Файл: SRS_Univ_osv_Mosk_09.doc

10

Навчально-методичні рекомендації з вивчення змістовних модулів дисципліни «Університетська освіта», що виносяться на самостійну роботу студента для спеціальностей ФЕУ всіх форм навчання./ Укладачі: Московка В.М. Запоріжжя: ЗНТУ, 2009. – 10с.

Укладачі:

ст.. викл. Московка Вікторія Миколаївна.

Рецензент:

зав.каф. філософії ЗДІА, доц., к.філос.н. Калюжний В.С.

Експерт:

доц. к.е.н. Жадан М.І.

Відповідальний за випуск:

к. філос. н., доцент каф. філософії ЗНТУ Повзло Олександр

Миколайович

Затверджено

на засіданні кафедри філософії

Протокол №_5__

від «_09» __лютого___2009

ЗМІСТ

Проблеми сучасного суспільства у сфері освіти 4

Система освіти України, її структура 6

Проблеми сучасного суспільства у сфері освіти

1. Основні тенденції розвитку сучасної освіти .

2. Проблеми використання новітніх технологій в освіті

3. Освіта в умовах глобалізації

Як відомо, життя (в широкому розумінні) - надзвичайно складний і багатогранний феномен у його біологічному та соціальному вимірах. Із філософського погляду, життя - це активне начало, суттєва ознака біологічних і суспільних форм руху матерії - процес людського буття. Біологічне життя - це особлива форма існування матерії та її руху. Суспільне життя становить реальний процес існування соціального суб'єкта (особи, соціальної групи, суспільства в цілому), що відбувається в конкретних історичних умовах і характеризується певною системою видів і форм діяльності як способу освоєння людиною реальної дійсності. Отже, життя соціальне в плані дій індивіда. І як таке створює низку суспільно зумовлених норм життєдіяльності (виробничої, політично-правової, культурно- духовної, сімейної), які діалектично взаємопов'язані.

З прадавніх часів центром уваги філософів, учених, митців була Людина. Протягом багатьох століть вивчалися особливості її фізичного, психічного та соціального розвитку. Починаючи з другої половини XIX і впродовж XX ст. увага значної частини вчених концентрується на проблемах науково-технічної революції. Особистість людини все більше почала відігравати роль додатка до технічних систем. Освітня галузь більшості країн цілеспрямовано працювала в алгоритмі освітньо-дидактичної революції, провідником якої був великий чеський мислитель середини XVII ст. Я.А. Коменський. Головне завдання шкіл усіх рівнів у рамках тогочасної системи зводилося до передання тим, хто навчався, певної суми знань, необхідних для забезпечення суспільного і науково-технічного поступу.

Нині очевидною є розбіжність між матеріальним і духовним вимірами людини. З одного боку, маємо величезні технічні й технологічні досягнення як результат розвитку освіти й науки. Досить лише згадати, що впродовж XX ст. зроблено більше відкриттів і винаходів, аніж за попередні 6 тис. років, що через кожні 5-6 років обсяг знань з усіх галузей науки подвоюється, що понад 80 % учених, які будь-коли жили і працювали на планеті, діють у наш час.

Варто звернути увагу ще на один аспект цієї важливої проблеми. Сучасна загальноосвітня і професійна школи зосереджують свої зусилля в основному на засвоєнні вихованцями певної сукупності знань, що здійснюється в рамках пояснювально-репродуктивного навчання. І, як наслідок, учні й студенти витрачають багато зусиль, а результати не відповідають очікуваним. Так, дослідження показують, що й у випускників середніх загально-освітніх навчально-виховних закладів, і в студентів лишається порівняно невелика частина програмних знань. При цьому не розв'язується головне завдання навчання забезпечення в належному обсязі інтелектуального розвитку особистості. Інтелект (лат. іпіеііесіиз - відчуття, сприймання, розуміння, усвідомлення, пізнання, розум, глузд)- це розумові здібності людини: здатність орієнтуватися в навколишньому середовищі, адекватно його відображати й перетворювати, мислити, навчатися, пізнавати світ і засвоювати соціальний досвід; спроможність розв'язувати завдання, приймати рішення, розумно діяти, передбачати. Дослідження відомих психологів (С.Л. Рубінштейна, Б.М. Теплова, Б.Г. Ананьєва, Н.С. Лейтеса та ін.) переконують, що інтелект не абстрактне біологічне утворення, а результат соціально-історичного розвитку.

Робота над науковими поняттями і категоріями

Для кращого засвоєння змісту визначної теми необхідно з’ясувати певну кількість термінів: освіта, виховання, педагог, педагогіка, дидактика, суспільні науки, природничі науки, технічні науки.

Перелік тем і рефератів та проблемних питань.

1. Із джерел української народної педагогіки (прислів'їв, казок, легенд, звичаїв, обрядів) випишіть 4-5 цікавих прикладів, які свідчать про мудрість народу у справі виховання.

2. З літературних джерел, в яких систематизовані висловлювання мудрих людей, випишіть 5-6 міркувань про місце й роль педагогічної науки у вихованні.

3. Ознайомтесь із Законом України "Про освіту" й випишіть завдання освіти, зокрема ті, що стоять перед вищими навчальними закладами. 4. Ознайомтесь із Національною доктриною розвитку освіти й занотуйте пріоритетні напрями розвитку освіти в Україні.

5. Проаналізуйте роки свого навчання у вищій школі й означте чинники, які позитивно впливали на процес вашого професійного становлення.

6. Виходячи з гіпотетичної позиції "коли б ректором (міністром) був (була) я", змоделюйте вищий навчальний заклад в аспекті перспективи його розвитку.

Запитання для перевірки знань

1. Окресліть основні завдання соціально-економічного розвитку суспільства на сучасному етапі (в масштабі планети й України).

2. Як, на вашу думку, в суспільстві реалізується постулат Протагора "Людина - міра всіх речей"?

3. У чому ви вбачаєте суперечність між науково-технічним прогресом та інтересами Людини? Чи, можливо, тут немає суперечності?

4. Чи потрібно вдаватися до освітньої революції? Якщо так, то на що вона має бути спрямована?

5. Чи не вбачаєте ви помилки у міркуваннях К. Д. Ушинського про педагогіку як мистецтво?

6. Який зміст ви вкладаєте у поняття "навчитись жити в умовах ноосфери"?

7. Яке місце, на вашу думку, займає педагогіка в системі соціально- економічного розвитку суспільства?

Система освіти України , її структура

1. Система освіти України, її структура.

2. Принципи діяльності освітніх закладів.

3. Характеристика вищої освіти України.

Освіта є найважливішим конструктом цивілізації, визначаль- ним чинником соціально-економічного поступу суспільства. Кожна країна відповідно до свого історичного розвитку, національних традицій, умов, перспектив формує свою систему освіти.

Структура й доцільність створеної в державі системи освіти характеризують її ефективність і перспективність розвитку. На початку XXI ст. структура освіти в Україні така.

1. Дошкільна освіта.

2. Загальна середня освіта.

3. Позашкільна освіта.

4. Професійно-технічна освіта.

5. Вища освіта.

6. Післядипломна освіта.

7. Аспірантура.

8. Докторантура.

9. Самоосвіта.

10.Виходячи зі структури освіти, в Україні встановлено відповідні освітні рівні:

• початкова загальна освіта;

• базова загальна середня освіта;

• повна загальна середня освіта;

• професійно-технічна освіта;

• базова вища освіта;

• повна вища освіта.

Законом України "Про освіту" встановлено також освітньо- кваліфікаційні рівні:

1) кваліфікований робітник;

2) молодший спеціаліст;

3)бакалавр;

4) спеціаліст, магістр.

Діяльність освітніх закладів України ґрунтується на відповідних принципах. Принципи (лат. ргіпсіріит - основа, начало) вихідні положення певної теорії, діяльності. Принципи освіти - це базові положення, які лежать в основі функціонування закладів системи освіти України. Обґрунтування принципів зумовлюється передусім закономірностями розвитку суспільства та політикою держави в галузі освіти. Основні принципи освіти визначено Законом України "Про освіту":

• доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

• рівність умов для повної реалізації кожною людиною її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

• гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

• органічний зв'язок зі світовою та національною історією, культурою, традиціями;

• незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

• науковий, світський характер освіти;

• інтеграція з наукою і виробництвом;

• взаємозв'язок з освітою інших країн;

• гнучкість і прогностичність системи освіти;

• єдність і наступність системи освіти;

• неперервність і різноманітність освіти;

• поєднання державного управління й громадського самоврядування в освіті.

Державна політика в галузі вищої освіти, крім опори на загальноосвітні принципи, ґрунтується на власних специфічних положеннях:

• доступності та конкурсності здобуття вищої освіти кожним громадянином України;

• незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій;

• інтеграції системи вищої освіти України у світову освітню систему при збереженні та розвитку досягнень і традицій української

вищої школи;

• наступності процесу здобуття вищої освіти;

• державної підтримки підготовки фахівців для пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень;

• гласності при формуванні структури та обсягів освітньої і професійної підготовки фахівців.

Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст, бакалавр,

спеціаліст, магістр.

1. Молодший спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

2. Бакалавр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні й спеціальні знання та вміння, щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

3. Спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

• підструктура спрямованості, яка об'єднує спрямованість, ставлення та моральні якості особистості. Елементи, що входять до цієї підструктури, не породжуються природними задатками, а відображають світогляд, ідеали, прагнення, інтереси, переконання особистості. Формується ця підструктура шляхом виховання;

• підструктура досвіду включає в себе знання, навички, уміння й звички, набуті в індивідуальному досвіді через навчання. В цій підструктурі вже є помітним вплив біологічно зумовлених властивостей особистості;

• підструктура психічних властивостей охоплює індивідуальні особливості окремих психічних процесів чи психічних функцій: волі, почуттів, сприймань, мислення, емоцій тощо. Біологічно зумовлені особливості в цій підструктурі проявляються більш чітко. Формується підструктура шляхом вправ;

• підструктура біопсихічних властивостей об'єднує темперамент, статеві й вікові особливості, патологічні зміни, якізалежать від фізіологічних і морфологічних особливостей мозку. Формується підструктура шляхом тренування і має чіткі біологічні особливості.

Головним структурним компонентом особистості є її спрямованість - система спонукань, що визначає вибірковість ставлень та активності особистості.

Робота над науковими поняттями і категоріями

Для кращого засвоєння змісту визначної теми необхідно з’ясувати певну кількість термінів: процес виховання, процес навчання, стандарт освіти, система освіти, акредитація, ліцензування.

Перелік тем і рефератів та проблемних питань

1. Опрацюйте текст Закону України "Про освіту", зверніть увагу на сутність принципів освіти, завдання навчальних закладів.

2. Ознайомтесь із Законом України "Про вищу освіту", зосередивши увагу на таких аспектах: розуміння основних педагогічних термінів, що стосуються вищої освіти (розділ І), права уповноваженого органу в галузі освіти (стаття 18); повноваження Вищої атестаційної комісії (статті 22, 23); особливості ліцензування й акредитації ВНЗ (стаття 28); функції керівника ВНЗ (статті 32, 33); права й обов'язки учасників навчально-виховного процесу (статті 46- 56).

3. Прочитайте статут вищого навчального закладу, в якому навчаєтесь, і з'ясуйте, як у ньому відображені положення Закону України "Про вищу освіту".

Запитання для перевірки знань

1. Розкрийте зміст поняття "система освіти", перелічіть типи освітніх закладів, які функціонують в Україні.

2. Проаналізуйте завдання освітньо-виховних закладів, визначені Законом України "Про освіту", простежте ідею наступності в їх функціонуванні.

3. Визначте провідні завдання вищих навчальних закладів України.

4. Назвіть освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні в структурі

вищої освіти.

5. Що ви розумієте під стандартами вищої освіти?

6. У чому сутність акредитації і ліцензування ВНЗ?

7. Дайте характеристику структурних підрозділів ВНЗ.

8. Окресліть основні повноваження ректора ВНЗ.

9. Що являють собою органи громадського самоврядування вищого навчального закладу, факультету? Які їхні повноваження?

10.З'ясуйте основні права й обов'язки учасників навчально- виховного процесу (викладачів, студентів).

Перелік літератури

1.АлексюкАМ. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Теорія. — К.: Либідь, 1998.

2.Закон України "Про вищу освіту" // Голос України. — 2002. —5 березня.

3.Закон України "Про освіту" // Голос України. — 1996. — 25 квітня.

4.Майборода В.К. Вища педагогічна освіта в Україні: Історія, досвід, уроки. — К.: Либідь, 1992.

5. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. —

2002.—23 квітня.

6. Філософія освіти в сучасній Україні: Мат. Всеукр. наук.-практ.

конф. "Філософія сучасної освіти та стан її розробки в Україні". — К.,

1997.