Нерозподілений прибуток (збиток) може включати реінвестований у підприємство прибуток звітного і минулих періодів. Сума непокритого збитку звітного і минулих періодів наводиться в дужках та вираховується при визначенні величини власного капіталу, аналогічно до вилученого капіталу.

Вилучений капітал виникає, якщо підприємство викуповує у власників акції власної емісії (або частки) з метою подальшого їх анулювання чи перепродажу. За позицією „Вилучений капітал”, на думку І. Щебликіної відображається фактична собівартість відповідних корпоративних прав. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу [42].

Сукупність власного капіталу підприємства проявляється через його фун-

кції, які за загальною думкою науковців, що працюють в даній сфері, зводяться до наступних:

1. Функція заснування та введення в дію підприємства. Власний капітал у частині статутного є фінансовою основою для запуску і дію нового суб’єкта господарювання.

2. Функція відповідальності та гарантії. Статутний капітал є свого роду кредитним забезпеченням для кредиторів підприємства. Власному капіталу в пасиві балансу відповідають чисті активи в активній стороні балансу. Чим більший власний капітал, тим більших збитків може зазнати підприємство без загрози інтересам кредиторів, отже, тим вищою є його кредитоспроможність.

3. Захисна функція показує, яке значення має власний капітал для власників. Чим більший власний капітал, тим краще захищеним є підприємство від впливу загрозливих для його існування факторів, оскільки за рахунок власного капіталу можуть покриватися збитки підприємства.

4. Функція фінансування та забезпечення ліквідності. Внесками у власний капітал, разом із спорудами, обладнанням, цінними паперами та іншими матеріальними цінностями, можуть бути грошові кошти. Вони можуть використовуватися для фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємства, а також для погашення заборгованості по позичках. Це, у свою чергу, підвищує ліквідність підприємства, з одного боку, та потенціал довгострокового фінансування, з іншого.

5. База для нарахування дивідендів і розподілу майна. Одержаний протягом року прибуток або розподіляється та виплачується власникам корпоративних прав у вигляді дивідендів, або спрямовується на збільшення статутного чи резервного капіталу. Нарахування дивідендів, як правило, здійснюється за встановленою ставкою відповідно до частки акціонера (пайовика) в статутному капіталі. Аналогічним чином відбувається розподіл майна підприємства у разі його ліквідації чи реорганізації.

6. Функція управління чи контролю. Згідно із законодавством власники підприємства можуть брати участь у його управлінні. Найвищим органом акціонерного товариства чи товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників товариства, які призначають керівні органи та ревізійну комісію. Фактичний контроль над підприємством здійснює власник контрольного пакета його корпоративних прав. Володіння контрольним пакетом дає можливість проводити власну стратегічну політику розвитку підприємства, формувати дивідендну політику, контролювати кадрові питання. Таким чином, статутний капітал забезпечує право на управління виробничими факторами та майном підприємства.

---

7. Рекламна (репрезентативна) функція. Солідний статутний капітал (власний капітал) підприємства створює підґрунтя для довіри до нього не тільки з боку інвесторів, а й з боку постачальників факторів виробництва і споживачів готової продукції. Крім того, підприємством із солідним власним капіталом набагато легше залучити кваліфікований персонал [17].

Таким чином, власний капітал підприємства згідно П(С)БО 5 ” Звіт про власний капітал” це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Основними складовими капіталу підприємства є: статутний капітал, пайовий, додатковий, резервний капітал, неоплачений та вилучений капітал і нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

1.2. Сучасні особливості формування власного капіталу та оцінки його вартості

В сучасних ринкових умовах створення рівних умов для існування різних форм власності одним із важливих моментів є визначення вартості капіталу. Без визначення вартості капіталу фактично не можливо здійснити перехід до ринкової моделі економічного розвитку, реально існуючих ринкових відносин.

Особливо важливого значення визначення вартості капіталу набуває під час переходу підприємств на акціонерну форму власності, оскільки від цього значною мірою залежать остаточні результати діяльності підприємства, обсяги отримуваних дивідендів. З огляду на це набуває практичного інтересу розгляд ринкових методів оцінки вартості капіталу.

Капітал не існує у вільному стані. Інвестуючи капітал у фінансування будь-яких проектів, кожне підприємство сподівається на повернення своїх інвестицій і одержання доходу на активи, причому ці доходи, принаймні, мають дорівнювати вартості капіталу, яка вимірюється нормою відсотка на капітал. Інакше інвестори не вкладатимуть кошти у проекти, а це стане на перешкоді зростанню капіталу. Тому необхідно встановити мінімально необхідну норму прибутку, котра забезпечить рентабельність новим інвестиціям. Ця норма прибутку повинна принаймні дорівнювати вартості різних форм капіталу.

Слід погодитись з думкою М. Саварина, який наголошує на тому, що вартість капіталу являє собою ціну сукупних елементів капіталу, що створюють його структуру, з позиції доцільності їх формування за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел для продуктивного використання в господарській діяльності товариства [9].

Таке визначення дозволяє зробити висновок про те, що капітал є найважливішим чинником становлення і розвитку підприємства, має певну вартість, що істотно впливає на напрямки господарської діяльності підприємства.

Концепція такої оцінки виходить з того, що капітал, як один з важливих факторів виробництва, має, як і інші його фактори, визначену вартість, що формує рівень операційних і інвестиційних витрат підприємства. Ця концепція є однією з базових при керуванні прибутком у процесі фінансової діяльності. При цьому вона не зводиться тільки до визначення ціни залучення капіталу, а визначає цілий ряд напрямків господарської діяльності товариства в цілому.

---

Розвиток підприємства вимагає насамперед мобілізації і підвищення ефективності використання власного і позичкового капіталу, тому що це забезпечує ріст його фінансової стійкості і рівня платоспроможності. Тому першочергова увага повинна бути приділена оцінці вартості власного капіталу в розрізі окремих його елементів і в цілому [14].

Розглянемо найважливіші аспекти використання показника вартості капіталу в діяльності товариства.

Вартість капіталу слугує мірою прибутковості операційної діяльності. Так як, вартість капіталу характеризує частину прибутку, який повинен бути заплачений за використання сформованого капіталу для забезпечення випуску і реалізації продукції, цей показник являється мінімальною нормою формування операційного прибутку підприємства, нижньою межею при плануванні його розмірів.

Вартість капіталу є економічною базою для прийняття рішення про доцільність створення нового підприємства, розвитку і розширення діяльності господарюючого суб’єкта.

Показник вартості капіталу використовується як критеріальний у процесі здійснення реального інвестування. Рівень вартості (ціни) капіталу використовується як дисконтна ставка, за якою сума чистого грошового потоку приводиться до дійсної вартості в процесі оцінки ефективності окремих реальних проектів. Крім того, він є базою порівняння із внутрішньою ставкою доходності по інвестиційному проекту, який розглядається – якщо вона нижча, ніж показник вартості капіталу, тоді від такого інвестиційного проекту слід відмовитись.

Вартість капіталу підприємства є базовим показником формування ефективності фінансового інвестування. При оцінці дохідності окремих фінансових інструментів базою порівняння стає показник вартості капіталу. Індикатор вартості капіталу дозволяє оцінити не тільки реальну ринкову вартість і дохідність окремих видів емітованих цінних паперів, але й визначити найбільш перспективні напрямки фінансового інвестування.

Вартість капіталу в розрізі окремих його елементів використовується в процесі управління структурою цього капіталу на основі механізму фінансового лівериджу, слугує одним з можливих критеріїв оцінки економічної ефективності формування і використання сукупного капіталу та окремих його елементів у господарській діяльності товариства.

Рівень вартості капіталу підприємства є найважливішим вимірником рівня ринкової вартості цього підприємства. Зниження рівня вартості капіталу господарюючого суб’єкта призводить до відповідного зростання ринкової вартості підприємства і навпаки. Особливо наочно ця залежність відображається на діяльності акціонерних товариств, ціна акцій яких періодично підвищується або знижується на фондовому ринку, що впливає на вартість їхнього капіталу.

---

Показник вартості капіталу господарства виступає критерієм прийняття управлінських рішень відносно використання оренди (лізингу) чи при купівлі основних засобів. Якщо вартість використання фінансового лізингу перевищує вартість капіталу підприємства, то застосування цього напрямку формування основних засобів для підприємства є невигідним.

Отже, управління вартістю капіталу є необхідною умовою підвищення ринкової ціни підприємства.

Загалом вартість капіталу – це показник, який являє собою необхідну ставку доходу, тобто підприємство повинне мати такі мінімальні доходи, що покривають витрати на залучення коштів для фінансування інвестицій. Завданням фінансової служби підприємства є досягнення найвищої ефективності та прибутковості активів і водночас підтримка на найвищому рівні вартості капіталу господарюючого суб’єкта, що залучає з різних фінансових джерел.

Процес оцінки вартості капіталу базується на таких основних принципах:

1. Принцип попередньої по елементної оцінки вартості капіталу.

Так як капітал, який використовується підприємством, складається з неоднорідних елементів (перш за все із власного та залученого капіталу), в процесі оцінки його необхідно розкласти на окремі складові елементи, кожний з яких повинен бути об’єктом здійснення оцінюючих розрахунків [23].

Вартість функціонуючого власного капіталу підприємства у звітному періоді розраховується по наступній формулі:

, (1.1)

де, ВКфз – вартість функціонуючого власного капіталу підприємства у звітному періоді, %;

ЧП – сума чистого прибутку;

ВК – середня сума власного капіталу у звітному періоді.

Вартість капіталу від облігацій визначається за такою формулою:

Кв = , (1.2)

де Кв – вартість капіталу від облігацій;

Сd – річний купон на випуск нових облігацій;

F – номінальна вартість облігацій;

V – витрати на випуск облігацій.

Розрахунок вартості капіталу від привілейованих акцій здійснюється за формулою:

Кр = , (1.3)

де Кр – вартість капіталу від випуску привілейованих акцій;

Р – привілейований дивіденд;

Рs – ринкова вартість привілейованих акцій;

V – витрати на випуск привілейованих акцій.

Формула розрахунку вартості капіталу від звичайних акцій буде мати такий вигляд:

Ks = +G , (1.4)

де Ks – вартість капіталу від випуску звичайних акцій;

Р – дивіденди;

Рs – ринкова вартість звичайних акцій;

V –витрати на випуск звичайних акцій;

G – постійний темп приросту дивідендів.

Вартість капіталу за рахунок нерозподілених прибутків обчислюється за формулою:

Ks = +G , (1.5)

де Ks – вартість капіталу за рахунок нерозподілених прибутків;

Р – дивіденди на звичайну акцію;

Рs – ринкова вартість звичайних акцій;

---

G – постійний темп приросту дивідендів.

Вартість залученого капіталу у формі банківського кредиту розраховується по наступній формулі:

Кз = , (1.6)

де Kз – вартість капіталу у формі банківського кредиту;

Пкб – ставка відсотків за кредит, %;

Спп – ставка податку на прибуток, %;

V – рівень витрат по кредиту.

2. Принцип загальної оцінки вартості капіталу. По елементна оцінка вартості капіталу є посиланням для розрахунку цього показника. Таким загальним показником є середньозважена вартість капіталу, формула розрахунку якого має вигляд:

WACC=Kв x (1-tax)x +Kp x +Rs x , (1.7)

де B – облігації;

P – привілейовані акції;

S – звичайні акції;

Kв – вартість капіталу від облігацій;

Kp – вартість капіталу від привілейованих акцій;

Ks – вартість капіталу від звичайних акцій;

tax – ставка оподаткування.

3. Принцип співставлення оцінки вартості власного і залученого капіталу.

В процесі оцінки вартості капіталу слід мати на увазі, що суми використовуваних власного і залученого капіталів, які відображаються в пасиві балансу підприємства, мають несумісне кількісне значення. Якщо позиковий капітал підприємства в грошовій і товарній формі оцінений по цінах наближених до ринкових, то власний капітал, який відображається в балансі, по відношенню до ринкової вартості, як правило, значно занижений. В зв’язку із заниженою оцінкою суми використовуваного власного капіталу його вартість в процесі розрахунків підвищується. Крім того, по цій же причині виявляється заниженою його реальна вага в загальній сумі капіталу, який використовується підприємством, що призводить до некоректності показника середньозваженої вартості.

Для забезпечення співставленості і коректності розрахунків середньозваженої вартості капіталу товариства з обмеженою відповідальністю та підприємств інших форм власності, сума власної його частини повинна бути виражена в ринковій оцінці.

4. Принцип динамічної оцінки вартості капіталу.

Цей принцип передбачає, що оцінка вартості капіталу повинна здійснюватись як по вже сформованому капіталу, так і по капіталу, який повинен формуватися в майбутньому періоді (плановому). В процесі оцінки вартості сформованого капіталу використовуються фактичні показники, пов’язані з оцінкою окремих його елементів. Оцінка вартості капіталу, який планується до використання, пов’язана з прогнозом зміни кон’юнктури фінансового ринку, динаміки рівня кредитоспроможності, міри ризику.

5. Принцип взаємозв’язку оцінки поточної і майбутньої середньозваженої вартості капіталу підприємства.

Такий взаємозв’язок забезпечується використанням показника граничної вартості капіталу. Він характеризує рівень вартості кожної нової його одиниці, яка додатково залучається господарством.

Залучення додаткового капіталу підприємства як за рахунок власних, так і за рахунок залучених джерел має на кожному етапі розвитку господарства свої економічні межі і, як правило, пов’язане із зростанням середньозваженої його вартості. Так, залучення власного капіталу за рахунок прибутку обмежене загальними його розмірами: збільшення об’єму емісії акцій і облігацій; залучення додаткового банківського кредиту в зв’язку із ростом фінансового ризику для кредиторів (із-за зниження рівня фінансової стійкості підприємства) може здійснюватись тільки на умовах підвищення ставки процента за кредит.

---

Смотрите также файлы

• Розд│л 4.doc

• Розд│л 5.doc

• Вступ.doc

• Список використаних джерел.doc

• Nacional\'naya ekonomika_Gr_niv.doc