ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 24.10.2023
Просмотров: 262
Скачиваний: 2
ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.
Церква має ще одну дуже цікаву архітектурну особливість, про яку важко здогадатись, оглядаючи її з фасаду та інтер’єру. Замість традиційних відкритих хорів над бабинцем облаштовано ізольоване квадратне приміщення, перекрите хрещатим склепінням. Дістатися до нього можна лише крізь вузький вхід. Це місце називають «Божою горою», або ж «Божою гіркою», і воно являє собою капличку для розміщення Тростянецької ікони Божої Матері. За історичними даними її тут встановили, подавши через дах, коли будувався другий ярус храму [2, с. 14]. Саме Гулевичі подарували вибудуваній святині образ Богородиці, поряд з двома іншими іконами [6, с. 3].
Як справжня фортеця, церква має два підземних ходи. Один веде до сусіднього села Маневичі, другий, за переданням, тягнеться до Луцька. Нині вони в аварійному стані, тому перевірити це неможливо.
Окрасою церкви є створений у XVIII ст. іконостас (перенесений зі зруйнованої церкви с. Годомичі) з оригінальними Царськими вратами, виконаними першокласним різьбярем.
Основною святинею храму в усі віки залишалася чудотворна ікона. Багатьох зцілила від недуг та врятувала життя Тростянецька Божа Матір.
Відкрите питання – датування образа: можливо, XV ст. Отже, він давніший, ніж церква. Ім’я майстра невідоме, але його пензлю належить ще один твір: «Христос-Вседержитель» із с. Річиця на Рівненщині (зберігається у Рівненському краєзнавчому музеї). Ікону «Богородиця Одигітрія» вміщено в масивний дубовий кивот XIX ст. Написана вона на основі, що складається з чотирьох липових дошок розміром 85,8 х 118,5 см. Двічі образ реставрували, про що свідчать написи на ній. Більш давній з них не читається через дуже потемнілу оліфу та запис, що зроблено поверх нього: «Сия икона обновлена 1889 года 25 июня стараннями Авксения Зидкевича и местных прихожан. И. Маркевич».
У наш час стан ікони погіршився. В останній день свого життя владика Луцький і Волинський Яків дав благословення на початок реставрації, яка розпочалася у церкві в середині серпня 2003 р. З огляду на те, що ікона має велику історико-культурну та мистецьку цінність, роботи ведуться з дотриманням усіх вимог науки. Фотофіксацію проводив художник-реставратор А. Квасюк. Перший етап дослідження мікропроб живопису і ґрунту ікони робила старша наукова співробітниця Національного науково-дослідного реставраційного центру України В. Распопіна [4, с. 81].
Але і Сама Божа Матір спасає Свою ікону. Ось як тростянчани пригадують воєнні роки. «Наше село, – розповідає прихожанка Ніна Максимчук, – під час війни було повністю спалене. Ми були в бігах в (селі. – О. В.) Годомичах. І якось каже моя баба Домця: «Ніно,
ходи подивимось, що робиться в нашому селі». Прийшли – все спалене, чорне. «Давай зайдемо в церкву», – каже бабця. Бачимо: церква знищена, підлоги з краю нема, жодної ікони, престол голий. Вогонь спалив дерев’яні сходи, що вели на «Божу гору». Двері впали на підлогу, а на порозі все й погасло. Образ Богоматері стоїть на свому місці. Євангелійка лежить, стрічки в неї. Ми стали на коліна Богу помолитися: «Боже, Боже, яка то сила! Божа Матір до Себе нечисту силу не допустила»». Цей факт підтвердили і дружина диякона Віра, і Надія Киричук, і Ганна Пилипчук.
Про цей же період розповідає й Ольга Макаревич: «Тоді був старостою набожний чоловік на ім’я Микита. Якось він каже: «Давайте заберемо ікону Божої Мамочки вниз, усе ж щось буде, поки придбаємо другі». Пішли за іконою троє чоловіків, піднесли до дверей, а вона стає тяжкою як камінь, обриває їм руки, кілька разів вони намагалися підняти – не можна. Тоді Микита говорить: «Хлопці, Божа Мамочка не хоче лишати свою келійку. Не чіпаймо її». Коли ставили ікону на своє місце – була легкою як пір’їнка». Це стверджують і діти старости [5, с. 7].
Чуду про те, що нікому не вдавалося винести ікону та занести назад присвячено багато публікацій. Наприклад, коли при «совєтах» зробили у церкві конюшню та облаштували стійла для коней, хтось подав ідею винести святиню. Але підняти її не вдалося, тому вирішили розпиляти, щоб відокремити Немовля від Матері. Раптом пролунав грім. У приміщенні з’явилися клуби ніби туману, ніби диму, а на стіні – досить помітна тріщина [2, с. 14, 3, с. 3].
А у вересні 1990 р. сталося чудесне оновлення святого образа. Тодішній регент церковного хору Людмила Тихонюк та хористи Євген і Надія Хілімончуки перші зауважили, що засвітилися золотисто-жовті ризи Богородиці, а потім – обличчя, яке стало більш виразним, яскравішим. При оновленні було видно сяйво [5, с. 7].
Образ Тростянецької Богоматері – чудотворний. Про її дивовижну силу відомості, збережені парафіянами, сягають XIX ст.
Дивну історію розповіла донька священика Петра Прокоповича, внучка о. Івана Прокоповича Наталія Прокопович: «Мій дідусь о. Іван був на парафії в с. Тростянці 40 років. Ще перед Першою Світовою війною отримує він лист з-за Москви, в якому розповідається, що двоє людей похилого віку мають дівчинку 9-ти років, хвору на невиліковну хворобу. Мати дуже молилась про виздоровлені дитини. І сниться їй сон: «Ви поїдьте у Волинську губернію, Луцький повіт, с. Тростянець, помоліться перед образом Богоматері, що на Божій Горі, – й дівчинка зцілиться». У листі жінка благала: «Якщо так є насправді, то відпишіть нам!» Дідусь пішов, щиро помолився на Божій Горі та відписав їм лист. Пройшло небагато часу, раптом у хвіртку заходять літня жінка з дівчинкою: «Тут священик живе?» – «Тут». – «Ми з-за Москви приїхали подякувати Матері Божій за допомогу. Дочці значно краще, ми вирішили разом з нею приїхати помолитись». Цілий тиждень молились вони на «Божій горі», дівчинка видужала повністю, а потім ще довгий час писала дідусеві листи. Ось так Богородиця зцілила ту невиліковну хворобу» [5, с. 7].
І нині тут відбуваються дива, не менш вражаючі, як у давнину. Ікона відновила чудотворення 1998 року і до Тростянця почалося паломництво.
Отож, церква Св. Трійці є унікальною архітектурною пам’яткою, національною святинею України. Цей храм має свою чудотворну ікону Божої Матері, відому не тільки на Волині, а й далеко за її межами. Багато паломників, і не тільки православні, а й греко-, римо-католики, ідуть до Пресвятої Діви. Щорічно здійснюється піша проща до Тростянця з Луцька, Ківерець, прилеглих сіл. У традиційній хресній ході навколо церкви приймають участь численні миряни, багато священиків із місцевого та інших деканатів. Божественну Літургію очолює архієпископ Луцький і Волинський Михаїл із кафедральним духовенством.
СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ
-
Годованюк О. М. Монастирі та храми Волинського краю. – К.: Техніка, 2004. – 176 с.: іл. – (Національні святині України). -
Жарчинська О. Чудотворна сила ікони Божої Матері-Одигітрії // Вісник. – Луцьк, 2001. – 17 травня. – С. 14. -
Кулинець П. У Тростянець – до чудотворної ікони // Волинь. – Луцьк, 2003. – 9 грудня. – С. 3. -
Обухович Л. Реставрація основи ікони «Одигітрії» з с. Тростянець Ківерцівського району Волинської області // Волинська ікона: Дослідження та реставрація: Матеріали XI міжнародної наукової конференції м. Луцьк 3 – 4 листопада 2004 р.: Науковий збірник. – Луцьк, 2004. – Вип. 11. – С. 81. -
Обухович Л., Шарандін В. Церква-твердиня // Волинські єпархіальні відомості. – Луцьк, 2008. – № 8 – 9 (серпень – вересень). – С. 7. -
Рожко В. Тростянецька чудотворна ікона Божої Матері // Волинь. – Луцьк, 1999. – 23 березня. – С. 3. -
Храми-твердині Волині: Оборонні функції храмів-пам’яток культової архітектури України // Замосцько-Волинські зошити: Zamoszko-Wolunski zeszyty museane. – Zamosz, 2004. –Т. II. – С. 81 – 85.
Оргкомітет не несе відповідальності за достовірність викладених авторами фактів та не завжди поділяє їх думки.
1 Лист архієпископа Анатолія (Дублянського) до ректора Волинської духовної семінарії від 10 грудня 1993 року.