2.1 Розрахунок загальної трудомісткості і розподіл її по видам робіт

Визначимо загальну трудомісткість ремонтно-обслуговуючих робіт по формулі [1]:

, (2.1)

де – річна трудомісткість ремонтно-обслуговуючих робіт, люд.-год.;

W = 500 – річна програма підприємства;

= 74,68 люд.-год. – трудомісткість капітального ремонту автомобіля;

= 1,035 – поправочний коефіцієнт.

Загальну трудомісткість розподіляють по видам робіт, що є однією із самих важливих задач розробки технологічних рішень проекту. Від правильності цього розподілу залежить точність розрахунків послідуючих основних параметрів ремонтного підприємства: числа робітників, обладнання, площ та ін.

Часто для розподілу трудомісткості по видам робіт використовують графік узгодженості операцій або відсоткове відношення окремих видів робіт до загальної трудомісткості. Виконаємо розподіл трудомісткості по відсотковому відношенню для дільниці розбирання за формулою:

(2.2)

де – частка трудомісткості для даної дільниці, люд.-год.;

= 4,3 % – частка трудомісткості для даної дільниці у відсотках.

Трудомісткість по всіх інших дільницях розраховуємо аналогічно. Дані розрахунків заносимо до таблиці 2.1.

2.2 Розрахунок річних фондів часу робітників і обладнання

Режим роботи підприємства характерезується кількістю робочих днів в році, числом змін за добу, тривалістю робочого дня і тижня.

Для підприємств технічного сервісу кількість робочих днів визначаємо по формулі:

, (2.3)

---

Таблиця 2.1–Розподіл трудомісткості по дільницям ремонтного підприємства

№ п/п	Вид робіт	Трудомісткіть,
		%	люд.-год.
1	Розбиральні	4,1	1567,5
2	Мийні	2,0	756,0
3	Дефектувальні	2,6	987,9
4	Комплектувальні	2,2	833,3
5	Ремонт двигуна	16,7	6436,8
6	Ремонту дизельної апаратури	9,8	3770,3
7	Електромонтажні	5,8	2224,5
8	Складальні	16,7	6436,8
9	Випробувально-регулювальні	7,8	2997,4
10	Фарбувальні	0,4	137,7
11	Верстатні	23,8	9180,6
12	Ковальсько-термічні	4,1	1567,5
13	Газозварювальні	0,8	292,3
14	Електрозварювальні	0,8	292,3
15	Мідницько-радіаторні	2,8	1065,2
16	Жерстяні	0,3	99,0

де , – відповідно кількість вихідних і святкових днів поточного року.

днів.

Номінальний річний фонд часу роботи робочого обладнання, тобто кількість робочих часів у відповідності з режимом роботи без врахування
можливих втрат часу, визначаємо по формулі:

, (2.4)

де – тривалість зміни, год.;

– кількість передсвяткових і передвихідних днів;

– час скорочення зміни в передсвяткові і передвихідні дні, год.;

– кількість змін.

год.

Дійсний річний фонд часу робітника може бути визначений по наступній залежності:

, (2.5)

де – кількість днів відпустки;

= 0,96…0,98 – коефіцієнт втрат робочого часу.

год.

Дійсний фонд часу обладнання визначаємо за формулою:

, (2.6)

де = 0,95…0,98 – коефіцієнт використання обладнання.

год.

Розрахункові фонди часу заносимо до таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Зведені дані фондів часу

Фонди часу	Номінальний, год	Дійсний, год
Робітника	1996,2	1928,36
Обладнання	1996,2	1936,31

2.3 Розрахунок кількості робітників

Кількість виробничих робітників сервісного підприємства (облікова) визначаємо виходячи із трудомісткості робіт і річного дійсного фонду часу робітника:

(2.7)

Приймаємо 20 виробничих робітників.

Кількість виробничих робітників для дільниці ремонту дизельної апаратури визначаємо за формулою:

приймаємо 2 робітника. (2.8)

Розрахунки кількості виробничих робітників для інших дільниць виконуємо аналогічно. Результати розрахунків заносимо до таблиці 2.3.

№ п/п	Види робіт	Річна трудомісткість, , люд.-год.	Дійсний фонд часу , год	Кількість виробничих робітників, люд.
				Розрахункова	Прийнята
	Розбиральні	1567,5	1928,36	0,81	1
	Мийні	756		0,39
	Дефектувальні	987,9		0,51	1
	Комплектувальні	833,3		0,43
	Ремонт двигуна	6436,8		3,34	3
	Ремонту дизельної апаратури	3770,3		1,96	2
	Електромонтажні	2224,5		1,15	1
	Складальні	6436,8		3,34	5
	Випробувально-регулювальні	2997,4		1,55
	Фарбувальні	137,7		0,07
	Верстатні	9180,6		4,76	5
	Ковальсько-термічні	1567,5		0,81	1
	Газозварювальні	292,3		0,15
	Електрозварювальні	292,3		0,15	1
	Мідницько-радіаторні	1065,2		0,55
	Жерстяні	1567,5		0,81
Всього		38645	1928,36	20	20

---

Кількість допоміжних робітників приймаємо в середньому 10…15% від кількості виробничих робітників. Число інженерно-технічного, службового та молодшого обслуговуючого персоналу відповідно приймаємо 8…10; 2…3 і 2…4% від суми виробничих і допоміжних робітників.

Розрахуємо кількість допоміжних робітників за формулою:

чол. (2.9)

Приймаємо 5 допоміжних робітників.

Аналогічно розраховуємо кількість службових робітників, інженерно-технічного персоналу і апарату управління та молодшого обслуговуючого персоналу. Результати розрахунків заносимо в таблицю 2.4.

Таблиця 2.4–Склад і кількість робітників

Штат сервісного підприємства	Кількість, люд
Виробничі робітники	20
Допоміжні робітники	2
Службові	1
Інженерно-технічний персонал і апарат управління	2
Молодший обслуговуючий персонал	1
Всього	26

2.4 Визначення основних показників виробничого процесу

Основним принципом сучасного ремонтного підприємства є його ритмічність. Такт визначає структуру і тривалість циклу, ступінь спеціалізації, продуктивність підприємства і впливає на величину фронту ремонту, тобто кількість об’єктів, які одночасно знаходяться в ремонті.

В курсовому проекті ритмічність роботи підприємства оцінюємо тактом виробництва. Такт виробничого процесу τ – це інтервал часу, через який об’єкт

поступає або виходить із ремонту.

Загальний такт виробничого процесу визначаємо через річний фонд часу підприємства і його програму W, тобто:

(2.10)

Приймаємо такт рівний 4 год.

Виробничий процес ремонтно-обслуговуючого підприємства характеризується сукупністю організаційно-технічних і технологічних процесів, в результаті яких відновлюється роботоздатність деталей, агрегатів, машин. Особливість виробничого процесу – висока складність, внаслідок конструктивних і технологічних особливостей сільськогосподарської техніки, велика номенклатура деталей і багато регулювань.

При організації виробничого процесу на великих спеціалізованих ремонтно-обслуговуючих підприємствах приймають мережне планування. Мережна модель – це сукупність послідовно взаємозалежних робіт, що з’єднані посередництвом початкових і кінцевих подій планування організації ремонту об’єкту.

Одним із важливих засобів виробничого планування є графік узгодженості операцій. Він показує послідовність і тривалість виконання операцій, потрібну кількість робітників і дозволяє визначити тривалість виробничого циклу.

Вихідні дані для побудови графіка: перелік операцій з вказанням норми часу (трудомісткості) і розряду по кожній роботі.

Послідовність побудови графіка виробничого процесу наступна.

1. Викреслюємо форму графіка.

2. Заносимо в заготовлену форму всі необхідні данні для формування робочих місць.

---

3. Вказуємо основні технологічні операції ремонту об’єкту.

4. Визначаємо такт виробництва.

5. Виконуємо необхідні розрахунки і будуємо графік.

Основний принцип побудови графіка – виконання кожної операції за час, що рівний такту виробництва. Кожний робітник повинен бути завантажений на час такту (допустиме перевантаження 10…15%).

Довжина ліній, які викреслюються на графіку проти кожної операції, повинна відповідати числу часів, що відкладені в масштабі, які визначають діленням норми часу по даній операції на число робітників, що виконують дану операцію.

Якщо робітник завантажений на даній операції не повністю, то її доповнюють технологічно подібною операцією, яка виконується на тому ж робочому місці. Виконання робітником декількох операцій позначають паралельними лініями, які з’єднуються тонкою вертикальною рискою.

При наявності декількох виконавців на одному робочому місці тривалість виконуваної роботи зображають паралельними відрізками, число яких дорівнює числу виконавців.

Для покращення тривалості виробничого циклу доцільно більше число робіт виконувати паралельно з врахуванням технічних можливостей. Ремонтувати складальні одиниці і відновлювати деталі – після дефектації і комплектування. Не можна збирати двигун і задній міст, не закінчивши їх ремонт, і т.д.

При будуванні графіка виробничого процесу потрібно суворо дотримуватися черговості по стадіям ремонту.

1. Розбиральні роботи. Ці роботи включають затрати часу на зняття двигуна і розбирання його на вузли. Раціональна кількість робочих місць може бути визначено із умови найбільш повного їх використання. Приймаємо 1 чол.

2. Мийні роботи виконуємо послідовно-паралельно як по відношенню розбиральних робіт, так і по відношенню дефектовочних робіт, що виконуються на наступній стадії ремонту машини. Ці роботи зручно сполучаються з розбиральними роботами. Таке сполучення дозволяє економити час на процесах, що пов’язані з підняттям і опусканням деталей з допомогою підйомно-транспортних пристосувань.

3. Дефектовочно-комплектувальні роботи передують ремонтно-відновлювальним роботам, так як для їх виконання потрібні технологічні рекомендації і наряд на проведення робіт, які є результатом дефектування.

4. Відновлювальні роботи характеризуються великою різновидністю. До них відносяться роботи, що пов’язані з обробкою деталей на верстатах, з відновленням їх форми або розмірів автогеннозварювальним, ковальським та іншими способами.

5. Роботи по розбиранню, ремонту і збиранню вузлів розміщуються послідовно в загальному технологічному процесі ремонту машин і характеризуються тим, що виконуються на декількох робочих місцях.

6. Роботи по складанню двигуна, заднього мосту і ходової частини можуть виконуватися одночасно, тобто паралельно. Останні роботи можуть також виконуватися паралельно з роботами по обкатуванню і випробуванню двигуна, не впливаючи на тривалість виробничого процесу. Роботи по складанню двигуна виконуються послідовно в загальному технологічному процесі ремонту машин і впливають на тривалість виробничого процесу.

---

7. Роботи по обкатуванню і випробуванню двигуна розміщуються в загальному технологічному процесі ремонту машини послідовно і, відповідно, впливають на тривалість виробничого процесу.

Графік виробничого процесу для двигуна ЯМЗ-238М2 представлений у графічній частині лист 1.

Після побудови графіка виробничого процесу визначаємо тривалість циклу, яка відображає тільки технологічний час . Загальна тривалість циклу з врахуванням часу контролювання, транспортування складає:

(2.11)

Далі розраховуємо фронт ремонту, тобто кількість двигунів, що одночасно знаходяться в ремонті:

(2.12)

Отже, одночасно в ремонті перебувають 6 двигунів.

2.5 Визначення виробничих і допоміжних площ

Потребу у виробничих площах підприємств технічного сервісу і ступінь їх використання залежить не тільки від величини програми. Ефективність використання виробничих площ може бути значно підвищена за допомогою організаційних заходів шляхом правильного розташування машин в розбирально-складальному відділенні і переміщення їх в процесі ремонту. Розрізняють схеми розміщення відділень і дільниць (прямоточну, Г- і П-подібну) в залежності від прийнятого технологічного процесу виробництва. При прямоточній схемі дільниці і відділення розміщують послідовно один за другим. Перевага цієї схеми – простота; недолік – наявність великих транспортних шляхів.

Після вибору схеми визначаємо габаритні розміри розбирально-складального відділення. Найбільше розповсюдження для ремонтно-обслуговуючих підприємств отримали будівлі прямокутної форми з розміщенням машин паралельно центральній лінії розбирально-складального відділення (рис. 2.1).

Рисунок 2.1–Схема розміщення об’єкта, що ремонтується.

Площа розбирально-складального відділення може бути виражена:

, (2.13)

де l = 9,58 м – довжина машини;

= 4 м – відстань між машинами;

= 1,5 м – відстань між стіною і машиною;

a = 2,95 м – ширина машини;

= 1 м ; = 3 м – відстань між стіною і боковою частиною машини.

приймаємо 630 м².

Ширина будівлі приймається стандартною: 12; 18; 24; 36; 48; 54 і 72 м. Відношення довжини будівлі до його ширини повинно бути не більше трьох. Довжину будівлі приймають кратну довжини застосованих будівельних плит, тобто 6 м. Якщо довжина будівлі більше робочої довжини лінії розбирально-складальних робіт, то рекомендується прямоточна схема, якщо менше – то П- подібна. У курсовому проекті приймаємо прямоточну схему.

При розширеному розрахунку площ підприємств технічного сервісу визначається виробнича площа, а інші площі приймаються у відсотковому відношенні до неї.

Розрахунок іншої виробничої площі дільниць може бути визначена по питомим площам на одного робітника:

(2.14)

де – площа дільниці, м²;

– питома площа на одного робітника, м²;

– кількість виробничих робітників дільниці.

---

Смотрите также файлы

• 1 розділ (рамка).docx

• 2 розділ (рамка).docx

• звіт.doc

• PTPSP_Kostenko.docx

• 1 розділ.docx