Бехтерєв (понад 600 наукових праць). Він відкрив нові провідні шляхи мозку, з'ясував роль окремих нервових центрів, відкрив ряд нових нервових центрів.Бехтерєв є одним з засновників анатомо-фізіологічного напряму в невропатології і психіатрії. Розробив об'єктивні методи вивчення нервово-психічного розвитку дітей. Зробив першу спробу об'єктивно вивчити вплив колективу на психіку і поведінку людини.Один з основоположників нейрохірургії і експериментальної психології в СРСР.

Сепп описал в 1937 г. четверохолмный рефлекс и его изменения, а в период Второй мировой войны изучал проблемы военной медицины, в том числе воздушную контузию, каузалгию, травмы периферической нервной системы. Известен работами по мозговому кровообращению, эпилепсии, нейротравматологии, патофизиологии и гистологии нервной системы. Основной труд Евгения Константиновича, посвященный филогенезу нервной системы, «История развития нервной системы позвоночных от бесчерепных до человека» был впервые издан в 1949 году. В последние годы жизни Сепп переработал и дополнил книгу, вышедшую в 1959 году вторым, посмертным, изданием.

5. Послідовність етапів розвитку мозкових шлуночків у ссавців

Передній кінець нервової трубки розширюється і утворює три послідовно розташовані первісні мозкові пухирі, розділені невеликими перехватами, а саме: передній мозковий пухир, середній і ромбоподібний. Ці три пухирі являють собою закладку всього головного мозку. Вони не лежать в одній площині, а дуже вигнуті, причому утворюється три вигини. Деякі з них з подальшим розвитком зникають. Більш стійкими виявляється вигин в області середнього пухиря, який називається тім'яним вигином. На кінець четвертого тижня розвитку з'являються ознаки майбутнього поділу переднього і заднього пухирів. На шостому тижні розвитку є вже п'ять мозкових пухирів. Передній пухир поділяється на кінцевий мозок і проміжний мозок; середній мозок не поділяється, а ромбоподібний пухир поділяється на задній мозок і довгастий мозок. У кінцевому мозку утворюються два бокових вирости, з яких походять півкулі великого мозку. З бічних стінок проміжного пухиря утворюються зорові горби, з його дна - сірий горб з лійкою і задня частина гіпофіза, а з задньої стінки - епіфіз. Із середнього мозку утворюються ніжки мозку і чотири-горбикове тіло. У ромбоподібному пухирі розрізняють закладку мозочка і довгастого мозку. Із черевних стінок заднього мозку утворюється закладка варолієвого моста, а з бокових - ніжки мозочка до моста.

Порожнини мозкових пухирів перетворюються на шлуночки сформованого мозку. Порожнини виростів кінцевого мозку утворюють два бічні шлуночки. З порожнини проміжного мозку походить третій шлуночок. Найменше розвивається порожнина середнього мозку, утворюючи сильвіїв водопровід, а з порожнини всього ромбоподібного пухиря утворюється четвертий шлуночок. Спинний мозок залишається трубчастим на все життя. Лише протягом ембріонального розвитку стінки настільки потовщуються в бічних своїх частинах, що сходяться, залишаючи між собою передню серединну щілину і задню серединну борозну. Порожнина трубки залишається дуже маленькою, з неї походить центральний канал спинного і довгастого мозку.

---

(6, 9) – 6 - Цитоархітектоніка нової кори . Мієлоархітектоніка та зв*язки окремих шарів кори . 9 – Нова кора , як вищий відділ ЦНСлюдини.

Кора великих півкуль головного мозку, шар сірої речовини товщиною 1—5 мм, що покриває півкулі великого мозку ссавців тварин і людини. Ця частина головного мозку, що розвинулася на пізніх етапах еволюції тваринного світу, грає виключно важливу роль в здійсненні психічною, або вищою нервовою діяльності, хоча ця діяльність є результатом роботи мозку як єдиного цілого. Завдяки двостороннім зв'язкам з відділами нервової системи, що пролягають нижче, кора може брати участь в регуляції і координації всіх функцій організму. У людини кора складає в середньому 44% від об'єму всієї півкулі в цілому. Її поверхня досягає 1468—1670 см ² .

 Під цитоархітектонікою розуміють топографію та взаємне розміщення клітин, що утворюють шари та будову цих шарів. Область мієлоархітектоніки — відростки нервових клітин, які формують смужки. Цитоархітектоніка неокортексу, яка є наступною:

• перший шар — це молекулярний шар, який доволі бідний на нейрони (зірчасті клітини та клітини Кахаля-Ретціуса) і в ньому переважають відростки клітин інших шарів

• другий шар називається зовнішнім зернистим шаром через велику кількість зернистих клітин в ньому

• третій шар — зовнішній пірамідний шар; свою назву отримав також через своєрідний вигляд клітин, які містяться в ньому

• четвертий шар — внутрішній зернистий шар і в ньому містяться зернисті та зірчасті клітини

• п'ятий шар — це гангліонарний шар, який містить клітини Беца

• шостий шар — поліморфний (через велику кількість різних нейронів)

Нова́ кора́ (неоко́ртекс, і́зокортекс ) — нові області кори головного мозку, які у нижчих ссавців тільки намічені, а у людини становлять основну частину кори. Нова кора розташовується у верхньому шарі півкуль мозку, має товщину 2-4 міліметра і відповідає за вищі нервові функції — сенсорне сприйняття, виконання моторних команд, усвідомлене мислення, а у людей і за мову.

Неокортекс містить два основних типи нейронів: пірамідальні нейрони і вставні нейрони .

Структура нової кори відносно однорідна (звідси альтернативна назва: «ізокортекс»). У людини вона налічує шість горизонтальних шарів нейронів, які відрізняються за типом і характером зв'язків. Вертикально нейрони об'єднані у так звані колонки кортекса. У дельфінів нова кора налічує 3 горизонтальних шари нейронів.

 В неокортексі виділяють три типи клітин: пірамідні, зірчасті і веретеноподібні.

Зірчасті нейрони - беруть участь в процесах сприйняття подразнень (аферентна функція) і в об'єднанні діяльності різних пірамідних нейронів.

Пірамідні нейрони здійснюють еферентну функцію кори і внутрішньо-корові процеси взаємодії між віддаленими один від одного нейронами. Найбільш великі пірамідні клітини - гігантські пірамідні клітини Беца - знаходяться в передній центральній закрутці (моторній зоні кори). Вони вертикально орієнтовані в товщі кори, і їх аксон йде в товщу білої речовини до відділів ЦНС, що лежать нижче. Крупні пірамідні клітини мають багато міжнейронних зв’язків (лише на дендритах їх біля 2-5 тисяч), що забезпечує величезне число міжцентральних взаємодій.

---

Функції кори великих півкуль:

1. За І.П. Павловим – кора - розпорядник і розподілювач всіх життєвих функцій.

2.       Функція вищого аналізу і синтезу всіх аферентних подразників.

3.       Замикальна функція – утворення нових рефлексів, що вдосконалює індивідуальне пристосування організму.

4.       Завдяки пам’яті в корі нагромаджується великий об’єм інформації.

5. З корою пов’язані свідомість , мислення, мова.

Сенсорні зони кори. Ці зони є первинними полями зв’язаними з органами відчуттів і органами руху на периферії. Вони здійснюють аналіз окремих подразнень, які поступають в кору від відповідних рецепторів. Зорова,слухова і вестибулярна чутливість , нюхова, смакова та ін. Разом з моторними зонами біля 50.

Асоціативні зони кори. Асоціативні зони відіграють важливу роль в процесах аналізу та синтезу інформації, яка поступає в кору великих півкуль. Окремі відчуття, які утворюються в сенсорних зонах, синтезуються в асоціативних зонах в комплекси.

Моторні зони кори. - провідна роль в регуляції довільних рухів . В корі є нервові клітини, аксони яких йдуть до нервових центрів, що лежать нижче - до підкоркових центрів, мозкового стовбура, до спинного мозку. Це гігантські пірамідні клітини Беца. Для них характерна вертикальна орієнтація в товщі кори. Від тіла клітини вертикально вверх відходить найбільш товстий (верхівковий) дендрит, через який інформація від інших нейронів входить в клітину, а вертикально вниз відходить довгий аксон, який зв^’язує клітини Беца з центрами, що лежать нижче, в тому числі і зі спинним мозком. Це дає можливість координувати моторну функцію кори в залежності від різноманітних змін внутрішнього та зовнішнього середовища.

7. Мозочок. Розміщення та структурно – функціональний зв*язок з іншими відділами мозку

Мозочок  — частина заднього мозку ссавців, що відіграє важливу роль в координації руху. Мозочок розташований над довгастим мозком і мостом, та так само, як і великий мозок, він покритий оболонками. Зв'язок мозочка з іншими структурами мозку здійснюється через ніжки мозочка. Мозочок лежить дорсально від моста і довгастого мозку. В ньому розрізняють дві півкулі і середню частину - черв'як. Поверхня мозочка вкрита шаром сірої речовини, що утворює вузькі звивини, між якими розташовані борозни.

Функції: центр рівноваги, контроль над м'язами та координацією рухів.

ЗАГАЛЬНИЙ ПЛАН ОРГАНІЗАЦІЇ МОЗОЧКА: Складається мозочок із сірої речовини, яка розташована зовні, та білої, що міс­титься в середині його. У глибині білої ре­човині лежать ядра - покриття, кулясте, пробковидне, зубчасте. Ці ядра мають чис­ленні зв'язки з іншими відділами ЦНС. Проходять ці шляхи через три пари ніжок мозочка.

Аферентні волокна входять до складу спіноцеребелярних шляхів Флексига і Говерса, вестибулоцеребелярного, оливоцеребелярного, а також кортико-понтоцеребелярного. Еферентні волокна від ядер мозочка ідуть до кори - церебелоталамокортикальний шлях, до численних моторних центрів стов­бура головного мозку (до вестибулярних ядер, червоного ядра, ретикулярної формації та ін.).

---

У хребетних, що володіють корою великих півкуль, мозочок являє собою функціональний відгалуження головної осі «кора великих півкуль - спинний мозок». Мозочок отримує копію афферентной інформації, що передається зі спинного мозку в кору півкуль головного мозку, а також еферентної - від рухових центрів кори півкуль до спинного мозку. Перша сигналізує про поточний стан регульованої змінної (м'язовий тонус, положення тіла та кінцівок в просторі), а друга дає уявлення про необхідному кінцевому стані. Зіставляючи перше і друге, кора мозочка може розраховувати помилку, про яку повідомляє в рухові центри. Так мозочок безперервно коректує і довільні, і автоматичні рухи.

Хоча мозочок і пов'язаний з корою головного мозку, його діяльність не контролюється свідомістю.

8.Центральна і периферична, вегетативна та соматична НС.

Структурним і функціональним елементом нервової системи є нейрон , має дендрити, тіло і аксон. Нервова система хребетних тварин і людини поділяється на центральну нервову систему, що включає головний і спинний мозок , і периферичну, в яку входять нервові волокна і вузли , які лежать поза центральною нервовою системою. По деяким особливостям будови і функції нервову систему поділяють також на соматичну і вегетативну нервову систему , остання в свою чергу поділяється на симпатичну і парасимпатичну.
Центральна нервова система (ЦНС) — система органів, побудована з нервових клітин, яка координує функціонування та взаємозв'язок всіх інших органів та систем органів організму. Центральна нервова система може бути вузлового та трубчастого типів.

Загалом ЦНС поділяється на такі сім частин: півкулі мозку (ліва та права), проміжний мозок, середній мозок, мозочок, довгастий мозок, спинний мозок; при цьому перші шість частин об'єднуються під назвою головного мозку. Через всі ці структури проходить система порожнин, заповнених мозковою рідиною, або ліквором — мозкових шлуночків. Ці шлуночки походять від суцільного просвіту, що в ході ембріонального розвитку утворюється при змиканні первинною нервової пластинки в нервову трубку.

Довгастий мозок, міст та середній мозок разом називаються стовбуром головного мозку та оточують 4-й мозковий шлуночок (довгастий мозок та міст) та мозковий водогін (середній мозок). Проміжний мозок та півкулі разом називаються переднім мозком і включають в себе третій та бокові (лівий та правий) шлуночки відповідно. До 4-го шлуночку головного мозку приєднаний заповнений такою самою рідиною спинномозковий канал, що йде по всій довжині спинного мозку.

Периферична нервова система — частина нервової системи представлена нервами, що з'єднують ЦНС із сенсорними органами, рецепторами та афекторами (м'язами та залозами) та об'єднує їх у взаємодії. Перифери́чна нерво́ва систе́ма (ПНС) складається зі всіх інших нервів і нейронів, які не лежать в межах центральної нервової системи (ЦНС). Переважна більшість нервів (які фактично є аксонами нейронів) належить ПНС.

---

Периферична нервова система у людини включає у себе 31 пару спинно-мозкових нервів і 12 пар черепних нервів, що прямують від спинного та головного мозку до периферії.^[1]

Периферична нервова система поділяється на соматичну нервову систему і автономну нервову систему.

В свою чергу автономна НС поділяється на Симпатичну НС і Парасимпатичну НС. Симпатична НС і Парасимпатична НС - взаємопов"язані між собою і є "антагоністами" за механізмом впливу: Перша стимулює роботу органів - інша гальмує.

Соматична нервова система - частина нервової системи, що іннервує м'язи тіла; забезпечує сенсорні і моторні функції організму. Разом з вегетативною нервовою системою формують периферичну нервову систему.

Соматична система грає подвійну роль:

• Збирає інформацію від органів відчуттів і направляє її в ЦНС

• Передає сигнали від ЦНС скелетним м‘язам у відповідь на одержану інформацію, чим обумовлює рух.

У хребетних тварин до соматичних відносять поперечно-посмуговані м'язи скелета. Їх іннервують мотонейрони передніх рогів спинного мозку і деяких моторних ядер стовбурової частини головного мозку. Координована діяльність цих мотонейронів забезпечується прямими або опосередкованими (через інтернейрони) синаптичними впливами, що приходять від мотонейронів, сенсорних, або чутливих, нейронів, які отримують інформацію з м'язів та сухожиль (див. Пропріорецептори), а також з вищих моторних центрів розташованих на різних рівнях головного мозку (див. Пірамідна система, Екстрапірамідна система).

Ділення нервової системи на соматичну і вісцеральну (нутрощеву, вегетативну нервову систему), введене англійським фізіологом В. Х. Гаськеллом, вельми умовно.

Функції соматичної нервової системи:

• Сприймае зовнішні подразнення

• Забезпечує сенсорні і моторні функції

• Збирає інформацію від органів чуття і передає до центральної нервової системи

• Від ЦНС передає сигнали скелетним м'язам

Автоно́мна (вегетативна) нерво́ва систе́ма — у ссавців частина нервової системи, яка керує мимовільними діями гладких м'язів (стравоходу, кровоносних судин), серця і залоз. Функцією автономної нервової системи є підтримка гомеостазу — сталості внутрішнього середовища організму. Вона не підкоряється свідомості, хоча й підпорядкована спинному та головному мозку.

Звичайно вегетативна нервова система поділяється на два підрозділи: симпатичну та парасимпатичну системи. Третя, ентерична, система, що іннервує травні органи та здебільшого незалежна від центральної нервової системи, також іноді вважається частиною автономної нервової системи.

Симпатична система відповідає на стрес, збільшуючи серцебиття, кров'яний тиск, цілком готуючи тіло до дій. Парасимпатична система важливіша, коли тіло перебуває у стані спокою. Вона сповільнює серцебиття, знижує кров'яний тиск, стимулює травну систему.

---

Смотрите также файлы

• chastina_2.docx

• ЗНО 2013 8 клас питання з ЗНО 2008 по 2013.docx

• Соціологія.docx

• ЛЕКЦІЯ Тема1 3.docx

• ДИПЛОМ ОСНОВНОЙ.doc