ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 05.08.2020
Просмотров: 605
Скачиваний: 2
1935 р. - Створення Донбаської, Дніпровської та Харківської енергетичних систем.
1940 р. - Введена в дію ПЛ-220 кВ Дніпро-Донбас.
Створена об'єднана Південна енергетична система з центральним диспетчерським керуванням.
1944-1950рр. - Відбудова зруйнованих війною електростанцій і електромереж в Україні.
1953-1958рр. - Пуск першого енергоблока 100 МВт на Миронівській ДРЕС, введення агрегатів на Добротвірській, Луганській, Придніпровській ДРЕС.
1959 р. - Пуск енергоблоків 150 МВт на Придніпровській ДРЕС. Пуск перших гідроагрегатів на Кременчуцькій і Дніпродзержинській ГЕС.
1961 р. - Споруджена перша в Україні ЛЕП-330 кВ Кременчук-Черкаси-Київ.
Початок введення енергоблоків 200 МВт на Луганській і Старобешівській ДРЕС, а згодом - на Зміївській, Бурштинській, Курахівській ДРЕС.
1962 р. - Створено Міністерство енергетики та електрифікації України.
Споруджена перша у світі лінія електропередачі постійного струму Волгоград-Донбас з напругою 800 кВ та довжиною 473 км.
Лініями електропередач Україна з'єдналася з енергосистемами Угорщини, Чехословаччини, Польщі і Румунії.
1963 р. - Розпочалося введення енергоблоків 300 МВт на Придніпровській, а згодом на Криворізькій, Зміївській, Трипільській, Ладижинській, Запорізькій, Вуглегірській, Зуївській ДРЕС.
1964 р. - Введена в дію Дніпродзержинська ГЕС потужністю 350 МВт.
1965 р. - В Україні працює близько 1600 малих ГЕС.
Сформована цілісна енергетична система України.
1967 р. – Введений в експлуатацію перший енергоблок 800 МВт на Слов`янській ДРЕС.
1968 р. - З ініціативи регіональних відділень Всесоюзного науково-технічного товариства (НТТ) створене Українське республіканське правління НТТ енергетики та електротехнічної промисловості.
1970 р. - Введена в дію перша в СРСР Київська гідроакумулююча електростанція потужністю 225 МВт.
1973 р. - Введена в експлуатацію лінія електропередач 750 кВ ПС "Донбаська" - ПС "Західно-Українська".
1974 р. - Прийнята в експлуатацію друга черга ДніпроГЕСу
1975 р. - Завершене будівництво каскаду Дніпровських гідроелектростанцій.
Створена Рада старших енергетиків України.
Розпочато спорудження Південно-Українського енергокомплексу в складі АЕС, ГЕС, ГАЕС.
1976 р. - На Київській ТЕЦ-5 введений в експлуатацію теплофікаційний енергоблок потужністю 250/300 МВт. У подальшому такі агрегати введені на Київській ТЕЦ-6 та Харківській ТЕЦ-5.
1977 р. - Введення в експлуатацію першого енергоблоку на Чорнобильській АЕС потужністю 1000 МВт з реакторами РБМК-1000.
Завершилося спорудження 6 енергоблоків потужністю 800 МВт на Запорізькій та Вуглегірській ДРЕС, потужність кожної з цих електростанцій досягла 3600 МВт.
1986 р. - 26 квітня. Аварія на енергоблоці № 4 Чорнобильської АЕС. Завершене будівництво Рівненської АЕС із двома енергоблоками ВВЕР-440 та одним енергоблоком ВВЕР-1000.
1987 р. - Введена в експлуатацію Хмельницька АЕС потужністю 1000 МВт.
1989 р. - Введена в дію Південно-Українська АЕС з трьома енергоблоками ВВЕР-1000.
1991 р. - Загальна довжина електромереж України перевищила 1 млн.км. Українське правління НТТЕіЕП реорганізувалося у Науково-технічну спілку енергетиків та електротехніків України (НТСЕУ).
1993 р. - Створене Українське ядерне товариство.
1994 р. - Створена Національна комісія регулювання електроенергетики України.
1995 р. - Завершено спорудження найбільшої в Європі Запорізької АЕС потужністю 6 млн.кВт.
1997 р. - Прийнято Закон України "Про електроенергетику".
2000 р. - Створено Міністерство палива та енергетики України.
3. Перша медична допомога при ураженні електричним струмом
При уражені електричним струмом необхідно як можна швидше звільнити ураженого від дії струму, оскільки від тривалості цієї дії залежить важкість електричної травми. Торкання до струмопровідних частин, які містяться під напругою, викликає у більшості випадків не довільне судомне скорочення м’язів і загальне зворушення, яке може привести до порушення і навіть до припинення органів дихання і кровообігу. Якщо уражений тримає провід руками, його пальці так сильно стискаються, що визволити провід з його рук стає неможливим. Тому перша дія, того хто надає допомогу, повинна бути: негайне вимкнення тієї частини електричної установки, якої торкається уражений. Вимкнення проводиться за допомогою вимикачів, рубильника або іншого вимикаючого апарату. Якщо уражений знаходиться на висоті, то вимкнення установки і тим самим звільнення від струму може викликати його падіння. В цьому випадку необхідно прийняти заходи, які запобігають падінню ураженого або, які забезпечують його безпеку. Якщо вимкнути установку достатньо швидко не можна, необхідно прийняти інші заходи звільнення ураженого від струму. У всіх випадках, той, хто надає допомогу, не повинен торкатися до ураженого без належних заходів обережності, тому що це небезпечно для життя. Щоб звільнити ураженого від струмопровідної частини чи проводу напругою до 1000 В, треба скористатися канатом, палкою або іншим сухим предметом, який не проводить електричного струму. Можна також відтягти його за одежу (якщо вона суха і відстає від тіла), наприклад, за поли костюма чи пальто, за комір. Уникаючи при цьому торкання до металевих предметів та частин тіла ураженого, не покритих одягом. Для ізолювання рук, той, хто надає допомогу, особливо якщо йому необхідно торкнутися тіла ураженого, на непокритого одягом, повинен надіти діелектричні рукавички на руку, або обернути руку хусткою, одягти на руку рука піджака або пальто, накинути на ураженого гумовий килим, гумову матерію (плащ) або просто суху матерію. Можна ізолювати себе, коли стати на гумовий килим, суху дошку чи яку-небудь підставку, яка не проводить електричного струму, пакунок одягу та ін. При відділенні ураженого від струму рекомендується діяти однією рукою тримаючи іншу в кишені, за спиною. Якщо електричний струм проходить в землю через ураженого, і він судомно стискає в руці один струмопровідний елемент (наприклад, провід), простіше перервати струм, відділивши ураженого від землі, підсунувши під нього суху дошку або відтягти ноги від землі мотузкою, або відтягти за одяг, дотримуючись при цьому зазначеної обережності, як по відношенню до ураженого, так і по відношенню до себе. Можна також перерубати провід сокирою з сухою дерев’яною ручкою, або перекусити інструментом з ізольованими кусачками, пасатижами і таке ін. Перерубати або перекушувати провід необхідно пофазно, тобто кожний провід окремо, при цьому рекомендується по можливості стояти на сухих дошках, дерев’яній драбині і т.ін. Можна скористатися і не ізольованим інструментом, обернувши його ручку сухою матерією. Для відділення ураженого від струмопровідних частин, які містяться під напругою більше 1000 В, потрібно надіти діелектричні рукавички і черевики, діяти штангою або ізолюючими кліщами, розрахованими на відповідну напругу. Рятування ураженого залежить від дії електричного струму, а також від швидкості відділення його від струму, а також від швидкості і правильності надання йому допомоги. Зволікати в її наданні може викликати загибель ураженого. При уражені електричним струмом смерть часто буває клінічною, тому ніколи не треба відмовлятися від надання допомоги ураженому і вважати його мертвим, якщо не має дихання, серцебиття, пульсу. При визволені ураженого від дії струму необхідно негайно надати йому лікарську допомогу у відповідності з його станом. Якщо уражений не втратив свідомості, його треба відвести або віднести в зручне для відпочинку місце, створити повний спокій, запропонувати полежати, створити приплив свіжого повітря. Якщо уражений знаходиться у без свідомості, але дихає нормально і у нього прослуховується пульс, потрібно негайно викликати лікаря, а до його приходу надати допомогу – привести ураженого у свідомість, давати нюхати нашатирний спирт, злегка змочити лице водою, забезпечити приплив свіжого повітря. Якщо уражений знаходиться в тяжкому стані, тобто не дихає, або переривчасто, необхідно, не втрачаючи часу, приступити до штучного дихання. Якщо в ураженого відсутня свідомість, дихання, пульс, шкіра синіюча, і зіниці широкі, можна припустити, що він знаходиться в стані клінічної смерті, і негайно приступити до штучного дихання за способом “із рота в рот”, або “із рота в ніс ” та зовнішнього масажу серця. Ні в якому разі не можна заривати ураженого в землю, тому це принесе тільки шкоду і приведе до втрати дорогих для його спасіння хвилин. При уражені блискавкою надається така сама допомога. Для виконання штучного дихання ураженого необхідно покласти на спину, розстібнути одяг. Перед тим, як розпочати штучне дихання, необхідно в першу чергу забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів, які в положенні на спині в без відомості завжди закриті запалим язиком. Крім того, в порожнині рота може знаходитися чужорідний вміст, який необхідно видалити пальцем, який можна обгорнути тканиною чи бинтом. Після цього, той, хто надає допомогу розміщується збоку від голови ураженого, під лопатки кладе валик із згорнутим одягом, одну руку підсовує під шию ураженого, а долонь іншої руки – на його лоб, максимально запрокинути голову. При цьому корінь язика піднімається і визволяє гортань, а рот відчиняється. Той, хто надає допомогу нахиляється до обличчя, робить глибокий вдих відкритим ротом, щільно охоплює губами відкритий рот і робить енергійний видих, з деяким зусиллям вдуваючи повітря в його рот; одночасно він закриває ніс ураженого щокою чи пальцями руки, яка знаходиться на лобі. При цьому обов’язково треба наглядати за грудною клітиною ураженого, яка піднімається. Як тільки грудна клітина піднімається, нагнітання повітря припиняється, той, хто надає допомогу перевертає обличчя в сторону, відбувається видих ураженого. Таким чином треба робить 10-12 вдувань за хвилину, через кожні 5-6 секунд. Якщо після вдувань повітря, грудна клітина не розправляється, необхідно висунути нижню шелепу ураженого вперед. Для цього чотирма пальцями обох рук беруть щелепу ззаду за кутки і, упираючись великими пальцями в її край нижче куточків рота, відтягують і висовують щелепу вперед так, щоб нижні зуби стояли попереду верхніх. Якщо щелепа ураженого сильно стиснута і відкрити рота не вдається, слід проводити штучне дихання “із рота в ніс ”. Штучне дихання проводяться до повного глибокого і ритмічного самостійного дихання. При уражені електричним струмом може наступити не тільки зупинка дихання, але і зупинка кровообігу, тоді коли серце не забезпечує циркуляції крові по судинам; якщо натискати на грудину штовховими рухами, то кров буде надходити з серця, майже так, як це відбувається при його природному скороченні. Якщо допомогу надає одна людина, вона розташовується збоку від ураженого і, нахилившись, робить два швидких енергійних вдування (по способу “із рота в рот”, або “із рота в ніс”), потім піднімається, залишається на цій же стороні від ураженого, долоню однієї руки він кладе на нижню половину грудини, а пальці піднімає. Долонь другої руки він кладе поверх першої руки поперек або уздовж та натискає, допомагаючи нахилом свого корпусу. Руки при натискуванні повинні бути направлені у ліктях. Натискати слід швидкими поштовхами так, щоб змістити грудину на 4-5 см. тривалість натискання не більше 0,5 с. Інтервал між окремими натисканнями - 0,5 с. в паузах рук з грудини не знімати, пальці залишаються прямі, руки повністю випрямлені в ліктях. Якщо пожвавлення проводить одна людина, співвідношення “дихання-масаж” 2:15, якщо проводять дві особи – 1:5. Після того, як поновиться серцева діяльність, буде пульс, масаж серця негайно припиняють, проводжаючи штучне дихання при слабкому диханні ураженого і стараючись, щоб природний та штучний вдих збігалися. При накоплені самостійного дихання штучне дихання також припиняють. Якщо серцева діяльність, або самостійне дихання не поновлюється, але реанімаційні заходи ефективні, то їх можна припинити тільки при передачі потерпілого у руки медичного персоналу.
4. Кабельні лінії електропересилання
4.1. ОCНОВНI ВIДОМОСТI
Кабельною називається лінія для пересилання електроенергії або її окремих імпульсів, яка складається з одного чи декількох паралельних кабелів зі з’єднувальними, затримувальними, кінцевими муфтами та скріплювальними деталями. Кабельні лінії (КЛ) прокладають там, де будівництво повітряних ліній неможливе через обмеження території, з умов техніки безпеки та інших вимог, або недоцільне з погляду архітектурної забудови. Кабельні лінії споруджують у містах, на промислових підприємствах, через водні перешкоди. Вони можуть прокладатися під землею, під водою, на поверхні. Основні елементи КЛ:
-
кабелі;
-
кабельні муфти;
-
кінцеві заробки;
-
кабельні споруди.
Основні переваги КЛ:
-
можливість їх прокладання на габаритно обмеженій території;
-
відсутність впливу атмосферних явищ (гроза, ожеледь тощо);
-
недоступність траси для сторонніх осіб, що покращує безпеку експлуатації КЛ.
Основні недоліки КЛ:
-
висока вартість спорудження;
-
менша пропускна здатність на одиницю перерізу (через температурні обмеження ізоляції);
-
великі затрати праці під час спорудження та ремонтів;
-
великі витрати матеріалів;
-
труднощі виявлення пошкоджень.
4.2. КАБЕЛI
Кабель - це одна або декілька ізольованих струмопровідних жил, поміщених в герметичну оболонку, поверх якої, при необхідності, може бути накладене захисне покриття. Розрізняють силові кабелі (СКЛ) та контрольні кабелі (ККЛ).
Силові кабелі - служать для пересилання та розподілу електричної енергії в освітлювальних та силових електроустановках. Силові кабелі розрізняють за напругою, перерізом та кількістю жил, а також за марками, що вказують на конструкцію кабеля.
Всі силові кабелі можна розділити на дві групи:
-
кабелі низької напруги на 1, 3, 6, 10, 20 та 35 кВ;
-
кабелі високої напруги на 110, 220 кВ та вище.
Контрольні кабелі - служать для створення кіл контролю, сигналізації, дистанційного керування, автоматики та пересилання інформації.
Основними елементами кабелю є: струмопровідні жили, ізоляція, джутовий заповнювач, прокладка, покриття, оболонки. Жилою кабелю називають один або декілька скручених проводів. Струмопровідні жили виготовлюють переважно з алюмінію або міді. Переріз кабелів може мати круглу, сегментну або секторну форми, при цьому жила може бути ущільненою та не ущільненою. Використання трифазних жил з перерізом секторної чи сегментної форми дозволяє значно зменшити діаметр багатожильного кабелю порівняно з кабелем, жили якого мають такий самий переріз, але круглої форми. За кількістю жил силові кабелі виготовляють одно -, дво-, три- та чотирижильними.
Як ізоляційні матеріали в кабелях використовують гуму, кабельний папір та пластмасу.Гумову ізоляцію виготовлюють з синтетичного або натурального каучуку. Вона характеризується такими властивостями, як гнучкість та не гігроскопічність. Її недоліки - швидке старіння, відносно велика вартість та порівняно низька допустима температура нагрівання, що знижує допустиме струмове навантаження кабелю.
Паперова ізоляція, яку виготовляють з сульфатної целюлози, просоченої в’язким розчином з мінеральних олив та каніфолі (компаундом), характеризується високими ізоляційними властивостями, теплостійкістю, невеликою вартістю. Тому кабельні лінії з ізоляцією із просоченого кабельного паперу є найбільш поширеними.
Рис. 1. Трижильний кабель з поясною ізоляцією з просоченого паперу (а) та його перерізи (б - з круглими жилами, в - з секторними жилами)
1 - струмопровідні жили, 2 - ізоляція жил, 3 – заповнювач, 4 - поясна ізоляція, 5 - захисна оболонка, 6 - папір просочений компаундом, 7 - захисне покриття з просоченої кабельної пряжі, 8 - стрічкова броня, 9 - просочена кабельна пряжа.
Для надання кабелю круглої форми поміж його ізольованих жил розміщують просочені оливо каніфольною масою джути з паперу або пряжі, що підвищує електричну міцність ізоляції, оскільки ускладнюється переміщення цієї маси вздовж кабелю.
У деяких кабелях, крім фазної, роблять поясну ізоляцію, яка накладається поверх скручених ізольованих жил. Такий розподіл ізоляції дозволяє зменшити діаметр кабелю, забезпечуючи одночасно необхідну електричну міцність між жилами і між жилами та оболонкою кабелю. Однак в кабелях з поясною ізоляцією створюється невигідний розподіл напруженості електричного поля всередині ізоляції. Саме через цей недолік, не дивлячись на те, що кабелі з поясною ізоляцією дешевші, їх виготовляють на напругу лише до 10 кВ. Для підвищення електричної міцності ізоляції напругою 6 - 10 кВ поверх неї накладають екран з металевої сітки або напівпровідникового сажового паперу. Кабелі з паперово-оливною ізоляцією характеризуються ще рядом недоліків, пов’язаних зі складним технологічним процесом виготовлення, великою масою, складністю кінцевих пристроїв та вертикального прокладання. Тому зараз все частіше використовують кабельні лінії з пластмасовою ізоляцією, які значно економніші, мають меншу масу та зручніші в експлуатації. Оболонки кабеля служать для герметизації ізоляції та захисту її від проникнення вологи, повітря, хімічних продуктів, що запобігає старінню від дії атмосферних впливів. Їх виконують зі свинцю, алюмінію, полівінілхлориду або гуми. Свинець характеризується: повною волого непроникністю, можливістю накладання його на кабелі за допомогою пресу при порівняно невисокій температурі, відносною стійкістю до агресивного середовища ґрунту. Але свинець - дефіцитний та дорогий метал. Тому на сьогодні кабелі в свинцевих оболонках використовують тільки в особливих випадках (підводні лінії, лінії в корозійних середовищах). Як правило, використовують кабелі в алюмінієвих оболонках, які мають ряд недоліків - низьку корозійну стійкість та недостатню гнучкість, але значно меншу масу кабелю та його вартість.