1. Оцінка фінансової стійкості організації

Оцінка динаміки абсолютних показників фінансової стійкості. У складі аб­солютних показників фінансової стійкості здебільшого виділяють групу показників наяв­ності джерел формування запасів та групу показників забезпеченості запасів джерелами їх формування.

До основних показників наяв­ності джерел формування запасів належать: власні оборотні кошти (власний оборотний капітал) і нормальні джерела формування запасів.

Показник власних оборотних коштів (ВОК) характеризує ту частину власного капіталу організації, яка є джерелом формування її оборотних активів, і розраховується за формулою:

ВОК = ОА – ПЗ, (3)

де ОА – оборотні активи організації (підсумок розділу ІІ активу балансу); ПЗ – поточні зобов’язання організації (підсумок розділу IV пасиву балансу).

Нормальні джерела формування запасів ( ) включають власні джерела формування запасів (власні оборотні кошти, або власний оборотний капітал) і короткострокові позикові джерела формування запасів (короткострокові кредити банків; векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточні зобов’язання з одержаних авансів). Їх величину розраховують за формулою:

(4)

де КК – короткострокові кредити банків (ряд. 500 пасиву балансу); ВВ – векселі видані (ряд. 520 пасиву балансу); – кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (ряд. 530 пасиву балансу); – поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів (ряд. 540 пасиву балансу).

В залежності від співвідношення обсягу запасів організації та розглянутих вище показників наявності джерел їх формування можна виділити такі типи короткострокової (поточної) фінансової стійкості організації: абсолютна короткострокова фінансова стійкість, нормальна короткострокова фінансова стійкість, нестійкий поточний фінансовий стан, критичний поточний фінансовий стан.

Абсолютна короткострокова фінансова стійкість характеризується нерівністю:

З < ВОК, (5)

де З – обсяг запасів організації (ряд. 100 ÷ 140 активу балансу).

Це співвідношення показує, що запаси організації повністю сформовані за рахунок його власних джерел - власних оборотних коштів. На практиці така ситуація зустрічається рідко і є граничним типом фінансової стійкості, а такий підхід до фінан­сування запасів не може розглядатися як оптимальний, оскільки він означає, що підприємство не бажає або не має змоги залучати позикові джерела фінансування.

Нормальна короткострокова фінансова стійкість характеризується співвідношенням:

ВОК < З < . (6)

Така ситуація властива організаціям, які успішно функціонують і для формування запасів використовують власний капітал і короткострокові пози­ко­ві кошти. При цьому обсяг короткострокових кредитів банків, що залучаються для форму­ван­ня запасів, не має перевищувати сумарну вартості виробничих запасів, готової продукції і товарів, а вартість незавершеного виробництва — власні оборотні кошти, тобто щоб виконувалися умови:

---

(7)

(8)

де – виробничі запаси (ряд. 100 активу балансу); – готова продукція (ряд. 130 активу балансу); – товари (ряд. 140 активу балансу); – незавер­шене виробництво (ряд. 120 активу балансу).

Якщо умови не виконуються, то спостерігається тенденція до погіршення фінансового стану організації. Крім того використання значного обсягу короткострокових кредитів банків може створювати проблеми зі забезпеченням поточної платоспроможності. Водночас використання значних обсягів позикового капіталу дає змогу здійснювати операційну діяльність з мінімальною потребою у власному капіталі, а відповідно забезпе­чувати при інших рівних умовах вищий рівень його рентабельності.

Нестійкий поточний фінансовий стан характеризується нерівністю:

З > . (9)

Таке співвідношення властиве організаціям, яким для формування запасів недостатньо власного капіталу і короткостро­кових позикових коштів, тому вони змушені залучати з цією метою джерела, які не є „нормальними”, наприклад, затримувати виплату заробітної плати, розрахунки з бюджетом та з державними цільовими фондами тощо.

Критичний поточний фінансовий стан характеризується не лише нестачею загальної величини основних фінансових джерел формування запасів, а й наявністю не погашених в строк короткострокових кредитів банків, простроченої кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги. Ці показники можна розрахувати за даними аналітичного обліку.

У розрахунковій роботі на основі балансу організації необхідно розрахувати показники наяв­ності джерел формування запасів і визна­чити тип фінансової стій­кості. Результати аналізу подати в аналітичній таблиці та зробити відпо­відні висновки.

Оцінка динаміки основних відносних показників фінансової стійкості організації проводиться на основі значень коефіцієнтів капіталізації:

• Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності, концентрації власного капі­талу) ( ) характеризує незалежність фінансового стану організації від зовніш­ніх джерел фінансування і показує частку власних коштів організації у загаль­ній сумі джерел її фінансування:

(10)

де ЗК – загальна сума джерел фінансування (загальний капітал) організації (ва-люта балансу); А – загальна вартість всіх активів організації (валюта балансу).

Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більш фінансово стійкою і неза­лежною від зовнішніх кредиторів є організація. Мінімальне значення кое­фіцієн­та автономії оцінюється на рівні 0,5. Якщо ≥ 0,5, то теоретично всі зобов’я­зання організації можуть бути покриті її власними коштами.

• Коефіцієнт фінансової залежності ( ) є оберненим до коефіцієнта автономії і розраховується за формулою:

(11)

Він показує, яка сума загальної вартості майна (активів) припадає на 1 грн. власного капіталу організації. Теоретично його значення є не меншим за 1,0. (100 %) і означає, що організація не використовує позикових коштів, а повністю фінансується за рахунок власного капіталу. Зростання показника в динаміці свідчить про збільшення частки позикових коштів у фінансуванні організації, а отже, і зростання її фінансової залежності від кредиторів та інвесторів.

---

• Коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності (коефіцієнт фінансової стійкості) ( ) відображає частку тих джерел фінансування, які організація може використовувати в своїй діяльності тривалий час, і показує, якою мірою майно організації сформовано за рахунок власного та довго­стро­ко­во­го позикового капіталу. Він характеризує рівень незалежності організації від короткострокових позикових джерел фінансування. Показник розраховують за формулою:

(12)

Чим більшим є значення показника, тим вища фінансова стійкість організації і тим нижча частка її поточних зобов’язань. З позицій довгострокової перспективи організація більшою мірою залежить від зовнішніх кредиторів та інвесторів, якщо в загальній сумі довгострокових (капіталізованих) джерел фінансування переважає частка довгострокових зобов’язань. Водночас організація є більш привабливою для нових інвесторів, якщо в загальній сумі довгострокових джерел фінансування переважає частка власного капіталу.

• Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу (коефіцієнт фінансування, коефіцієнт фінансового ризику) ( ) показує обсяг залучених коштів, що припадає на гривню власного капіталу, і характеризує рівень залеж­нос­ті організації від зовнішніх джерел фінансування. Для розрахунку цього показника використовують формулу:

(13)

де ЗНВ – нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі (підсумок другого розділу пасиву балансу); ДМП – доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів (п’ятий розділ пасиву балансу).

Цей показник є найзагальнішою оцінкою фінансової стійкості організації. Його зростання свідчить про посилення залежності від позикового капіталу і зниження фінансової стійкості. Рекомендований рівень коефіцієнта співвідношення позикового і власного капіталу менший за 0,7 – 1,0. Ситуація, коли значення коефіцієнта більше за 1,0 (більша частина майна організації сформована за рахунок позикових коштів), може свідчити про небезпеку неплатоспроможності .

• Коефіцієнт фінансового левериджу характеризує співвідношення довгострокових зобов’язань організації і власного капіталу ( = ДЗ/ВК). Його зростання свідчить про посилення залежності від довгострокового позикового капіталу, про зниження фінансової стійкості.

• Коефіцієнти структури довгострокових джерел фінансування: коефіцієнт фінансової залежності капіталізованих джерел ( ) і коефіцієнт фінансової незалежності капіталізованих джерел ( ). Вони розраховуються відповідно за формулами:

(14)

(15)

Вони характеризують структуру капіталу організації, показують частку власного капіталу і довгострокового позикового капіталу в сумі усіх його довгострокових джерел фінансування. Зростання коефіцієнта в динаміці свідчить про погіршення фінансового стану організації, тобто в довгостроковій перспективі організація дедалі більше залежатиме від зовнішніх кредиторів. Частка власного капіталу в загальній сумі довгострокових джерел фінан­сування ( ) повинна бути достатньо високою (не меншою за 0,6 або 60 %).

---

Результати аналізу відносних показників фінансової стійкості організації подати в таблиці та зробити відповідні висновки.

2. Оцінка ліквідності та платоспроможності організації

Аналіз ліквідності балансу організації полягає у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності та розташовані в порядку її спадання, зі статтями пасиву, що згруповані за ознакою терміновості і розміщені в порядку збільшення термінів погашення зобов’язань. Баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А₁ ≥ П₁; А₂ ≥ П₂; А₃ ≥ П₃; А₄ ≤ П₄ , (16)

де А₁ - високоліквідні активи: сума за всіма статтями грошових коштів та їх еквівалентів, а також поточні інвестиції (ряд. 220, 230, 240 активу балансу);

А₂ - швидколіквідні активи: дебіторська заборгованість, платежі за якою очікують протягом дванадцяти місяців після звітної дати (ряд. 150 ÷ 210 активу балансу);

А₃ - повільноліквідні активи: запаси, інші оборотні активи, витрати майбутніх періодів (ряд. 100 ÷ 140, 250, 270 активу балансу);

А₄ - важколіквідні активи: необоротні активи (ряд. 080 активу балансу);

П₁ - термінові пасиви: кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги та поточні зобов’язання за розрахунками (ряд. 530 ÷ 610 пасиву балансу);

П₂ - короткострокові пасиви: короткострокові кредити банків та інші поточні зобов’язання, що підлягають погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу (ряд. 500 ÷ 520 пасиву балансу);

П - довгострокові пасиви:довгострокові зобов’язання (ряд.480 пасиву балансу);

П₄ - постійні пасиви: власний капітал, забезпечення наступних витрат і платежів, доходи майбутніх періодів (ряд. 380, 430, 630 пасиву балансу).

Необхідною умовою абсолютної ліквідності є виконання перших трьох нерів­ностей. Зіставлення груп А₁ – П₁ та А₂ – П₂ дає змогу виявити так звану поточ­ну ліквідність організації, яка свідчить про поточну його плато­спро­мож­ність (неплатоспроможність). Порівняння А₃ з П₃ відображає перспективну плато­спроможність організації. На її основі прогнозується її довгострокова орієн­товна платоспроможність.

У розрахунковій роботі результати аналізу ліквідності балансу подати в аналітичній таблиці та зробити відповідні висновки.

Оцінка відносних показників ліквідності та платоспроможності проводиться за такими коефіцієнтами:

• коефіцієнт абсолютної ліквідності ( ) показує, яку частину поточних зобов’язань організація може погасити негайно за рахунок високоліквідних активів, і розраховується як відношення вартості високоліквідних активів (А₁) до суми поточних зобов’язань (П₁+П₂). Теоретично достатнім вважається зна­чен­ня коефіцієнта більше за 0,20 – 0,35, тобто в найкоротший термін орга­ніза­ція може погасити 20 – 35 % своїх поточних боргів;

• коефіцієнт критичної ліквідності ( ) відображає прогнозні пла­тіж­ні можливості організації за умови вчасного проведення розрахунків з дебіторами і обчислюється діленням суми високоліквідних та швидколіквідних активів (А₁+ А₂) на суму поточних зобов’язань (П₁ + П₂) організації. Оптимальним вважається значення цього коефіцієнта на рівні 1,0;

• коефіцієнт поточної ліквідності ( ) визначають як відношення суми оборотних активів (А₁ + А₂ + А₃) до суми поточних зобов’язань (П₁ + П₂) організації. Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує очікувану плато­спро­мож­ність організації за період, який дорівнює середній тривалості одного обороту його оборотних активів. Організація своєчасно погашає борги, якщо значення цього коефіцієнта в межах 1,0 – 1,5 і має неліквідний баланс - при значенні меншому за 1,0.

---

У розрахунковій роботі відносні показники платоспроможності організації подати в таблиці і зробити аналітичні висновки.

3. Оцінка ділової активності організації

Аналіз динаміки господарської діяльності організації проводять за такими загальними показниками: обсяг капіталу, інвестованого в діяльність організації (вартість активів); чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий прибуток, зіставляючи темпи зміни цих показників за декілька періодів. Оптимальним вважають таке співвідношення темпів зростання названих вище показників:

, (17)

де – темп зростання чистого прибутку; – темп зростання чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); – темп зростання капіталу, інвестованого в діяльність організації (темп зростання активів).

Нерівність означає, що економічний потенціал організації поліп­шуєть­ся, масштаби діяльності зростають; нерівність свідчить про те, що темпи зростання чистого доходу вищі за темпи зростання економічного потенціалу, тобто на кожну грив­ню додатково вкладеного капіталу організація отримує більше, ніж одну грив­ню віддачі; нерівність вказує на те, що темпи зростання чистого прибутку пере­вищують темпи зростання чистого доходу та темпи зростання економічного потенціалу. Для забез­печення такого співвідношення витрати виробництва повинні змен­шу­ва­ти­ся, а майно організації використовуватися ефективніше.

Результати оцінки співвідношення темпів зростання загальних показників господарської діяльності організації подати в таб­ли­ці та зробити відповідні висновки.

Для характеристики ділової активності організації, оцінки її можливостей щодо розширення основної діяльності за рахунок внутрішніх джерел фінансування використовується також коефіцієнт стійкості економічного зростання ( ), який розраховують як відношення чистого прибутку орга­ніза­ції, що спрямовується на розвиток виробництва (реінвестований прибуток) до серед­ньої за період суми власного капіталу організації [(ряд. 350, гр. 3 + ряд. 350, гр. 4 пасиву балансу) : 2]. Зростання цього показника в динаміці за де­кіль­ка суміжних періодів свідчить про зростання частки власного капіталу, сформо­ваного за рахунок нерозподіленого прибутку звітного періоду, який є най­дешевшим джерелом фінансування розвитку організації.

Оцінка використання ресурсів організації проводиться за допомогою фінансових коефіцієнтів, найголовнішими серед яких є показники оборотності капіталу:

• коефіцієнт оборотності активів – узагальнювальний показник оборотності всього капіталу, авансованого в майно організації, який обчис­лю­ють діленням чистого доходу (ф. № 2 ряд. 035) на середню за звітний період величину активів організації [ (ф. № 1 ряд. 280 гр. 3 + ф. № 1 ряд. 280 гр. 4) : 2]. За умови прибуткової діяльності організації зростання оборотності активів впливає позитивно, а збиткової — призводить до зростання суми збитків організації;

• коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддачу) розраховують діленням чистого доходу (виручки) від реалізації продукції на середню вартість основних засобів [(ф. № 1 ряд. 030 гр. 3 + ф. № 1 ряд. 030 гр. 4):2]. Характеризує ефективність використання основних засобів, що становить основу необоротних активів організації. Позитивним є зростання цього показника, тобто збільшення обсягу чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на одиницю вартості основних засобів;

• коефіцієнт оборотності запасів розраховують діленням собівартості реалізованої продукції (ф. № 2 ряд. 040) на середню вартість запасів за період [(ф. № 1 ряд. 100 ÷ 140 гр. 3 + ф. № 1 ряд. 100 ÷ 140 гр. 4):2]. Характеризує інтенсивність використання товарно-матеріальних запасів організації та показує, як часто обертаються запаси для забезпечення поточного обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

• коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості обчислюють діленням чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на середню за період, що аналізується, величину дебіторської заборгованості [ (ф. № 1 ряд. 150, 160, 170 ÷ 210 гр. 3 + ф. № 1 ряд. 150, 160, 170 ÷ 210 гр. 4): 2]. Зростання цього коефіцієнта може означати поліпшення платіжної дисципліни покупців (своєчасне погашення покупцями заборгованості перед організаціями) чи скорочення обсягів продажу продукції з відстроченням платежу за строками або вартістю угод.

• середня тривалість обороту дебіторської заборгованості розраховується як відношення тривалості періоду, що аналізується, до величини коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості. Показник характеризує середній період, протягом якого дебіторська заборгованість перетворюється в грошові кошти; показує, скільки в середньому днів потрібно для отримання оплати за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги. Позитивно оцінюється зниження середньої тривалості обороту дебіторської заборгованості і, навпаки, – зростання показника свідчить про збільшення вилучених з обороту організації коштів;

• коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховують діленням чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на величину середньої за період, що аналізується, кредиторської забор­го­ваності [(ф. № 1 ряд. 520 ÷ 610 гр. 3 + ф. № 1 ряд. 520 ÷ 610 гр. 4): 2]. Він по­ка­зує швидкість обороту кредиторської заборгованості за аналізований період, розширення або скорочення обсягів кредиту, що надається організації її госпо­дарськими партнерами. Зростання коефіцієнта оборотності кредиторської за­бор­­гованості може відображати поліпшення платіжної дисципліни орга­нізації з постачальниками, бюджетом та іншими кредиторами чи (або) ско­ро­чен­ня закупівель з відстроченням платежу (комерційного кредиту поста­чаль­ни­ків);

• середня тривалість обороту кредиторської заборгованості розраховуються діленням тривалості періоду, що аналізується, на величину коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості. Показник відображає середній період повернення боргів організаціям. У разі, коли оборотність кредиторської заборгованості перевищує оборотність дебіторської заборго­ва­нос­ті, виникає зменшення коштів в обороті (розрахована вище сума матиме від’ємне значення);

• коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховують діленням чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на середню за період, що аналізується, величину власного капіталу організації [ (ф. № 1 ряд. 380 гр. 3 + ф. № 1 ряд. 380 гр. 4):2]. Він показує ефективність використання активів, сформованих за рахунок власного капіталу організації, швид­кість обороту власного капіталу, що для акціонерного товариства означає інтен­сивність використання коштів, які належать акціонерам. Зростання показ­ника в динаміці відображає сприятливу для організації тенденцію підвищення ефективності використання власного капіталу, зростання ділової активності.

---

Смотрите также файлы

• Тема 2 Ф_нансовий анал_з.doc

• M1_Lekz1.doc

• M1_Lekz3_1.doc

• Копьёв_отчет.doc

• Копьёв_отчет_конечный.doc