо тільки вона не усвідомлює, що з
нею роблять і на що спрямована дія мовця.
Розпізнати в професійному комуніканті чесну або підступну людину важ-
ко. Користуючись одними й тими ж методами та засобами інформування ау-
диторії, отримуючи той самий результат, кожен із фахівців масового спілку-
вання у свою працю може вкладати різний смисл. Різниця тільки в тому, що
один із них порядний працівник сфери масового спілкування, а інший — ма-
хінатор. В одного є совість, а в іншого нема. Один чесно подав суперечливі
точки зору на подію, а інший підставив, зімітував протилежну точку зору за-
ради того, щоб виглядіти професійно і викликати довіру.
Висновок: професійні засади масового спілкування однакові для всіх фа-
хівців, але дотримання їх не гарантує забезпечення порядності й чесності
збоку професійного комуніканта стосовно своєї аудиторії. Гарантом може
виступати тільки совість фахівця, яка є продуктом насамперед його вихован-
ня.
4.2. Види масовокомунікаційного впливу.
4.2.1. Масове зараження.
Під час масової комунікації передача емоційно-збудливих станів від ко-
муніканта до членів маси, яка відбувається на психофізіологічному рівні
контактів поза поняттєвим впливом або паралельно з ним, називається масо-
вим зараженням (запаленням).
Члени маси теж можуть запалювати одне одного.
Зараження має характер неусвідомлюваної, автоматичної імітації, а також
може наростати в результаті взаємної емоційної індукції (розпалювання од-
не одного). Зараження розглядається і як процес впливу, і як його результат.
Через те воно може супроводжувати й навіювання, маніпуляцію, і насліду-
вання, але ототожнювати їх ні в якому разі не можна. Зараження належить
до основних механізмів психології мас.
4.2.2. Масова сугестія.
Сугéстія, або навіювання (від лат. suggestio, suggero — навіюю, ра-
джу),— це природний процес упливу однієї людини на іншу за допомо-
гою прохання, переконування, доведення, аргументування, наказу і
т. п., що має за мету змінити установки, ціннісні орієнтації, поведінку
людини. Кожна людина піддатлива сугестії через те, що вона не може бути
абсолютно критичною, бо не володіє всім досвідом людства і її досвід не є
абсолютно повним щодо природи і життя; у людині бореться свідоме й не-
свідоме, увага й неуважність, довіра й недовіра, істина й омана і т. д.
Усвідомлюючи сугестивний вплив на себе, людина не може стовідсотко-
во протидіяти йому, бо їй не завжди вистачає інтелектуальних, розумових та
емоційних сил відвернути той вплив; не на користь людини складаються со-
ціально-політичні, професійно-виробничі, побутово-особистісні обставини.
Людина часто чинить так, як вимагають, через інтереси колективу, громади,
народу; заради збереження спокою або навіть заради ближнього вона йде на
компроміс, визнає конформізм як спосіб спілкування.
Отже, масове навіювання (масова сугестія, вербальна, зображальна, жес-
тово-рухова) — психічний вплив комуніканта на членів маси у вигляді про-
хання, наказу, переконування, демонстрування тощо, метою якого є поши-
рення масових настроїв, формування громадської думки, її корекція серед
членів маси. Масове навіювання також пов’язане з актуалізацією, передачею
чи зміною установок, ціннісних орієнтацій, соціальних норм у членів маси.
Ефективність навіювання визначається ступенем або несвідомого насліду-
вання, або рефлексії й саморегуляції членів маси на основі свідомого наслі-
дування керівника маси чи одне одного в масі.
Різновидом навіювання є переконання. Власне, будь-яке навіювання по-
в’язане з бажанням поставити людину на свій бік, але переконання є словес-
но-логічним варіантом навіювання, пов’язане з раціональною аргументаці-
єю.
Навіювання визначають ще як словесне зараження.
На думку російського вченого Б. Ф. Поршнєва, який вивчав навіювання
як складний механізм психології мас, ефективність навіювання визначається
ступенем контакту між сугестором і членами маси; висока довіра до комуні-
канта дозволяє йому не застосовувати складних способів навіювання, впли-
вати більше на емоційному рівні, ніж раціональному. І навпаки, зниження
Частина друга 151
довіри, підвищення психологічної активності комуніката змушує сугестора
“працювати” більш раціонально, вдаючись до вищої форми навіювання —
переконання як словесно-логічного доказу чогось чи на користь когось.
4.2.3. Масова маніпуляція.
Масова маніпуляція — прихований вербальний, зображальний, жесто-
во-руховий вплив на членів маси, метою якого є поширення масових настро-
їв, формування громадської думки, її корекція серед членів маси. Масова
маніпуляція також пов’язана з прихованою для членів маси актуалізацією чи
зміною їхніх установок, ціннісних орієнтацій або вчинків. Ефективність ма-
ніпуляції визначається ступенем або несвідомого наслідування, або рефлек-
сії й саморегуляції членів маси на основі оманливих уявлень про причини й
наслідки того, що відбувається. Велике значення для ефективної масової ма-
ніпуляції має масове зараження, яке передує маніпуляції або відбувається
паралельно з нею.
Не будь-яке втручання в психіку та людську свідомість треба називати
маніпуляцією, або маніпуляційним впливом. Так, часто способи формування
особистісних структур, поведінкових норм і виховний процес теж розгляда-
ють часто як маніпуляційні способи на тій підставі, що за допомогою них
здійснюється непідконтрольне людям втручання у їхню психіку.
Основою, на якій треба відрізняти маніпуляцію від інших видів упливу, є
здатність адресата впливу контролювати або не контролювати цей процес,
усвідомлювати чи не усвідомлювати його. Маніпуляційний вплив є некон-
трольований, неусвідомлюваний, прихований для адресата процес уп-
ливу на нього, який відбувається поза його волею та бажанням. Маніпу-
ляція відрізняється від звичайного процесу сугестії, навіювання тим, що ма-
ніпуляція має технологічно-професійну основу, планується і контролюється
комунікантом.
Суб’єктно-об’єктно орієнтована комунікація вже має маніпуляційний
сенс, бо вона передбачає механічний характер упливу: комунікат-об’єкт не
має волі та інтелекту для протистояння суб’єктові, він машинально виконує
те, що йому говорить суб’єкт.
Основною ознакою, яка відрізняє маніпуляцію від сугестії (навіювання) є
механістичність маніпуляцій, коли світ людей і людина розглядаються як
машини, якими можна керувати. При цьому передбачається, що вплив на
об’єкт здійснюється поза свідомістю адресата спілкування.
Учень, що навчається і усвідомлює процес навчання та виховання, не є
об’єктом маніпуляційного впливу, він суб’єкт навчання, суб’єкт сугестивно-
го впливу вчителя. Правда, це не виключає “майстерності” вчителя так впли-
вати на учня, що він цього і не розумітиме.
152 Частина друга
Чи є маніпуляційний вплив неминучістю людської взаємодії? Очевидно,
так. Тим більше, коли мова йде про масу як емоційного, безвольного, неор-
ганізованого суб’єкта поведінки. На думку С. Кара-Мурзи, “це — висхідний,
фундаментальний варіант взаємодії, при якому один учасник життєвої
драми змушує інших діяти в його інтересах і за його програмою так, що це
не розпізнається жертвами і не викликає у них супротиву…
Узагалі ж немає вичерпності способам уплинути на поведінку членів еко-
логічної спільноти, яка оточує живе утворення. Рослина оздоблює свої ти-
чинки й пестик розкішною привабливою декорацією — квіткою, яка виділяє
до того ж ще ароматний нектар. Комахи ринуть на запах і колір, відплачу-
ючи за нектар працею з опилення” (Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознани-
ем.— К.: Оріяни, 2000.— С. 7).
Уся історія людських взаємодій (і не тільки під час спілкування!) — це
історія боротьби проти маніпуляцій з бажанням вирватися з обіймів суб’єкта
прихованого впливу. Успіх цієї боротьби залежав, залежить і залежатиме від
соціально-психологічних та соціально-політичних умов тієї боротьби, волі,
інтелектуальної сили її учасників.
ЗМК володіють неперевершеною і неминучою як сугестивною, так і мані-
пулятивною силою, про що треба відкрито говорити людям, аби вони розу-
міли, жертвою чого може бути їхня психіка, і вміли протистояти ЗМК. Ці
знання мають бути основною складовою медіаосвіти для людей.
Так, про телебачення як “опіум для народу” необхідно знати, що воно ви-
конує функцію гіперкомпенсації маси, тобто замінює реальну участь у масі
на віртуальну, яка породжується сидінням перед телевізорами, вгамуванням
емоцій й отриманням задоволення від того, що всі це дивляться.
Термін “маніпуляція” є метафорою і вживається в переносному значенні:
вправність рук у користуванні речами перенесено на вправне керування лю-
дьми (лат. manus — рука; найближчим слов’янським словом до “маніпулю-
вати” є рос. руководить, від “рука”). Звичайно, “РУКОводство” може бути
прихованим і відкритим, усвідомлюваним тими, ким керують, “РУКОво-
дят”.
__________У нашій мові слово “маніпуляція” вживається в значенні “вправного і
прихованого керування”. Отже, це приховане керування, факт якого не по-
винен бути помічений комунікатом. Успіх маніпуляції залежить від довіри
комуніката і віри його в те, що все, що говорить комунікант, є правдою.
Крім того, успішна маніпуляція передбачає такі закономірності:
Чим менше знає людина, тим більш вона маніпульована.
Чим більш аполітична людина, тим більш вона маніпульована.
Чим більш довірлива людина, тим більш вона маніпульована.
Частина__
Боротьба з маніпуляціями під час спілкування!
1. Не дозволяйте комунікантові спілкуватися з вами без
з’ясування того, чого хоче від вас комунікант. Ваша вимога