7. Роботи по обкатуванню і випробуванню двигуна розміщуються в загальному технологічному процесі ремонту машини послідовно і, відповідно, впливають на тривалість виробничого процесу.

Графік виробничого процесу для трактора ХТЗ-2511 представлений у графічній частині лист 1.

Після побудови графіка виробничого процесу визначаємо тривалість циклу, яка відображає тільки технологічний час . Загальна тривалість циклу з врахуванням часу контролювання, транспортування складає:

(2.11)

Далі розраховуємо фронт ремонту, тобто кількість тракторів, що одночасно знаходяться в ремонті:

приймаємо (2.12)

Отже, одночасно в ремонті перебувають 9 тракторів.

---

2.5 Визначення виробничих і допоміжних площ

Потребу у виробничих площах підприємств технічного сервісу і ступінь їх використання залежить не тільки від величини програми. Ефективність використання виробничих площ може бути значно підвищена за допомогою організаційних заходів шляхом правильного розташування машин в розбирально-складальному відділенні і переміщення їх в процесі ремонту. Розрізняють схеми розміщення відділень і дільниць (прямоточну, Г- і П-подібну) в залежності від прийнятого технологічного процесу виробництва. При прямоточній схемі дільниці і відділення розміщують послідовно один за другим. Перевага цієї схеми – простота; недолік – наявність великих транспортних шляхів.

Після вибору схеми визначаємо габаритні розміри розбирально-складального відділення. Найбільше розповсюдження для ремонтно-обслуговуючих підприємств отримали будівлі прямокутної форми з розміщенням машин паралельно центральній лінії розбирально-складального відділення (рис. 2.1).

Рисунок 2.1 Схема розміщення об’єкта, що ремонтується.

Площа розбирально-складального відділення може бути виражена:

(2.13)

де – довжина машини,

– відстань між машинами, ();

– відстань між стіною і машиною,( );

– ширина машини, ();

– відстань між стіною і боковою частиною машини

приймаємо .

Ширина будівлі приймається стандартною: 12; 18; 24; 36; 48; 54 і 72 м. Відношення довжини будівлі до його ширини повинно бути не більше трьох. Довжину будівлі приймають кратну довжини застосованих будівельних плит, тобто 6 м. Якщо довжина будівлі більше робочої довжини лінії розбирально-складальних робіт, то рекомендується прямоточна схема, якщо менше – то П- подібна. У курсовому проекті приймаємо прямоточну схему.

При розширеному розрахунку площ підприємств технічного сервісу визначається виробнича площа, а інші площі приймаються у відсотковому відношенні до неї.

Розрахунок іншої виробничої площі дільниць може бути визначена по питомим площам на одного робітника:

(2.14)

де – площа дільниці,

– питома площа на одного робітника;

– кількість виробничих робітників дільниці.

Площа жерстяної дільниці буде дорівнювати:

Інші дільниці розраховуємо аналогічно.

Допоміжна площа приймається як 18…20% від виробничої площі. Значна частина (40…45%) цієї площі проектується під магістральні проїзди і тамбури.

Площа тамбурів також визначається у відсотковому відношенні (25%) від виробничих площ.

По призначенню склади розділяються на склад запасних частин, склад деталей, ті, що чекають ремонту (ДЧР) і т. д., площа кожного із цих підрозділів визначається у відсотковому відношенні до загальної площі складів, яка становить 25% виробничої площі.

Частина складських приміщень, в залежності від об’єму ремонтно-обслуговуючих робіт і призначення, проектується поза виробничого корпусу, наприклад, склади ПММ, лісів, металів.

---

Площа побутових і адміністративно-конторських приміщень підприємства приймається в розмірі 12…14 і 5…7% від виробничої площі. Результати заносимо до табл. 2.5 і 2.6.

Таблиця 2.5 Зведені дані по розрахунку дільниць

Найменування дільниці, відділення	Кількість робітників, люд.	Питома площа на 1 робітника, м2	Площа, м2
			розрахункова	прийнята
Розбирання	2	20…30	40	42
Миття	1	20…30	25	30
Дефектувальна	1	15…17	15	18
Комплектувальна	1	16…18	17	18
Ремонту двигуна	5	10…15	50	54
Випробування двигуна	2	25…30	50	54
Ремонту КПП	3	10…15	30	30
Ремонту рами трактора	1	20	20	24
Ремонту паливної апаратури	6	12…15	72	72
Ремонту гідросистеми	1	20…25	20	24
Ремонту і монтажу шин	1	20	20	24
Слюсарно-механічна	5	10…12	50	54
Ковальсько-термічна	1	24…26	25	30
Зварювально-наплавочна	1	15…20	15	18
Мідницько-радіаторна	1	12…15	12	12
Жерстяна	1	12…15	12	12
Столярно-шпалерна	1	15…20	15	18
Випробувально-регулювальна	2	25…30	50	54
Фарбування і сушіння	1	40…50	40	48
Складання машин	9	25.30	225	228
Всього				864

Висновок:

---

Таблиця 2.6 Відомість площ

Види площ	Площа, м2
	Всього	В тому числі у виробничому корпусі
Виробнича	864	864
Допоміжна	173	173
Складська	216	216
Адміністративно-конторська	52	52
Побутова	112	112
Всього	1417	1417

Висновок:

2.6 Компонування виробничого корпусу

Компонування виробничого корпусу полягає в взаємному розміщенні дільниць і відділень основного і допоміжного виробництва.

Мета компонування – виявити найкоротші шляхи руху об’єктів ремонту і вантажопотоків, що перетинаються.

Напрямок вантажопотоку повинен співпадати з послідовністю виконання технологічного процесу.

В склад виробничого корпусу може входити частина допоміжних підрозділів: склад запасних частин, комплектувальний склад, інструментальний склад, компресорна, склад деталей, що чекають ремонту, склад готової продукції.

В виробничому корпусі проектують культурно-побутові приміщення.

По загальній площі вибирають форму будівлі, як правило, вона проектується прямокутним при оптимальному співвідношенні ширини і довжини (1 : 2; 1 : 3).

На плані будівлі розміщують дільниці в послідовності зі схемою технологічного процесу ремонту і обслуговування машин. При цьому найбільш важкі базові складальні одиниці і деталі повинні рухатися прямо. На цій же лінії необхідно проектувати розбирально-мийні, комплектувальні і складальні дільниці.

Дільниці по ремонту агрегатів розміщують з однієї сторони потоку, а дільниці по відновленню і виготовленню деталей – з іншої. Така схема технологічного процесу називається прямоточною. Вибір схеми залежить від річного об’єму робіт, характеру місцевості, на якій проектується ремонтно-обслуговуюче підприємство. При цьому прагнуть, щоб периметр стін будівлі був мінімальним.

Оптимальною схемою технологічного процесу слід вважати таку, при якій відсутні або зведені до мінімуму зустрічні рухи вантажів чи рухи, що перетинаються.

Для наочності і вибору найбільш раціонального компонування виробничого корпусу розробляють схему вантажопотоків. Схема представляється у вигляді відповідних ліній визначеної товщини чи кольору, ширина яких у відповідності з вибраним масштабом, дорівнює масі машини чи її складових частин. В місцях переходу деталей до дільниць розбирання, дефектування, відновлення і т. д. від основної лінії повинні відходити лінії, що символізують вказані об’єкти. Ширина ліній повинна відповідати масі об’єкту.

2.7 Розрахунок, підбір і розміщення технологічного обладнання

Основний принцип планування обладнання – прямоточність руху агрегатів чи деталей при ремонті і установці мінімальних відстаней між обладнанням і обладнанням і елементами будівлі. На плануванні кожний вид обладнання має умовні позначення. Контури зображають умовно.

---

Все обладнання нумерують по порядку звичайно зліва на право або зверху вниз. Номер вказують зсередини контуру або за ним в кінці виносної лінії. Підйомно-транспортне обладнання нумерують після технологічного.

За контуром дають умовні позначення місць підводу масла, емульсії, повітря і т. д. Виробничий інвентар (стелажі і т. д.) на плані зображають по контуру.

Якщо необхідно тільки піднімати деталі, то застосовують підйомні талі вантажопідйомністю 0,2…20 т. Для підйому і переміщення вантажів по монорельсовим шляхам використовують електричні талі з ручним чи електрифікованим механізмом переміщення.

Візки чи інші вантажі переміщують в горизонтальній площині ручними чи електрифікованими лебідками вантажопідйомністю 1…10 т.

Якщо дільниця переміщення вантажу перекривається півколом радіусом 1…4 м, то застосовують консольно-поворотні крани.

Кран-балки використовують, коли потрібно перекрити всю площу приміщення.

Все обладнання підприємств технічного сервісу розділяється на виробниче, допоміжне і енергетичне.

Вихідними даними для розрахунку виробничого обладнання є робочий технологічний процес, трудомісткість окремих видів робіт.

В курсовому проекті розраховуємо обладнання, на якому виконують
основні, найбільш складні і трудомісткі операції технологічного процесу: мийні машини, металоріжучі верстати, нагрівальні печі і молоти, випробувальні стенди.

Число мийних машин періодичної дії визначаємо по формулі:

(2.15)

де – загальна маса деталей, які підлягають миттю за запланований період в даній машині, кг;

– час миття однієї партії деталей, год.;

– дійсний фонд часу обладнання, год.;

; – коефіцієнти завантаження машини по масі і по часу ( , );

– маса об’єктів одного завантаження ( ).

.

Приймаємо одну мийну машину періодичної дії.

Загальна маса деталей і вузлів, що підлягають миттю, визначаємо за формулою:

(2.16)

де ; – коефіцієнти, що враховують долю маси деталей, що підлягають миттю від загальної маси машини ( , );

– маса машини і двигуна, ;

– кількість ремонтів машин і двигунів в році.

Число металоріжучих верстатів визначаємо по формулі:

(2.17)

Де – трудомісткість верстатних робіт, ;

– коефіцієнт завантаження обладнання.

Розрахункову кількість верстатів розподіляємо по видам: токарні – 2 (45…50%); фрезерні – 1 (8…10%); розточувальні – 1 (6…8%); шліфувальні – 1 (12…16%); свердлильні – 1 (10…19%).

Кількість горнів і молотів підраховуємо по формулі:

(2.18)

де – маса деталей, що ремонтується чи виготовляється ковальським способом, ;

– річна програма підприємства;

– годинна продуктивність,

– коефіцієнт завантаження.

Приймаємо п’ять горнів, враховуючи технологічну необхідність.

Приймаємо один молот, враховуючи технологічну необхідність.

Кількість випробувальних стендів визначаємо із виразу:

---

Смотрите также файлы

• звіт.doc

• PTPSP_Kostenko.docx

• 1 розділ.docx

• PTPSP_2_rozdil.docx

• 1 розділ (рамка).docx