Файл: Nacional\'naya ekonomika_Gr_niv.doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 16.11.2021

Просмотров: 2286

Скачиваний: 1

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

Тема 3.1. Державні механізми регулювання національної економіки

Якщо в командно-адміністративних і соціальних економічних системах держава здійснювала всі регуляторні функції, то в ринкових економічних системах її роль була обмежена.

На початку XX ст. Дж. Кейнс і його учні запропонували світу теорію державного регулювання економіки в умовах ринкової системи господарювання. Вони вважали, що в короткотерміновому періоді часу, оскільки ринкові ціни не є гнучкими, держава мусить активно втручатись у регулювання соціально-економічних та еколого-господарських процесів.

Сьогодні маємо XXI ст., дещо змінений «портрет» світової економіки. Глобалізаційні процеси, що охопили світ суттєво впливають на національні ринки, їх структуру та економічний порядок розвитку національної економіки. Глобалізована економіка на жаль не є соціально орієнтованою і екологічно безпечною. Через надто високий рівень її природомісткості знищуються ресурси біосфери, що в свою чергу обумовлює зростання природних змін у світі. Втрати ресурсів природного довкілля призводять до нових втрат в економіці, зокрема розгортання інфляційних процесів тощо.

Як в цих умовах можна запобігти втратам у національній економіці? Які функції повинна виконувати держава та які механізми застосовувати?

Отже, сучасна система державного регулювання національної економіки (ДРНЕ) передбачає управління соціально-економічними і еколого-господарськими процесами у державі з метою їх збалансованого розвитку.

У вузькому розумінні державне регулювання національною економікою можна трактувати як процеси впливу державних суб'єктів на діяльність економічних агентів, що здійснюють господарську діяльність на території держави.

Об'єктом ДРНЕ виступають не фізичні чи юридичні особи, а процеси і явища відбуваються в національній економіці, а також її сектори, територіальні елементи, економічні відносини.

У зв'язку з цим держава повинна здійснювати постійний моні­торинг (нагляд) з метою запобігання загрозам (внутрішнім і зовнішнім), а також приймати адекватні економічні рішення для покращення макроекономічної ситуації в Україні.

109


Розділ 3. Державні інституції та механізми регулювання національної економіки

Отже, які процеси і явища національної економіки є об'єктами державного регулювання? Перш за все, це:

  1. процеси, що пов'язані з прийняттям господарських рішень на мікроекономічному рівні через дотації, субвенції тощо;

  2. процеси, що пов'язані з прийняттям господарських рішень на мезоекономічному рівні (регіону, місцевості, району, міста тощо);

  3. процеси, що пов'язані з прийняттям господарських рішень на макроекономічному рівні (структура господарської системи, ділова кон'юнктура, грошовий обіг, зайнятість, інвестиційні процеси, зовнішньоекономічні зв'язки тощо);

  4. процеси, що пов'язані з прийняттям господарських рішень на рівні секторів та галузей національної економіки: промисло­вість, сільське господарство, державні, приватний сектори тощо;

  5. процеси, що пов'язані з прийняттям господарських рішень щодо економічної, соціальної чи екологічної безпеки населення;

  6. процеси, що пов'язані з прийняттям рішень участі національної економіки у світогосподарських зв'язках, організаціях та її міжнародних відносин.

Особливо важливими питаннями, які постійно мають бути об'єктом державного регулювання в національній економіці України, є:

- капіталізація національної економіки та її зростання; - конкурентноздатність національної економіки та її структура; - економічні цикли або господарська кон'юнктура; - грошовий обіг і запобігання інфляції; - зайнятість, регулювання ринку праці та запобігання безробіттю

і деінтелектуалізації, у зв'язку з відпливом мізків, кадрова

політика; - конкуренція внутрішня і зовнішня; •- ціноутворення та його диференціація; О індустріалізація та збільшення наукомісткості продукції; - регіональні ринки та нарощування їх потенціалу;

110


Тема 3.1. Державні механізми регулювання національної економіки

- інноваційний розвиток та пошук резервів збільшення внут­рішніх інвестицій; - стан платіжного балансу та покращення його структури; - збільшення експортного потенціалу держави.

Генеральною метою державного регулювання національної економіки є макроекономічна стабілізація та забезпечення високого рівня економічного, соціального та екологічного добробуту насе­лення.

У залежності від ієрархічного рівня та об'єкту державного регулювання можна виділити систему цілей державного регулю­вання національної економіки: - макроекономічні;

- мезоекономічні (міжрегіональні територіальні, місцеві, регіо­нальні, локально-просторові); - галузево-секторальні; - мікроекономічні; - екстернальні.

Екстернальні ефекти, як відомо, пов'язані з впливом одних суб'єктів господарювання на комфортність чи добробут інших. Вони можуть бути позитивними або негативними.

Перекладання своїх витрат на інших без відповідної компен­сації є виявом негативних екстерналій. Наприклад, забруднення довкілля окремими суб'єктами господарювання обумовлює необхідність додаткових витрат для інших суб'єктів господа­рювання та зниження екологічного, соціального та й зрештою, економічного добробуту населення, що проживає в даному ареалі. Позитивні екстерналії передбачають вкладення окремих суб'єк­тів господарювання для покращення системи суспільних благ. Наприклад, фінансова підтримка окремими підприємцями інфра-структурної мережі, міст чи сіл, створення загальної системи ком­фортності проживання тощо.

Держава повинна стимулювати позитивні екстернальні ефекти і стримувати негативні екстернальні ефекти.

Державне регулювання в національній економіці здійснюється

111



Розділ 3. Державні інституції та механізми регулювання національні]'!' економіки

з допомогою таких методів [145д; 146д]:

  1. нормативно-законодавчі методи: закони та нормативно-зако­нодавчі акти, що приймає Верховна Рада України, постанови Кабінету Міністрів України, Укази та Розпорядження Прези­дента України.

  2. організаційно-управлінські методи: реалізують через певні адміністративно-правові акти, розпорядження та організаційні форми взаємовідносин між суб'єктами господарювання різних ієрархічних рівнів.

  3. економічні методи: методи, з допомогою яких держава змінює умови функціонування суб'єктам господарювання. До них можна віднести нові норми і нормативи ресурсу споживання, регулювання цін, податкове регулювання (пільги, кредити), державні дотації тощо.

  4. протекціоністські методи: методи, з допомогою яких держава захищає свої національні економічні інтереси, ці методи дають можливість державі досягнути такого стану в НЕ, за якого опти­мально використовують всі її ресурси з метою забезпечення її національних інтересів та економічної самодостатності.

3.1.3. Органи державного регулювання національної економіки та їхні функції

Організаційна система регулювання національної економіки -є складною системою, що складається з організаційно-управ­лінських структур різного ієрархічного рівня та підпорядкування.

В Україні є законодавча, виконавча, місцева, судова влада та національний банк України, що здійснює монетарну політику в державі.

Отже, які суб'єкти в національній економіці здійснюють її державне регулювання?

Це органи державної (законодавчої і виконавчої), а також місцевої і судової влади, разом з НБУ.

Схематично організаційну систему державного регулювання національної економіки можна зобразити так:

11?



Тема 3.1. Державні механізми регулювання національної економіки


Метою органів державного регулювання національної еконо­міки є збереження цілісної національної економічної системи держави та забезпечення її макроекономічної стабілізації.

Це потребує охоплення таких пріоритетних сегментів націо­нальної економіки, як:

  1. Управління всіма трьома складовими виробничого сектору - від стадії сировини до реалізації кінцевого результату з метою стимулювання виробництва і захисту споживача від низькоякісної продукції.

  2. Управління експортом та імпортом з метою забезпечення максимального наближення структури експорту до стадії кінцевої продукції, а імпорту, навпаки, до стадії сировини. Експортна орієнтація економіки стимулює підвищення конкурентоспроможності.

113